Рішення

від 23.12.2015 по справі 904/10433/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.15р. Справа № 904/10433/15

За позовом Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація-Центральна служба Української державної будівельної експертизи" в особі Філії державного підприємства "Укрдержбудекспертиза" у Дн

до Комунального закладу "Криворізький протитуберкульозний диспансер №2" Дніпропетровської обласної ради" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за виконання експертизи проекту будівництва згідно договору № 04-1612-13 від 10.07.2013 у розмірі 25 305 грн. 60 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 30-15 від 11.02.2015);

від відповідача: ОСОБА_2 - головний лікар, керівник (виписка з ЄДР)

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" в особі Філії державного підприємства "Укрдержбудекспертиза" у Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального закладу "Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2" Дніпропетровської обласної ради" (далі - відповідач) заборгованість за договором № 04-1612-13 від 10.07.2013 у розмірі 25 305 грн. 60 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 04-1612-13 від 10.07.2013 в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаної експертизи проекту будівництва, та, відповідно, наявністю боргу у сумі 25 305 грн. 60 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2015 порушено провадження у справі та призначено її розгляд в засіданні на 23.12.2015.

У судове засідання 23.12.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Вимоги ухвали суду від 04.12.2015 були виконані сторонами у повному обсязі.

Представником позивача у судовому засіданні 23.12.2015 було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав наявність заборгованості в сумі 25 305 грн. 60 коп., про визнання позовних вимог свідчить також і заява відповідача (вх.суду 84471/15 від 22.12.2015).

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 10.07.2013 між Комунальним закладом "Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2" Дніпропетровської обласної ради" (далі - замовник, відповідач) та Державним підприємством "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" в особі Філії державного підприємства "Укрдержбудекспертиза" у Дніпропетровській області (далі - виконавець, позивач) було укладено договір № 04-1612-13 (далі - договір) (а.с. 9 - 10 на звороті), відповідно до умов якого замовник доручив виконавцю провести експертизу проекту будівництва. Назва проекту будівництва: РП "Реконструкція майнового комплексу санаторію-профілакторію "Джерело" та бази відпочинку "Затишок", розташовані за адресою: с. Латівка, Широківського району, Дніпропетровської області, під лікувальний комплекс № 2 КЗ "Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2" ДОР". І черга будівництва" (пункт 1.1. договору).

У пункті 9.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань.

Доказів зміни, розірвання або визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з пунктом 1.2. договору результати експертизи надаються замовнику у вигляді письмового звіту за результатами проведеної експертизи (далі - звіт).

При цьому, стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

У розділі 2 договору сторони визначили, зокрема, вартість експертизи, а саме:

- вартість проведення експертизи визначається згідно з ДБН Д.1.1-1-2000 "Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України", затвердженими наказом Держбуду України від14.12.2000 № 285 та іншими нормативно-правовими актами, які визначають порядок розрахунку вартості експертизи" (пункт 2.1. договору);

- вартість проведення експертизи виконавцем за договором складає 23 197 грн. 00 коп. крім того ПДВ 4 639 грн. 40 коп., всього до сплати 27 836 грн. 40 коп. (пункт 2.2. договору);

- вартість експертизи викладено у протоколі погодження договірної ціни (додаток № 1 до договору), який підписаний сторонами та скріплений їх печатками (пункт 2.3. договору).

У відповідності до вказаних умов договору, між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 до договору - протокол погодження договірної ціни та виконання експертизи проекту будівництва, відповідно до якого вартість визначена у 27 836 грн. 40 коп. (а.с.10).

Згідно з пунктом 1.3. договору вартість експертизи, згідно з ДБН Д.1.1-1-2000 включається до зведеного кошторису і є складовою частиною вартості об'єкту.

В подальшому, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 11.07.2013 , якою сторони домовились викласти пункт 2.2. розділу 2 "Вартість експертизи та порядок розрахунків" договору в наступній редакції:

- "пункт 2.2. Вартість проведення експертизи виконавцем за цим договором складає: 21 088 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 4 217 грн. 60 коп. Всього до сплати 25 305 грн. 60 коп.". (а.с.21).

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.5. договору приймання замовником виконаної експертизи за договором оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт. Оформлений звіт є документом, який підтверджує виконання експертизи виконавцем за договором. Оригінал звіту надається замовнику тільки за наявності у виконавця усіх належних йому оригінальних примірних документів, оформлених за договором.

Так, на виконання умов договору позивачем було складено експертний звіт щодо виявлення помилок і недотримання нормативних вимог у проектній документації від 22.10.2013 № 04-1612-13 (а.с.11-18), який було передано відповідачу актом приймання-передачі виконаних робіт від 22.10.2013 за договором № 04-1612-13 від 10.07.2013 (а.с.20).

Слід зауважити, що вказаний акт підписаний відповідачем та скріплений його печаткою без будь-яких претензій та зауважень. Крім того, в акті сторони засвідчили, що експертиза виконана виконавцем для замовника якісно, в повному обсязі та в установлений строк, результат роботи оформлений належним чином.

В акті приймання-передачі виконаних робіт від 22.10.2013 сторони також зазначили, що загальна вартість виконаної експертизи проекту будівництва за договором у відповідності з розрахунком вартості експертизи складає: 21 088 грн. 00 коп., крім того ПДВ 4 217 грн. 60 коп. Всього до сплати 25 305 грн. 60 коп.

Відповідно до пунктів 2.4. та 2.5. договору замовник у строк не більше п'яти календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаної експертизи зобов'язується оплатити експертизу по акту виконаних робіт. Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківській рахунок виконавця.

При цьому, у строки, визначені у пункті 2.4. договору, оплата виконаних позивачем робіт здійснена не була, у зв'язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 25 305 грн. 60 коп.

Отже, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 25 305 грн. 60 коп., що і є причиною спору.

Судом встановлено, що роботи виконані за вказаним вище актом приймання-передачі виконаних робіт відповідають роботам, що визначені умовами договору.

При цьому, позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв на загальну суму 25 305 грн. 60 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі виконаних робіт від 22.10.2013, який підписаний та скріплений печатками сторін без будь-яких заперечень.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності претензій відповідача стосовно строку та якості виконання робіт. З вищезазначеного акту вбачається, що акт підписаний без заперечень. Крім того, у судовому засіданні 23.12.2015 представником відповідача також було підтверджено, що позивачем зобов'язання за спірним договором були виконані належним чином.

Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як було зазначено вище, в пункті 2.4. договору сторони погодили порядок та строки оплати.

При цьому, в порушення умов вказаного пункту договору, а також вищевказаних положень законодавства, відповідачем виконані позивачем роботи оплачені не були.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 2.4. договору, строк оплати виконаних позивачем підрядних робіт на суму 25 305 грн. 60 коп. є таким, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати виконаних робіт відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний періоду сумі 25 305 грн. 60 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Крім того, відповідачем був підписаний акт звірки станом на 01.10.2015, в якому він визнав наявність заборгованості за спірним актом приймання виконаних робіт.

Від відповідача надійшла також заява (вх. суду 84471/15 від 22.12.2015), в якій він визнає позовні вимоги позивача у повному обсязі, з приводу чого суд зазначає наступне.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості в сумі 25 305 грн. 60 коп., дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, господарський суд приймає визнання відповідачем позовних вимог - основного боргу у розмірі 25 305 грн. 60 коп.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 25 305 грн. 60 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 25 305 грн. 60 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 22, 33, 34, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального закладу "Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2" Дніпропетровської обласної ради" (50037, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Кемерівська, будинок 35; ідентифікаційний код 01985989) на користь Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" в особі Філії державного підприємства "Укрдержбудекспертиза" у Дніпропетровській області (49044, м. Дніпропетровськ, вулиця Шевченка, будинок 10; ідентифікаційний код 35919121) - 25 305 грн. 60 коп. основного боргу, 1 218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3