Рішення

від 14.12.2015 по справі 910/25749/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015Справа №910/25749/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПКВН» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Річкове пасажирське екскурсійне агентство» простягнення 63 959,49 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Науменко В.А. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКВН» (надалі - ТОВ «ПКВН») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Річкове пасажирське екскурсійне агентство» (надалі - ТОВ «Річкове пасажирське екскурсійне агентство») про стягнення 64 183,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором купівлі-продажу №1209/28-01 від 28.09.2012 р. зобов'язань з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 25 104,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 767,40 грн., штрафу у розмірі 2 510,40 грн., 3% річних у розмірі 1 727,02 грн. та інфляційних у розмірі 18 074,88 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.11.2015 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 04.11.2015 р. та 30.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 30.11.2015 р. та 14.12.2015 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

08.12.2015 р. представником позивача до канцелярії суду подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 25 104,00 грн., пеню у розмірі 16 767,40 грн., інфляційні у розмірі 18 074,88 грн. та 3% річних у розмірі 1 727,02 грн. Вказана заява прийнята судом для подальшого розгляду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04070, м. київ, Поштова площа, 3, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21368745 від 30.10.2015 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2012 р. між ТОВ «Річкове пасажирське екскурсійне агентство» (покупець) та ТОВ «ПКВН» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №1209/28-01 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору рятувальні жилети «Поплавок» в кількості 92 штуки.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що передача товару здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту укладення даного договору та в обов'язковому порядку супроводжується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Згідно з п. 3.1 Договору вартість рятувального жилету «Поплавок» по даному договору складає 227,40 грн. за одиницю без ПДВ, а за весь товар - 25 104,96 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата товару покупцем здійснюється в строк до 10.06.2013 р.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 25 104,96 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000007 від 28.09.2012 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 25 104,96 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно видаткової накладної №РН-0000007 від 28.09.2012 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 25 104,96 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.2 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар до 10.06.2013 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 25 104,96 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 25 104,96 грн. за поставлену продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Річкове пасажирське екскурсійне агентство» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ПКВН» про стягнення з ТОВ «Річкове пасажирське екскурсійне агентство» заборгованості у розмірі 25 104,96 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 767,40 грн., інфляційних у розмірі 18 074,88 грн. та 3% річних у розмірі 1 727,02 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання з 11.06.2013 р. по 29.11.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за прострочення строку оплати за товар згідно з умовами даного договору продавець має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний прострочений день оплати (включаючи день оплати).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором, нарахованої в розмірі 16 767,40 грн. за період з 11.06.2013 р. по 29.11.2015 р. проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

За перерахунком суду, здійсненим з дотриманням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1 679,56 грн. В іншій частині (15 087,84 грн.) пеня нарахована неправомірно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 18 074,88 грн. та 3% річних у розмірі 1 727,02 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Річкове пасажирське екскурсійне агентство» на користь ТОВ «ПКВН» заборгованості у розмірі 25 104,96 грн., пені у розмірі 1 679,56 грн., 3% річних у розмірі 1 727,02 грн. та інфляційних у розмірі 18 074,88 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 15 087,84 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКВН» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Річкове пасажирське екскурсійне агентство» (04070, м. київ, Поштова площа, 3; ідентифікаційний код 24092018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКВН» (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, 35/37; ідентифікаційний код 33262298) заборгованість в розмірі 25 104 (двадцять п'ять тисяч сто чотири) грн. 96 коп., пеню у розмірі 1 679 (одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять) грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 1 727 (одна тисяча сімсот двадцять сім) грн. 02 коп., інфляційні у розмірі 18 074 (вісімнадцять тисяч сімдесят чотири) грн. 88 коп. та судовий збір у розмірі 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн. 16 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.2015 р.

Суддя В.П. Босий