Ухвала

від 15.12.2015 по справі п/811/4461/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И            15 грудня 2015 року                                  м. Київ                              К/800/34952/15 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого судді:                                  Сіроша М.В., суддів:                                                  Голубєвої Г.К.,                                                     Юрченко В.П. розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - ДПІ) на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № П/811/4461/14 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Кіровоградський митний термінал» (далі - Підприємство) до ДПІ, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2014 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000192202 від 4.12.2014 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами. 28 січня 2015 року постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000192202 від 4.12.2014 визнане протиправним та скасоване. ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись па порушення судами норм матеріального та процесуального права. Перевіривши правильність застосування судами норм          матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судами, з 10.11.2014 до 14.11.2014 ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства щодо нарахування ним податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат за господарськими операціями з ТОВ «Інфоторія» за період з 1.05.2014 до 31.07.2014, ПП «Домінанта» за період з 1.07.2014 до 31.07.2014, за  наслідками якої 21.11.2014 був складений акт перевірки. У акті перевірки зазначено, що Підприємством у порушення вимог п.,п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість у розмірі 285  000,00 грн. 4 грудня 2014 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000192202 щодо збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 427  500,00 грн. Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав. Відповідно до п.,п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість платник повинен підтвердити належними та достовірними документами факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях та пред'явити оформлені належним чином податкові накладні, складені постачальником з урахуванням сум податку на додану вартість. Відповідно до ч.,ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.           Суди встановили, що 30.04.2014, 2.06.2014 між Підприємством та ТОВ «Інфоторія» були укладені договори № 300414, № 020614 щодо виконання робіт. 1 липня 2014 року між Підприємством та ПМП «Домінанта» був укладений договір №010714 про виконання робіт.            Для підтвердження виконання зазначених договорів Підприємство надало податкові накладні; акти виконаних робіт; платіжні доручення.    Суди обґрунтовано зазначили, що Підприємством були надані всі первинні документи, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами. Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій. Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає. Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231    Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И Л А : Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області відхилити. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді:                                                                                 Сірош М.В.                                                                                           Голубєва Г.К.                                                                                           Юрченко В.П.