Рішення

від 17.12.2015 по справі 921/1099/15-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2015 р.Справа № 921/1099/15-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом Зборівського районного споживчого товариства, вул. Б. Хмельницького, 2, м. Зборів, Тернопільська область, 47201

до відповідача ОСОБА_1 сільської ради, вул. Головна, 3, с. Бзовиця, Зборівський район, Тернопільська область

про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 сільської ради №199 від 08.05.2015р.

За участю представників сторін:

позивача: уповноважена - ОСОБА_2 (довіреність №1/127 від 23.06.14р.);

відповідача: сільський голова ОСОБА_3, посвідчення № 1

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представникам позивача та відповідача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Зборівське районне споживче товариство, вул. Б. Хмельницького, 2, м. Зборів, Тернопільська область, 47201 звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 сільської ради, вул. Головна, 3, с. Бзовиця, Зборівський район, Тернопільська область про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 сільської ради №199 від 08.05.2015р.

Ухвалою господарського суду від 11 листопада 2015 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03 грудня 2015 року.

У судових засіданнях представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі і з підстав викладених у позовній заяві.

01 грудня 2015 року від ОСОБА_1 сільської ради (відповідача у справі), через канцелярію суду надійшло клопотання №369 від 30.11.2015 року про зупинення провадження у справі до розгляду касаційної скарги Вищим господарським судом України у справі №921/1099/14-г/4 від 16.12.2014 року.

В судовому засіданні, що відбулося 03.12.2015р., представник Зборівського районного споживчого товариства проти зупинення провадження у справі заперечила, оскільки справи не є пов'язаними між собою, а подання касаційної скарги не є підставою для зупинення провадження.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 сільської ради №369 від 30.11.2015 року про зупинення провадження у справі, керуючись ст.79 ГПК України, суд відхилив його з підстав, зазначених в ухвалі про відкладення розгляду справи від 03.12.2015р.

17.12.2015р. відповідачем через канцелярію суду подано заперечення №605 від 16.12.2015р. у яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що оспорюване рішення прийняте органом місцевого самоврядування в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України оскільки Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2012р. рішення господарського суду у справі №13/25/5022-1120/2011 від 26.08.2011р. (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2011р.), яким визнано за Зборівським районним споживчим товариством в порядку набувальної давності право власності на будівлю магазину загальною площею 197,1 кв.м. за адресою : вул. Головна, 3 с. Бзовиця Зборівського району Тернопільської області - скасовано. В подальшому, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №819/2604/14-а від 20.11.2014р., залишеною в силі постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015р., скасовано запис №24849369 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будівлю магазину загальною площею 197,1 кв.м. за адресою : вул. Головна, 3 с. Бзовиця Зборівського району Тернопільської області. Таким чином відповідач вважає, що з 21.03.2012р. спірне майно не має власника, а з 30.03.2015р. скасовано записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже станом на 08.05.2015р. інформації про наявність рішення господарського суду Тернопільської області про визнання права власності на спірне майно за Зборівським районним споживчим товариством не було.

В судових засіданнях у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався (востаннє на 17.12.2015р.) для надання можливості сторонам взяти участь у розгляді справи, а також подати витребувані судом документи та додаткові докази у справу.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

- 08 травня 2015 р. сорок перша сесія шостого скликання ОСОБА_1 сільської ради, керуючись ст. 335 Цивільного кодексу України, прийняла рішення №199 Питання безхазяйного майна , яким визнала безхазяйним майном нежитлову будівлю магазину в с. Бзовиця Зборівського району Тернопільської області із подальшим внесенням Зборівським районним управлінням юстиції даних про вказаний об'єкт в реєстр безхазяйного майна.

Згідно долученого до матеріалів справ витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна індексний номер 37425419 від 13.05.2015р. нежитлова будівля магазину під літ. А з прибудовою з цегли під літ. а , металічним дашком під літ д загальною площею 197,1 кв.м. за адресою с. Бзовиця Зборівського району Тернопільської області на підставі рішення про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна індексний номер 21254730 від 13.05.2015р. внесена в даний реєстр як безхазяйне нерухоме майно.

Зборівське РайСТ, не погоджуючись із зазначеним рішенням сільської ради, оскаржило його в судовому порядку, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що суперечить нормами чинного законодавства. При цьому, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що право власності на зазначений в оспорюваному рішенні об'єкт нерухомого майна визнано за позивачем згідно з рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014р. у справі №921/1192/14-г/4. З огляду на зазначене позивач вважає, що прийняте ОСОБА_1 сільською радою рішення №199 від 08.05.2015р. не відповідає вимогам законодавства України, зокрема ст. 335 ЦК України, як підстави його (рішення) прийняття, і є незаконним.

Проаналізувавши встановлені судом обставини в сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, у відповідності з статті 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, при цьому судом взято до уваги таке:

- у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 26, 59, 74 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 1, 2, 12 ГПК України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", постанови Пленуму Вищого господарського суду №10 від 24.10.2011р. (із наступними змінами та доповненнями), а також судової практики, що склалася, розгляд заявлених позивачем вимог щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування, підвідомчі господарському суду так як, реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізується волевиявлення держави або територіальної громади, як учасника цивільно-правових відносин, із якими виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто, справи у них підвідомчі господарським судам.

Статтями 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України, Законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Таким чином, органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року , від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України.

Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права та інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 сільська рада, як орган місцевого самоврядування на території якого знаходяться спірна будівля, своїм рішенням №199 від 08.05.2015р. визнала безхазяйним майном нежитлову будівлю магазину в с. Бзовиця Зборівського району Тернопільської області, відомості про що внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

При цьому, зазначене рішення прийнято відповідачем на підставі ст. 335 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦК України, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного позивачем рішення ОСОБА_1 сільської ради, безхазяйною слід вважати річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, в обґрунтування заявлених ним вимог позивачем долучено до матеріалів справи копію рішення господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014р. у справі №921/1192/14-г/4 за позовом Зборівського районного споживчого товариства до підприємства споживчої коопераціїї "ТЕКО" коопмаркет "ЗБОРІВ" Зборівського райСТ про визнання права власності на будівлю магазину по вул. Головна. 3, с. Бзовиця Зборівського району, площею 197,1 кв.м., яким позов задоволено та визнано за Зборівським районним споживчим товариством право власності на спірну будівлю, з посиланням на норми статті 392 ЦК України, якою передбачено право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. У відповідності до вимог ст. 85 ГПК України дане рішення набрало законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, тобто 05.01.2015р.

В послідуючому у липні 2015р. рішення від 16.12.2014р. у справі №921/1192/14-г/4 було оскаржено в апеляційному порядку (апеляційна скарга №05/1/1-360вих.15 від 13.07.2015р.) першим заступником прокурора Тернопільської області поданою в інтересах держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Зборівського району як особи, яка не брала участі у справі під час розгляду у суді першої інстанції, а господарський суд оспорюваним рішенням вирішив питання про її права та обов'язки. За результатами розгляду вказаної апеляційної скарги колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Матущак О.І.) 19.10.2015р. винесено ухвалу про припинення провадження у справі № 921/1192/14-г/4 на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Отже, на час прийняття ОСОБА_1 сільською радою оспорюваного позивачем рішення, рішення господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014р. у справі №921/1192/14-г/4 було чинним і ніким не скасоване.

У відповідності до ч. 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на встановлені в процесі розгляду справи обставини, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що Зборівське районне споживче товариство на момент прийняття оскаржуваного рішення було власником будівлі магазину по вул. Головна. 3, с. Бзовиця Зборівського району, площею 197,1 кв.м., доказів зворотнього відповідачем не подано, а тому позовні вимоги про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 сільської ради №199 від 08.05.2015р. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Заперечення відповідача, викладені ним у запереченнях №605 від 16.12.2015р. та підтримані його представником в судовому засіданні, судом оцінюються критично і до уваги не приймаються як такі, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Судовий збір згідно ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними рішення сорок першої сесії шостого скликання ОСОБА_1 сільської ради №199 від 08.05.2015р. "Питання безхазяйного майна".

3. Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради, с. Бзовиця, Зборівський район, Тернопільська область, ідент. код 14052741 на користь Зборівського районного споживчого товариства, вул. Б. Хмельницького, 2, м. Зборів, Зборівський район, Тернопільська область, ідент. код 01767270 - 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 21.12.2015р.

Суддя Н.М. Бурда