Рішення

від 22.12.2015 по справі 904/9138/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.15р. Справа № 904/9138/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГ-БАГ-Україна", м. Яготин Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БНС Групп", м. Дніпропетровськ

про стягнення 79378 грн 08 коп.

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність від 15.08.2015

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГ-БАГ-Україна" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БНС Групп" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у сумі 75378,08 грн та моральної шкоди у сумі 4000,00 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору надання послуг № 13/2015, укладеного між сторонами 14.07.2015.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав свої заявлені вимоги.

Відповідач участь свого повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив та витребуваних судом документів не надав, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Від відповідача повернулося рекомендовані повідомлення до господарського суду Дніпропетровської області з відмітками про отримання поштових відправлень.

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2015 між ТОВ "АГ-БАГ-Україна" (далі - позивач, спонсор) та ТОВ "БНС Групп" (далі - відповідач, організатор) було укладено письмовий договір про надання послуг № 13/2015 за яким спонсор приймає на себе зобов'язання по фінансовій підтримці в межах, визначених вказаним договором ПЕРШОГО МІЖНАРОДНОГО ФОРУМУ ІНОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ по утилізації відходів тваринного та рослинного походження для ресурсозберігаючого сільського господарства, а організатор приймає на себе зобов'язання по інформуванню учасників Форуму, засобів масової інформації які висвітлюють Форум, підприємств та громадян усіх областей України про позивача з метою популяризації його найменування, брендів та діяльності. Датою проведення Форуму було визначено 16, 17, 18 вересня 2015 року (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Підпунктом 2.2.2. договору сторони визначили, що перерахування 100% грошових коштів від спонсора організатору повинно відбутися не пізніше трьох робочих днів до старту рекламної компанії Форуму, дата початку якої - 01.08.2015 шляхом перерахування на розрахунковий рахунок організатора.

На виконання умов договору позивачем були перераховані кошти у сумі 75 000, 00 грн на рахунок відповідача, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями: від 04.08.2015 № 2583 на суму 50000,00 грн та від 01.09.2015 № 2731 на суму 25000,00 грн.

На момент закінчення рекламної компанії в порушення п.п. 2.1.7. договору відповідачем не було надано на взаємний підпис розгорнутий звіт, щодо рекламної компанії Форуму та двосторонній акт приймання-передачі наданих послуг згідно додатку 1 та пунктів 2.1.1.-2.1.5.

Отже, такий факт свідчить про те, що рекламна компанія не проводилася відповідачем взагалі.

Згідно п.3.6 договору в разі невиконання організатором зобов'язань, визначених п. 2.2. цього договору, спонсор має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, а організатор зобов'язаний повернути отримані від спонсора кошти.

Відповідач не повернув перераховані йому кошти за невиконання своїх обов'язків через що на його адресу позивачем було направлено претензію від 15.09.2015 за вих. №92/2015 повернути отримані кошти, але жодної відповіді позивачем не було отримано.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільного повернення попередньої оплати.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт перерахування попередньої оплати на суму 75000,00 грн доведено позивачем повністю та відповідачем не оспорено.

Позивач посилаючись на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника, адже вони є не санкцією, а способом захисту майнового права та інтересу. В зв'язку з відсутністю необхідних документів, які повинен подати відповідач згідно п.п. 2.1.7. договору, а тому ним нараховано та заявлено до стягнення 3% річних починаючи від старту рекламної компанії, з 1 серпня 2015 року: 100000 (сума заборгованості по виконанню робіт) /365 (днів в році) х 46 (дні прострочення виконання) х 3 % річних = 378,08 грн.

Суд не погоджується з доводами позивача у цій частині та вважає їх помилковими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Позивач в своїх твердженнях щодо 3% річних керувався ч.2 ст.625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прямо посилаючись на цю норму та заявляючи до стягнення позовні вимоги у частині стягнення 3% річних, позивач не звернув уваги, що ст. 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3% річних за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом з тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплачених коштів фінансової підтримки за проведення рекламної компанії для підготовки до здійснення Форуму.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 ЦК.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 ЦК від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, позивач дійшов неправильного висновку, застосувавши положення ч.2 ст.625 ЦК та заявивши до стягнення з відповідача 3% річних, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми за ненадані послуги (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст.536 ЦК.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16.09.2014 у справі № 921/266/13-г/7.

Крім того, позивач просить суд визнати моральну шкоду у сумі 4000,00 грн, обгрунтовуючи її тим, що завдяки невиконанню умов договору відповідач фактично створив перепони у розвитку ТОВ "АГ-БАГ-Україна" як юридичної особи на ринку надання бізнес послуг та продажу. Окрім того кошти сплачені на рахунок відповідача та невиконання ним обов'язків фактично позбавило позивача використовувати частину власних оборотних коштів, що в свою чергу нанесло Товариству моральний збиток.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню з таких підстав.

Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного або психічного стану, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено: зміст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю завдана ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують позов. Крім того, у позовній заяві має бути зазначено розмір відшкодування моральної шкоди в грошовій або іншій матеріальній формі.

Згідно ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із характеру правовідносин, що виникли між сторонами по справі, не випливає обов'язок щодо відшкодування моральної шкоди. Позивачем не доведено та не подано будь-яких доказів, що підтверджують понесення моральної шкоди.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення попередньої оплати у сумі 75000,00 грн за надання послуг з проведення Форуму, в решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1150,82 грн, 67,18 грн витрат по сплаті судового збору покладаються на позивача. Решта зайво сплаченого судового збору може бути повернута позивачу на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за його заявою.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БНС Групп" (49125, м. Дніпропетровськ, вул. Березенська, б. 10, кв. 65, код ЄДРПОУ 38677264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГ-БАГ-Україна" (07700, Київська область, м. Яготин, вул. Київська, буд. 4, код ЄДРПОУ 34233561) грошові кошти в сумі 75000,00 грн та 1150,82 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 21.12.2015.

Суддя В.Д. Воронько