ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
21.12.15р. Справа № 904/9432/15
до приватного підприємства "ЖИТЛОВИК-2", м.Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 893 від 27.11.15р.;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного підприємства "Житловик-2", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 21300,00грн. безпідставно отриманих грошових коштів.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви від 23.10.2015р. за вих.№813 ухвалою суду від 30.10.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 07.12.2015р.
Суд розгляд справи відкладав з 07.12.2015р. на 14.12.2015р.;
Суд оголошував перерву з 14.12.2015р. на 17.12.2015р.;
Суд розгляд справи відкладав з 17.12.2015р. на 21.12.2015р.;
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 17.12.2015р.
Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 17.12.2015р.
21.12.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, також просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.
Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
Отже, з метою уникнення умисного затягування судового процесу з боку відповідача та недопущення порушення прав позивача господарський суд розглянув справу по суті позовних вимог.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 21.12.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -
ВСТАНОВИВ:
03.09.2012р. між комунальним підприємством "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради (далі по тексту - позивач, замовник) та приватним підприємством "Житловик-2" (далі по тексту - відповідач, підрядник) укладено договір №84-03/09 на виконання підрядних робіт за поточним ремонтом покрівлі (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт за поточним ремонтом покрівлі будинку №2 по вул.А.Барто м.Дніпропетровськ.
Пунктом 4.1 договору визначено, що за виконану роботу згідно даного договору замовник оплачує витрати підрядника згідно договірної ціни (додаток №1). Загальна сума договору складає 41923,54грн. (сорок одна тисяча дев'ятсот двадцять три грн. 54 коп.).
Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт визначено вартість будівельних робіт з будівництва з урахуванням ПДВ у сумі 41923,54грн. (сорок одна тисяча дев'ятсот двадцять три грн. 54 коп.).
Роботи були виконані відповідачем та прийняті позивачем на загальну суму 41923,54грн. (сорок одна тисяча дев'ятсот двадцять три грн. 54 коп.), що підтверджується актом приймання передачі, який долучено до матеріалів справи.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач розрахувався з відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №2685 від 02.10.2012р. на суму 31000,00грн., платіжним дорученням №2993 від 31.10.2012р. на суму 21300,00грн., платіжним дорученням №2691 від 03.10.2012р. на суму 10923,54грн.
Загалом за поточний ремонт позивач сплатив на користь відповідача 63223,54грн. замість 41923,54грн.
Отже позивач надміру сплатив 21300,00грн., які вважає підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист та повідомив наступне.
Відповідно до листа від 21.12.2012р. за вих.№б/н на ім'я директора відповідача від імені керівництва та головного бухгалтера було вказано те, що у зв'язку з переплатою по Ф-2 змінюється призначення платежу в платіжному дорученні №2993 від 31.10.2012р. на суму 21300,00грн.
Тобто зазначена сума у розмірі 21300,00грн. сплачена на рахунок відповідача, але не в межах договору від 03.09.2012р. за №84-03/09, а згідно договору за №112-03/12 від 03.12.2012р. укладеного між позивачем та відповідачем.
На відзив відповідача позивач надав свої письмові пояснення та зазначив наступне.
По-перше, всі документи за підписом керівника позивача підлягають реєстрації у журналі вихідної кореспонденції з присвоєнням кожному документу окремого вихідного номеру.
Лист на який посилається відповідач не містить вихідного номеру, що свідчить про відсутність його реєстрації, а отже і відсутність такого листа на підприємстві.
По-друге, позивач визнав, що між сторонами було укладено договір №112-03/12 від 03.12.2012р. на виконання підрядних робіт з поточного ремонту електричних мереж будинку №43 по вул.20 років Перемоги в м.Дніпропетровську.
Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року відповідач виконав, а позивач прийняв роботи на суму 76982,93грн.
Платіжним дорученням №376 від 18.02.2013р. позивач частково оплатив відповідачу у сумі 15000,00грн.
Несплаченою залишилася заборгованість у розмірі 61982,93грн., яка була в примусовому порядку стягнута з позивача за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2014р. по справі №904/7414/14.
При розгляді справи №904/7414/14 відповідач не звертав увагу суду на лист від 21.12.2012р.
Отже, у відповідача наявний обов'язок повернути позивачу 21300,00грн.
Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 21300,00грн. безпідставно отриманих грошових коштів, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Між сторонами укладено договір №84-03/09 на виконання підрядних робіт за поточним ремонтом покрівлі від 03.09.2012р.
Ціна договору №84-03/09 на виконання підрядних робіт за поточним ремонтом покрівлі від 03.09.2012р., як визначено у пункті 4.1 та складає 41923,54грн. (сорок одна тисяча дев'ятсот двадцять три грн. 54 коп.).
Фактично у вересні 2012 року роботи виконано на суму 41923,54грн.
Будь-яких додаткових угод про зміну ціни договору між сторонами не укладалося.
Отже, ціна договору №84-03/09 на виконання підрядних робіт за поточним ремонтом покрівлі від 03.09.2012р. складає 41923,54грн. (сорок одна тисяча дев'ятсот двадцять три грн. 54 коп.).
Доводи викладені у відзиві на позов спростовані письмовими поясненнями позивача.
Належних доказів відсутності заборгованості відповідача перед позивачем суду не надано.
Крім зазначеного, листом від 16.12.2015р. за вих.№904/9132/15/71275/15 у судді Новікової Р.Г. витребувано справу №904/7414/14 для огляду.
За результатами огляду справи №904/7414/14 господарським судом встановлено відсутність листа від 21.12.2012р. за вих.№б/н на ім'я директора відповідача від імені керівництва та головного бухгалтера було вказано те, що у зв'язку з переплатою по Ф-2 змінюється призначення платежу в платіжному дорученні №2993 від 31.10.2012р. на суму 21300,00грн. у справі №904/7414/14 і будь-яких посилань на вказаний лист у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2014р. по справі №904/7414/14.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують таки правові наслідки:
1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;
2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце зокрема за наявності такої умови як набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. Наприклад, замовник надав виконавцеві плату в більшому розмірі, ніж потрібно.
Доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 21300,00грн. не надано.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1218,00грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України „Про судовий збір» , сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи положення пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України „Про судовий збір» господарський суд вирішив повернути позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 160,00грн., які надміру сплачені за платіжним дорученням №1062 від 21.10.2015р.
До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з приватного підприємства "Житловик-2" (49112, м.Дніпропетровськ, вул.Космонавта Волкова, 2; ідентифікаційний код 32185160) на користь комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради (49127, м.Дніпропетровськ, вул.Агнії Барто, буд. 19; ідентифікаційний код 05451368) 21300,00грн. (двадцять одна тисяча триста грн. 00 коп.) безпідставно отриманих грошових коштів; 1218,00грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) судового збору, видати наказ.
Повернути комунальному підприємству "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради (49127, м.Дніпропетровськ, вул.Агнії Барто, буд. 19; ідентифікаційний код 05451368) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 160,00грн. (сто шістдесят грн. 00 коп.), який надміру сплачено за платіжним дорученням №1062 від 21.10.2015р., видати ухвалу.
Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
22.12.2015 року
Суддя ОСОБА_2
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 21.12.2015 |
Оприлюднено | 30.12.2015 |
Номер документу | 54538540 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Коваль Любов Анатоліївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Ігор Васильович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Ігор Васильович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Ігор Васильович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Ігор Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні