Постанова

від 16.12.2015 по справі 908/2670/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.12.2015 справа №908/2670/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 від позивачане з'явився від відповідачане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк , м. Донецьк на рішення господарського суду Запорізьої області від 01.07.2015 року у справі№ 905/49/15 (судді Місюра Л.С.) за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк , м. Донецьк до Дочірнє підприємство Компанія ФПС Україна , м. Донецьк пропро стягнення заборгованості у розмірі 1 682 754,63 грн. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПІВДЕНКОМБАНК м. Донецьк задоволено частково; стягнено з Дочірнього підприємства Компанія ФПС Україна м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПІВДЕНКОМБАНК м. Донецьк прострочену заборгованість по кредиту в сумі 482 851 грн., поточну заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12 300 грн. 99 коп., прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом 43 060 грн. 22 коп., прострочену заборгованість зі сплати комісії в сумі 2 170 грн. 97 коп., пеню в сумі 81 304 грн. 26 коп.; стягнено з Дочірнього підприємства ФПС Україна м. Донецьк на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 12 432 грн. 19 коп.; в іншій частині в задоволення позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПІВДЕНКОМБАНК м. Донецьк звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 у справі №908/2670/15, просить суд:

1.Скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року у справі №908/2670/15, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПІВДЕНКОМБАНК м. Донецьк до Дочірнього підприємства ФПС Україна м. Донецьк про стягнення заборгованості за Договором про надання відкличної не відновлюваної кредитної лінії №307К-02Ю від 02.03.2012 року задоволено частково.

2.Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Дочірнього підприємства ФПС Україна м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПІВДЕНКОМБАНК м. Донецьк заборгованість за Договором про надання відкличної не відновлюваної кредитної лінії №307К-02Ю від 02.03.2012 року в розмірі 1 682 754, 63 грн., з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом - 1 098 302, 43 грн.;

- поточна заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 12 300, 99 грн.;

- прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 295 378, 99 грн.;

- прострочена заборгованість за комісіями - 5 207, 27 грн.;

- заборгованість по пені - 271 564, 95 грн.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.

По-перше, апелянт, вказує на те, що безумовне право на звернення стягнення на предмет застави виникає з моменту виникнення заборгованості за Договором про надання відкличної не відновлюваної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012 року, проте це не є обов'язком позивача. Посилання суду на автоматичне відступлення права вимоги за Договором банківського вкладу № 13423Д-02Фвід 20.12.2013 на користь позивача з моменту порушення умов кредитного договору та як наслідок цього звернення стягнення на предмет застави є помилковим та не відповідає умовам кредитного договору та Договору застави майнових прав № 3073-02Ю/З від 23.12.2013 року.

Зокрема, апелянт, посилаючись на п.5.2 Договору застави майнових прав на депозитний вклад № 3073-02Ю/З від 23.12.2013 року, та пункт 3.2.10 Кредитного договору, вказує на те, що достроковому стягненню кредитної заборгованості має передувати повідомлення позичальника зі встановленням строку на повернення всієї суми боргу. Проте, банком 28.04.2014 р., 06.05.2014 р., 26.05.2014р. здійснювалося списання сум простроченої заборгованості, але, дострокового повернення кредиту Банком від позичальника не вимагалося. У зв'язку з чим, відповідач безпісдатвно посилається п. 5.4 Договору застави, в якому визначений порядок звернення стягнення на предмет застави.

За твердженням апелянта, безумовне право на звернення стягнення на підстві пункту 5.4 Договору застави, відповідно до якого права вимоги автоматично переходять до Заставодержателя, набуваються банком в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави у відповідності до ст. 23 Закону України Про заставу . Проте, апелянт до теперішнього часу не скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет застави, та не набув права на звернення стягнення на предмет Застави за Договором застави майнових прав на депозитний вклад №3073-02Ю/З від 23.12.2013 року.

По-друге, Постановою Правління НБУ від 23.05.2014 року № 305 «Про віднесення ПАТ «КБ «Південкомбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2014 року прийнято рішення № 37 про запровадження з 26.05.2014 року тимчасової адміністрації строком на 3 місяці до 25.08.2014 року та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в банку.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 № 598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.09.2014р. № 101 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» , згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» , яка продовжується.

Отже, до правовідносин, які виникають під час тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" , а задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобов'язань здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку з встановленою даним Законом черговістю погашення вимог кредиторів. Крім того, списання грошових коштів призводить до порушення черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , згідно з якою задоволення вимог Третьої особи могло бути здійснене в четверту чергу та тільки після запровадження процедури ліквідації неплатоспроможного банку.

Апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що списання коштів 26.05.2014 року відбулося після введення Тимчасової адміністрації є не вірним, оскільки дане списання коштів 26.05.2014 року відбулося після введення тимчасової адміністрації, підтвердженням даного факту є витяг документів з операційного дня ПАТ КБ ПІВДЕНКОМБАНК за 26.05.2014 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.07.2015 року апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 19.08.2015 року.

06.08.2015 року через канцелярію суду, від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПІВДЕНКОМБАНК м. Донецьк надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

30.09.2015 року через канцелярію суду, від Дочірнього підприємства Компанія ФПС Україна надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача по справі №908/2670/15, в якій відповідач просить суд рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПІВДЕНКОМБАНК м. Донецьк - без задоволення.

У відзиві відповідач посилається на ті обставини, що списання грошових коштів з депозитного рахунку в рахунок погашення кредиту відбувається автоматично та без будь-яких умов та додаткових погоджень в силу пункту 5.4 договору застави майнових прав та ст. 606 ЦК України. Відповідач вказує на те, що незалежно від того чи списав чи ні банк суму 62400 долларів США в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, в силу пункту 5.4 договору застави, сума заборгованості повинна бути зменшена.

Відповідач зазначає, що право банку на звернення стягнення на предмет застави виникло 28.04.14р., тобто, в момент неоплати відповідачем чергового платежу за кредитним договором, у зв'язку з чим, банк набув права на депозитний вклад, які призвели до погашеннч кредитних обов'язань в сумі еквівалентній 62400 долларів США.

Відповідач ввжає, безпідставними посилання банку на покладання на нього обов'язку користуватися своїми права щодо звернення стягнення на предмет застави, оскільки права вимоги передять до банку автоматично за договором застави.

При цьому, право позивача на стягнення на предмет застави виникло 28.04.14р. - в момент виникнення боргу за кредитом.

Такий автоматичний перехід прав за вимоги грошових коштів на користь позивача за договором банківського вкладу призвело до припинення зобов'яань за кредитним договором.

Щодо повноважень банку в процедурі тимчасової адміністрації, то відповідач посилається на те, що автоматичне відступлення прав вимоги не стосується черговості задоволення вимог кредиторів та не заборонено законодавством.

Розгляд апеляційної скарги відкладався судом.

06.11.2015 року через канцелярію суду, від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПІВДЕНКОМБАНК м. Донецьк надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

16.12.2015 року в судове засідання представники апелянта та відповідача не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

02.03.2012 року між позивачем (кредитором по договору) та відповідачем (позичальником за договором) був укладений договір про надання відкличної не відновлювальної кредитної лінії №307К-02Ю, з додатковим угодами (надалі - договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Під час укладання договору, в п. 1.1 договору сторони визначили, що позивач відкриває відповідачу відкличну не відновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт користування - 2 400 000 грн., що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку № 1 до цього договору, строк кредитної лінії - з 02.03.2012 року по 27.02.2013р. включно, ціль використання коштів - поповнення обігових коштів, процентна ставка - 26 % річних, комісія за підготовку та оформлення договору - відсутня, щомісячна комісія за управління кредитною лінією - у розмірі 0,1 % від ліміту кредитування, одноразова комісія - відсутня. Під терміном «не відновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні відповідачем повної суми кредитних коштів і досягнення ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів відповідачу припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом дії кредитного договору. Кредит надається відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

02.03.2012 року сторонами було підписано додаток № 1 до договору, яким було погоджено графік зменшення ліміту кредитування.

У подальшому, сторонами були укладені додаткові угоди до договору, а саме: № 1 від 16.11.2012р., № 2 від 26.11.2012р., № 3 від 25.07.2013р., № 4 від 30.08.2013р. та № 5 від 23.12.2013р., копії яких залучені до матеріалів справи.

За умовами п. 1.1 договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 23.12.2013р ., позивач відкриває відповідачу відкличну невідновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт користування - 2 400 000 грн., що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку № 1 до цього договору, строк кредитної лінії - з 02.03.2012 року по 26.11.2014р. включно, ціль використання коштів - поповнення обігових коштів, процентна ставка - 26 % річних з 02.03.2012р. по 15.11.2012р., 35 % річних з 16.11.2012р. по 15.12.2012р., 32 % річних з 16.12.2012р. по 29.08.2013р., 25 % річних з 30.08.2013р. по 22.12.2013р., 28,8 % річних з 23.12.2013р., комісія за підготовку та оформлення договору - відсутня, щомісячна комісія за управління кредитною лінією - у розмірі 0,1 % від ліміту кредитування. Під терміном «невідновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні відповідачем повної суми кредитних коштів і досягнення ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів відповідачу припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом дії кредитного договору. Кредит надається відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до умов абз. 2 п. 2.1 договору, видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (надалі - транш) на цілі, визначені в п. 1.1 цього договору, шляхом зарахування на поточний рахунок відповідача, на підставі письмової заяви відповідача.

За умовами п. 2.2 договору, моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день зарахування на поточний рахунок суми відповідного траншу кредиту.

На виконання умов договору позивач перераховував відповідачу відповідні транші кредиту у користування, а саме: 02.03.2012 р. - в сумі 574 000 грн.; 06.03.2012 р. - в сумі 272 000 грн.; 14.03.2012 р. - в сумі 335 000 грн.; 20.03.2012 р. - в сумі 120 000 грн.; 22.03.2012 р. - в сумі 580 000 грн.; 29.03.2012 р. - в сумі 100 000 грн.; 10.04.2012 р. - в сумі 41 000 грн.; 13.04.2012 р. - в сумі 145 000 грн.; 18.04.2012 р. - в сумі 30 000 грн.; 19.04.2012 р. - в сумі 23 000 грн.; 24.04.2012 р. - в сумі 129 000 грн.; 04.05.2012 р. - в сумі 15 000 грн.; 24.05.2012 р. - в сумі 23 000 грн. та 08.06.2012 р. - в сумі 13 000 грн. Всього позичальнику було надано в кредит 2 400 000 гривень, що підтверджується наданими суду банківськими виписками, визнається та не оспорюється відповідачем.

Згідно з п. 2.3 договору, моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на рахунок позивача грошових коштів на суму траншу кредиту.

За умовами п. 3.3.6 договору відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позивачу в повному обсязі суму отриманих кредитних коштів в строк, визначений в п. 1.1 договору, тобто до 26.11.2014р.

Пунктом 2.5 договору визначено, що позивач нараховує проценти за фактичними залишками кредитної заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідно до п. 2.6 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, за період з першого по останнє число поточного місяця, а також у день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Якщо останнє число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування здійснюється напередодні.

В п. 2.7 договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за методом „факт/360» (фактична кількість днів користування кредитом у місяці та 360 днів у році). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Згідно з п. 2.8 договору, сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, по 05 число місяця, наступного за звітним, а також в день повернення кредиту в повній сумі.

За умовами п. 3.3.5 договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу проценти та комісії на умовах цього договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконував належним чином, своєчасно та в повному обсязі кредитні кошти, згідно графіку зменшення ліміту кредитування, не сплачував, проценти за користування кредитом своєчасно не сплачував, що підтверджується матеріалами справи, у т.ч. наданими суду банківськими виписками щодо проведення платежів відповідачем.

В п. 2.12 договору сторони передбачили, що у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, суми, сплачені відповідачем в погашення зазначеної заборгованості, спрямовуються на транзитний рахунок для подальшого розподілу у наступній черговості: заборгованість за нарахованими простроченими процентами у прямій послідовності їх виникнення; заборгованість за нарахованими поточними процентами; заборгованість за простроченими сумами кредиту; заборгованість за нарахованими простроченими комісіями у прямій послідовності їх виникнення; заборгованість за нарахованими поточними комісіями; пеня та штрафні санкції за порушення строків сплати процентів, комісій та/або повернення кредиту; інші платежі, які пов'язані із цим договором.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За умовами п. 4.2 договору, у разі прострочення відповідачем строків сплати процентів та комісій, визначених цим договором, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, невиконання відповідачем умов, встановлених п. 3.3.6 цього договору, позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. При розрахунку пені враховується день виникнення простроченої заборгованості та не враховується день повернення заборгованості відповідачем.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що позивач просив стягнути з відповідача прострочену заборгованість по кредиту в сумі 1 098 302 грн. 43 коп., поточну заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12 300 грн. 99 коп., прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 295 378 грн. 99 коп., прострочену заборгованість зі сплати комісії в сумі 5 207 грн. 27 коп., пеню за порушення строків повернення та сплати кредиту, процентів та комісії в сумі 271 564 грн. 95 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив, що з відповідача підлягає стягненню прострочена заборгованість по кредиту в сумі 482 851 грн., поточна заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12 300 грн. 99 коп., прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 43 060 грн. 22 коп., прострочена заборгованість зі сплати комісії в сумі 2 170 грн. 97 коп., з наступних підстав:

20.12.2013р. між позивачем та керівником ДП „Компанії „ФПС Україна» ОСОБА_4 (далі - вкладник) був підписаний Договір банківського вкладу №13423Д-02Ф від 20.12.2013р. з додатковою угодою №1 від 23.12.2013р. (далі - Договір банківського вкладу), згідно якому вкладник передає грошові кошти банку, а банк для обліку суми вкладу відкриває вкладнику рахунок № 2635.9.020190.005 в доларах США.

Додатковою угодою №1 від 23.12.2013р. банк та вкладник доповнили Договір банківського вкладу пунктом 1.4 та підпунктами 3.1.9 та 3.2.7 наступного змісту:

« 1.4 За умовами цього договору не знижувальний залишок на вкладному (депозитному) рахунку на період дії договору про надання відкличної невідновлювальної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012р., в частині виконання ДП «Компанія «ФПС «УКРАЇНА» (надалі - позичальник) своїх зобов'язань за Кредитним договором встановлюється у розмірі 62 400,00 (шістдесят дві тисячі чотириста доларів США 00 центів) доларів США.

3.1.9. Майнові права на вклад, що є предметом цього договору, є предметом застави згідно з договором застави майнових прав на депозитний вклад № 3073-02Ю/З від 23.12.2013р., укладеним між ПАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» (Заставодержателем) та ОСОБА_4 в забезпечення виконання ним зобов'язань за договором про надання відкличної невідновлювальної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012р.

3.2.7. Вкладник не має права вимагати достроково розірвати цей договір або зменшувати суму вкладу нижче суми не знижувального залишку визначену в п. 1.4 цього договору, до повного виконання своїх зобов'язань за договором застави майнових прав на депозитний вклад № 3073-02Ю/З від 23.12.2013р.» .

23.12.2013р. між банком та керівником ДП „Компанії „ФПС Україна» ОСОБА_4 (далі - заставодавець) був укладений Договір застави майнових прав на депозитний вклад №3073-02Ю/З від (далі - договір застави), згідно якому заставодавець виступає майновим поручителем ДП „Компанії „ФПС Україна» , про що прямо вказано в преамбулі договору.

Згідно п. 1.1 договору застави цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з договору про надання відкличної не відновлювальної кредитної лінії №307К-02Ю від 02.03.2012р. а також усіх додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 1.2 договору застави в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 цього договору, заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передає в заставу заставодержатель майнові права на депозитний вклад, що розміщений на рахунку №26359020190005, відкритому в ПАТ «КБ «Південкомбанк» . В розумінні статті 49 Закону України «Про заставу» боржником заставодавця є ПАТ «КБ «Південкомбанк» .

В п. 1.2.1 договору застави вказано, що депозитний вклад розміщений на підставі договору банківського вкладу № 13423Д-02Ф від 20.12.2013р.

Згідно з п. п. 2.1.6 п. 2.1 договору застави в разі невиконання та/або неналежного виконання умов кредитного та/або цього договору заставодержатель отримає право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на заставлене право переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

В пункті 5.2 договору застави передбачено, що заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, забезпечених цією заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, достроково звернути стягнення на предмет застави, в тому числі, у разі невиконання позичальником будь-якої умови кредитного договору.

Датою виникнення заборгованості у відповідача по кредитному договору вважається 28.04.2014р.

Колегією суддів встановлено, що з березня 2014 року, ПАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» у зв'язку з фінансовими проблемами, які виникли у банку, перестав обслуговувати поточні рахунки своїх клієнтів, у тому числі поточний рахунок ДП «Компанія ФПС «Україна» на якому зберігалось 131 572 грн. 57 коп. та депозитний рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_4Л, на якому зберігалось 62400,00 доларів США переданий у заставу банку.

Банк не виконував платіжні доручення відповідача, фактично гроші відповідача у сумі 131 572 грн. 57 коп. на поточному банківському рахунку з березня 2014 року були повністю заморожені.

11.04.2014р. відповідач звернувся до банку з листом № 11-04/2014, у якому вимагав виконати платіжні доручення відповідача. Доказом цього є письмова відповідь банка № 41/07-02-636 від 08.05.2014 року на лист відповідача за № 11-04/2014 від 11.04.2014 року, у якій банк повідомив відповідача, що банк приносить свої вибачення та прикладе зусилля на вирішення проблеми з обслуговування рахунку відповідача, також банк повідомив відповідача, що відповідач має можливість відправляти платежі тільки в об'ємі поточних надходжень, тобто грошима відповідача, які зберігаються на рахунках у банку відповідач не може розпоряджатися.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 09.04.2014 року у відповідача не було ніякої простроченої заборгованості перед банком ні по кредиту, ні по процентам, що підтверджується довідкою банка № 41/08-1-495 від 09.04.2014р., та що вбачається з розрахунку банка.

У зв'язку з тим, що з березня 2014 року банк позбавив відповідача права розпоряджатися коштами відповідача, що зберігались в банку на поточному рахунку відповідача у сумі 131 572 грн. 57 коп., а також на депозитному рахунку ОСОБА_4, переданого у заставу ПАТ КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» 62400,00 доларів США, відповідач припинив вносити у банк будь-які платежі, у тому числі і по кредитному договору. Як пояснив представник відповідача, це був єдиний спосіб змусити банк використати грошові кошти відповідача, які зберігались у банку, на погашення кредиту.

Згідно з п. 2.14 договору про надання відкличної не відновлюваної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012р., при невиконанні позичальником своїх зобов'язань у встановлені цим договором строки, позичальник надає кредитору право здійснювати самостійне списання з поточних, депозитних рахунках, в національній і іноземній валюті всіх комісій, процентів, сум кредиту та інших платежів по кредитному договору. Договірне списання здійснюється меморіальним ордером з поточних і депозитних рахунків.

Відповідно до п. 5.4 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про заставу» , а саме шляхом відступлення заставодавцем заставодержатель права вимоги , що випливає із заставленого права.

У разі настання обставин, передбачених цим договором (п. 5.2 договору застави) та відповідно до яких у заставодержатель з'являється безумовне право на звернення стягнення за цим договором, сторони домовились, що право вимоги , що є предметом застави за цим договором, автоматично переходить до заставодержателя з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про заставу» . При цьому, уступка права вимоги за основним договором здійснюється на підставі цього договору, і не потребує укладання сторонами будь-яких додаткових угод .

Після набуття заставодержателем права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором на підставі ст. 606 ЦК України, зобов'язання за цим договором в межах заборгованості позичальника припиняються і на підставі меморіального ордеру заставодержателем без будь - яких додаткових узгоджень із заставодавцем здійснюється списання коштів з рахунку зазначеному в пункті 1.2. договору із зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених заставою .

Колегією суддів встановлено, що як тільки банк набув право на звернення стягнення на предмет застави, відповідно до п. 5.2 договору застави, зобов'язання між банком та відповідачем припинились , відповідно до п. 5.4 договору застави, і з цього моменту банк повинен був списати кошти з рахунку зазначеному в пункті 1.2. договору із зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених заставою.

При цьому, зобов'язання між банком та відповідачем припиняються незалежно від того списав банк грошові кошти з рахунку зазначеному в пункті 1.2. договору, або ні .

Станом на 28.04.2014 року ПАТ «ПІВДЕНКОМБАНК» набув право на звернення стягнення на предмет застави згідно з п. 5.4 договору застави № 3073-02Ю/3 від 23.12.2013р. та право списання коштів, що зберігались на поточному рахунку відповідача .

В матеріалах справи наявний наданий позивачем детальний розрахунок кредитної заборгованості позичальника у вигляді таблиці, доданої до позовної заяви.

Дослідивши вищезазначений розрахунок позивача, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що позивач самостійно списував кошти з рахунку відповідача кошти з поточного рахунку в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору у період з 28.04.2014р. по 26.05.2014 р. включно.

Зокрема, 27.04.2014р. відповідач повинен був сплатити банку в рахунок погашення тіла кредиту 50 000 грн. (стовпчик № 3). Оскільки в цей день платіж не поступив від відповідача, на наступний день 28.04.2014 року у банка виникло право списання коштів у повному обсязі з депозитного рахунку, переданого у заставу, і з поточного рахунку. В цей же день банк списав з рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитом 50 000 грн., що відображено позивачем у стовпчику № 7.

У розрахунку у стовпчику за № 6 відображена сума прострочення по кредиту, а в стовпчику № 1 - дата виникнення прострочення. За даними позивача прострочення сплати по кредиту виникла у відповідача 27.04.2014р. у сумі 50 000 грн. Наступне прострочення сплати по кредиту виникло 26.05.2014р. у сумі 100 000 грн. Банк списав з поточного рахунку відповідача 28.04.2014р. - 50 000 грн., 26.05.2014р. - 51 697 грн. 57 коп.

Прострочення сплати процентів по кредиту відображено позивачем у цьому же розрахунку у стовпчику № 12, прострочення сплати процентів по кредиту виникло 06.05.2014р. у сумі 28 680 грн. В цей же день - 06.05.2014р. банк списав з рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості по сплаті процентів 28 680 грн., що відображено позивачем у стовпчику № 13.

Прострочення сплати нарахованої комісійної нагороди відображено позивачем у цьому же розрахунку у стовпчику № 18. Прострочення сплати комісійної винагороди виникло 06.05.2014р. у сумі 1 195 грн. В цей же день банк списав з рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди у сумі 1 195 грн., що відображено позивачем у стовпчику № 19.

Таким чином, починаючи з 28.04.2015 року по 26.05.2014 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором банк самостійно, користуючись своїми безумовними правами за договором, списав з поточного рахунку відповідача усі грошові кошти у сумі 131 572 грн. 57 коп. Списання коштів в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту, процентів, та комісійної винагороди самостійно проводилось банком: 28.04.2014р., 06.05.2014р., 26.05.2014р., що підтверджується розрахунками наданими позивачем.

Але банк не списав в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору 62 400 доларів США з депозитного рахунку ОСОБА_4, переданого у заставу. Цей факт в судовому засіданні підтвердив представник позивача.

Незалежно від того, списав банк 62 400 доларів США у рахунок погашення заборгованості по кредитному договору чи ні, згідно з п. 5.4 договору сума заборгованості по кредитному договору повинна бути зменшена на 62 400 доларів США.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» набув права звернення стягнення на предмет застави після порушення відповідачем строків повернення кредиту, яке відбулося 28.04.2014р., порушення строків оплати процентів по кредиту відбулося 07.05.2014р., порушення строків оплати комісійної винагороди відбулося 07.05.2014р.

Згідно зі ст. 5.4 договору застави зобов'язання за цим договором в межах заборгованості позичальника приймаються після набуття заставодержателем права на звернення стягнення на предмет застави. Списання коштів здійснюється банком на підставі меморіального ордеру без будь-яких додаткових узгоджень із заставодавцем. Право позивача на звернення стягнення на предмет застави виникло 28.04.2014р. Набуття ПАТ «ПІВДЕНКОМБАНК» права на депозитний вклад фізичної особи ОСОБА_4 привело до погашення кредиторських вимог банку та припинення зобов'язань за кредитним договором у сумі еквівалентній 62 400 доларів США.

ДП «Компанія «ФПС Україна» підтверджує, що ПАТ «ПІВДЕНКОМБАНК» у період з 28.04.2015 року по 26.05.2014 року списував грошові кошти у розмірі 131 572 грн. 57 коп. в рахунок погашення заборгованості відповідача по кредитному договору з поточного рахунку відповідача.

Станом на 26.05.2014 року 62 400 доларів США по курсу НБУ 11,6608 за 1 долар, становило 727 633 грн. 92 коп. Позивач зобов'язаний був зарахувати зазначену суму в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору з урахуванням черговості передбаченою п. 2.12 договору про надання відкличної кредитної лінії № 307К-02Ю від 02.03.2012р.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню прострочена заборгованість по кредиту в сумі 482 851 грн., поточна заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12 300 грн. 99 коп., прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 43 060 грн. 22 коп., прострочена заборгованість зі сплати комісії в сумі 2 170 грн. 97 коп.

Щодо позиції апелянта стосовно того, що списання коштів банком з депозитного рахунку в погашення кредитних зобов'язань порушує черговість задовлення вимог кредиторів, які відповідно порядку визначеному статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , може бути здійснено в четверту чергу та тільки після запровадження процедури ліквідації неплатоспроможного банку, апеляційна інстанція виходить з наступного.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Так, пунктом 5 цієї статті (в редакції на момент виникнення спірної заборгованості) передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Як видно із змісту вказаної статті закону, заборону на вчинення банком списання коштів банком з депозитного рахунку шляхом звернення стягнення на заставні майнові права в погашення кредитних зобов'язань, зазначена норма закона не передбачає та не встановлює.

Будь-якої операції, яка передбачена п. 5 статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , банком не здійснювалось, договором застави майнових прав не узгоджувалось та відповідачем не вимагається в даному спорі.

В силу повноважень наданих законом тимчасовому адміністратору чи ліквідатору банку, не заборонено, а навпаки покладається обов'язок на цих осіб звератися до боржників з вимогами про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі шляхом звернення стягнення на майно та майнові права таких позичальників.

Апеляційний суд повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності в Законі Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , заборони проти автоматичного списання коштів з епохи них рахунків вкладника та стосовно того, що автоматичне відступлення прав вимоги не стосується черговості задоволення вимог кредиторів в процедурі тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Що стосується рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені сумі 81 304 грн. 26 коп, колегія суддів апеляційної інстанції вказує наступне.

Згідно ст.2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції з урахуванням листа Національного банку України від 05.11.2014 року № 18-112/64483 на час проведення антитерористичної операції з 14.04.2014 року банкам забороняється нараховувати пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року, введеного в дію Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ № 33/6/а від 7 жовтня 2014 року "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно якого районом проведення антитерористичної операції визначено Донецьку та Луганську області з 7 квітня 2014 року.

Проведення з 7 квітня 2014 року антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься м. Донецьк, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Крім того, вказана обставина є загальновідомим фактом.

Як вбачається з матеріалів справи Дочірнє підприємство Компанія ФПС Україна зареєстровано і проводить господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців

Крім того, у рамках здійснення заходів, передбачених Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, на період її проведення звільняються від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що оскільки заявлені до стягнення пеня нарахована за період проведення антитерористичної операції, а саме за період 27.05.14р. по 14.04.15р., норми ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо мораторію на нарахування штрафних санкцій та пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому судом першої інстанції безпідставно задоволенні позовні вимоги й в частині стягнення пені в сумі 81 304 грн. 26 коп.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2014 року по справі № 905/49/15 в частині стягнено з Дочірнього підприємства Компанія ФПС Україна м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПІВДЕНКОМБАНК м. Донецьк прострочену заборгованість по кредиту в сумі 482 851 грн., поточну заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12 300 грн. 99 коп., прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом 43 060 грн. 22 коп., прострочену заборгованість зі сплати комісії в сумі 2 170 грн. 97 коп., суд апеляційної інстанції не вбачає.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року по справі № 908/2670/15 у частині стягненя з Дочірнього підприємства Компанія ФПС Україна м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПІВДЕНКОМБАНК м. Донецьк пеню в сумі 81 304 грн. 26 коп., -скасувати.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк , м. Донецьк на рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року по справі № 908/2670/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року по справі № 908/2670/15 у частині стягненя з Дочірнього підприємства Компанія ФПС Україна м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПІВДЕНКОМБАНК м. Донецьк пеню в сумі 81 304 грн. 26 коп., - скасувати.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2015 року по справі № 908/2670/15, - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

ОСОБА_3