Ухвала

від 10.12.2015 по справі 804/7486/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2015 рокусправа № 804/7486/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.,

представників сторін:

позивача : - ОСОБА_2 (дов.від 08.06.2015 року)

відповідача: - ОСОБА_3 (дов.від 29.07.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова компанія-2006"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 р. у справі № 804/7486/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова компанія-2006"

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

"11" червня 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова компанія-2006" звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення

- №0000152201 від 16.01.2015р., яким визначено суму грошового зобов’язання за основним платежем в розмірі 498 343,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 249 171,50 грн.;

- №0000142201 від 16.01.2015р., яким визначено суму грошового зобов’язання за основним платежем в розмірі 553 221,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 276 610,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та необґрунтованістю висновків податкового органу щодо виявлених перевіркою порушень, оскільки реальність здійснення господарської діяльності та правомірність відображення її результатів у податковому обліку підтверджено належним чином сформованою первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 р. у справі № 804/7486/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова компанія-2006" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000142201 від 16.01.2015 року в частині основного платежу в розмірі 342 951 грн. та фінансової санкції в розмірі 172 476 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000152201 від 16.01.2015 року в частині основного платежу в розмірі 330 781 грн. та фінансової санкції в розмірі 165 390 грн.

Судом встановлено, що спірні суми податкового кредиту та валових витрат позивачем сформовано за результатами виконання угод з придбання послуг транспортування та маркетингових послуг. На підставі дослідження наданих до матеріалів справи первинних документів, а також з врахуванням приписів податкового законодавства, судом зроблено висновок, про те, що угода з ТОВ «ОСОБА_4 Транс» з приводу транспортування товарів є реально вчиненою, оскільки факт придбання послуг підтверджено належним чином оформленою первинною документацією. Щодо угоди про придбання маркетингових послуг у кількох контрагентів, судом встановлено, що на підтвердження реальності даних угод позивачем надано копії угод, акти прийняття виконаних робіт та податкові накладні, проте надані акти не дають змоги встановити зміст та обсяг наданих послуг, підтвердження їх вартісного виразу. Будь-яких інших доказів реального характеру укладених угод позивачем не надано. З огляду на наведене, судом визнано обґрунтованими висновки податкового органу щодо не підтвердження реального характеру господарських операцій з придбання маркетингових послуг, й відповідно протиправним віднесення сум понесених витрат до складу валових та формування податкового кредиту за результатами даних угод.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано встановленням факту реального виконання угод з придбання послуг транспортування товару. Відмова у задоволенні решти позовних вимог обґрунтована тим, що надані позивачем первинні документи не розкривають змісту господарської операції з надання маркетингових послуг, а отже понесені витрати не можна вважати належним чином підтвердженими.

Не погодившись з постановою суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова компанія-2006" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 р. у справі № 804/7486/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник наполягає на реальності здійснюваної господарської діяльності. Вказує на те, що судом не в повному обсягу встановлено та досліджено обставини по справі. Позивачем зазначено, що звіти про здійснені маркетингові послуги надано Товариством до суду, проте безпідставно не враховано під час прийняття рішення по справі.

Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, фахівцями Дніпропетровської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Нова компанія-2006» за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також єдиного внеску.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26.12.14р. №837/22-01/34432852, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Нова Компанія-2006» занижено податку на прибуток на загальну суму 553221 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 553221 грн.;

- пп. 198.6, пп. 198.3 ст. 198, п. 193.1 ст. 193, п. 201.1 ст. 201 розділу 5 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Нова компанія-2006» занижено податок на додану вартість на загальну суму 498343 грн., у тому числі по періодах за червень 2013 року на суму 139721 грн., за жовтень 2013 року на суму 90132 грн., за листопад 2013 року на суму 92207 грн., за грудень 2013 року на суму 176283 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0000152201 від 16.01.2015р., яким визначено суму грошового зобов’язання за основним платежем в розмірі 498343,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 249171,50 грн.; №0000142201 від 16.01.2015р., яким визначено суму грошового зобов’язання за основним платежем в розмірі 553221,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 276610,50 грн.

Не погодившись з позицією податкового органу, вважаючи висновки перевірки протиправними та необґрунтованими позивач звернувся до суду з вимогою про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Частково задовольняючи позовні вимоги, та скасовуючи в частині спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення встановленням факту реальності здійснення господарських операцій з придбання транспортних послуг.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог суд вказував на те, що первинна документація надана на підтвердження реальності здійснення операцій з придбання маркетингових послуг, не надає змоги підтвердити реальність виконання даних послуг, а також встановити зв'язок понесених витрат з придбання маркетингових послуг з безпосередньою господарською діяльністю Товариства.

Дослідивши обставини по справі, а також правомірність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо протиправності формування витрат та податкового кредиту за результатами придбання маркетингових послуг з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні суми витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податку на прибуток та податкового кредиту позивачем сформовано за результатами придбання маркетингових послуг у ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД, ТОВ "Пакко Холдинг", ТЗОВ "Вопак-Трейд", ТОВ "Континіум-Трейд", ТОВ "Альянс Маркет", ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Край-2", ТОВ "Імбекс Плюс", ТОВ "ТД "Лелека", ТОВ "Фудторг", ПП "Арсенал", ТОВ "Новус Україна", ДП "Фуршет Центр", ДП "Фуршет Регіон".

Згідно з пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку в силу пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності реального надання (отримання) послуг та безпосереднього зв'язку витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, викладений у вищенаведеній нормі перелік обов'язкових реквізитів носить загальний характер.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, згідно яких первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання маркетингових послуг. Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, при цьому відповідні відомості можуть бути викладені у декількох окремих документах.

Обґрунтовуючи довід про неправомірне формування податкового кредиту та віднесення до витрат вартість придбаних маркетингових послуг суд першої інстанції посилався на вищевказані первинні документи, які не є достатньою підставою для відтворення даних господарських операцій з придбання маркетингових послуг у податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість у розумінні спеціальних податкових законів.

Колегія суддів вважає за можливе погодитись з такими висновками суду з огляду на те, що надані позивачем первинні документи мають загальний характер, містять обов’язкові реквізити, проте жодним чином не підтверджують фактично виконану роботу: відсутні дані щодо затрачених матеріалів, кількості людино/годин, місце проведення дослідження, інформації щодо конкретної групи товарів, що підлягала дослідженню тощо. Крім того, надані акти робіт в багатьох випадках містять інформацію про виконані послуги, проте дані послуги не відповідають предмету договору про надання маркетингових послуг, укладеного з даним контрагентом. Так, відповідно до умов угоди укладеної з ТОВ «Пакко Холдинг», виконавець повинен надати послуги з передпродажної підготовки та мерчандайзингу, в той час як відповідно до наданих актів прийняття виконаних робіт вказаним контрагентом надано послуги з дослідження та просування продукції ТМ «Семки», ТМ «Козацька розвага», ТМ «Флінт», ТМ «Мачо», ТМ «Морські», що не відповідає предмету укладеної угоди.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності доцільності придбавання позивачем вказаних послуг та робіт.

Абзацом "г" пп.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Закон поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню, на транспорті, визначає заходи рекламного характеру, спеціальні виставкові заходи.

Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Мерчандайзинг - один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг.

Як вбачається з наданих звітів, контрагентами позивача при наданні маркетингових послуг більшою мірою здійснювалось дослідження споживчого попиту, проте ТОВ «Нова компанія 2006» не надано жодного документу, що підтверджує вплив придбаних послуг на господарську діяльність товариства: жодних даних щодо розширення ринку збуту, чи збільшення обсягів постачання або будь-яких інших доказів відношення придбаних послуг до безпосередньої господарської діяльності платника податків.

Так само не надано ґрунтовних пояснень представником позивача під час судового засідання щодо питання, яким саме чином придбані послуги використовувались у власній господарській діяльності ТОВ «Нова компанія 2006». Вказані обставини свідчать про відсутність економічного обґрунтування використання понесених витрат.

Вказані висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовуються, в цій частині позивач посилається лише на відображення в бухгалтерському обліку спірних господарських операцій, що на його думку є достатніми підставами для віднесення витрат до складу валових витрат, а суми ПДВ до складу податкового кредиту.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова компанія-2006" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 р. у справі № 804/7486/15 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 р. у справі № 804/7486/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко