Рішення

від 22.12.2015 по справі 927/1445/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

РІШЕННЯ

Іменем України

від 22 грудня 2015 року у справі №927/1445/15

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г. розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1445/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР КОМПЛЕКТАЦІЇ

УКРСТАЛЬПРОКАТ , вул. Малинська, 1-А, м. Київ, 03164

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АПБ-ЦЕГЛА ,

вул. Паризької Комуни, 33, м. Борзна, Чернігівська область, 16400

про стягнення 69768грн.06коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - директора, протокол №5 загальних зборів учасників від 05.04.2010, наказ №6 від 05.04.2010; ОСОБА_2 (довір.пост. від 07.12.2015)

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 22.12.2015 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 38295грн.20коп. боргу за товар, 2653грн.94коп. 3% річних, нарахованих за період з 11.09.2013 по 17.11.2015, та 28818грн.92коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 11.09.2013 по 17.11.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання в частині оплати товару, отриманого ним по видатковим накладним №РН-00516 від 09.09.2013 та №РН-00520 від 10.09.2013.

В судовому засіданні, яке відбулось 22.12.2015, позивачем подано доповнення до позовної заяви, в якому позивач, не змінюючи заявлених до стягнення сум, пояснює порядок обчислення інфляційних нарахувань. При цьому позивач стверджує, що інфляційні нарахування нараховані фактично за період з жовтня 2013 року по жовтень 2015 року.

Вказані доповнення за своєю суттю не є заявою про зміну предмету або підстав позову, в зв'язку з поданням цієї заяви не збільшується та не зменшується розмір позовних вимог, а тому судом доповнення залучаються до матеріалів справи без доказів їх надсилання відповідачу.

В судовому засіданні прийняли участь представники позивача.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

До початку судового засідання через канцелярію суду до справи надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи після 27.12.2015. Клопотання обґрунтовано перебуванням юриста товариства у відпустці з 14.12.2015 по 27.12.2015. Позивач проти клопотання заперечував, зазначивши про недоведеність відповідачем неможливості направити в судове засідання іншого представника.

Клопотання відповідача судом відхиляється з таких підстав.

За змістом ст.28 Господарського процесуального кодексу України юридичну особу - сторону в господарському процесі можуть представляти керівник, інші особи, повноваження, яких визначені законодавством або установчими документами; особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації; адвокат.

Отже відсутність особи, повноваження якої ґрунтуються на виданій довіреності, не позбавляє відповідача права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні керівника юридичної особи або іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України). Посилаючись на відпустку юриста, відповідач не надав суду належних доказів неможливості направити в судове засідання іншого представника або керівника юридичної особи.

Враховуючи, що відповідачем в клопотанні про відкладення розгляду справи не наведено об'єктивних причин неможливості забезпечити явку уповноваженого представника, а також не зазначено про обставини, при яких розгляд справи є неможливим без участі його представника, судом такі дії відповідача розцінюються як зловживання своїми процесуальними правами, направленими на навмисне затягування розгляду справи.

Оскільки явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яке вона реалізовує на власний розсуд та яким відповідач не скористався. Враховуючи, що неявка представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутністю представника відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав. Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В зв'язку із задоволенням судом клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників позивача, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких є в матеріалах справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд УСТАНОВИВ:

Договір у формі єдиного документа між Товариством з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР КОМПЛЕКТАЦІЇ УКРСТАЛЬПРОКАТ (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю АПБ-ЦЕГЛА (відповідач у справі) не складався та не підписувався.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо поставки металопродукції Уголок 160х100х10 в кількості 7,60тон, загальною вартістю 78295грн.20коп., в т.ч. ПДВ 13049грн.20коп.

22 серпня 2013 року позивач передав відповідачу рахунок-фактуру №СФ-00589 від 22.08.2013 (а.с.11), в якому визначено найменування сторін, найменування товару (уголок 160х100х10), кількість товару (7,600тон), ціну товару (78295грн.20коп., в т.ч. ПДВ 13049грн.20коп.).

06 вересня 2013 року відповідач здійснив оплату за товар в розмірі 30000грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.12), копія якої надано до матеріалів справи позвачем.

Із призначення платежу вказаного у банківській виписці вбачається, що грошові кошти в сумі 30000грн. є оплатою за метал згідно рах.№589 від 22.08.2013 .

Перерахування відповідачем частини коштів свідчить, що він погодився з умовами поставки товару, які викладені в рахунку-фактурі №СФ-00589 від 22.08.2013.

09 вересня 2013 року позивачем по видатковій накладній №РН-00516 передано відповідачу уголок 160х100х10, кількістю 2,912 тон, вартістю 30000грн.

10 вересня 2013 року позивачем по видатковій накладній №РН-00520 передано відповідачу уголок 160х100х10, кількістю 4,688 тон, вартістю 48295грн.20коп.

Всього за вищевказаними накладними позивачем передано відповідачу товар - уголок 160х100х10, у кількості 7,6 тон, загальною вартістю 78295грн.20коп.

Про отримання відповідачем товару свідчить підпис представника відповідача на вищевказаній накладній, повноваження якого на отримання цінностей, а саме: уголка 160х100х10 в кількості 7,6тн, від позивача для відповідача підтверджуються довіреністю №472-М від 09.09.2013, оригінал якої оглянуто судом в судовому засіданні в ході розгляду справи по суті.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачем не надано доказів, які спростовують факт отримання ним від позивача товару по видатковим накладним №РН-00516 від 09.09.2013 та №РН-00520 від 10.09.2013 загальною вартістю 78295грн.20коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання.

За повідомленням позивача відповідач 03.03.2014 перерахував за товар 10000грн., на підтвердження чого надано банківську виписку (а.с.17).

Із вказаного у банківській виписці призначення платежу вбачається, що грошові кошти в сумі 10000грн. є оплатою за метал згідно рах. №589 від 22.08.2013 .

За твердженням позивача, більше відповідач не здійснив жодної проплати за товар, в зв'язку з чим станом на день подання даної позовної заяви за відповідачем рахується борг за товар у сумі 38295грн.20коп., який він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначається, що цивільно-правові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, та в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку визнаються майново-господарськими. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні приписи щодо визначення зобов'язання та підстав його виникнення містяться у ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України.

Таким чином, однією із підстав виникнення господарського зобов'язання є юридично значимі дії суб'єктів господарювання, наслідком вчинення яких є встановлення, зміна або припинення взаємних прав та обов'язків сторін.

За своєю правовою природою дії суб'єктів правовідносин, які пов'язані з оплатною передачею-прийняттям товару в силу загальних засад і змісту господарського та цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу, до яких мають застосовуватись норми глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Факт отримання відповідачем від позивача товару загальною вартістю 78295грн.20коп. підтверджується видатковими накладними №РН-00516 від 09.09.2013 та №РН-00520 від 10.09.2013, а також довіреністю на отримання матеріальних цінностей №472-М від 09.09.2013.

В силу вимог чинного законодавства у відповідача у зв'язку з отриманням товару виник обов'язок сплатити позивачу його вартість.

Одним із критерієм належності виконання господарського зобов'язання є строк (термін) його виконання, який встановлюється або за домовленістю сторін зобов'язання або законом.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, встановлений спеціальною нормою права, яка міститься в ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вищевикладена правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №3-78гс14 (№925/1332/13) та від 30.09.2014 у справі №3-121гс14 (№927/1232/13).

Аналіз змісту покладених в основу позову видаткових накладних свідчить, що під час передачі товару сторонами не було узгоджено строк його оплати, а тому відповідач мав розрахуватись з позивачем одразу після отримання товару.

Водночас, як встановлено судом вище, відповідачем 06.09.2013 здійснено платіж в сумі 30000грн., на підставі рахунку-фактури № СФ-00589 від 22.08.2013.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вартість товару, отриманого відповідачем по видатковій накладній №РН-005156 від 09.09.2013 на суму 30000грн., оплачена в повному обсязі до моменту передачі товару.

Враховуючи приписи ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що товар, який відповідач отримав від позивача по видатковій накладній №РН-00520 від 10.09.2013 на суму 48295грн.20коп., мав бути оплачений відповідачем саме 10.09.2013.

З наданої позивачем копії банківської виписки за 03.03.2014 (а.с.17) вбачається, що відповідачем здійснена часткова оплата отриманого товару на суму 10000грн. Залишок вартості неоплаченого товару становить 38295грн.20коп.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів оплати отриманого від позивача по видатковій накладній №РН-00520 від 10.09.2013 товару в повному обсязі в ході вирішення даного спору суду не надав, заперечень проти наявності боргу саме в заявленому до стягнення розмірі не представив.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання зобов'язання сплив, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого від позивача товару, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за товар, отриманий по видатковій накладній №РН-00520 від 10.09.2013, становить 38295грн.20коп.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не надав, а тому з нього належить стягнути 38295грн.20коп. боргу за товар.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму позивач просить стягнути з відповідача 2653грн.94коп. 3% річних, нарахованих за період з 11.09.2013 по 17.11.2015, та 28818грн.92коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з жовтня 2013 року по жовтень 2015 року.

В ході перевірки правильності обчислення інфляційної складової боргу та трьох процентів річних, судом встановлено, що розрахунок здійснений з урахуванням фактичних обставин справи, зокрема часткової оплати товару, та арифметично вірно.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних нарахувань належить задовольнити в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задовольняються судом в повному обсязі і з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 38295грн.20коп. боргу за товар, 2653грн.94коп. 3% річних, та 28818грн.92коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволенні повністю, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1218грн., відшкодовується позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.11, 509, 530, 610, 612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.28, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АПБ-ЦЕГЛА , Чернігівська область, м. Борзна, вул.Паризької Комуни, 33 (ідентифікаційний код 03588301, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР КОМПЛЕКТАЦІЇ УКРСТАЛЬРОКАТ , м. Київ, вул. Малинська, 1-А, (ідентифікаційний код 35703825, р/р 26001210262453 в АТ ПроКредитБанк м. Київ, МФО 320984) 38295грн.20коп. основного боргу, 2653грн.94коп. трьох процентів річних, 28818грн.92коп. інфляційних нарахувань, 1218грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 23 грудня 2015 року.

Суддя Т.Г.Оленич