Постанова

від 29.03.2007 по справі 5/68-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/68-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

29 березня 2007 р.                                                             Справа  № 5/68-А

За позовом:        КП „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода” м.Ужгород

До відповідача1: МДПІ у м.Ужгороді м.Ужгород

До відповідача2: ДПА у Закарпатській області м.Ужгород

Про  визнання нечинними податкових роз'яснень та визнання протиправними дії ДПІ щодо надання роз'яснень в частині

                              Суддя                О.С.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача:       Феделещак М.М. –представник

відповідача1: представник не з'явився

відповідача2: представник не з'явився

Розглянувши матеріали справи за позовом КП „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода” м.Ужгород до ДПІ у м.Ужгороді та  ДПА у Закарпатській області м.Ужгород про визнання нечинними податкове роз'яснення ДПІ у м.Ужгороді №19942/10/31-0 від 26.07.2006р. та податкове роз'яснення ДПА у Закарпатській області №9278/10/15-210 від 03.08.2006р. в частині включення до складу валових доходів кошти одержані згідно з ст..116 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Постанови КМ України №705 від 22.05.2006р. та визнання протиправними дій відповідачі щодо надання податкових роз'яснень,

                                             ВСТАНОВИВ:

Предметом даного позову є вимога позивача визнати нечинними податкове роз'яснення ДПІ у м.Ужгороді №19942/10/31-0 від 26.07.2006р. та податкове роз'яснення ДПА у Закарпатській області №9278/10/15-210 від 03.08.2006р., які надані у відповідь на запит позивача №393 від 11.07.2006р.

Податкові роз'яснення, що стали об'єктом оскарження у даній справі, містять роз'яснення щодо виникнення податкових зобов'язань та формування валових витрат підприємства при одержанні субвенції для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення, у відповідності до ст..116 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” та Постанови КМ України №705 від 22.05.2006р. „Про затвердження порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію послуги водопостачання і водовідведення, затверджених для населення” (надалі Постанова №705).

Згідно з даними роз'ясненнями, при отриманні згаданих вище субвенцій, зобов'язання по податку на додану вартість у платника податків не виникають, однак ці суми субвенцій підлягають відображенню у податковому обліку в складі валового доходу підприємства у поточному періоді, згідно з п.4.1.6. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Стверджуючи про помилковість таких висновків податкового органу, позивач посилається на те, що висновки податкових органів обох рівнів не відповідають чинному законодавству та суперечать Роз'ясненню ДПА України від 11.05.2005р. №8978/7/15-1117.

З наведених вище обставин, позивач також просить визнати протиправними дії ДПІ у м.Ужгороді по наданню податкового роз'яснення №19942/10/31-0 від 26.07.2006р. та дії ДПА у Закарпатській області щодо надання податкового роз'яснення №9278/10/15-210 від 03.08.2006р. в частині включення до складу валових доходів кошти одержані згідно з ст..116 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Постанови КМ України №705 від 22.05.2006р.

За його твердженням, обґрунтовуючи позицію щодо застосування окремих положень податкового законодавства, відповідачі припустилися помилкового тлумачення обставин запиту та порядку їх відображенню у регістрах обліку через призму вимог норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідачі проти позову заперечують з підстав, викладених у відзиві на позову заяву. Зокрема посилаються на законність та обґрунтованість висновків, що містяться у податкових роз'ясненнях.

Окрім того, за твердженнями відповідачів, податкові роз'яснення ДПІ у м.Ужгороді та ДПА у Закарпатській області не можуть бути предметом оскарження у суді, відповідно до ч.1 ст.17 КАС України та п.п.”і” п.4.4.2. ст..4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Повний текст Постанови складено 02.04.2007р.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши

подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,

Суд задовольняє позов, виходячи з наступного:

Судовим розглядом справи встановлено, що податкове роз'яснення ДПІ у м.Ужгороді №19942/10/31-0 від 26.07.2006р. та податкове роз'яснення ДПА у Закарпатській області №9278/10/15-210 від 03.08.2006р., були надані відповідачами у відповідь на запит позивача №393 від 11.07.2006р.

Даним запитом позивач заявив клопотання про надання йому роз'яснень щодо виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та зміни валових доходів при одержанні на розрахунковий рахунок підприємства дотації з погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на послуги водопостачання.

Згідно із податковим роз'ясненням ДПІ у м.Ужгороді №19942/10/31-0 від 26.07.2006р., бюджетна дотація на покриття від'ємної різниці між витратами на виготовлення комунальних послуг і доходами від їх продажу населенню не підпадають під об'єкт оподаткування податком на додану вартість, однак підлягають зарахуванню до валових доходів підприємства, у відповідності до п.4.1. ст..4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, як дохід від позареалізаційних операцій.

Згідно з податковим роз'ясненням ДПА у Закарпатській області №9278/10/15-210 від 03.08.2006р., питання щодо оподаткування ПДВ бюджетної дотації роз'яснено податковим роз'ясненням ДПА України 11.05.2005р. №8978/7/15-1117, згідно з яким бюджетна дотація на покриття від'ємної різниці між витратами на виготовлення комунальних послуг і доходами від їх продажу населенню не підпадають під об'єкт оподаткування податком на додану вартість, однак повинна бути включена до валового доходу з інших джерел, згідно із п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

У зв'язку із змінами, внесеними Законом України від 20.02.2003р. №550 „Про внесення змін до Закону України „Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втратила силу Постанова КМ України від 16.05.2001р. №494 „Порядок одержання податкових роз'яснень”

Тому, починаючи з 04.05.2003р. механізм надання податкових роз'яснень регулюється Порядком надання роз'яснень, окремих положень податкового законодавства, затверджений Наказом ДПА України від 12.04.2003р. №176 (Надалі Порядок №176).

Згідно з п.4 Порядку №176, підставою для надання податкового роз'яснення є запит платника податків, надісланий податковому органу відповідного рівня. При цьому, податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акту, і може бути використаним лише платником податків, на запит якого таке роз'яснення було надане.

Згідно із п.1.7. Порядку №176 податковим роз'ясненням уважаються будь-які відповіді з питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавленої особи, надані податковим органом, у тому числі і ДПА в областях та ДПІ в містах (п.2.1.Порядку №176).

Згідно з п.п.”і” п.4.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків може оскаржити до суду  рішення центрального (керівного) органу контролюючого органу або органу стягнення щодо видання інструкцій чи податкових роз'яснень, які, за висновком такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку, збору .

Згадане вище Рішення центрального (керівного) органу контролюючого органу або органу стягнення щодо видання інструкцій чи податкових роз'яснень, відповідно до п.п.4.2.1. п.4.2. Порядку №176, являє собою акт ДПА України, на підставі якого надаються узагальнюючі податкові роз'яснення.

Таким чином, згідно із даною нормою права, предметом судового оскарження у суді може бути рішення центрального органу контролюючого органу чи органу стягнення щодо видання узагальнюючого податкового роз'яснення, яким не являються відповідачі у справі. Такого рішення про видачу податкових роз'яснень, на скасуванні яких наполягає позивач, відповідачами не приймалось, оскільки ними надані податкові роз'яснення, згідно з п.4.1. Порядку №176, які не є узагальнюючими податковими роз'ясненнями.

Однак, згідно із цим же п.п.”і” п.4.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визнання судом інструкції або податкового роз'яснення податкового органу недійсними є підставою для використання  зазначеного  рішення  всіма  платниками  податків  з моменту прийняття такого судового рішення, а також для відповідної зміни  положень  інструкцій  чи  роз'яснень контролюючих органів з цього  питання.

Таким чином, п.п.”і” п.4.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює можливість оскарження рішення про надання узагальнюючого податкового роз'яснення.

Згідно з п.1.2. Порядку №176, роз'ясненнями окремих положень податкового законодавства здійснюються шляхом надання узагальнюючих податкових роз'яснень та податкових роз'яснень. При цьому, податковим роз'ясненням вважаються будь-які відповіді податкового органу з питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавленої особи.

У відповідності до ст..17 п.1 КАС України, Компетенція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії, прийнятих органом владних повноважень.

За загальним правилом акти індивідуальної дії –це акти прийняті органом владних повноважень, що містять конкретний припис конкретній особі.

Під податковим роз'ясненням розуміється роз'яснення податковим органом окремих положень податкового законодавства, які надаються конкретній особі. При цьому, податкове роз'яснення не утворює правило поведінки, а роз'яснює існуюче. Саме тому, податкові роз'яснення не містять конкретних приписів платнику податків, не носять імперативного характеру і слугують для їх використання платником податків при обрахуванні сум податкових зобов'язань.

За таких обставин, піддавши аналізу зазначені вище норми права у їх сукупності, на думку суду податкове роз'яснення, що не носить характер узагальнюючого, не може бути предметом оскарження у адміністративному суді.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дії ДПІ у м.Ужгороді по наданню податкового роз'яснення №19942/10/31-0 від 26.07.2006р. та дії ДПА у Закарпатській області щодо надання податкового роз'яснення №9278/10/15-210 від 03.08.2006р. в частині включення до складу валових доходів кошти одержані згідно з ст..116 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Постанови КМ України №705 від 22.05.2006р. суд керується наступним,

Ст..17 КАС України, компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних спорів поширюється також на спори щодо дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, у адміністративному процесі, на предмет відповідності вимогам закону та обґрунтованості, можуть бути піддані судовому дослідженню дії органу ДПС, у тому числі і дії щодо роз'яснення з питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавленої особи.

Судовим розглядом справи встановлено, що 11 липня 2006 року позивач звернувся із запитом №393 до ДПІ в м.Ужгороді та ДПА в Закарпатській області щодо надання роз'яснень з питань оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток коштів, отриманих ним у порядку виконання ст.116 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Постанови КМУ №705 від 22.05.2006р., на які  отримав податкові роз'яснення ДПІ в м. Ужгороді №19942/10/31-0 від 26.07.2006р., ДПА в Закарпатській області №9278/10/15-210 від 03.08.2006р., в яких  податкові органи вказали на необхідність включення до складу валових доходів вищезгаданих коштів.

Як вбачається із матеріалів справи, у 2006 році позивач отримав кошти в якості різниці в тарифах з Державного бюджету України: 20.07.2006р. у сумі 270604 грн. у відповідності з Договором від 30.06.2006р. № 1 про організацію взаєморозрахунку відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.06  №705; 04.08.2006р. у сумі 2752712 грн. у відповідності з Договором від 10.07.2006р. № 705Е/29; 01.12.2006р.  у сумі 3569494 грн. у відповідності з Договором від 18.10.2006р. № 705Е/398 та у сумі 4738959 грн. у відповідності з Договором від 18.10.2006р. № 705Е/399, всього 11331769 грн. Дані кошти позивачем були отримані у порядку виконання ст.116 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Постанови КМУ №705 від 22.05.2006р. та спрямовані ним на погашення податкового боргу з ПДВ станом на 01.07.2005 р. та заборгованості за спожиту електроенергію станом на 01.07.2005р. –розрахункову дату, визначену п.1.8 ст.1 Закону України №2711 від 23.06.2005р. „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Постановою №705 від 22.05.2006р. „Про затвердження порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення” визначено зміст різниці в тарифах, порядок її розрахунку надавачами послуг, погодження та затвердження відповідними органами влади та порядок її фінансування.

Частинами 1 та 4  Порядку визначено, що заборгованість минулих років з різниці в тарифах (без податку на додану вартість) на послуги з водопостачання і водовідведення, що постачалися населенню, утворилась у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з водопостачання і водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Додатком до цієї Постанови затверджено форму Розрахунку обсягу заборгованості минулих років з різниці в тарифах, згідно з яким дана різниця виводиться шляхом віднімання від повної собівартості послуг для населення фактичних нарахувань населенню по затверджених тарифах та дотації з місцевих бюджетів, вже одержаних підприємством для відшкодування різниці в тарифах. До даного розрахунку долучаються також розрахунок фактичної собівартості послуг з водопостачання і водовідведення та ряд інших, визначених Постановою КМУ №705, документів на підтвердження розрахунків.

 Повна собівартість, яка використовувалась для розрахунку різниці в тарифах, у розумінні „Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства” (затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №47 від 06.03.2002р.), „Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення” (затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №39 від 27.06.2001р.) не включає витрати з податку на прибуток (оскільки тарифи на послуги за вказані періоди були збиткові, до складу фактичних витрат не було включено витрати з податку на прибуток як такі, що не мали місце), тобто Постановою КМУ №705 передбачалось тільки відшкодування різниці за 2000-2004рр. між витратами підприємства на сировину та матеріали, паливо, електроенергію, на оплату праці, нарахування на оплату праці, амортизаційні, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати тощо та фактичними нарахуваннями населенню по затверджених тарифах і дотації з місцевих бюджетів, вже одержаних підприємством для відшкодування різниці в тарифах.

Долученим позивачем до матеріалів справи Розрахунком обсягу заборгованості минулих років (2000-2004) з різниці в тарифах на послуги водопостачання і водовідведення, наданих населенню КП „Водоканал м.Ужгорода” на загальну суму 11331769 грн. разом з підтверджуючими документами, погодженим та затвердженим в установленому Постановою КМУ №705 від 22.05.2006 р. порядку, підтверджується, що відшкодована різниця в тарифах не включала витрати з податку на прибуток.

Таким чином, суд вважає, що позивач не отримував з бюджету кошти на сплату податку на прибуток, а тільки кошти на повне покриття інших витрат, які включаються до собівартості послуг з водопостачання і водовідведення.

У відповідності до „Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати” (Наказ Мінфіну України №87 від 31.03.1999р.), збитком є „перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати”. Тобто, кошти, отримані позивачем у ході виконання ст. 116 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Постанови КМУ №705 від 22.05.2006р., по своїй суті є коштами, наданими підприємству на покриття збитків, накопичених протягом 2000-2004 рр. у результаті затвердження тарифів на послуги нижчими, ніж витрати на їх виробництво.

Правовими підставами для надання позивачу цих коштів був передбачений ст.ст.12,16,20,78 Господарського кодексу України обов'язок відшкодовувати збитки, завдані комунальному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, у тому числі і шляхом надання відповідної дотації. Надання цих коштів державою частково забезпечило дотримання комерційного розрахунку як одного з принципів підприємницької діяльності (ст.44 Господарського кодексу України), суть якого полягає у досягненні економічних та соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 Господарського кодексу України).

Чинним в момент одержання дотації на покриття різниці в тарифах Порядком формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення (затвердженим Постановою КМУ №959 від 12.07.2006р.) передбачено включення до складу тарифів тільки витрат з податку на прибуток від звичайної діяльності, тобто не передбачено включення до поточних тарифів на послуги з водопостачання і водовідведення витрат з податку на прибуток, який утворився не в результаті звичайної діяльності, а в результаті одержання відповідної дотації з державного бюджету України на покриття збитків 2000-2004 років. Це також підтверджується „Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати” (Наказ Мінфіну України №87 від 31.03.1999р.), згідно з яким звичайною діяльністю є будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Ст.86 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” встановлено, що „у 2006 році сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що рахувалась станом на 1 січня 2005 року і не була погашена протягом 2005 року, не підлягає протягом 2006 року врахуванню у складі валових витрат платника податку”. Тобто, суму збитків, які покриваються цими коштами (різницею в тарифах), вилучено з реєстрів податкового обліку. Отож, позивач не має права збільшити валові витрати поточного податкового періоду на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що рахувалась станом на 1 січня 2005 року (тобто виникла в період, за який відшкодовувалися збитки) і не була погашена протягом 2005 року.  

Узагальнюючи наведене вище, господарський суд вважає, що валові витрати в частині різниці між фактичною вартістю послуг з водопостачання і водовідведення та тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування не були і не могли бути покриті доходами позивача, а відносились на збитки підприємства наростаючим підсумком. У подальшому, трансформовані у збитки минулих періодів ці валові витрати були виключені із податкового обліку, а тому не могли бути і в подальшому, покриті майбутніми доходами позивача.

Отже, із наведеного вище витікає, що валові витрати, які являють собою різницю між собівартістю послуг позивача та тарифами, затвердженими органами місцевого самоврядування природно не включались до валових витрат підприємства і не були покриті його майбутніми доходами.

За таких обставин, у спірній ситуації підлягає застосуванню п. 4.2.3. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з яким до складу валових доходів не включаються суми коштів, отримані платником податку внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку у результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат.

Таким чином, вилучення у відповідності до ст. 86  Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” з реєстрів податкового обліку суми валових витрат, які в 2000-2004 рр. перевищували валові доходи, дає позивачу право на підставі пункту 4.2.3. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не відносити до складу валових доходів кошти, одержані ним як компенсація прямих витрат або збитків внаслідок задоволення його претензій в порядку, встановленому Постановою КМУ №705 від 22.05.2006р.

Зважаючи на викладене вище, дії ДПІ у м.Ужгороді та ДПА у Закарпатській області по наданню податкового роз'яснення щодо необхідності включення до складу валових доходів з метою оподаткування податком на прибуток одержаних в результаті виконання ст.116 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Постанови КМУ №705 від 22.05.2006р. сум дотації на покриття різниці в тарифах слід визнати необґрунтованими та такими, що призводить до збільшення витрат підприємства, у вигляді завдання йому збитків внаслідок зобов'язання понести певні витрати, на які відсутнє у підприємства джерело відшкодування, а також до збитків, які виникають внаслідок неможливості спрямування частини одержаної дотації на покриття саме тих витрат, на які вони планувались, виходячи із Розрахунку обсягу заборгованості минулих років з різниці в тарифах на послуги водопостачання і водовідведення, наданих населенню КП „Водоканал м.Ужгорода”.

Обов'язок же відшкодування даних збитків у відповідності до ст. 20, 78 Господарського кодексу України покладається на орган, який прийняв відповідне рішення. Оскільки орган, який прийняв відповідне рішення, не надав позивачу коштів на відшкодування витрат з податку на прибуток, оскаржувана вимога є неправомірною і порушує майнові права позивача, призводить до зменшення його власного капіталу (у разі її виконання) і завдання збитків територіальній громаді міста на відповідну суму податку на прибуток як власнику підприємства-позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, кошти, отримані позивачем у ході виконання ст. 116 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Постанови КМУ №705 від 22.05.2006р., по своїй суті є коштами, наданими підприємству на покриття збитків, накопичених протягом 2000-2004 рр. у результаті затвердження тарифів на послуги нижчими, ніж витрати на їх виробництво. У відповідності до наказу Державного казначейства України від 4 листопада 2004 року N 194 „Про затвердження Роз'яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Роз'яснень щодо застосування класифікації кредитування бюджету” (з послідуючими змінами та доповненнями), до капітальних трансфертів включаються трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років.

Капітальні трансферти, на відміну від поточних дотацій і субсидій, є видатками розвитку. Підтвердженням того, що вказані кошти відносяться до видатків розвитку є  прийнятий наказ Мінфіну України №567 від 16.06.2006р., згідно з яким тимчасова класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів була доповнена відповідним кодом 1006001 (код нової функціональної класифікації, що відповідає даному коду –0640* ). А у відповідності до ч.6 наказу Мінфіну України №604 від 27.12.2001р. „видатки розвитку відповідно до економічної класифікації видатків формуються за рахунок: ....житлово-комунального господарства (КФКВК 0600)”.

Згідно з вимогами листа (роз'яснення) ДПА України від 11.05.2005р. №8978/7/15-1117 щодо податкового обліку капітальних трансфертів, капітальні трансферти не включаються до складу валових доходів підприємства з метою оподаткування. Одержані позивачем в ході виконання ст. 116 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Постанови КМУ №705 від 22.05.2006р кошти відповідають всім ознакам капітальних трансфертів, вказаних у згаданому роз'ясненні ДПА України, тобто не носять поточного характеру і мають цільове призначення та носять одноразовий і нерегулярний характер. Натомість відповідачі, надаючи оскаржувані роз'яснення, не в повній мірі дослідили ознаки отриманих позивачем коштів, що і призвело до надання незаконних роз'яснень.

Надавши оскаржувані роз'яснення всупереч роз'ясненню вищого контролюючого органу, відповідачі порушили вимоги п.9 Порядку надання податкових роз'яснень, затвердженого  Постановою КМУ №494 від 16.05.2001р., згідно з яким „платник податків має право безоплатно отримати відповідь на свій запит у будь-якому органі державної податкової служби або контролюючому органі, яка повинна ґрунтуватись на роз'ясненнях, наданих центральним податковим органом” та аналогічні вимоги пункту 1.9 Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 12.04.2003р.№176.   

Тому, вимоги позивача щодо визнання протиправними дії ДПІ у м.Ужгороді та ДПА у Закарпатській області по наданню податкового роз'яснення ДПІ у м.Ужгороді №19942/10/31-0 від 26.07.2006р. та податкового роз'яснення ДПА у Закарпатській області №9278/10/15-210 від 03.08.2006р. щодо необхідності включення до складу валових доходів з метою оподаткування податком на прибуток одержаних в результаті виконання ст.116 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Постанови КМУ №705 від 22.05.2006р. сум дотації на покриття різниці в тарифах слід визнати обгрунтованими.

На підставі вищенаведеного, та керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України,  

                              СУД ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задоволити частково.

Визнати протиправними ДПІ у м.Ужгороді та ДПА у Закарпатській області по наданню податкового роз'яснення ДПІ у м.Ужгороді №19942/10/31-0 від 26.07.2006р. та податкового роз'яснення ДПА у Закарпатській області №9278/10/15-210 від 03.08.2006р. в частині встановлення необхідності включення до складу валових доходів з метою оподаткування податком на прибуток одержаних КП „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгороді в результаті виконання ст.116 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Постанови КМУ №705 від 22.05.2006р. сум дотації на покриття різниці в тарифах.

2.В решті вимог у задоволені позову відмовити.

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складення в повному обсязі відповідно до ст.ст. 254, 186, 160 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.  

Суддя                                                                   О.С.Йосипчук