Рішення

від 02.12.2015 по справі 910/13870/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015Справа №910/13870/15 За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровський електротранспорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір"

про стягнення 97 579,13 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Тулінов І.І., за довіреністю;

від відповідача: Городенко А.А., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровський електротранспорт" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір" про стягнення 97 579,13 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2015 було порушено провадження у справі № 910/13870/15.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ №04-23/984 та протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, у зв'язку з тривалим перебуванням судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному, справу №910/13870/15 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2015 справа № 910/13870/15 була прийнята до провадження суддею Літвіновою М.Є.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/1166 від 10.08.2015, у зв'язку з тривалим лікарняним суді Літвінової М.Є., призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/13870/15, за результатом якого справу № 910/13870/15 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

10.08.2015 судове засідання не відбулось.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2015 справа № 910/13870/15 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 07.10.2015.

05.10.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання 07.10.2015 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015 розгляд справи було призначено на 04.11.2015.

У судове засідання 04.11.2015 представники позивача та відповідача з'явились та подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи.

Розглянувши у судовому засіданні 04.11.2015 клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи необхідність витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 02.12.2015.

26.11.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 02.12.2015 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 02.02.2015 з'явився, надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

31.12.2013 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровський електротранспорт" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір" (далі - замовник, відповідач) було укладено Договір на право використання опор контактної мережі для розміщення рекламних засобів типу «Конвексборд» № 223 (далі - Договір), відповідно до умов якого сторони визначили предметом даного Договору надання замовникові права на використання опор контактної мережі виконавця для розміщення рекламних засобів типу «конвескборд», в подальшому «конструкції». Кожне розміщення конструкції оформляється дозволом Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, в подальшому «дозвіл», додатковою угодою до даного Договору, у якій зазначені місця розташування, строки. Розрахунки проводяться відповідно встановленої договірної ціни за технічне узгодження умов розміщення конструкції (при першому розміщенні на даній опорі) та за використання опор контактної мережі, визначеної у протоколі узгодження договірної ціни (додаток № 1) до даного Договору.

Згідно з п. 2.3.2 Договору виконавець має право на зміну цін за послуги, які зазначені у додаткових угодах. При цьому ціни на послуги встановлені в діючих додаткових угодах можуть змінюватись винятково по взаємній згоді сторін.

Відповідно до п. 3.3 Договору плата за використання опор контактної мережі здійснюється помісячно, на умовах 100% передоплати (протягом 5 банківських днів з початку розрахункового періоду), сума якої вказана у протоколі договірної ціни (додаток № 1). Сторони підписують акти приймання-здачі наданих послуг в останній день поточного місяця.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною своїх зобов'язань за даним Договором, з повідомленням про це за 10 календарних днів до моменту розірвання Договору, за винятком випадків, передбачених у даному Договорі.

01.01.2014 сторонами було підписано протокол узгодження договірної ціни, що є Додатком № 1 до Договору.

Додатковою угодою № 3 від 13.05.2014 до Договору сторонами погоджено протокол узгодження договірної ціни, який діє з 06.06.2014 по 31.08.2014.

Додатковою угодою № 5 від 17.09.2014 до Договору сторонами погоджено протокол узгодження договірної ціни, який діє з 17.09.2014.

Додатковою угодою № 6 від 17.09.2014 до Договору сторонами було погоджено адресний перелік, строк використання, ціну в місяць за користування опорами контактної мережі позивача для розміщення відповідачем рекламних засобів типу «конвексборд» відповідача і третіх осіб.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, відповідач, в свою чергу, систематично порушує свої зобов'язання за Договором в частині розрахунків.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що Договір є розірваним, оскільки позивачем було направлено відповідачу Лист-повідомлення № 1489 від 07.10.2014 про розірвання Договору.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, встановлено Законом України "Про рекламу", "Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила) та іншими нормативними актами України.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про рекламу" визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Типових правил місцем розташування рекламного засобу є площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно з п. 3 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до п. 32 Типових правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що Договір за своєю правовою природою є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано Акти приймання-здачі наданих послуг від 30.06.2014 на суму 3 654,00 грн, від 30.06.2014 на суму 28 035,00 грн, від 31.07.2014 на суму 33 642,00 грн, від 31.08.2014 на суму 33 642,00 грн, від 30.09.2014 на суму 17 942,40 грн, від 30.09.2014 на суму 40 334,00 грн, від 30.09.2014 на суму 3 564,00 грн, від 20.10.2014 на суму 55 761,29 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у відповідача за період червень - жовтень 2014 року утворилась заборгованість за Договором у розмірі 80 959,69 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, надає власний розрахунок позовних вимог, та докази часткових оплат, та зазначає про заборгованість, з урахуванням часткових сплат в розмірі 55 566,36 грн, яка складається з заборгованості у розмірі 22 817,00 грн за вересень 2014 та 32 749,36 грн за жовтень 2014.

Однак, у доданому до позовної заяви розрахунку суми заборгованості позивачем зазначено заборгованість у розмірі 80 959,69 грн за вересень та жовтень 2014 року, а не за червень - жовтень, як у позовній заяві.

Дослідивши наявні в матеріалах справи платіжні доручення, здійснивши власний розрахунок, з урахуванням призначення платежу зазначеного у платіжних дорученнях, судом встановлено, що у відповідача відсутня заборгованість за червень - серпень 2014 року.

Крім того, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що частину рекламних засобів відповідача було примусово демонтовано 08.10.2014 та 09.10.2014.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Актів примусового демонтажу рекламних засобів, на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.09.2014 № 546 «Про затвердження схем розташування рекламних засобів на опорах по просп. Гагаріна та демонтаж рекламних засобів» від 08.10.2014 та від 09.10.2014, було демонтовано 58 рекламних засобів на опорах.

Згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Здійснивши власний розрахунок, з урахуванням Актів приймання-здачі наданих послуг, додаткових угод до Договору, розірвання договору позивачем в односторонньому порядку, примусового демонтажу частини рекламних засобів, а також часткових оплат, здійснених відповідачем, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором за період вересень - жовтень 2014 року складає 75 285,60 грн.

Крім основної суми заборгованості, позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 8 075,66 грн, 3% річних в розмірі 926,41 грн та інфляційні втрати в розмірі 7 617,37 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 4.1 Договору у випадку несвоєчасної сплати наданих послуг, замовник оплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, яка виникла при порушенні пп. 3.3, 3.4 даного Договору, що діяла на момент заборгованості, за кожний день прострочення сплати.

Однак, оскільки у позивача наявний борг лише за вересень - жовтень 2014 року, а позивач визначив початок нарахування пені з 01.07.2014, та оскільки Договір припинив свою дію 19.10.2014, а позивачем визначено період нарахування пені до 14.01.2015, та з урахуванням часткової доведеності боргу відповідача, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 036,06 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати ще до виникнення у відповідача боргу.

Здійснивши перерахунок заявлених розмірів 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням доведеного розміру заборгованості та з урахуванням періодів виникнення заборгованості, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 668,86 грн та інфляційні втрати в розмірі 6 339,49 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат, в загальному розмірі 97 579,13 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 83 330,01 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір" (03110, м. Київ, вулиця Пироговського, будинок 19, корпус 6; ідентифікаційний код: 38432408) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровський електротранспорт" (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 119А; ідентифікаційний код: 32616520) заборгованість в розмірі 75 285 (сімдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн 60 коп., 3 % річних в розмірі 668 (шістсот шістдесят вісім) грн 86 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 339 (шість тисяч триста тридцять дев'ять) грн 49 коп. та пеню в розмірі 1 036 (одна тисяча тридцять шість) грн 06 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір" (03110, м. Київ, вулиця Пироговського, будинок 19, корпус 6; ідентифікаційний код: 38432408) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровський електротранспорт" (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 119А; ідентифікаційний код: 32616520) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 678 (одна тисяча шістсот сімдесят вісім) грн 36 коп.

Повне рішення складено 21.12.2015.

Суддя О.В. Нечай