Рішення

від 18.12.2015 по справі 732/1596/15-ц

ГОРОДНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 732/1596/15-ц

Провадження № 2/732/473/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2015 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Соколова О.О., при секретарі - Бруй І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 загальноосвітньої школи - інтернат І - ІІІ ступенів Чернігівської обласної ради про стягнення недовиплаченої одноразової грошової допомоги;-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2015 року до суду звернулась позивач з позовом до відповідача про стягнення недовиплаченої одноразової грошової допомоги.

Свій позов, позивач обгрунтовує тим, що вона є особою з числа позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 (позивач) (серії 1-ЕЛ № 294444), виданого 15.10.1996 року Відділом Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, ОСОБА_3 народилася 15.10.1996 року в с. Шуляки Козелецького району Чернігівської області, її батьками є: батько ОСОБА_4., мати ОСОБА_5

Рішенням Козелецького місцевого суду Чернігівської області від 21.05.2004 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 позбавлені батьківських прав відносно їх дочки.

Позивач, будучи дитиною, позбавленою батьківського піклування, навчалася у ОСОБА_2 загальноосвітній школі-інтернат І-Ш ступенів Чернігівської обласної ради та знаходилася на повному державному забезпеченні.

У 2014 році вона закінчила навчання у вказаній школі-інтернаті та здобула повну загальну середню освіту, що підтверджується атестатом серія ЕН № 46203704, виданого 31.05.2014 року.

З 01.09.2014 року позивач навчається на денній формі навчання в ДПТНЗ Чернігівське вище професійне училище побутового обслуговування у групі № 405 за професією Кравець (наказ № З 3-УДЗ від 29.08.2014).

Статус дитини-сироти або позбавленої батьківського піклування, це визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

Відповідно до ст.ст. З, 4 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 13.01.2005 року, в редакції від 04.07.2013 року, яка набула чинності 02.03.2014 року (далі - Закон), заходи соціальної допомоги дітей-сиріт та дітей, що залишилися без батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Одними із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Як встановлено в ч.ч. 1-3 ст.8 Закону держава здійснює повне забезпечення дітей -сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання

таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону, випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Отже, Законом обов'язок по виплаті дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів покладено на навчальний заклад, який закінчила дитина-сирота та дитина, позбавлена батьківського піклування.

При цьому, ч. 7 ст. 8 Закону встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.

Згідно ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік , прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років (на момент закінчення школи-інтернату не виповнилося 18 років) становив 1286 грн. У зв'язку із чим одноразова грошова допомога позивачу відповідно до ст. 8 Закону України мала складати 7716 грн. (6x1286 грн.).

Відповідно до інформації ОСОБА_2 загальноосвітньої школи-інтернат І-ІП ступенів Чернігівської обласної ради при випуску ОСОБА_3 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 Про поліпшення, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування було виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 1300 грн.

Однак, у відповідності до п. 2 прикінцевих положень Закону передбачено, що інші нормативно правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії застосуванню підлягає вищезазначений Закон.

Отже, виходячи з вищенаведеного, випускникам навчальних закладів з категорії дітей, позбавлених батьківського піклування, в тому числі ОСОБА_3, при випуску з навчального закладу має бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто в сумі не менше 7716 грн.

Отже, позивачу, як випускниці навчального закладу з числа дітей-сиріт, була виплачена грошова допомога у розмірі, що є значно меншою, ніж розмір такої допомоги, встановлений Законом, чим було порушено її майнові права.

В судове засідання позивач не з'явилась, надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги згідно заяви підтримала в повному обсязі та просила стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, мотивуючи тим, що всі виплати проводились відповідно до чинного закондавства.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З 01.09.2014 року позивач навчається на денній формі навчання в ДПТНЗ Чернігівське вище професійне училище побутового обслуговування у групі № 405 за професією Кравець (наказ № З 3-УДЗ від 29.08.2014).

Відповідно до ст. 4 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - Закон України), заходи соціальної допомоги дітей-сиріт та дітей, що залишилися без батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України, держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України, випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Відповідно до наданої інформації ОСОБА_2 загальноосвітньої школи-інтернат І-Ш ступенів Чернігівської обласної ради позивач у відповідності до вимог Закону та Постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 Про поліпшення, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі -Постанова) було виплачено одноразову допомогу в сумі 1300 грн.

Отже, позивачу, як випускниці навчального закладу з числа дітей-сиріт, була виплачена грошова допомога у розмірі, що є значно меншою, ніж розмір такої допомоги, встановлений Законом, чим було порушено її майнові права.

Однак, у відповідності до п. 2 прикінцевих положень Закону передбачено, що інші нормативно правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії застосуванню підлягає вищезазначений Закон.

Тому, ОСОБА_2 загальноосвітня школа-інтернат І-Ш ступенів Чернігівської обласної ради повинна була керуватись вимогами ст. 8 Закону, а не нормами Постанови, оскільки положення вказаної Постанови суперечать вимогам даного Закону.

Враховуючи наведене, ОСОБА_2 загальноосвітньою школою-інтернат І-Ш ступенів Чернігівської обласної ради не виплачено у повному розмірі одноразову грошову допомогу згідно вимог ст.8 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , випускнику із числа дітей-сиріт, ОСОБА_1, чим було порушено її майнові права, та така бездіяльність відповідача повинна бути визнана судом протиправною.

З огляду наведеного, з відповідача ОСОБА_2 загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Чернігівської обласної ради необхідно стягнути на користь позивача ОСОБА_6 недовиплачену одноразову грошову допомогу відповідно до ст.8 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , з урахуванням вже виплачених коштів, тобто в сумі 6416 гривень.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Оскільки судом встановлено, що відповідач незаконно невиплачував позивачу грошової дпомоги, суд визнає такі дії протиправними та зобов'язує відповідача виплатити вказані платежі на користь позивача.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 8 Закону України „Про забеспечення організаційно-правових умов соціального захісту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» ст.ст.10-13, 88, 212-215 ЦПК України, суд;-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 загальноосвітньої школи-інтернат І-III ступенів Чернігівської обласної ради (15100, м. Городня, вул. Піонерська, 21 Городнянський район,Чернігівська область, р/р 35417001231737 ГУ ДКСУ в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 05266369, МФО 853592) на користь ОСОБА_1 недовиплачену одноразову грошову допомогу у сумі 6416 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 загальноосвітньої школи-інтернат І-III ступенів Чернігівської обласної ради 487 грн. 20 коп. судового збору на користь ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: О.О. Соколов