Постанова

від 21.12.2015 по справі 910/24647/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р. Справа№ 910/24647/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Сухового В.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД-ДІАМАНТ»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 09.11.2015

у справі №910/24647/15 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська будівельна компанія»,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД-ДІАМАНТ»,

про стягнення 135 103,00 грн,

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковинська будівельна компанія» (надалі - ТОВ «Буковинська будівельна компанія», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД-ДІАМАНТ» (надалі - ТОВ «СХІД-ДІАМАНТ», відповідач) про стягнення 135 103,00 грн, з яких 90 833,40 грн основного боргу, 41 969,77 грн інфляційних втрат та 2 299,83 грн 3 % річних, зумовлених неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі № 910/24647/15 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД-ДІАМАНТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська будівельна компанія» 90 833,40 грн основного боргу, 41 969,77 грн інфляційних втрат, 2 299,83 грн 3% річних та 2 026,54 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «СХІД-ДІАМАНТ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.12.2015.

У судове засідання сторони своїх уповноважених представників не направили, про поважність причин неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення даним особам поштових відправлень.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності уповноважених представників сторін.

21.12.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за період з 29.10.2014 по 31.10.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «Буковинська будівельна компанія» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «СХІД-ДІАМАНТ» товар на загальну суму 91 833,40 грн, що підтверджується видатковими накладними від 29.10.2014 №РН 1000000753 на суму 5 863,00 грн, від 29.10.2014№РН 1000000764 на суму 5 678,50 грн, від 30.10.2014 №РН 1000000779 на суму 6 109,00 грн, від 30.10.2014 №РН 1000000772 на суму 62 912,00 грн, від 30.10.2014 №РН1000000789 на суму 5 243,90 грн, від 31.10.2014 №РН1000000811 на суму 6 027,00 грн, підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими відбитками печаток підприємств, а відповідач на підставі довіреності від 29.10.2014 №42 вказаний товар отримав.

Відповідно до тверджень позивача, викладених у позовній заяві, до передачі спірного товару за вищевказаними видатковими накладними, договір у формі єдиного письмового документу між сторонами не укладався.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на те, що у погоджених сторонами видаткових накладних визначено найменування, кількість, ціну товару, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про погодження сторонами істотних умов договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах та укладення між сторонами договорів купівлі-продажу в простій письмовій формі.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару у зв'язку з чим у нього наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 90 833,40 грн з урахуванням часткової оплати.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини 2 статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини 1 статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини 2 статті 530 ЦК України.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем доказів оплати товару у повному обсязі не надано, що в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Оскільки розмір заборгованості підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 90 833,40 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2 299,83 грн та інфляційних втрат в розмірі 41 969,77 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів встановила, що позивачем правильно розраховано розміри 3 % річних та інфляційних втрат, а відтак, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку щодо задоволення цих позовних вимог у заявленому позивачем обсязі.

Судовою колегією відхиляються як необґрунтовані твердження апелянта про те, що спірний договір не був укладений у зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо усіх його істотних умов, оскільки у видаткових накладних було погоджено найменування, кількість та ціну товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 09.11.2015 у справі №910/24647/15 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД-ДІАМАНТ» без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД-ДІАМАНТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі №910/24647/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі №910/24647/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/24647/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді В.Г. Суховий

Г.А. Жук