Рішення

від 15.12.2015 по справі 914/3596/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2015р. Справа№ 914/3596/15

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КВС-Україна , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Галичхутро , с.Велике, Сокальський район, Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 48142,58 грн.

Представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КВС-Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Галичхутро про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій на загальну суму в розмірі 48142,58 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 19.10.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 29.10.2015р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 29.10.2015р. та від 18.11.2015р. в тому числі у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконання Відповідачем вимог ухвал суду у даній справі.

Представнику Позивача по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмове повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, був належно повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Впродовж розгляду справи представник Позивача позовні вимоги підтримала повністю; судом оглянуто представлені представником Позивача оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача.

Окрім того, як встановлено судом, та вбачається із ОСОБА_1 з ЄДРЮО та ФОП від 15.12.2015 року №21532182, станом на 15.12.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Галичхутро знаходиться за адресою: 80001, Львівська область, с. Велике, вул. Шевченка, буд. 4.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).

Конверти з ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі скеровані Відповідачу, підтвердженням чого є витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду.

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, втому числі беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач повторно не забезпечив явку представника в судове засідання та не повідомив суд про причини неявки.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При цьому суд зазначає, що, з врахуванням вимог ст.69 ГПК України, в суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 36081,53грн. боргу.

19.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю КВС-Україна (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Галичхутро (Відповідач, Покупець) укладено договір поставки №19/11/2014 (надалі - Договір), відповідно до п.п.1.1 та 1.2 якого в строки та на умовах, визначених Договором постачальник зобов'язувався передати Покупцю у власність насіння сільськогосподарських культур (надалі - Товар), а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити Товар, найменування, асортимент, ціна і кількість якого зазначаються в додатках до Договору, які є його невід'ємними частинами. Право власності на поставлений Товар, а також ризик випадкового пошкодження чи знищення Товару переходить від Постачальника до Покупця в момент фактичної передачі Товару.

Згідно п. 2.1 Договору ціна Товару визначається в додатках до Договору, які є його невід'ємними частинами. В порядку, передбаченому п. 3.2 Договору, загальна вартість поставленого Товару підлягає зміні у випадку зміни курсу євро, встановленого НБУ на дату оплати, по відношенню до курсу євро, встановленого НБУ на дату укладання Договору.

Відповідно до 3.1 Договору порядок, розміри та строки розрахунків за поставлений Товар визначається в додатках до Договору.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, у випадку письмової домовленості Сторін, що фіксується у відповідних Додатках до Договору, при оплаті покупцем Товару з частковим відстроченням платежу, визначена у відповідних Додатках до Договору ціна Товару підлягає індексації за наведеною формулою: Остаточний платіж за товар = Р х (К 1 : К 2 ) , де Р - різниця між вартістю Товару, зазначеною в відповідних Додатках до Договору, та попереднім платежем, який здійснюється Покупцем протягом строку, вказаного у відповідному Додатку до цього Договору; К 1 - курс євро до української гривні, встановлений НБУ станом на дату здійснення платежу; К 2 - курс євро до української гривні, встановлений НБУ станом на дату підписання кожного окремого Додатку.

Згідно пункту 3.3. Договору індексація вартості Товару із застосуванням індексу відповідно до п. 3.2 Договору проводиться тільки у випадку збільшення курсу євро до української гривні, встановленого НБУ на останню дату платежу більше, ніж на 3% по відношенню до курсу євро до української гривні, встановленого НБУ на дату підписання кожного окремого додатку. У всіх інших випадках індексація вартості Товару не проводиться.

Відповідно до п. 3.6 та 3.7 Договору підставою платежу є Договір та Додатки до нього. Покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом безготівкового перерахування платіжним дорученням на рахунок Постачальника грошових коштів в національній валюті - гривні, в сумах, зазначених кожним окремим Додатком до Договору з урахуванням умов, визначених п.п. 3.2-3.5, 3.9 Договору. Датою сплати вважається дата зарахування грошей на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 3.9 Договору визначено, що на дату здійснення останнього платежу Покупець, за письмовим погодженням з Постачальником, проводить його індексацію у встановленому пунктом 3.2 Договору порядку, з урахуванням п. 3.3 Договору та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Проіндексовані суми платежів є грошовим зобов'язанням Покупця перед Постачальником з оплати Товару. Індексація ціни Товару проводиться на останню дату платежу.

Розділом 4 визначено пава та обов'язки Сторін.

Так, відповідно до п. 4.1.1 Договору Постачальник зобов'язувався вчасно передати Покупцю Товар належної якості відповідно до умов Договору.

Згідно п. 4.2. Договору Покупець, серед іншого, зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі прийнято Товар та оплатити його.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору встановлено, що поставка Товару проводиться на умовах і в терміни, вказані у відповідних Додатках до Договору. Датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами видаткової накладної. Кінцевий термін (строки), в який Постачальник має надати Покупцю можливість прийняти Товар у відповідності до умов поставки зазначається в Додатку до Договору.

Згідно пункту 8.4 Договору у випадку несплати платежів у встановлений Договором строк Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 11.1 Договору він набирає сили з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2014 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє покупця від виконання тих зобов'язань, які залишились ним не виконані.

Пунктом 1 Додатку від 19.03.2014 року №1 до Договору Сторонами встановлено, що Постачальник зобов'язаний поставити у власність Покупця 25 посівних одиниць гібриду Лавінія та 25 посівних одиниць гібриду Настя ціною 1467,69 грн. за одиницю, що є еквівалентом 88,33 євро на загальну суму 73384,50грн., що є еквівалентом 4416,50 євро.

Відповідно до п. 3 та 5. Додатку до Договору Постачальник проводить постачання Товару на умовах СІР (Інкотермс-2010) склад Покупця: с.Велике, Сокальський район, Львівська область, 80080.Строки постачання Товару: до 01.04.2014 року.

Пунктом 7 Додатку Сторони встановили вважати, що на дату укладення цього Додатку, офіційний курс євро до української гривні, встановлений НБУ (надалі - К 2 ) дорівнює 1384,6114 грн./100 євро.

Згідно п. 8 Додатку до Договору порядок розрахунку проводиться на підставі умов, викладених в розділі 3 Договору та на підставі порядку, встановленого в п. 9 Додатку.

Пунктом 9 Додатку до Договору оплата здійснюється в наступному порядку: попередній платіж в розмірі 30 відсотків від загальної вартості Товару згідно Додатку до Договору здійснюється до 28.03.2014 року. Остаточний платіж - 70 відсотків від загальної вартості поставленого Товару згідно Додатку здійснюється відповідно до положень розділу 3 Договору, яким обумовлюється порядок, форма, розмір остаточного платежу, розмір та порядок індексації та коригування вартості поставленого Товару в термін до 01.12.2014 року .

Договір та додаток до Договору підписано повноважними представниками сторін та завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

На виконання умов Договору Позивачем, згідно Видаткової накладної від 26.03.2014р. №80458679 та Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 26.03.2014р. №58 поставлено, а Відповідачем отримано Товар за Договором на суму 73384,50грн. Вказана видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін та завірена відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

При цьому суд зазначає, що підписання покупцем Видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч.1 ст.692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Як встановлено судом та підтверджувалось в судовому засіданні 18.11.2015 року представником Позивача, Відповідачем 25.03.2014 року та 27.03.2014 року здійснено оплату 30 відсотків поставленого згідно Додатку до Договору товару в розмірі 13384,50грн та 10000,00грн відповідно. Відповідачем з порушенням термінів оплати, визначених додатком до Договору, сплачено на користь позивача 12.12.2014 року 15000грн., 22.12.2014 року 10000,00грн. та 24.12.2014 року 25000,00грн. Окрім того, представник Позивача зазначає, що в описовій частині позовної заяви допущено описку, Відповідачем сплачено на користь позивача 12.12.2014 року не 26199,00грн., а 15000грн.

Згідно доводів Позивача, які не заперечені Відповідачем, з метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача ОСОБА_2 від 17.12.2014 року вих.№ 671 із вимогою про сплату суми заборгованості за поставлений за Договором Товар в розмірі 35000,00 грн. та індексації в розмірі 12472,40 грн. Проте, в матеріалах справи відсутні, Позивачем не представлені доводи надсилання зазначеного листа відповідачу чи отримання Відповідачем такого.

Перевіривши правильність проведеного Позивачем розрахунку основного боргу суд зазначає, що такий проведено невірно, з порушенням пункту 9.2 Додатку до Договору і 3.2 Договору, оскільки датою здійснення останнього платежу є 24.12.2014р. Відтак, для розрахунку індексації, передбаченої п.3.2 Договору, як вихідні дані слід брати курс валюти євро станом на 24.12.2014р. (момент здійснення останнього платежу), станом на 19.03.2014р. (момент підписання додатку до Договору) та різницю між вартістю Товару та попередніми платежами (50000грн.). З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що сума основного боргу становить 19550,90грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У ч.1 ст.509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши зміст укладеного між Сторонами Договору поставки від 19.03.2014р. №19/11/2014, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі факту підписання повноважними представниками та скріплення печатками юридичних осіб - Сторін Договору Видаткової накладної від 26.03.2014р. №80458679, здійснивши перерахунок суми основної заборгованості із врахуванням її індексації, здійсненої в порядку пункту 9.2 Додатку до Договору і 3.2 Договору, а також відсутності заперечень Відповідача як проти самого факту поставки товару, його невідповідності кількісним або якісним характеристикам, які визначено Додатком до Договору, так і щодо факту існування у Відповідача заборгованості з оплати поставленого Позивачем товару, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення повної чи часткової оплати Відповідачем основного боргу за Договором, суд зазначає про наявність правових підстав до стягнення з Відповідача на користь Позивача 19550,90грн. суми проіндексованої основної заборгованості з оплати поставленого за Договором Товару; в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо стягнення пені в розмірі 3957,05грн.

Позивач просить стягнути з Відповідача 3957,05грн. пені за період з 24.12.2014р. по 25.05.2015р.

Згідно пункту 8.4 Договору у випадку несплати платежів у встановлений Договором строк Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом та підтверджувалось в судовому засіданні 18.11.2015 року представником Позивача, Позивачем Відповідачу нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 24.12.2014 року до 06.10.2015 року, оскільки, як зазначає представник Позивача, Сторонами в пункті 8.4 Договору встановлено стягнення пені за кожен день прострочки оплати поставленого за Договором Товару.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції .

Відтак, погоджене Сторонами у пункті 8.4. Договору стягнення пені за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого за Договором товару не є збільшенням періоду нарахування пені, встановленого приписами статті 232 ГК України.

Окрім того, судом встановлено, що Позивач розпочинає нарахування пені Відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого за Договором Товару з 24.12.2014 року в той час дане зобов'язання мало бути виконане до 01.12.2014 року, а відтак, прострочка його виконання виникла саме 01.12.2014 року, а не 24.12.2014 року, як зазначає у позовній заяві та розрахунку Позивач.

З підстав наведеного, враховуючи доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, здійснивши перерахунок суми пені, належної до стягнення з Відповідача на користь Позивача суд дійшов до висновку, що сума пені, належної до стягнення з Відповідача на користь Позивача за прострочення виконання грошового зобов'язання із оплати поставленого за Договором Товару становить 3870,54грн.; розрахунок пені перевірено згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3957,05грн. пені за період з за період з 24.12.2014р. по 25.05.2015р. підлягають до задоволення в розмірі 3870,54грн.; в решті позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Щодо стягнення 471,49грн. 3% річних та 7632,51грн. інфляційних нарахувань.

Приписами п.1 ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд встановив, що розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати Покупцем на користь Постачальника вартості поставленого за Договором Товару становить 461,19грн., інфляційних нарахувань - 8087,03грн.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 461,19грн. 3% річних та 7632,51грн. інфляційних нарахувань; в решті частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних слід відмовити..

При цьому, в частині стягнення інфляційних нарахувань суд зазначає, що такі стягуються Позивачем за період після здійснення індексації в порядку п.3.2 Договору, а відтак стягуються правомірно. Крім того, враховуючи відсутність клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, в суда відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

15.12.2015 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 21.12.2015р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -5 , 4 -7 , 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 626, 627, 629, 631, 655, 712 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Галичхутро (80001, Львівська область, Сокальський район, с.Велике, вул.Шевченка, буд.4; ідентифікаційний код 30124284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КВС-Україна (01042, м. Київ, бул.Дружби Народів, буд.19; ідентифікаційний код 37071386) 19550,90грн. суми основної заборгованості, 3870,54грн. пені, 461,19грн 3% річних, 7632,51грн. інфляційних нарахувань та 797,30грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.