Постанова

від 17.12.2015 по справі 902/1326/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Справа № 902/1326/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Вінницької області від 05.11.14 р. у справі № 902/1326/14

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей"

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

про стягнення 761598,25 грн. заборгованості по кредитному договору

ВСТАНОВИВ :

ПАТ комерційний банк "Приватбанк" (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (т. 1, АЕС. 2-7) до ТОВ "Прометей" (надалі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якій просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 761 598,25 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 07.05.08 р.; передати предмет іпотеки на період його реалізації в управління позивачу та встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом надання позивачу право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, з усіма правами, наданими продавцю.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.11.14 р. (т. 1, а.с. 111-114) позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що заборгованість ОСОБА_1 в розмірі 748 363,51 грн. підтверджена матеріалами справи. Зобов'язання ОСОБА_1 за кредитною угодою та договором про видачу траншу вчасно не виконані, то позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 07.05.08р.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (т. 1, а.с. 154-161) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 05.11.14 року у даній справі скасувати та залишити позовну заяву без розгляду або прийняти нове рішення.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим позбавив відповідача можливості ознайомитись з вимогами та доказами позивача, надавати пояснення, заперечення, приймати участь у вивченні доказів.

Скаржник стверджує, що умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які зобов'язують боржника повернути борг частинами, право кредитора рахується порушеним, невиконанням боржником строку погашення кожного чергового платежу. Тому, початок позовної давності для стягнення платежів по кредиту і процентам необхідно рахувати з моменту невиконання позивальником кожного з цих обов'язків. На момент подачі позовної заяви в суд першої інстанції, сплив строк позовної давності, згідно ст.. 267 ЦК України, про застосування якої заявлено під час розгляду справи, що є підставою для відмови у позові.

Відповідач стверджує, що ніколи не був позичальником ПАТ "Приватбанк" та грошових коштів за договорами не отримувало, відповідно грошовими зобов'язаннями з банком не пов'язано.

Звертає увагу на те, що працівники банка виставили на своїх сайтах продажу комерційної нерухомості майно, а саме: фото лісопильного цеху площею 412 кв.м., що належить ТОВ «Прометей» за ціною 24849 грн., що є значно заниженою та не відповідає дійсності.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Позивач зазначає, що згідно ст.. 264 ЦК України, позовна давність за вимогами за кредитною угодою від 07.05.08 р. і Договором про видачу траншу від 07.05.08 р. перервалася та почала перебіг заново, а отже її перебіг сплине лише 14.06.15 р. крім того, до позовних вимог по даній справі щодо заборгованості, яка виникла за період з початку виникнення заборгованості за кредитною угодою і договором про видачу траншу від 07.05.08 р. до 14.06.10 р. не може бути застосовано позовну давність, оскільки вимоги вже були предметом судового розгляду й право позивача щодо стягнення цієї заборгованості вже було захищено судом шляхом прийняття відповідного рішення.

Позивач вважає, що не дивлячись на наявність рішення суду про стягнення заборгованості з боржника та його поручителя, позивач має право звернути стягнення до майнового поручителя. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованості за кредитом не погашена.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу (т. 1, а.с. 243) підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати оскаржуване рішення. Крім того, звернув увагу на те, що оцінка майна предмета іпотеки, згідно звіту про оцінку майна від 17.01.15 р. становить 495529 грн., тоді як позивач на своїх сайті в інтернеті продає предмет іпотеки за нижчою ціною 24849 грн.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.15 р. у даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському НДІСЕ, на вирішення експертів поставлено питання щодо ринкової вартості нерухомого майна, а сам: лісопильного цеху, загальною площею 412,7 кв.м., що розташоване, за адресою: Вінницька обл.., Крижопільський р-н, смт Крижопіль, вул.. Піонерська, 23а.

Крім того, вказаною ухвалою зупинено провадження по даній справі до отримання з Київського НДІСЕ висновку експертизи .

03.12.15 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи (оціночно-будівельної) експертизи від 27.11.15 р. № 425/426/15-21 (т. 2, а.с. 56-72).

Ухвалою від 07.12.15 р. поновлено провадження по даній справі (т. 2, а.с. 82).

Представники позивача, відповідача та третіх осіб не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчить заява про припинення розгляду та реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції від 09.12.15 р. та 11.12.15 р. При цьому, з офіційного сайта укрпошта вбачається, що повідомлення про вручення поштових відправлень були отримані сторонами своєчасно.

Водночас, від ліквідатора ТОВ «Прометей» та третіх осіб надійшли клопотання про розгляд справи без участі представників відповідача та третіх осіб (т. 1, а.с. 187-188, 210, 211).

Крім того, 16.12.15 р. на адресу апеляційного суду надійшла заява від Директора ТОВ "Прометей", в якій він повідомляє, що ухвала про призначення розгляду апеляційної скарги на 17.12.15 р. ним отримана, просить припинити розгляд та перенести розгляд апеляційної скарги на іншу дату, до вирішення Піщанським районним судом Вінницької області справи № 2-809/10 і від 30.09.15 р. за заявою ПАТ "Приватбанк" до ОСОБА_1, ТОВ "Прометей", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ст.. 80 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі, при цьому, законом не передбачено припинення провадження до вирішення справи іншим судом.

Крім того, предметом розгляду по даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки, а предметом розгляду по справі № 2-809/10 є стягнення заборгованості за кредитним договором, а відтак, результати розгляду справи № 2-809/10 не вплинуть на збирання та оцінку доказів у даній справі.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги строки апеляційного перегляду, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача (в судовому засіданні від 27.01.15 р.), розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення змінити в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 07.05.08 р. між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є позивач ПАТ КБ "ПриваБанк") та ОСОБА_1 укладено кредитну угоду № МКК-004 (т. 1, а.с. 16).

Пунктом 1.1 Угоди передбачено, що предметом даної угоди є загальні умови і порядок надання банком, у рамках програми мікрокредитування, кредиту позичальнику кредит надається при наявності вільних коштів.

Надання коштів здійснюється окремими частинами - траншами кредиту (транш - визначена сума коштів, обговорена в договорі про видачу траншу, надана в рамках кредитної угоди), сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму, обговорену п.1.2. даної угоди.

Видача частини кредиту здійснюється після підписання договору про видачу траншу, на термін і на умовах, передбачених у даній угоді, а також у договорі про видачу траншу.

Умови видачі - сума кожної частини, термін по кожному траншу кредиту оформлюється окремим договором про видачу траншу при кожній видачі частини кредиту. Кожний договір про видачу траншу є невід'ємною частиною даної угоди.

Позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною угодою і договорами про видачу траншів у повному обсязі.

Відповідно до п.1.2 Угоди - загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди: 250 000,00 грн.

Відповідно до п.1.3 Угоди, термін повернення кредиту й окремих частин - траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід'ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 04.05.2018 р. Зазначений термін може бути змінений згідно п.п. 2.3.3,2.4.1 даної угоди.

Умовами Угоди передбачено, що виконання зобов'язань позичальника за цією угодою і договорами про видачу траншів забезпечується: договором іпотеки № МКК-004/1 від 07.05.2008 року (п. 3.1.1), договором поруки № МКК-004/2 від 07.05.2008 року (п. 3.1.2), документи оформлені з метою забезпечення виконання зобов'язань за цією угодою і договорами про видачу траншів, є невід'ємною частиною угоди (п. 3.2).

Відповідно п. 6.1 угоди передбачено, що при порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, сплати винагород позичальник зобов'язався сплачувати Банку пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який виплачується пеня.

Водночас, 07.05.2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є позивач ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") та ОСОБА_1 укладено договір про видачу траншу №МКК-004 (т. 1, а.с. 23-24).

Відповідно до п.1.1 договору про видачу траншу, банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого п.1.2 кредитної угоди № МКК-004 від 07.05.2008 року.

Кошти надані банком у рамках даного договору (далі транш кредиту), надаються в сумі, що не перевищує суму ліміту, що зазначена в п.1.2 кредитної угоди на термін і на умовах, передбачених у даному договорі і кредитній угоді, а позичальник зобов'язується повернути отриманий транш кредиту, сплатити відсотки на суму траншу кредиту, у встановлені даним договором терміни, а також виконати свої зобов'язання згідно цього договору і кредитної угоди № МКК-004 від 07.05.2008 року у повному обсязі.

Сума траншу кредиту 250000 грн. (п. 1.2).

Відповідно до п. 1.3 договору про видачу траншу, термін повернення траншу кредиту і відсотків визначаються відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток №1 до даного договору). Зазначені терміни можуть бути змінені згідно п.п. 2.3.3.,2.4.1 кредитної угоди № МКК-004 від 07.05.2008 року.

Відповідно до п. 3, виконання зобов'язань позичальника за даним договором забезпечується відповідно до розділу 3 кредитної угоди № МКК-004 від 07.05.2008 року.

Розмір відсотків за користування позичальником кредитними коштами за кредитною угодою та договором про видачу траншу складає 24% річних, а при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по погашенню траншу кредиту, передбачених п.п. 1.3., 2.2.3. договору про видачу траншу, а також - п.п. 2.2.3., 2.3.3., 2.4.1., 4.10 кредитної угоди. - розмір відсотків за користування траншем кредиту складає 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.п. 4.1., 4.3. Кредитної угоди, п.п. 4.1., 4.3. договору про видачу траншу).

Згідно з додатком № 1 до договору про видачу траншу від 07.05.2008 р. "Графік погашення кредиту, відсотків і винагороди" термін повернення кредиту - 06.05.2013 р. (т. 1, а.с. 25-26).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за вказаними договорами були забезпечені договором поруки № МК-004/2 від 07.05.08 р., укладений з поручителем - ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк".

Згідно п. 2 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, відсотків, нарахованих за користуванням кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з ордера-розпорядження № 4 "Про видачу (погашення) довгострокового кредиту" від 08.05.08р. (т. 1, а.с. 27), на виконання умов кредитної угоди та договору про видачу траншу, позивач надав ОСОБА_1 кредит у сумі 250 000, 00 грн..

Однак, ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов'язання по даним Договором в частині оплати кредиту та відсотків за користуванням кредитом, не здійснював погашення кредитних відсотків та виноград, як передбачено Графіком погашення кредиту.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 14.12.2010 р. по справі №2-809/10 (т. 1, а.с. 35-36) стягнута солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вищезазначеними договорами на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" сума заборгованості в розмірі 245 548, 86 грн. (за період з дати виникнення заборгованості по 14.06.2010 р.). Дане рішення набрало законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день розгляду справи в суді першої інстанції рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 14.12.2010 р. залишено не виконаним, заборгованість перед позивачем не погашена.

Крім того, 07.05.08 р. між ТОВ "Прометей" (іпотекодавець) та ТОВ "Приватбанк" (заставодержатель) укладено договір іпотеки № МКК-044/1. Предметом цього договору є надання відповідачем в заставу майно (лісопильний цех, заг.площею 412,7 кв.м.), в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 (позивальник) перед позивачем, в силу чого іпотекодержатель має вищий пріоритет в разі невиконання позивальником зобов'язань, забезпечених заставою, одержати за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами позивальника (п. 1).

Пунктом 3 Договору іпотеки передбачено максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає 750 000 грн.

Згідно з п. 7 Договору іпотеки предмет іпотеки за цим договором іпотеки складає: лісопильний цех - загальною площею 412, 7 кв.м, що розташований за адресою: Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Піонерська, буд. 23, - який належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Прометей" на підставі договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд.

Відповідно до п. 12 договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 280 000, 00 грн.

Згідно з п. 24 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.6, 18.8.1, 18.8.2., 18.8.3., 18.9. цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому Договорі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов'язання по даним Договором в частині оплати кредиту та відсотків за користуванням кредитом, не здійснював погашення кредитних відсотків та виноград, як передбачено Графіком погашення кредиту. Так, з матеріалів справи вбачається, що на час звернення з позовною заявою в суд першої інстанції, ОСОБА_1 з 08.12.2009 р. не погашав кредит та з 06.11.2008 р. не сплачував відсотки за його користування у належний строк та належному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання ОСОБА_1 умов Договорів від 07.05.08 р., виникла заборгованість перед позивачем в сумі 761 598, 25 грн., з яких: заборгованість за кредитом 203 251,21 грн., заборгованість за відсотками 361 992, 83 грн., пеня 196 354, 21 грн.

Предметом розгляду по даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № МКК-004/1 від 07.05.2008 р., шляхом продажу предмету іпотеки.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 14.12.2010 р. по справі №2-809/10 стягнута з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" сума заборгованості в розмірі 245 548. 86 грн. (за період з дати виникнення заборгованості по 14.06.2010 р.). Дане рішення набрало законної сили 26.01.2011р.

Встановлені даним рішенням обставини, в силу ст.. 35 ГПК України мають преюдиціальне значення для вирішення спору по даній справі та не потребують доказуванню під час розгляду даної позовної зави та апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Крижопольського районного управління юстиції від 07.09.12 р. повернуто стягувачу виконавчий лист по виконанню рішення Крижопільского районного суду про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 245548,86 грн. Докази про виконання вказаного рішення в матеріалах справи відсутні.

А відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 14.12.2010 р. по справі №2-809/10 щодо стягнення заборгованості в розмірі 245 548, 86 грн. залишено невиконаним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зобов'язання ОСОБА_1 за кредитною угодою та договором про видачу траншу були забезпечені іпотекою за договором іпотеки № МКК-004/1 від 07.05.2008 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з 02.09.2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Прометей" перебуває в стані припинення

24.07.2014 позивач надіслав ліквідатору ТОВ "Прометей" ОСОБА_1 та ТОВ В«ПрометейВ» лист (№24/07-1) про усунення порушень щодо невиконання Позичальником своїх зобов'язань за договором іпотеки № МКК-004/1 від 07.05.2008 року та кредитної угоди № МКК-004 від 07.05.2008 року виконати в повному обсязі порушені зобов'язання ОСОБА_1 з повернення кредитів та сплати відсотків за їх користування за кредитною угодою № МКК-004 від 07.05.2008 року в розмірі 748 363.51 грн., з яких заборгованість за кредитом 203 251,21 грн.; заборгованість по відсотках 356 572,80 грн., штрафні санкції (пеня) 188 539,50 грн. та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № МКК-004/1 від 07.05.2008 року. Дана вимога залишена без задоволення.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст..ст. 104, 105, 110-112ЦК України щодо законодавчого визначення поняття припинення юридичної особи, підстави її ліквідації та подальші дії після її припинення та черговість задоволення вимог кредитора.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку").

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку")

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень" та ст. 4 Закону України "Про іпотеку" іпотека підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. (ч.ч. 1-3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень").

З Договору іпотеки вбачається, що він посвідчений приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_3 23.06.2007 р. за № 3311, та зареєстрований Комунальним підприємством "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 12.04.2008 р. за реєстраційним №597959 і записано в реєстрову книгу №ІОНІ за реєстровим №57.

Відповідно до п. 18.8.1. договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого- небудь із зобов'язань, передбачених кредитною угодою, вони не будуть виконані.

Як встановлено судом першої інстанції факт наявності непогашеної позичальником - ОСОБА_1 заборгованості за договором про видачу траншу та кредитної угоди в загальній сумі 761598,25 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 203251,21 грн., заборгованості за відсотками 361992,83 грн., пені 196354,21 грн., підтверджено матеріалами даної справи. Докази оспорення вказаних сум та докази погашення боргу в матеріалах справи відсутні.

Врахувавши наведені норми чинного законодавства України та умови іпотечного договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог у даній справі, оскільки факт невиконання позичальником - ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договорами від 07.05.08 р. з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, пені є доведеним наявними в матеріалах справи доказами, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 07.05.08 р., укладеним між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Прометей", а умови Іпотечного договору передбачають право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації іпотечного майна.

У відповідності до п. 9.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) мають міститися дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин зазначено наступне: суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір.

Якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки (п. 4.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів").

З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Вирішуючи питання визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки, слід виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі - відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Разом з тим, якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, ця сторона зобов'язана відповідно до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України довести інший розмір початкової ціни предмета іпотеки, зокрема заявити клопотання про призначення та проведення судової експертизи (відповідна правова позиція наведена у Листі Верховного Суду України від 01.02.2015 "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна").

У випадку застосування процедури продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, навіть за наявності згоди сторін щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, початкова ціна такого продажу повинна бути встановлена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, оскільки відповідно до частини другої статті 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90 відсотків вартості майна, визначеної шляхом його оцінки.

Оскільки вартістю предмета іпотеки, зазначеному в іпотечному договорі відрізняється від вартості об'єкта іпотеки на сайті позивача та вартості визначеної у звіті оцінки майна, суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про необхідність призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизу для визначення дійсної ринкової вартості предмета іпотеки, що потребує спеціальних знань.

З метою визначення ринкової вартості нерухомого майна, що є предметом іпотеки, Рівненським апеляційним господарським судом призначено будівельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта від 27.11.15 р. № 425/426/15-21 ринкова вартість майна, що є предметом іпотеки (лісопильного цеху, площею 412,7 кв.м., по вул.. Піонерська, 23а в смт. Крижопіль, Крижопільського р-ну, Вінницької обл..), становить 6231,77 у.о., що станом на час проведення експертизи еквівалентно 147 053 грн.

З врахуванням висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації становить 147 053 грн., а тому є достатні підстави для задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в сумі 761598,25 грн.

В даному випадку суд першої інстанції, прийняв рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом реалізації майна на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде встановлена на підставі відповідної оцінки на час проведення продажу.

При цьому суд першої інстанції не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку", що суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України "Про іпотеку".

При цьому з огляду на норми ч.ч. 6, 7 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" визначення ціни предмету іпотеки для його реалізації має істотне значення для вирішення спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку обставинам справи, однак не врахував вимоги ст.. 39 ЗУ "Про іпотеку". За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про змінення оскаржуваного рішення в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суду не бере до уваги доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про застосування строків позовної давності, оскільки дане клопотання не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, враховуючи умови Договору іпотеки, укладений між позивачем та відповідачем, по якому відповідачем передано позивачу в заставу майно, колегія суддів оцінює критично твердження апелянта в апеляційній скарзі, що він не пов'язаний з банком грошовими зобов'язаннями.

Щодо твердження скаржника про подвійне задоволення вимог, колегія суддів враховує наступне.

Задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не має наслідком подвійне стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня (постанова ВС України від 09.09.14 р. № 992/3658/13).

Крім того, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпокодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо, належить виключно позивачеві.

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договору кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей" на рішення господарського суду Вінницької області від 05.11.14 р. у справі № 902/1326/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 05.11.14 р. у справі № 902/1326/14 змінити в в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Викласти п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місцезнаходження: 24600, АДРЕСА_1) перед публічним акціонерним товариством комерційного банку "ПриватБанк" за кредитною угодою № МКК-004 від 07.05.2008 р. та договором про видачу траншу №МКК-004 від 07.05.2008 р., укладеним між ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 - в розмірі 761 598,25 грн. (за період з 06.11.2008 р. до 13.08.2014 р.), що складається: - заборгованість за кредитом - 203 251, 21 грн., заборгованість за відсотками - 361 992, 83 грн., пеня (п. 6.1. Кредитної угоди) - 196 354, 21 грн., - звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №МКК-004/1 від 07.05.2008р. укладеним між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк") і товариством з обмеженою відповідальністю "Прометей": лісопильний цех, загальною площею 412, 7 кв.м, що розташований за адресою: Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Піонерська, буд. 23, - який належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Прометей" на підставі договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд, посвідченого приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_3 23.06.2007 р. за № 3311, та зареєстрованого Комунальним підприємством "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 12.04.2008 р. за реєстраційним №597959 і записано в реєстрову книгу № ІОНІ за реєстровим №57; передати предмет іпотеки на період до його реалізації в управління позивачу - публічному акціонерному товариству Комерційного банку "ПриватБанк" та встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом надання позивачу,- публічному акціонерному товариству Комерційного банку "ПриватБанк" права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, з усіма правами, наданими актами чинного законодавства продавцю, зокрема: правом укладати від свого імені договір купівлі-продажу предмета іпотеки, правом замовляти та отримувати технічну документацію на предмет іпотеки, правом замовляти та отримувати висновок з оцінки предмету іпотеки, правом отримувати витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інших державних реєстрів, що містять інформацію про предмет іпотеки, правом направлення грошових коштів, отриманих за договором купівлі-продажу на погашення заборгованості за Кредитною угодою № МКК-004 від 07.05.2008 р. і Договором про видачу траншу № МКК-004 від 07.05.2008 р., та з іншими правами необхідними для здійснення продажу предмету іпотеки, - з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації 147 053 грн.".

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/1326/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.