Рішення

від 16.12.2015 по справі 905/3083/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.2015 Справа № 905/3083/15

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Овсяннікова О.В.,

судді Матюхін В.І., Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Вороній І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Донецький завод високовольтної апаратури , м. Маріуполь, Донецька область

до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго , м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення 19 509 896,56 гривень , -

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 16.11.2015)

від відповідача : ОСОБА_2 (довіреність № 121114-12/63 від 12.11.2014)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Донецький завод високовольтної апаратури звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго про стягнення 19 509 896,56 гривень з яких: 11 369 240,00 гривень заборгованості, 2 899 748,56 гривень пені, 370 143,17 гривень річних, 4 870 764,83 гривень інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем було отримане обладнання на виконання умов договору підряду на загальну суму 39 047 840,00 гривень, частина якого була оплачена, а частина - повернута.

Залишок несплаченої суми становить 11 369 240,00 гривень, яка є боргом, а тому підлягає стягненню з уплатою пені, річних та інфляційних втрат відповідно до умов договору та ст. 625 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що роботи за договором підряду позивачем не виконані, об'єкт в експлуатацію не зданий, тому підстав для оплати немає. В частині стягнення штрафних санкцій вимоги позивача не обґрунтовані з приводу того, що відповідач знаходиться на окупованій території, що є форс-мажорними обставинами, які підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Поряд з цим відповідачем надані клопотання:

- про відкладення розгляду справи та продовження вирішення спору на 15 днів;

- про зменшення суми нарахованої до стягнення пені на 100%;

- про відстрочку виконання рішення на 6 місяців.

Зазначенні клопотання відповідач обґрунтовує складним фінансовим становищем, яке перешкоджає здійсненню повної оплати і підтверджує ці доводи відповідними доказами.

За клопотанням відповідача розгляд справи був призначений у колегіальному складі суду.

Суд розглянув клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи і продовження строку її розгляду на 15 днів і відхилив їх у зв'язку відсутності підстав для їх задоволення, оскільки жодних перешкод для розгляду справи у даному судовому засіданні суд не знайшов.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

23 квітня 2014 року між сторонами був укладений договір підряду №230414-9Д2.1/08и, згідно з п.1.1. якого Замовник (відповідач) доручив, а Підрядник (позивач) зобов'язався відповідно до умов договору, виконати роботи з реконструкції ПС Южна 110/10кВ в м. Донецьк, а Замовник прийняти і оплатити належним чином виконані роботи.

Строк дії договору встановлений у п.17.1. і передбачає період з дати його підписання та до 31.12.2015, але у всякому разі до завершення всіх розрахунків між сторонами.

За додатковою угодою №1 до договору (без дати її підписання) строк дії договору було продовжено до 31.12.2017.

За правовою природою укладений договір є договором підряду і підпадає під правове регулювання глави 61 (ст.ст. 837-864) Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ч.2 ст.837 ЦК України)

Згідно з ч.1 ст.839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

У розділі 5 договору сторони передбачили, що роботи можуть виконуватися з використанням матеріальних ресурсів як Підрядника, так і Замовника.

Договірна ціна робіт визначається на основі Кошторису і становить 79 954 131,74 гривень. (п.2.1.1. договору)

Згідно з п.2.1.2. договору договірна ціна містить у собі вартість всіх необхідних для виконання робіт матеріальних ресурсів, що надаються Підрядником, інших витрат Підрядника, пов'язаних з виконанням робіт, та плату за виконану ним роботу.

Договірна ціна визначена, як тверда і може бути змінена лише за додатковою угодою сторін, у тому числі внаслідок зростання цін на ресурси, забезпечення якими покладено на Підрядника, якщо зростання перевищить 10% від договірної ціни. (п.2.1.3. договору)

На виконання умов договору позивачем було придбано і передано відповідачу обладнання, необхідне для виконання робіт за договором на загальну суму 36 599 400,00 гривень за накладними :

- від 14.10.2014 на суму 16 989 600,00 гривень;

- від 13.11.2014 на суму 11 115 000,00 гривень;

- від 05.01.2015 на суму 8 949 800,00 гривень.

У зв'язку з проведенням АТО на території Донецької області і, зокрема, у місті Донецьку, виконання робіт на території ПС Южне 110/10кВ , яка знаходиться у місті Донецьку виявилось неможливим.

У додатковій угоді № 1 до договору сторони визнали виникнення обставин непереборної сили (форс-мажора) у розумінні розділу 14 договору та домовились про те, що Підрядник передає придбане обладнання Замовнику за адресою у м. Дніпропетровську, де воно і зберігається у теперішній час.

За додатковою угодою № 2 від 09.04.2015 обладнання вартістю 11 115 000,00 гривень було повернуто відповідачем у зв'язку з відсутністю грошових коштів на його оплату.

У п.2 цієї додаткової угоди сторони домовились, що обов'язок Замовника з оплати за обладнання, що повертається, припиняється одночасно із поверненням.

Після повернення обладнання на суму 11 115 000,00 гривень, решта суми склала 25 484 400,00 гривень, з якої відповідачем було оплачено 26.02.2015 - 1 000 000,00 гривень.

Залишок суми склав 24 484 400,00 гривень.

10 квітня 2015 року сторонами була підписана додаткова угода № 3 згідно з п.1 якої, вони прийшли до згоди уточнити договірну ціну внаслідок зростання цін на ресурси більше чим на 10% від договірної ціни, забезпечення якими покладено на Підрядника.

Таким чином, за цією угодою вартість отриманого відповідачем обладнання склало 27 932 840,00 гривень.

Згідно з наступним розрахунком:

(25 484 400,00 - 1 000 000,00) * 10% = 2 448 440,00 гривень.

25 484 400,00 + 2 448 440,00 = 27 932 840,00 гривень

У зв'язку з поверненням обладнання на суму 11 115 000,00 гривень договірна ціна робіт склала 71 287 571,74 гривень, що підтверджено у п.3 цієї додаткової угоди.

Відповідно до п.2.2.3. договору Замовник здійснює проміжні платежі протягом 5-ти робочих днів по закінченню 90 календарних днів з дати прийняття виконаних робіт.

Враховуючи, що вартість обладнання включається в акт прийомки-передачі виконаних робіт, який сторонами не складався і не підписувався внаслідок неможливості виконання робіт, передбачених договором, у зв'язку з форс-мажорними обставинами, що підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3932 від 07.04.2015, оплата вартості отриманого обладнання мала бути здійснена відповідачем за додатковими накладними у строки передбачені п.2.2.3, як проміжні платежі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У п.13.4. договору сторони передбачили відповідальність за порушення грошових зобов'язань у вигляді неустойки у розмірі облікової ставки НБУ від договірної ціни робіт за кожний день прострочення.

У зв'язку з тим що роботи за договором не виконувались, розрахунок неустойки у вигляді пені зроблений виходячи із суми боргу за отримане обладнання.

Заперечень проти порядку нарахуванню пені і її розміру відповідач не висунув.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що він є завищеним.

Згідно з накладної № 142 від 14.10.2014 відстрочка платежу 90 календарних днів спливає 12.01.2015 і 5 робочих днів для оплати - 19.01.2015 року.

Таким чином прострочка оплати по цій накладній почалась з 20.01.2015, а не з 13.01.2015, як зазначено позивачем.

За накладної № 1 від 05.01.2015 відстрочка платежу у 90 календарних днів спливає 04.04.2015 і 5 робочих днів для оплати - 10.04.2015.

Таким чином прострочка оплати по цій накладній почалась з 11.04.2015, а не з 06.04.2015, як зазначено позивачем.

За додатковою угодою від 10.04.2015 прострочка оплати суми збільшення, яка становить 2 448 440,00 гривень почалась з урахуванням відстрочки платежу у 90 календарних днів і 5 робочих днів на оплату - з 17.07.2015 а не з 10.07.2015, як зазначає позивач.

Сума нарахованої пені за накладною №142 від 14.10.2014 становить 1 385 462,45 гривень, за накладною №1 від 05.01.2015 - 1 207 890,74 гривень і за додатковою угодою від 10.04.2015 - 194 265,26 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач заперечень проти порядку і суми нарахування інфляційних і річних не висунув.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи ЛІГА Закон , враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року та приписи статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань , господарський суд дійшов висновків, що розмір нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат є завищеним.

Фактично сума інфляційних втрат становить 3 797 795,38 гривень, а річних - 218 331,55 гривень.

Період прострочки такий же, як і при нарахуванні пені.

Крім того, позивачем не врахована сума оплати яка була здійснена відповідачем платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 06.11.2015 у сумі 900 000,00 гривень.

Таким чином сума боргу зменшується до 10 469 240,00 гривень.

Під час судового розгляду справи відповідачем платіжним дорученням № НОМЕР_2 від 07.12.2015 було сплачено 1 000 000,00 гривень.

Враховуючи, що ця сума була сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом, провадження у справі частині стягнення цієї суми підлягає припиненню на підставі п.1.1. ст.80 ГПК України.

Таким чином, остаточна сума боргу, яка підлягає стягненню становить 9 469 240,00 гривень.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення пені та відстрочки виконання рішення на 6 місяців суд зазначає наступне.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини і сертифікат Торгово-промислової палати України № 3932 від 07.04.2015 судом не приймаються до уваги з оглядом на те, що обладнання було отримане відповідачем до початку настання форс-мажорних обставин, який у сертифікаті зазначений з 19.03.2015 року.

Крім того, відповідач не був позбавлений права розірвати договір у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин і повернути позивачу одержане обладнання.

Відповідно до ч.1. ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отримавши обладнання відповідач набув право власності на нього, але не сплатив його вартість.

За приписами ч.1. ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві. (ч.2. ст.334 ЦК України).

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач оплачував це майно упродовж 2015 року і продовжує оплачувати, про що свідчить останній платіж, який відбувся 07.12.2015 року.

Таким чином, посилання відповідача на форс-мажорні обставини, які є перешкодою для виконання зобов'язань щодо оплати отриманого майна, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Клопотання відповідача щодо зменшення суми нарахованої до стягнення пені на 100% судом не може бути задоволено, оскільки таке зменшення є фактично звільненням відповідача від її стягнення, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені у ст. 617 ЦК України.

Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 ст. 218 ГК України також визначено, що не вважаються такими обставинами (дією непереборної сили), зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відсутність коштів у боржника взагалі не вважається неможливістю виконання грошового зобов'язання, яке б звільняло його від відповідальності. Про це прямо зазначено в ч. 1 ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Враховуючи приписи зазначених норм, а також фінансове становище відповідача, яке підтверджено відповідними доказами, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню на 20%.

Клопотання відповідача щодо надання йому відстрочки виконання рішення суду на 6 місяців судом відхилене, оскільки, по-перше, позивач заперечує проти такої відстрочки, а, по-друге, суд має враховувати і фінансовий стан позивача і те, що період відстрочки платежів за отримане обладнання був достатнім (90 календарних + 5 робочих днів) і ця відстрочка була надана позивачем при укладенні договору.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані частково, документально доведені і відповідачем не спростовані, тому вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір стягується з винної сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 510, 610, 614, 625, ст.837, ч.3 ст. 843 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, п.1.1. ст.80, ст.ст. 82, 83, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Донецький завод високовольтної апаратури до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго про стягнення 19 509 896,56 гривень - задовольнити частково .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго (84302, м. Краматорськ, Донецька область, вулиця Островського, будинок № 8; код ЄДРПОУ - 00131268; відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Донецький завод високовольтної апаратури (87531, м. Маріуполь, Донецька область, проспект Металургів, будинок № 139-А; код ЄДРПОУ - 33620957; відомості про рахунки в установах банків відсутні) 9 469 240,00 гривень заборгованості, 2 230 094,76 гривень пені, 218 331,55 гривень річних, 3 797 795,38 гривень інфляційних втрат, 156 531,58 гривень судового збору.

В частині стягнення 1 000 000,00 гривень боргу - провадження у справі припинити.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту підписання повного тексту. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 16.12.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 21.12.2015.

Головуючий суддя О.В. Овсяннікова

Суддя В.І. Матюхін

Суддя С.В. Тоцький