Ухвала

від 15.12.2015 по справі 822/2183/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2015 року м. Київ К/800/49310/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрелектрокомплект" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрелектрокомплект" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень: № 0002212210/61, № 0002242210/62 від 27.12.2013, № 0000592210/38 від 24.03.2014 та № 0001192220/77 від 29.05.2014.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Винницького апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0002212210/61, № 0002242210/62 від 27.12.2013, № 0000592210/38 від 24.03.2014 та № 0001192220/77 від 29.05.2014.

Скасовуючи податкові повідомлення - рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач мав всі підстави для формування податкового кредиту та витрат в розмірі зазначеному в податкових деклараціях, що підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідач звернувся з касаційною скаргою про скасування судових рішень, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 12 грудня 2013 року відповідачем проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 та складено акт №990/220/30876466 від 12.12.2013.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 138.10.2 п. 138.10, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 127.1 ст. 127, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5, п. 168.1 ст. 168, пп. 176.2 ст. 176, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 162.1.3, п. 162.1 ст. 162, пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0002202210, № 0002212210, № 0002242210 від 27.12.2014.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Хмельницькій про результати розгляду первинної скарги від 18.03.2014 № 3746/10/22-01-10-03-14 залишено без змін податкові повідомлення - рішення № 0002212210, № 00022242210 від 27.12.2014, а скаргу позивача в цій частині без задоволення та частково скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002202210 від 27.12.2013 в сумі грошового зобов'язання по податку на прибуток 203438 грн. та штрафну санкцію в сумі 101719 грн.

Міністерством доходів і зборів України розглянуто скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення № 0002202210, № 0002212210, № 0002242210 від 27.12.2014 та доручено Головному управлінню Міндоходів у Хмельницькій області забезпечити проведення Хмельницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, що стали предметом оскарження в повторній скарзі.

Міністерство доходів і зборів України рішенням №6300/6/99-99-10 01-15 від 08.04.2014 продовжено строк розгляду скарги до 22.05.2014.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 та складено акт № 746/220/30876466 від 07.05.2014.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 138.10.2 п. 138.10, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток 102482 грн.; пп. 138.10.2 п. 138.10, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України: завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 рік в сумі 366122 грн.; ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 Декларації) за грудень 2012 року на 492420 грн.; ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 Декларації) за грудень 2012 року на суму 713 грн.

20 травня 2014 року Міністерством доходів і зборів України на підставі акту перевірки №990/220/30876466 від 12.12.2013 та акту перевірки № 746/220/30876466 від 07.05.2014, залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 27.12.2014 № 0002202210/60, № 0002212210/61, № 0002242210/62 та зобов'язано Хмельницьку ОДПІ Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області прийняти податкове повідомлення - рішення про зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість на 492420 грн., а скаргу - без задоволення та прийнято податкове повідомлення рішення № 0001192220/77 від 29.05.2014.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться зокрема, процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, і визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України N 996-XIV від 16.07.1999 „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, витрати позивача на придбання товарів та послуг у названих постачальників належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, а відтак умовами їх врахування при зменшенні оподатковуваного доходу платника є: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.

Досліджуючи відповідність сформованих позивачем витрат та податкового кредиту наведеним критеріям, суди встановили, що реальність виконання операцій з придбання товарів у раках господарських правовідносин з ТОВ „Промтрейд ЛТД", ТОВ „Крафт Електрик", ТОВ „ТД Електросистеми", ТОВ „Контракт-Центр Україна", ВАТ „Василівський завод технологічного обладнання", ТОВ „Краменергокомплект", ТОВ „Мітроль", ТОВ „Пульсар І Ко", ФОП Романюк В.М. підтверджується необхідними первинними документами (договорами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями), складення яких є притаманним відповідним господарським операціям.

Позивачем, в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з зазначеними вище контрагентами, надано до суду копії видаткових накладних, товарно - транспортних накладних, податкових накладних, сертифікатів відповідності придбаного товару, звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, шляхових листів вантажного автомобіля, виписок по особових рахунках позивача, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі та ін.

Вказаний висновок судів у поданій касаційній скарзі не спростований, у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України погоджується з незаконністю нарахування позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.