Рішення

від 16.12.2015 по справі 910/28041/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015Справа №910/28041/15 За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Консалтінг Груп»

про стягнення коштів

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Лєгостаєв І.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Новікова В.О. (представник за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення суми заборгованості та спожиті комунальні послуги, а також нарахованих на заборгованість санкцій за ст. 625 ЦК України, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього законом обов'язку щодо вчасної оплати послуг.

Відповідач проти позову заперечував. Свої заперечення мотивував тим, що за жовтень 2013 року йому були нараховані послуги за опалення як за повний місяць, однак опалювальний сезон було розпочато лише в середині жовтня 2013 року. Тому, він не оплачував рахунок за жовтень 2013 року в сумі 4152,94 грн., оскільки вважав такі нарахування незаконними. Відповідач також вважає, що усі інші платежі сплатив у повному обсязі, а тому йому незрозуміла додаткова сума нарахування у розмірі 17,35 грн. Відповідач визнав правомірними нарахування лише у сумі 472,20 грн. інфляційних втрат та 388,35 грн. 3% річних, але просив відмовити у їх стягненні за пропуском строку позовної давності.

Зважаючи на зазначені заперечення Відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Позивач у наданих суду поясненнях зазначив, що строк позовної давності переривався частковими оплатами у 2012 році.

У судовому засіданні призначеному на 02.12.2015 оголошувалась перерва до 16.12.2015.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач є власником нежилих приміщень загальною площею 79 кв.м. у м. Києві по вул. Артема, 10 (літера А) на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24.11.2010.

16.05.2011 між виконавцем послуг, правонаступником якого у даних правовідносинах є Позивач, та Відповідачем, як споживачем послуг, було укладено Договір № П-060, за яким Відповідачу передбачалося надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та водовідведення.

Спір у даній справі виник у зв'язку із заявленням Позивачем непогашеної Відповідачем заборгованості в сумі 4170,29 грн. зі споживання послуг опалення та холодного водопостачання протягом загального періоду від укладення Договору та станом на 01.07.2014. Фактично з матеріалів справи та наданих позивачем детальних розрахунків заборгованості, а також пояснень позивача вбачається, що неоплаченими залишились надані позивачем послуги з опалення за жовтень 2013 року в сумі 4134,12 грн. (рахунок №42231 від 31.10.2013) та послуги з холодного водопостачання та водовідведення за серпень 2011 року в сумі 17,35 грн. (рахунок № 22311 від 15.09.2011) та жовтень 2013 року в сумі 18,82 грн. (рахунок № 42231 від 31.10.2013). Інфляційні втрати та 3% річних нараховувались на суму прострочених платежів (не тільки на вказані неоплачені, а й на оплачені із простроченням) за період з червня 2011 року до 16.07.2014.

Докази вибуття приміщення з власності та/або користування Відповідача протягом спірного періоду у матеріалах справи відсутні.

За умовами Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, та позаяк точної дати оплати Договором не встановлено (графа не заповнена), то оплата повинна здійснювати в строк, встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, а саме не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Щодо виставлення рахунків на оплату, то суд зазначає, що оскільки ані умовами Договору, ані вимогами чинного законодавства не встановлено порядку виставлення такого типу рахунків на оплату, а зобов'язаною щодо здійснення оплати стороною Договору є Відповідач, то саме на нього покладено обов'язок, у випадку необхідності йому отримання такого рахунку, на звернення до Позивача з питання його отримання, і матеріали не містять доказів, що Позивачем було відмовлено Відповідачу в отриманні рахунку. Разом з цим, неотримання рахунку ані за умовами Договору, ані за приписами законодавства не є відкладальною умовою для оплати.

Факт постачання вказаних послуг у приміщення у спірний періоди підтверджується наданими Позивачем та залученими до матеріалів справи: копіями облікових карток споживання та розшифровками наведених у них даних; первинних документів для оплати; довідками про перерахунки споживачем за певний період.

Посилання Відповідача, як на спростування його заборгованості за холодну воду за серпень 2011 року, на платіжне доручення № 103 від 09.11.2011 на суму 23,14 грн., суд не бере до уваги, оскільки вказаний платіж було враховано Позивачем у якості оплати за вересень 2011 року (згідно з його призначенням).

Посилання Відповідача на те, що у жовтні 2013 року опалювальний період почався із середини місяця, спростовується залученими до матеріалів справи доказами, а саме: копією розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1686 від 26.09.2013 (відповідно до якого опалювальний період почався з 30.09.2013) та обліковою карткою за жовтень 2013 року. Відповідачем дані обставини не спростовані, а також ним не надано жодного доказу на підтвердження того, що у жовтні 2013 року опалення було включено до його приміщення лише в середині жовтня 2013 року.

Також, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення 3% річних та втрат від інфляції за ст. 625 ЦК України за весь час прострочення заборгованості.

Розрахунки заборгованості, 3% річних та втрат від інфляції, додані Позивачем до позову, судом перевірено та визнано обґрунтованими і арифметично правильними; ці розміри заборгованості та санкцій за ст. 625 ЦК України є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача (судом зазначалось, що Позивачем нарахування проводяться не лише на суму несплаченої заборгованості, а й на суми прострочених платежів за визначений Позивачем у позовній заяві період).

Однак, зважаючи на заявлене Відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України до спірних правовідносин сторін застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, перебіг якого починається з наступного дня від дати прострочення чергового платежу, а для 3% річних та інфляційних втрат - з початку виникнення права у Позивача на їх нарахування.

Суд відхиляє посилання позивача на переривання строку позовної давності в зв'язку із подальшими оплатами за Договором, оскільки вказані дії Відповідача не свідчать про визнання ним свого боргу за конкретні спірні місяці, а лише свідчать про те, що у проплачені місяці ним виставлені Позивачем нарахування не оспорювалися та визнавалися. Вказані дії Відповідача не свідчать і про визнання ним проведених Позивачем нарахувань фінансових (компенсаційних) санкцій на підставі ст. 625 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що з указаним позовом до суду Позивач звернувся 30.10.2015 (про що свідчить відбиток штемпелю суду на позовній заяві), а тому правомірним у межах строку позовної давності є нарахування проведені за період з 30.10.2012 по 30.10.2015. У стягненні решти нарахувань слід відмовити на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України за спливом позовної давності.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню у сумах:

- 4152,94 грн. заборгованості за холодне водопостачання та опалення у жовтні 2013 року;

- 5141,44 грн. втрат від інфляції;

- 1369,10 грн. 3% річних.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Консалтінг Груп» (04053, м. Київ, вул. Артема, 10, літера А, ідентифікаційний код 22954289) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, ідентифікаційний код 31731838) 4152,94 грн. (чотири тисячі сто п'ятдесят дві гривні 94 копійки) заборгованості, 5141,44 грн. (п'ять тисяч сто сорок одну гривню 44 копійки) втрат від інфляції, 1369,10 грн. (одну тисячу триста шістдесят дев'ять гривень 10 копійок) 3% річних, а також 1329,52 грн. (одну тисячу триста двадцять дев'ять гривень 52 копійки судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.12.2015

Суддя Сташків Р.Б.