Ухвала

від 03.12.2015 по справі 804/18590/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2015 рокусправа № 804/18590/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі № 804/18590/14 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 26.05.2014р. та № НОМЕР_2 від 26.05.2014р., рішення № НОМЕР_3 від 27.08.2014р., податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0030441704 від 27.08.2014р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального, позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Відповідач у судове засідання не направив свого представника, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 23.04.2014р. податковим органом було проведено планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р..

За результатами перевірки складено акт № 474/04-16-17-03/НОМЕР_4 від 07.05.2014р..

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, а саме зайво включено до податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 49 672,08 грн.;

- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті завищення валових витрат завищено суму оподаткованого доходу в сумі 317 091,30 грн., донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 52 149,5 грн. та єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 %, на загальну суму 110 030,68 грн..

Порушення обґрунтовані в акті перевірки наступним.

За перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з основними постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю В«АгролегіяВ» , Товариством з обмеженою відповідальністю В«Сатурн ІнвестВ» , Товариством з обмеженою відповідальністю В«РазмусВ» , Товариством з обмеженою відповідальністю В«ДорсетВ» , Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТексоілВ» , Товариством з обмеженою відповідальністю В«Алюр ЛТДВ» , які допустили порушення податкового законодавства. Крім того, первинні документи надані до перевірки не в повному обсязі - відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення товару та сертифікати якості.

Перевіркою встановлено, що з вказаними контрагентами позивач уклав договори купівлі-продажу, відповідно до яких придбавав запчастини, комплектуючі, витратні матеріали до вантажних автомобілів та причепів, дизельне пальне.

В періоді надання послуг на підприємствах працювала незначна кількість осіб, підприємства відсутні за місцезнаходженням, основні фонди відсутні, крім того надавали послуги, що не відносяться до основного виду діяльності.

26.05.2014р. на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 74 508,12грн, з яких 49 672,08 грн. - за основним платежем та 24 836,04грн. санкцій;

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 78 224,25 грн., з яких 52 149,5 грн. - основного платежу та 26 074,75 грн. - санкцій.

Крім того, 27.08.2014р. було прийнято рішення № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

27.08.2014р. податковим органом винесено податкову вимогу № Ф-0030441704 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 64318,68грн..

Позивач, вважаючи зазначені вище рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з основними постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю В«АгролегіяВ» , Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТексоілВ» , Товариством з обмеженою відповідальністю В«Алюр ЛТДВ» , ТОВ «Сатурн-Інвест», ТОВ «Размус». У вказаних постачальників позивач придбавав запасні частини, комплектуючі деталі до вантажних автомобілів та шини, а у ТОВ «Сатурн-Інвест» та ТОВ «Алюр ЛТД» і дизпаливо.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надано: договори, звіти про оцінку колісних транспортних засобів, технічні паспорти, податкові накладні, видаткові накладні, квитанції, подорожні листи, акти використання запасних частин, відомості видачі ГСМ.

Проте, як відображено в акті перевірки та встановлено судом, позивачем не надано документів, що підтверджують факти прийому-передачі товарів за укладеними договорами, завантаження, розвантаження та перевезення товарів, не надавалися позивачем податковому органу та суду сертифікати якості товару, хоча наявність таких документів та передача їх покупцю передбачена умовами договорів (т.1 а.с.235, 249, т. 2 а.с. 2, 28).

Під час перевірки податковим органом було також встановлено, що підприємства-контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням, основні фонди відсутні, крім того ними надавалися послуги, що не відносяться до основного виду діяльності.

Надані позивачем під час перевірки та суду документи (договори, накладні, квитанції) є недостатніми доказами та у своїй сукупності не підтверджують фактичного виконання договірних відносин.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

В той же час, документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності вважаються первинним лише за підстави доведення реальності здійснення господарських операцій.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із вказаними вище контрагентами. Проаналізувавши наявні матеріали справи та норми законодавства, колегія суддів вважає правомірними висновки податкової інспекції, викладені в акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентами мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, порушення позивачем приписів податкового законодавства за вказаний вище період знайшло своє підтвердження, тому підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскаржених рішень відсутні.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовано. Підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі № 804/18590/14 - за лишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 22.12.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак