Рішення
від 23.12.2015 по справі 904/9964/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.15 Справа № 904/9964/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДИВИЛІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР", м. Радивилів, Рівненська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-ІННОВАЦІЯ", м. Підгородне, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. № б/н від 08.01.14

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівський елеватор" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Інновація" про стягнення 12800 грн. попередньої оплати, 32065, 75 грн. штрафних санкцій, 3334, 69 грн. 30 відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 17-03/2015 від 17.03.2015 в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 07.12.2015.

Ухвалою суду від 07.12.2015 розгляд справи відкладено на 22.12.2015.

14.12.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшли додаткові пояснення, до яких останнім, у якості доказу надсилання на адресу відповідача повідомлення, додано копію фіскального чеку від 07.08.2015.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою: 52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Радянська, буд. 104, відповідно до витягу з ЄДРПОУ станом на 17.11.2015 (арк. с. 20-21), оскільки поштовий конверт (арк. с. 48) з ухвалою суду, який направлявся на вищезазначену адресу відповідача, повернувся з поштовою відміткою: за зазначеною адресою не проживає .

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.12.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Радиславський елеватор (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпро-Інновація (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 17-03/2015 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати (поставити) партіями у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а саме: запасні частини, мастила, шини, акумуляторні батареї, інші комплектуючи вузли, агрегати, обладнання та аксесуари до транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, інших самохідних машин і механізмів, промислових та сільськогосподарських пристроїв, споруд та об'єктів.

Згідно з п. 1.2 договору найменування товару, чинні відносно товару коди за відповідними класифікаторами, номери за каталогами виробників, варіант тарування та/або пакування товару, виробник та країна походження товару, одиниці виміру кількості товару та його кількість, ціна (з урахуванням відповідного варіанту оподаткування податком на додану вартість), строки та умови (базис) поставки кожної партії товару можуть визначатися в договорі та/або у відповідні специфікації (далі - специфікація) та/або у видатковій накладній до договору, яка є його невід'ємною частиною.

Загальна ціна договору становить загальну вартість товару, зазначеного у специфікаціях та/або у видаткових накладних (п. 1.3 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна сума договору визначається на підставі цін, погоджених сторонами у відповідних специфікаціях та/або у видаткових накладних.

Відносно окремої партії товару відповідною специфікацією може бути передбачено інший строк та/або порядок розрахунків (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору постачальник поставляє товар в строки та на умовах базису поставки, передбачених відповідною специфікацією, відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс-2010 .

Згідно з п. 4.3 договору право власності на товар, а також ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або втрати товару у покупця виникає з моменту отримання покупцем товару згідно відповідної накладної або іншого рівнозначного документу.

26.02.2015 сторонами складено та підписано специфікацію № 1 до договору, відповідно до якої узгоджено поставку партії товару на загальну суму 76000 грн. з ПДВ, яка підлягає сплаті у наступному порядку:

- 30%, що складає 22800 грн. - в якості передплати в термін до 25.03.2015;

- 50 % що складає 38000 грн. - протягом 5 банківських днів з моменту отримання покупцем документального підтвердження про виготовлення товару;

-20% що складає 15200 грн. - протягом 5 банківських днів після завершення монтажу обладнання та випробовування його в роботі, про що складається покупцем акт технологічного пуску.

Специфікацією № 1 до договору встановлено строк поставки товару до 26.03.2015 (арк. с. 12).

Пунктом 5.7 договору передбачено, що у разі недопоставки товару постачальником терміном більше 7 календарних днів покупець має право відмовитись від отримання товару, надіславши письмове повідомлення за місцезнаходженням постачальника. У цьому випадку постачальник зобов'язаний повернути сплачену покупцем суму попередньої оплати (якщо така мала місце) протягом 5 банківських днів з моменту направлення письмового повідомлення постачальнику, а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує покупцеві суму боргу з урахуванням встановленого інфляції, а крім того - 30 % річних за весь час прострочення поставки товару.

На виконання умов договору та специфікації № 1 до нього, позивач здійснив передплату у розмірі 30 % вартості товару на суму 22800 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 19.03.2015 № 183 (арк. с. 13).

Як зазначає позивач, 15.07.2015 відповідачем було повернено йому грошові кошти у розмірі 10000 грн.

Відповідач у строки, передбачені специфікацією № 1 до договору, товар позивачеві не поставив, у зв'язку з чим позивач 07.08.2015 надіслав на адресу відповідача повідомлення про відмову від отримання товару та проханням повернути попередню оплату у розмірі 12800 грн. (арк. с. 16-17, 46). Дане повідомлення було отримано відповідачем 25.09.2015 та залишене ним без виконання, сума переплати не повернута (арк. с. 14).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання попередньої оплати за представленим платіжним дорученням та не надано доказів повернення передплати на суму 12800 грн. або поставки товару на дану суму, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача передплати у розмірі 12800 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 16865, 75 грн. за період з 26.03.2015 по 07.08.2018 та штраф у сумі 15200 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.3 договору в разі прострочення поставки товару, зменшення ціни неякісного товару, повернення отриманих за неякісний товар коштів або заміни неякісного товару товаром належної якості, постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму вартості непоставленого/неякісного товару, за кожен день прострочення.

У разі прострочення поставки товару більш ніж на 20 календарних діб постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі ціни непоставленого (недопоставленого) товару (п. 5.4 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, поняття що нарахування пені можливо лише за невиконання саме грошового зобов'язання.

Пунктом 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що грошовим, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 16865, 75 грн., оскільки зобов'язання поставки товару не є грошовим зобов'язанням.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу у сумі 15200 грн., господарський суд, перевіривши правильність її нарахування, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 15200 грн.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 30% річних від суми передплати у розмірі 3334, 69 за період з 19.03.2015 по 27.10.2015.

Частиною 3 ст. 693 ЦК України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.7 договору встановлено розмір відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 30 % річних.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 30% річних за користування чужими коштами, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 3184, 77 грн., оскільки позивачем розпочато нарахування 30% річних з 19.03.2015, тоді як відповідно до умов специфікації № 1 до договору, поставка товару мала відбутись у строк до 26.03.2015, тобто період прострочення поставки товару почався з 27.03.2015.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 788, 02 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро-Інновація (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Радянська, 104; ідентифікаційний код 39181665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Радивилівський елеватор (35500, Рівненьська область, Радивилівський район, вул. Паркова, 28; ідентифікаційний код 35882888) попередню оплату у розмірі 12800 грн., штраф у сумі 15200 грн., 30% річних у розмірі 3184, 77 грн. та 788, 02 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.12.2015

Суддя ОСОБА_2

СудГосподарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення23.12.2015
Оприлюднено30.12.2015
Номер документу54538646
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —904/9964/15

Рішення від 23.12.2015

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Ярошенко Вікторія Ігорівна

Ухвала від 07.12.2015

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Ярошенко Вікторія Ігорівна

Ухвала від 17.11.2015

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Ярошенко Вікторія Ігорівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні