Постанова

від 21.12.2015 по справі 815/6108/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6108/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Кулішенко Є.С.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Колективної фірми «ВЕСТТ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Колективної фірми «ВЕСТТ» (далі - КФ «ВЕСТТ») до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), в якому позивач просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.09.2015 р. № НОМЕР_1 згідно якого КФ «ВЕСТТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього на 68750 грн. та податкове повідомлення-рішення від 09.09.2015 р. № НОМЕР_2 відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на 61268 грн.

У своєму позові позивач зазначив, що 16.06.2014 р. між КФ «ВЕСТТ» та ТОВ «ВЕСТА МЕТАОПТ» було укладено договір купівлі-продажу товару, а саме труб діаметром 1020 х 11,00, ДСТУ 20295-85 в кількості 150 шт. Зазначений договір повністю виконано сторонами, що підтверджується відповідною первинною документацією оформленою згідно норм чинного законодавства. У подальшому КФ «ВЕСТТ» використало поставлений товар у власній господарській діяльності.

Позивач зауважує, що перед укладанням договору з ТОВ «ВЕСТА МЕТАОПТ» ним було належним чином перевірено його реальність та дійсність, а саме, було отримано від контрагента копію свідоцтва платника ПДВ, перевірено його активний статус як платника ПДВ на офіційному сайті ДФС України, а також згідно даних ЄДРПОУ перевірено фактичний стан підприємства.

На підставі вищенаведеного, позивач вказує, що його господарські відносини з ТОВ «ВЕСТА МЕТАОПТ» носили фактичний характер, а твердження ДПІ щодо їх нереальності вважає необґрунтованим та протиправним.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, письмових заперечень до суду не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто в порядку ч.6 ст.128 КАС України.

Суд, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Так, відповідно до п. 2.3 акту перевірки КФ «ВЕСТТ» зареєстроване як юридична особа рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 27.04.1994 р. за № 1333.

Державну реєстрацію нової редакції статуту КФ «ВЕСТТ» проведено державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів 18.04.2007 р. за № 15561050001009618. Свідоцтво про державну реєстрацію від 27.04.1994 р. № 15561200000009618.

Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.01.1999 р. за № 5685/29-203, станом на день підписання акту перевірки перебувало на обліку у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

КФ «ВЕСТТ» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.11.2012 р. № 200081830 (іпн - 209753715014).

Крім того, КФ «ВЕСТТ» має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії АЕ № 291231 (строк дії з 18.07.2014 р. по 18.07.2019 р.) згідно якої позивач має право здійснювати господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури відповідно до додатку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 24.07.2015 р. по 30.07.2015 р. на підставі повідомлення, виданого ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.07.2015 р. № 244/15-54-22-01 ОСОБА_1 - завідувачем сектору планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 22.07.2015 р. № 457 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» проведена позапланова документальна невиїзна перевірка КФ «ВЕСТТ» (код ЄДРПОУ - 20975376) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ВЕСТА МЕТАОПТ» (код ЄДРПОУ - 32217244) за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р., за результатами якої складено акт від 06.08.2015 р. № 1709/15-54-22-01 (а.с. 14-38 т. 1).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення КФ «ВЕСТТ» пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого КФ «ВЕСТТ» занижено податок на прибуток у сумі 40845 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 45383 грн.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2015 р. № НОМЕР_1, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 45383 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з цього податку у сумі 22692 грн. (а.с. 12 т. 1) та податкове повідомлення-рішення від 09.09.2015 р. № НОМЕР_2, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 40845 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з цього податку у сумі 20423 грн.(а.с. 13 т. 1).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд встановив наступне.

У червні 2014 р. між КФ «ВЕСТТ» (покупець) та ТОВ «ВЕСТА МЕТАОПТ» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 16.06.2014 р. № 16/06 відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору товар у кількості, асортименті та по цінах і стандартам, зазначеним у додатках (специфікаціях) до цього договору, які є його невід'ємними частинами (а.с. 43-45 т. 1).

До даного договору додається специфікація від 27.08.2014 р. № 1, у якій зазначено, що товаром відповідно до вищевказаного договору є труба 1020 х 11,0 ДСТУ 20295-85 у кількості 150 шт. на загальну суму 2248200 грн., в т.ч. ПДВ - 374700 грн. (а.с. 46 т. 1).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано:

видаткові накладні;

податкові накладні;

товарно-транспортні накладні;

виписка по рахунку КФ «ВЕСТТ» з ПАТ «Марфін Банк».

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вони підтверджують вчинення дій щодо виконання вищезазначеного договору в межах господарської діяльності між КФ «ВЕСТТ» та його контрагентом ТОВ «ВЕСТА МЕТАОПТ» з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Окрім цього на підтвердження господарських відносин із ТОВ «ВЕСТА МЕТАОПТ» позивачем надані та судом досліджені товарно-транспортні накладні про перевезення товару від контрагента позивачу.

Так, Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Пунктом 11 зазначених Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже позивачем надано докази перевезення товару які складені відповідно до вищенаведених законодавчих норм.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач у подальшому використовував придбаний у ТОВ «ВЕСТА МЕТАОПТ» товар, а саме, для виконання господарських зобов'язань перед Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації відповідно до договору про закупівлю робіт за державні кошти від 13.10.2014 р. № К-10/14 (а.с. 185-194 т. 1). Так, відповідно до зазначеного договору КФ «ВЕСТТ» зобов'язується виконати будівництво гідротехнічної споруди зі з'єднання Куяльницького лиману та Одеської затоки.

Виконання вищевказаного договору підтверджується наданими до суду первинними документами, а саме: договірними цінами, календарними графіками виконання робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актами приймання виконаних будівельних робіт.

Крім того, суд бере до уваги, що на запит ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 03.11.2014 р. № 17040/10/15-54-15-02 щодо надання інформації та її документального підтвердження стосовно господарських відносин із ТОВ «ВЕСТА МЕТАОПТ» (а.с. 42 т. 1) позивач надав відповідь від 15.12.2014 р. № 263 із копіями первинних документів (а.с. 41 т. 1).

Поряд з цим, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено інших належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентом, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагенту позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Так, позивач вважає господарські операції такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що КФ «ВЕСТТ» придбавало у ТОВ «ВЕСТА МЕТАОПТ» товар відповідно до договору купівлі-продажу від 16.06.2014 р.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень - рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Поряд з цим, суд зазначає, що згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 кодексу визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Проте, позивачем надані всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «ВЕСТА МЕТАОПТ», що спростовує висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 06.08.2015 р. № 1709/15-54-22-01.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем доведено фактичність та реальність господарських операцій з ТОВ «ВЕСТА МЕТАОПТ» у періоді, що перевірявся, що підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Колективної фірми «ВЕСТТ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 09.09.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективної фірми «ВЕСТТ» (код ЄДРПОУ 20975376) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1940 /одна тисяча дев'ятсот сорок/ грн. 15 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П. Марин