Постанова

від 30.03.2007 по справі 5/61-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/61-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

30 березня 2007 р.                                                             Справа  № 5/61-А

За позовом:        ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” м.Ужгород-Оноківці  

До відповідача:  Свалявської МДПІ м.Свалява

Про  визнання нечинним акту суб'єкта владних повноважень та спонукання до вчинення юридично значимих дій.

                                    Суддя                О.С.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача:      Тодавчич Г.І. - представник

відповідача:  Горінецький В.І. - представник

Розглянувши матеріали справи за позовом ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” м.Ужгород-Оноківці до Свалявської МДПІ м.Свалява про визнання нечинним Рішення про списання надміру сплачених сум податків, зборів (обов'язкових платежів) №3 від 24.02.2004р. та про зобов'язання відповідача поновити у особовій картці обліку списані на підставі Рішення №3 від 24.02.2004р. 87124,62 грн.

                                             ВСТАНОВИВ:

За результатами перевірки дотримання ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” м.Ужгород вимог податкового законодавства за 1998 рік ДПІ у м.Ужгороді було складено акт перевірки №23-2/42 від 15.04.1999р. та внесено зміни до акту перевірки №23-02/47 від 24.04.1999р. та №23-2/59 від 25.06.1999р.

На підставі згаданого акту перевірки (із наступними змінами і доповненнями) ДПІ у м.Ужгороді прийняла Рішення №23-02/42/444 від 24.04.1999р. до якого внесено зміни Рішенням №23-2/705 від 25.06.1999р. Цим Рішенням позивачу донараховано до сплати податок на прибуток у сумі 4448000 грн. та фінансових санкцій 1334400 грн.

Висновки податкового органу, щодо донарахування податку на прибуток базувалися на зведених дослідженнях податкових зобов'язань 15 відокремлених підрозділів ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, розташованих в районах Закарпатської області.

Дані по податкових зобов'язаннях зі сплати податку на прибуток викладено у Зведеній відомості по сплаті податку на прибуток.

Донараховані податковим органом суми податку на прибуток були занесені до регістрів розрахунків сум авансового платежу по податку на прибуток та погашені ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” казначейськими векселями у відповідності до Інструкції про порядок обміну інформації щодо векселів державного казначейства, погашених шляхом зарахування їх сум у сплату податків і зборів до державного бюджету, затвердженої спільним Наказом ГУ Держказначейства України , Міністерства фінансві України та ДПА України №22/123 від 23.03.1998р. (надалі Інструкція №22/123).

Рішенням арбітражного суду Закарпатської області від 02.10.2000р. по справі 7/73-11-2-К, залишеним в силі Постановою Голови господарського суду Закарпатської області від 30.01.2001р., Рішення ДПІ у м.Ужгороді №23-02/42/444 від 24.04.1999р. до якого внесено зміни Рішенням №23-2/705 від 25.06.1999р., і яким позивачу донараховано до сплати податок на прибуток у сумі 4448000 грн. та фінансових санкцій 1334400 грн. було скасоване.

Таким чином, внаслідок скасування акту податкового органу, донараховані цим актом суми податку на прибуток, які погашено казначейськими векселями, були трансформовані у переплату.

Згідно із зведеною відомістю по сплаті податку на прибуток за 1999 рік, внаслідок дії зазначених вище обставин у Воловецькому відділенні Свалявської МДПІ у картці обліку платника податку на прибуток за Воловецький РЕМ рахувалась переплата у сумі 56503 грн.

Рішенням №3 від 24.02.2004р. Воловецьким відділенням Свалявської МДПІ, зокрема пунктом 1, із картки обліку платника податку на прибуток ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” (відокремлений підрозділ –Воловецький РЕМ) було списано 87124,62 грн. переплати з податку на прибуток.

Іншими пунктами оскарженого рішення, відповідачем здійснено списання переплат по податку на прибуток та іншим надходженням до бюджету, що рахувались на особових картках інших платників податків, що не перебувають із позивачем в адміністративних чи адміністративно-правових відносинах.

Всього за оскаржуваним рішенням із платників податку, що зареєстровані у Воловецькому відділенні Свалявської МДПІ було списано 88712,53 грн.

Факт погашення позивачем суми  87124,62 грн. казначейськими векселями встановлено у ході судового розгляду справи та визнано сторонами.

Позивач просить визнати нечинним згадане вище рішення органу державної податкової служби, посилаючись на повну відсутність підстав для його винесення.

За твердженням позивача у відповідача не було правових підстав для списання сум переплати по податку на прибуток.

Крім того, стверджуючи про протиправність оскаржуваного рішення, позивач просить суд зобов'язати відповідача поновити у особовій картці обліку списані на підставі Рішення №3 від 24.02.2004р. 87124,62 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема посилається на прострочення позивачем, встановленого ст..99 КАС України строку оскарження акту органу владних повноважень.

Інших документів на підтвердження підставності та правомірності оскаржуваного акту відповідач не надав.

У попередніх засіданнях суду з метою витребування, в порядку п.4 ст.71 КАС України, документів, пов'язаних із оскаржуваним актом та доказів надіслання позивачеві Рішення №3 від 24.02.2004р., оголошувались перерви. Однак витребуваних документів відповідач не подав та не пояснив про причини невиконання вказівок суду.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.     

Повний текст Постанови складено 04.04.2007р.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши

подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,

Суд задовольняє позов частково, виходячи з наступного:

Згідно із ст..99 КАС України, адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду. Згідно з п.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав.

Таким чином, для застосування наслідків, передбачених ст..100 КАС України, відповідач в силу п.1 ст.71 КАС України, повинен довести факт пропуску позивачем строку звернення до суду із вимогами про визнання нечинним акту.

Зважаючи на те, що перебіг, встановленого ст..99 КАС України строку, починається з дня, коли особа взнала про порушення її прав, відповідач повинен був надати суду достатні докази повідомлення позивача про прийняття Рішення №3 від 24.02.2004р., яке безпосередньо стосується його прав та охоронюваних законом інтересів.

За відсутності таких доказів, у суду немає правових підстав для застосування ст..100 КАС України.

Як вбачається із матеріалів справи, сплачені позивачем, на виконання Рішення ДПІ у м.Ужгороді №23-02/42/444 від 24.04.1999р. кошти у сумі 4448000 грн. податку на прибуток, та 1334400 грн. фінансова санкція, було зараховано податковим органом як переплата по податку на прибуток та відповідно відображено у картці обліку платежів по податку на прибуток.

Згідно з наявними у праві матеріалами, як юридичний факт, переплата у спірній ситуації виникла внаслідок після прийняття набрання чинності рішенням арбітражного суду Закарпатської області від 02.10.2000 року по справі №7/73-11-2-К (Постанова про перевірку рішення в порядку нагляду від 30.01.2001р.).

Порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів ( обов'язкових платежів), передбачених бюджетною класифікацією України за доходами, до Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів та до державних цільових фондів, сум фінансових санкцій та пені, що застосовуються до підприємств, установ, організацій та громадян відповідно до чинного законодавства встановлено Інструкцією про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно - бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів (далі-Інструкція), затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 12.05.1994 .№ 37 (з наступними змінами і доповненнями).

У відповідності до п. 2 означеної Інструкції встановлено, що оперативний облік платежів, що надходять до бюджету, ведеться державними податковими інспекторами відділу обліку та звітності відповідно до порядку, встановленого для справляння платежів до бюджету.

Облік, контроль і складання звітності щодо платежів до бюджету провадиться органами державної податкової служби в автоматичному режимі. У рамках автоматизованої інформаційної системи працюють автоматизовані робочі місця (АРМ) інспекторів відділу обліку, які забезпечують оперативний облік платежів до бюджету, ведення особових рахунків платників та формування довідкової інформації і складання звітності.

Підставою для нарахування (зняття) платежів до бюджету в особових рахунках платників є документи, які надходять, зокрема відповідно до підпункту „г" пункту 7 Інструкції, від судових органів, а саме - рішення (ухвала, постанова) суду, арбітражного суду.

Пунктом 8 цієї ж Інструкції встановлено, що документи, перелічені у п. 7, які надійшли до органу державної податкової служби, реєструються у відповідному структурному підрозділі, до функцій якого входить реєстрація зазначених документів, з відповідною відміткою на них про реєстрацію. Після реєстрації документи, що надійшли у термін, встановлений для їх подання, або відповідна інформація за ними в електронному вигляді, в той самий день передаються до відділу обліку для нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників за відповідним терміном їх сплати.

Враховуючи викладене, днем, з якого починає перебіг строку в 1095 днів, є день отримання, реєстрації постанови суду від 30.01.2001 року і внесення відповідних змін у картку обліку, а тому за відсутності доказів на підтвердження дати відображення у картці обліку суми переплати та доказів перебування сум переплати на обліку протягом 1095 днів,  на день прийняття рішення відповідачем, сумнівним є твердження про сплин строку у 1095 днів, закінчення якого надає підставу для прийняття оскаржуваних рішень про списання.

Позивач стверджує, що з моменту отримання відповідачем Постанови арбітражного суду Закарпатської області про перевірку рішення в порядку нагляду від 30.01.2001р. до моменту прийняття відділеннями Рішення про списання переплати по податку на прибуток 1095 дні не сплинули.

Документів на спростування вказаних аргументів позивача відповідач не надав, з огляду на що, у відповідності до положень ст..71 КАС України, твердження позивача слід визнати підставними, як неспростовані органом владних повноважень.

Із матеріалів справи вбачається, що переплату з податку на прибуток було списано на підставі та у відповідності до п.15.3. ст..15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі Рішення №3 від 24.02.2004р.

Однак, відповідно до п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків може подати заяву на повернення зайво сплачених  податків,  зборів (обов'язкових платежів) протягом 1095 днів, наступних за днем здійснення такої переплати.

Отже, для повернення наявної переплати платнику податків потрібно звернутися до органу державної податкової служби, в якому обліковується така переплата, але не пізніше встановленого терміну (1095 дня,  наступного за днем здійснення такої переплати). У разі якщо платник податків не  звертається  до  податкового  органу  із заявою на повернення переплати у зазначений термін, зайво сплачені суми платежів, що обліковуються  в  особових  рахунках  платників більше  1095  днів без руху (відсутні нарахування або зменшення та сплата), зараховуються до бюджету на підставі відповідного рішення керівника ДПІ, згідно з п.7 Р.2 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої Наказом ДПА України №174 від 02.04.1999р., та на підставі висновку, складеного органом державної податкової служби. При цьому, облік таких сум провадиться у реєстрі (ф. 25), відкритому за кодом бюджетної  класифікації України за  доходами "Інші податки" (за податковими надходженнями).

Висновків, складених Воловецьким відділенням Свалявської МДПІ, про сплин строку звернення платника податків із вимогами про повернення переплати, відповідачем не надано, що дає підставу для твердження про їх відсутність.

Згідно із п.15.3.1. ст..15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому порядок застосування цієї норми права, згідно з п.15.4.3 цього ж Закону, встановлюються центральним податковим органом. Тому у спірному періоді, ця норма права є відсильною (бланкетною) і підлягає застосуванню у сукупності із Розділом 9 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків та неподаткових платежів затвердженої спільним Наказом Міністерства фінансів України та ДПА України №37 від 12.05.1994р. (в редакції що діяла на момент спірних відносин).

Порядок застосування ст..15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” викладено у Розділі 9 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків та неподаткових платежів затвердженої спільним Наказом Міністерства фінансів України та ДПА України №37 від 12.05.1994р. (в редакції що діяла на момент спірних відносин). Таким чином, можливість та умови застосування ст..15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” викладено у Розділі 9 Інструкції №37.

Правовий аналіз Розділу 9 призвів до висновку про те, що ним регулюються питання повернення платнику податків переплат із сум, які були фактично сплачені цим платником податків.

Так, підпунктом 9.2. Інструкції встановлено правову природу коштів, які підлягають поверненню платнику у спосіб та в порядку, визначеному Розділом 9. Цими коштами можуть бути лише фактично сплачені платником суми, які скеровуються податковим органом на повернення чи зарахування у майбутні платежі, виключно на підставі звернення самого платника податків. І тільки ці суми, що обліковуються у облікових картках платника податків протягом 1095 днів без руху, і можуть бути зараховані (а не списані!!) до державного бюджету, згідно із ч.6 п.9.2. Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків та неподаткових платежів затвердженої спільним Наказом Міністерства фінансів України та ДПА України №37 від 12.05.1994р. (в редакції що діяла на момент спірних відносин).

Згідно з п. 6. Інструкції про порядок обміну інформацією щодо векселів Державного казначейства, погашених шляхом зарахування їх сум у сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) до державного бюджету, затвердженої спільним Наказом ГУ Державного казначейства України а ДПА України №22/123 від 23.03.1998р., у випадку, якщо  сума  заборгованості з обов'язкових платежів до державного  бюджету  менша  від  суми,  вказаної  у казначейському векселі, то залишок суми погашеного казначейського векселя зараховується у рахунок наступних платежів і не підлягає поверненню. Зарахування залишку суми погашеного казначейського векселя в рахунок наступних платежів державні податкові органи відображають на особовому рахунку платника у відповідності з Інструкцією N 37.

Отже, з наведеного вище вбачається, що погашення податкових зобов'язань казначейськими векселями здійснюється не у формі сплати податку, а у формі взаємозаліку. Крім того, позитивне значення з різниці від суми векселя та сумою податку не підлягає поверненю платнику податків у спосіб, встановлений Розділом 9 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків та неподаткових платежів затвердженої спільним Наказом Міністерства фінансів України та ДПА України №37 від 12.05.1994р. (в редакції що діяла на момент спірних відносин).

У відповідності до п.8.1. Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків та неподаткових платежів затвердженої спільним Наказом Міністерства фінансів України та ДПА України №37 від 12.05.1994р. (в редакції що діяла на момент спірних відносин) у випадку, коли чинним законодавством передбачається проведення розрахунків з бюджетами всіх рівнів у порядку, що має певні особливості (інші  форми розрахунків), їх облік в органах державної податкової служби здійснюється у порядку, що встановлюється ДПА України. При цьому згідно з п.8.2. цієї ж Інструкції, підставою для ведення обліку таких розрахунків є відповідні документи, що надходять до органу державної податкової служби, про підтвердження проведених розрахунків, що мають певні особливості (інші форми розрахунків).

Згідно з п.3 Методичних вказівок до порядку ведення оперативно-бухгалтерського обліку в частині погашення казначейського векселя, шляхом зарахування їх сум у сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету затверджених Наказом ДПА України 07.05.1997р. №5259/10/19-0317, у випадку, якщо сума заборгованості з обов'язкових  платежів до державного бюджету менша від суми, вказаної у векселі, то залишок суми погашеного векселя зараховується у рахунок наступних платежів і не підлягає поверненню. Зарахування залишку суми погашеного векселя в рахунок наступних платежів державні податкові органи відображають на особовому рахунку платника.

При цьому згідно з вимогами наказу N 45 від 28.01.98 векселя підлягають обов'язковій реєстрації у Журналі по реєстрації протоколів взаєморозрахунків та векселів і включаються у загальну суму надходжень до бюджету у звітності та у загальну суму взаємозаліків.

Згідно з п. 8.3. Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків та неподаткових платежів затвердженої спільним Наказом Міністерства фінансів України та ДПА України №37 від 12.05.1994р. (в редакції що діяла на момент спірних відносин), облік розрахунків,  що мають певні  особливості (інші форми розрахунків), підлягає  обов'язковому кодуванню в особових рахунках платників та  відокремленому  відображенню у формах звітності.

Отже із наведеного вище вбачається існування окремого встановленого чинним законодавством механізму проведення розрахунків між платниками податків та бюджетом із залученням казначейських векселів.

Дані, законодавчо визначені відносини між податковим органом, казначейством та платником податків не передбачають існування, як юридичного факту звернення платника податків із вимогами про повернення переплат за платежами до бюджету. У цьому правовому полі, зарахування у рахунок наступних платежів відбувається шляхом безпосередньої дії податкового органу, оскільки, згідно з п. 6. Інструкції про порядок обміну інформацією щодо векселів Державного казначейства, погашених шляхом зарахування їх сум у сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) до державного бюджету, затвердженої спільним Наказом ГУ Державного казначейства України а ДПА України №22/123 від 23.03.1998р.   

На підставі викладеного, слід дійти висновку, що Розділ 9 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків та неподаткових платежів затвердженої спільним Наказом Міністерства фінансів України та ДПА України №37 від 12.05.1994р. (в редакції що діяла на момент спірних відносин) у спірній ситуації не підлягає застосуванню, а за таких обставин не підлягає застосуванню і п.п.15.3.1.ст..15. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, судовим розглядом справи встановлено невідповідність Рішення Воловецького відділення Свалявської МДПІ №3 від 24.02.2004р. приписам п.п.15.3.1., 15.4.3. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Розділам 8 та 9 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків та неподаткових платежів затвердженої спільним Наказом Міністерства фінансів України та ДПА України №37 від 12.05.1994р. (в редакції що діяла на момент спірних відносин) та п. 6. Інструкції про порядок обміну інформацією щодо векселів Державного казначейства, погашених шляхом зарахування їх сум у сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) до державного бюджету, затвердженої спільним Наказом ГУ Державного казначейства України а ДПА України №22/123 від 23.03.1998р.

За таких обставин, правомірною також слід визнати і вимогу позивача щодо поновлення в особовій картці обліку ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” списані на підставі Рішення №3 від 24.02.2004р. 87124,62 грн.

Приймаючи рішення, суд додатково прийняв до уваги і факт неподання відповідачем достатніх доказів на підтвердження підставності оскаржуваного акту.

Стосовно інших сум переплат до бюджету, які списані відповідачем, згідно з Рішенням №3 від 24.02.2004р. з інших платників податків, вимоги позивача задоволенню не підлягають з тих підстав, що ці вимоги не обґрунтовані заявником, а самі переплати не зачіпають прав та охоронюваних законом інтересів позивача.    

                          Тому, керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України,  

                              СУД ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задоволити частково.

Визнати нечинним п.1 прийнятого Воловецьким відділенням Свалявської МДПІ Рішення про списання надміру сплачених сум податків, зборів (обов'язкових платежів) №3 від 24.02.2004р. в частині списання із ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” (код платника 00131529) 87124,62 грн. податку на прибуток.

2.Зобов'язати Свалявську МДПІ поновити у встановленому чинним законодавством порядку в особовій картці обліку ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” списані на підставі п.1 Рішення №3 від 24.02.2004р. 87124,62 грн.

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складення в повному обсязі відповідно до ст.ст. 254, 186, 160 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.  

                    Суддя                                                                   О.С.Йосипчук