Рішення

від 21.12.2015 по справі 927/1333/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

« 21» грудня 2015 р. Справа № 927/1333/15

Позивач: Державне підприємство Український державний геологорозвідувальний інститут , вул. Автозаводська, буд. 78-А, м. Київ, 04114

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЧМГ - Продакшн ,

вул. Шевченка, 42, м. Чернігів, 14013

Предмет спору: про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг в сумі 8221,13 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 2083 від 04.11.2015 р., представник

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 1 від 09.07.2015 р., представник

Суд виносить рішення після оголошених перерв у судових засіданнях 16.11.2015 р., 23.11.2015 р., 09.12.2015 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.12.2015 р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Державним підприємством "Український державний геологорозвідувальний інститут" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧМГ-Продакшн" про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та комунальних послуг в сумі 8221,13 грн., з якої 4076,10 грн. сума основного боргу, 276,88 грн. пені за період з 06.06.2013 р. по 03.03.2014 р., включно, 407,61 грн. штрафу, 271,79 грн. трьох відсотків річних за період з 06.06.2013 р. по 07.10.2015 р., включно, 3188,75 грн. витрат від інфляції за період з червня 2013 р. по вересень 2015 р., включно. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 08.01.2013 р. № КА0451-00 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідач відзивом на позов та представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив (а.с.30-35, т.2). Відповідач зазначив, що позивачем невірно визначений коефіцієнт участі відповідача у витратах на комунальні послуги та утримання орендованого майна. Виходячи з умов договору, такий коефіцієнт має бути розрахований пропорційно орендованій площі ТОВ ЧМГ-Продакшн до загальної площі будівлі. При цьому, відповідач заперечив проти відшкодування накладних витрат, оскільки позивачем до вказаної статті витрат безпідставно включено заробітну плату персоналу, пов'язаного з забезпеченням оренди; витрат на вивіз сміття, оскільки виходячи з умов договору № 41 від 23.10.2012 р. та актів по наданню таких послуг, складених у спірному періоді квітень 2013 р. - серпень 2013 р., послуги по вивозу сміття надавались за іншою адресою, а саме: м. Чернігів, Щорса, 8; проти відшкодування планових накопичень для проведення поточних ремонтів, оскільки такі витрати позивачем реально не понесені; проти відшкодування витрат із забезпечення пропускного режиму, витрат на технічне обслуговування, витрат по заробітній платі прибиральниць та загальновиробничого персоналу, оскільки вважає, що такі послуги йому не надавались взагалі. Крім того, відповідач зазначив, що розрахунок витрат по відшкодуванню послуг з дератизації та витрат по відшкодуванню земельного податку проведено позивачем невірно, зокрема, позивачем не було враховано, що рахунки на оплату послуг з дератизації виставляли за двома адресами, виходячи з калькуляції до договору № 184 від 01.11.2012 р. на виконання дезінфекційних робіт, - у співвідношенні 50% на 50%, та неправомірно нараховано ПДВ на податок на землю.

Після закінчення оголошеної перерви представник відповідача у судове засідання 21.12.2015 р. не з'явився. Натомість від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними матеріалами справи. Судом заявлене клопотання задоволено.

Позивач у судовому засіданні 21.12.2015 р. проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, заперечив, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши повноважного представника позивача, господарський суд , -

В С Т А Н О В И В:

08 січня 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - торгова фірма ЧМГ-Продакшн" (орендар, відповідач по справі) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 03-13 (а.с.18-21, т. 1). За умовами договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі в суборенду, приватизації, державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - нежитлове приміщення (кім. № 82) 7-го поверху дев'ятиповерхової будівлі камерально-лабораторного корпусу (далі - майно) площею 10,10 кв. м (реєстровий номер 01432032.5. РФШЮМС026) та частину дворового майданчика площею 30,0 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12. Орендоване майно знаходиться на балансі Чернігівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту (далі - балансоутримувач), що підтверджується витягом з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна (а.с. 194, т. 1). Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку на 30 вересня 2012 р. і становить за незалежною оцінкою 44148,53 грн., в т.ч. приміщення (кім. № 82) - 36665,67 грн., частина дворового майданчика - 7482,86 грн. Майно передається в оренду для наступного використання: 10,10 кв.м для розміщення офісу, та 30,0 кв.м для розміщення вагончика (п. 1.1. - 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати державної реєстрації договору та акта приймання-передавання майна.

На виконання умов договору № 03-13 від 08.01.2013 р., 08 січня 2013 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма ЧМГ-Продакшн складено акт приймання-передавання, згідно якого Регіональне відділення Фонду державного майна України передав, а ТОВ Виробничо - торгова фірма ЧМГ - Продакшн прийняв у строкове платне користування без права передачі в суборенду, приватизації, державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - нежитлове приміщення (кім. № 82) сьомого поверху дев'ятиповерхової будівлі камерально-лабораторного корпусу (далі - майно) площею 10,10 кв.м (реєстровий номер 01432032.5. РФШЮМС026) та частину дворового майданчика площею 30,0 кв.м, розміщеного за адресою: м. Чернігів, Щорса, 12. Даний акт погоджено балансоутримувачем - Державним підприємством Український державний геологорозвідувальний інститут (а.с.21, т. 1).

Відповідно до п. 5.11. договору від 08.01.2013 р. № 03-13 орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Враховуючи вищевикладене, 08.01.2013 року між Державним підприємством Український державний геологорозвідувальний інститут (балансоутримувач, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧМГ - Продакшн" (орендар, відповідач по справі) укладено договір № КА0451-00 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю (а.с.22-23, т. 1).

За умовами договору від 08.01.2013р. № КА0451-00, зокрема розділу І, балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт дев'ятиповерхової будівлі камерально-лабораторного корпусу (надалі - будівля), що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12, загальною площею 4548,86 кв. м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в будівлі. Вартість спожитої електроенергії обчислюється за встановленими тарифами та за показаннями лічильника орендаря для нежитлових приміщень, а для приміщень загального користування - пропорційно до займаної площі із застосуванням коефіцієнта витрат електроенергії в залежності від поверху.

Орендар користується нежитловим приміщенням (кімн. № 82) на сьомому поверху будівлі загальною площею 10,10 кв.м та частиною дворового майданчика поруч з будівлею площею 30,00 кв.м (далі - майно), перелік і вид елементів якого зазначено в акті від 04.01.2013 р. обстеження та перевірки об'єкта оренди, що належить до державної власності. Майно використовується для цілей, передбачених договором оренди від 08.01.2013 р. № 03-13, укладеним між орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем.

За приписами п.п.2.1.1-2.1.2 договору № КА0451-00 позивач зобов'язався забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням Будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних житлових умов і здійснення господарської діяльності відповідачу і його співробітникам, згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Перелік робіт та послуг встановлюється Додатком №1 (а.с.23) , а порядок та умови їх оплати - цим Договором. Розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача. Також позивач зобов'язався надавати відповідачу комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами.

Додатком № 1 (а.с.23) до договору від 08.01.2013 р. № КА0451-00 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, сторонами затверджено перелік робіт та послуг, що підлягають відшкодуванню відповідачем позивачу, а саме: - витрати на технічне обслуговування систем водопостачання та каналізації (п.1); - витрати по обслуговуванню та ремонту пожежного обладнання (п.2); - витрати по капітальному та поточному ремонту покрівлі, приміщень загального користування (п.3); - витрати по прибиранню приміщень загального користування та прибудинкової території (п.4); - витрати по пропускному режиму (п.5); - витрати по утриманню приміщень по договорах (п.6): на ремонт обладнання (п.п.6.1), на вивіз сміття (п.п.6.2), на утримання ліфтів (п.п.6.3), на озеленення (п.п.6.4); - комунальні послуги (п.7): електрична енергія (п.п.7.1), водопостачання і каналізація (п.п.7.2); - інші витрати (п.8): податок на землю (п.п.8.1), накладні витрати (п.п.8.2), податок на додану вартість (п.п.8.3).

В свою чергу, виходячи з умов п.п. 2.2.3, 2.2.4, 2.2.8 договору № КА0451-00 відповідач зобов'язався не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, на рахунок позивача вносити плату за фактично виконані роботи, комунальні та інші послуги згідно рахунку та акту виконаних робіт. Сплатити плату до повернення майна за актом приймання-передавання включно у разі припинення (розірвання) договору оренди. Закінчення строку дії договору не звільняє відповідача від обов'язку сплатити позивачу заборгованість, якщо така виникла, за надані послуги у повному обсязі, враховуючи і санкції. Також, відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу частину витрат на проведення поточного ремонту приміщень загального користування.

Відповідно п.п. 5.1, 5.5 договору від 08.01.2013 р. №КА0451-00 цей договір є чинним за умови дії договору оренди від 08.01.2013 р. № 03-13. Чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, припинення або розірвання договору оренди від 08 січня 2013 р. № 03-13.

12.08.2013 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - торгова фірма ЧМГ-Продакшн (орендар, відповідач по справі) було укладено угоду про розірвання договору оренди від 08.01.2013 р. № 03-13, у відповідності до наказу Регіонального відділення в редакції від 12.08.2013 р. № 605 (а.с.24).

Згідно вищевказаної угоди, 12.08.2013 р. позивачем та відповідачем складено акт прийому-передачі з оренди нерухомого майна, відповідно до якого за погодженням Регіонального відділення Фонду державного майна України, у відповідності до п. 10.9 та 10.10 договору оренди, відповідач передав, а позивач прийняв нерухоме державне майно - нежитлове приміщення (кімн. № 82) сьомого поверху дев'ятиповерхової будівлі камерально-лабораторного корпусу площею 10,10 кв.м та частини дворового майданчика площею 30,0 кв.м, що перебуває на балансі позивача та розташоване за адресою:м. Чернігів, вул. Щорса, 12 (а.с.24).

Як стверджує позивач, виконуючи умови договору від 08.01.2013 р. № КА0451-00, він забезпечив відповідачу виконання комплексу робіт та надання послуг, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням орендованого приміщення і прибудинкової території, у період з квітня по серпень (12 днів) 2013 р. на загальну суму 4811,21 грн., з якої 87,56 грн. послуги з теплопостачання (за квітень 2013 р.), 368,15 грн. послуги з електропостачання (активна та реактивна електрична енергія) (за період квітень - серпень 2013 р.), 108,18 грн. послуги з водопостачання, водовідведення та стічні води (за період квітень - серпень 2013 р.), та 4247,33 грн. послуги з утримання орендованого майна.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним у період з квітня по серпень 2013 р. складено акти здавання-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) на загальну суму 4811,21 грн., а саме: № 708 від 21.05.2013 р. (за квітень 2013 р.) на суму 409,15 грн., № 709 від 21.05.2013 р. (за квітень 2013 р.) на суму 742,99 грн., № 867 від 18.06.2013 р. (за травень 2013 р.) на суму 749,69 грн., № 868 від 18.06.2013 р. (за травень 2013 р.) на суму 344,71 грн., № 1172 від 23.07.2013 р. на суму 346,44 грн. (за червень 2013 р.), № 1173 від 23.07.2013 р. на суму 751,22 грн. (за червень 2013 р.), № 1264 від 31.07.2013 р. на суму 1039,67 грн. (за липень 2013 р.), № 1385 від 30.08.2013 р. на суму 427,34 грн. (за серпень 2013 р.) (а.с.5-12. т.2), та виставлено відповідачу рахунки -фактури на оплату наданих послуг №№ 708, 709 від 21.05.2013 р., №№ 867, 868 від 18.06.2013 р., №№ 1172, 1173 від 23.07.2013 р., № 1264 від 31.07.2013 р., № 1385 від 30.08.2013 р. (а.с.25, 48, 49, 67, 68, 87, 110, т. 1). Акти здавання - прийняття наданих послуг (виконаних робіт) та рахунки - фактури за квітень - червень 2013 р. були направлені відповідачу поштовим зв'язком, що підтверджується описами вкладення до цінних листів, наявних в матеріалах справи (а.с.13-14, 16, - т. 2), акти та рахунки - фактури за липень - серпень 2013 р. вручені відповідачу нарочно, що підтверджується відміткою про отримання на супровідних листах № 1631 від 09.08.2013 р. та № 1760 від 13.08.2013 р. (а.с. 88, 111, т. 1). Зазначені акти відповідачем підписані не були.

Відповідачем було частково відшкодовано вартість наданих послуг на суму 558,95 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 149 від 14.06.2013 р., № 173 від 12.07.2013 р., № 225 від 03.09.2013 р., № 226 від 03.09.2013 р., № 244 від 18.09.2013 р. (а.с.17-21, 85-89, т. 2).

Враховуючи наявність початкового сальдо в сумі 176,16 грн. станом на 01.01.2013 р. (переплата відповідача), та часткову сплату відповідачем в сумі 558,95 грн., позивачем заявлено до відшкодування 4076,10 грн. (4811,21 грн. - 558,95 грн. - 176,16 грн.) вартість комунальних послуг та послуг з утримання орендованого майна за період квітень 2013 р. - серпень 2013 р. (12 днів).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Виходячи з приписів ст. 34 вказаного кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок позивача (а.с. 13, 27-30, 51-54, 70-73, 89-92, 112-115 -т.1; а.с. 63-67-т.2), та контрозрахунок відповідача (а.с. 36-48, т.2), заслухавши повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.

З наданого позивачем розрахунку витрат у спірному періоді вбачається, що останнім застосовано змінний коефіцієнт участі орендаря у витратах балансоутримувача. Так, при розрахунку витрат на теплопостачання позивачем був використаний коефіцієнт участі орендаря, визначений у співвідношенні орендованих площ до опалювальної площі будівлі; в інших випадках, визначений пропорційно до площі, що використовувалась балансоутримувачем та орендарями. Тобто, з наданого розрахунку вбачається, що позивачем при визначені коефіцієнту участі орендаря у витратах позивача не було враховано вільні площі будівлі, не зайняті ні орендарями позивача, ні самим позивачем.

Обґрунтовуючи наданий розрахунок, позивач посилається на п.11 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. за № 786, згідно якого витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляється між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними розрахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі.

Виходячи з умов п. 1.1 договору від 08.01.2015 р. № КА0451-00, балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт дев'ятиповерхової будівлі камерально - лабораторного корпусу (надалі - будівля), що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12, загальною площею 4548,86 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робітпропорційно до займаної ним площі в будівлі .

Проаналізувавши умови договору, зокрема п. 1.1, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно застосований змінний (збільшений) коефіцієнт участі відповідача у витратах на утримання орендованого майна. Виходячи з умов спірного договору та методики, на яку посилається позивач, коефіцієнт участі відповідача у витратах позивача має визначатись пропорційно орендованій ним площі в будівлі до загальної площі будівлі, за виключенням електроенергії, що розраховується за визначеними тарифами за показаннями лічильника. Інший порядок розрахунку розміру вказаних витрат договором від 08.01.2013 р. № КА0451-00 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, сторонами не передбачений.

12.08.2013 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма ЧМГ - Продакшн (орендар) укладено угоду про розірвання договору оренди від 08.01.2013 р. № 03-13 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якої сторони прийшли згоди про розірвання даного договору з 13.08.2013 р. (а.с.24, т.1). Враховуючи вищевикладене, 12.08.2013 р. орендоване майно повернуто орендарем балансоутримувачу (а.с.24), про що складено акт прийому - передачі з оренди нерухомого майна, що розташовано за адресою м. Чернігів, вул. Щорса, 12. Таким чином, відшкодування витрат за серпень 2013 року має бути проведено лише за 12 днів оренди приміщення.

Щодо застосування розміру окремих видів витрат позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На підтвердження витрат на постачання теплової енергії позивачем надано договір № 106 від 01.11.12 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с.154-159, т.1), рахунок - фактура за квітень 2013 р. (а.с.37, т.1) та платіжне доручення № 782 від 29.05.2013 р. (а.с.38, т.1).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до відшкодування витрат на постачання теплової енергії заявлено 87,56 грн. за квітень 2013 р. (а.с.25, 28, т.1). Загальна вартість теплової енергії наданої постачальником в квітні 2013 р. за адресою: м. Чернігів, Щорса, 12 складала 26544,95 грн., фактичні витрати по оплаті наданих послуг, позивач підтвердив платіжним дорученням № 782 від 29.05.2013 р.(а.с.38, т.1).

Суд здійснив перерахунок витрат з теплової енергії за квітень 2013 р., що підлягають відшкодування відповідачем, з урахуванням встановленого коефіцієнту участі орендаря у витратах позивача. Згідно проведеного перерахунку сума витрат по відшкодуванню вартості поставленої теплової енергії у квітні 2013 р. складає 70,08 грн. (26544,95 х 0,22%) + ПДВ), що розрахована пропорційно орендованій площі приміщення (10,10 кв. м) до загальної площі будівлі (4546,86 кв.м.).

Згідно п. 1.1 договору вартість спожитої електроенергії обчислюється за встановленими тарифами та за показаннями лічильника відповідача для нежитлових приміщень, а для приміщень загального користування - пропорційно до займаної площі із застосуванням коефіцієнта витрат електроенергії в залежності від поверху.

Обсяг наданих послуг з постачання електричної енергії за договором № 460 від 24.07.2008 р. (а.с. 160 - 175, т. 1) в квітні - серпні 2013 року (12 днів) підтверджується рахунками № 158_04-2013 від 21.04.13, № 158_05-2013 від 21.05.13 р., № 158_06-2013 від 21.06.13 р., № 158_07-2013 р. від 21.07.13, № 158_08-2013 від 21.08.2013 р. (а.с. 31, 57, 76, 96, 119, т. 1).

Як вказано позивачем, та не заперечується відповідачем, розмір витрат на активну електроенергію визначався відповідно до показників лічильника, встановленого в приміщенні орендованому відповідачем, а тому розмір витрат за послуги з постачання активної електроенергії у період з квітня 2013 р. по серпень 2013 року (12 днів) визначений позивачем вірно. Загальна сума витрат за послуги з електропостачання у спірному періоді, що підлягає відшкодуванню складає 356,19 грн. з ПДВ, з якої 71,45 грн. (з ПДВ) за квітень 2013 р. (а.с.28, 25, т. 1), 92,31 грн. (з ПДВ) за травень 2013 р. (а.с. 52, 49, т. 1), 93,53 грн. (з ПДВ) за червень 2013 р. (а.с. 71,67, т.1), 72,88 грн. (з ПДВ) за липень 2013 р. (а.с.90, 87, т.1), 26,02 грн. (з ПДВ) за серпень 2013 р. (а.с.113,110, т.1).

Фактичні витрати позивача на оплату вартості послуг за спожиту активну електроенергію у спірному періоді підтверджується платіжними дорученнями № 604 від 25.04.2013 р., № 740 від 24.05.2013 р., № 952 від 03.07.2013 р., № 1151 від 25.07.2013 р., № 1371 від 29.08.2013 р. (а.с.39, 59, 81, 101, 123, т.1).

Кількість спожитої реактивної електроенергії в будинку по вул. Щорса, 12, за квітень-серпень 2013 р. (12 днів) підтверджується рахунками № 158_04-2013 від 21.04.13 р., № 158_05-2013 від 21.05.13 р., № 158_06-2013 р. від 21.06.13, № 158_07-2013 від 21.07.13 р., № 158_08-2013 від 21.08.13 р. (а.с. 32, 56, 75, 95, 118, т. 1).

Фактичні витрати позивача на оплату вартості послуг за перетікання реактивної електроенергії у спірному періоді підтверджується платіжними дорученнями № 603 від 25.04.2013 р., № 741 від 24.05.2013 р., № 944 від 27.06.2013 р., № 1149 від 25.07.2013 р., № 1370 від 29.08.2013 р.(а.с. 39, 60, 80, 100, 122, т.1).

Обсяг витрат за перетікання реактивної електроенергії у спірному періоді визначався позивачем виходячи з виставлених рахунків ПАТ Чернігівобленерго . Однак, з наданого розрахунку вбачається, що позивачем не було враховано, що такі рахунки виставлялись за двома адресами, а саме по вул. Щорса, 12, та по вул. Щорса, 8. Отже, враховуючи приписи п. 1.1 спірного договору, відсоток участі орендаря у витратах балансоутримувача становить 0,66 % (для освітлення вагончика 30,0 кв.м) та 0,22% (для орендованої площі приміщення 10,10 кв.м) у період квітень - липень 2013 р., та 0,26% та 0,09%, відповідно, у серпні 2013 р.

Суд, здійснивши перерахунок зазначених витрат, виходячи з обсягу спожитих послуг за адресою м. Чернігів, Щорса, 12, та встановленого судом коефіцієнту участі орендаря у витратах позивача дійшов до висновку, що за перетікання реактивної електроенергії у спірному періоді відповідачем має бути відшкодовано 1,41 грн. - у квітні 2013 р., 0,96 грн. - у травні 2013 р., 1,28 грн. - у червні 2013 р., 1,11 грн. - у липні 2013 р., 0,37 грн. - у серпні 2013 р., разом до відшкодування витрат за перетікання реактивної електроенергії у період з квітня 2013 р. по серпень 2013 р. (12 днів) - 5,13 грн.

На підтвердження витрат щодо оплати послуг з водовідведення та водопостачання згідно договору №1037//СБ1230-00 на водопостачання та водовідведення від 25.09.12 р. (а.с.182-183, т. 1), позивачем надані копії актів - рахунків № 1037 від 02.04.2013 р., від 07.05.2013 р., від 03.06.2013 р., від 03.07.2013 р., від 02.08.2013 р. (а.с. 33, 55, 77, 94, 117, т. 1), а також копії платіжних доручень № 472 від 04.04.2013 р., № 671 від 16.05.2013 р., № 833 від 07.06.2013 р., № 1331 від 22.08.2013 р., № 1023 від 11.07.2013 р., № 1310 від 20.08.2013 р. (а.с. 40, 62, 82, 102-103, 124, т. 1).

Зі змісту вказаних вище актів - рахунків вбачається, що такі послуги були надані позивачу за двома адресами: м. Чернігів, вул. Щорса, 8, та м. Чернігів, вул. Щорса, 12. Згідно наданого розрахунку позивачем вірно проведено нарахування витрат з оплати послуг з водовідведення та водопостачання виходячи з показників лічильника, що встановлений за місцезнаходженням орендованого відповідачем нерухомого майна, а саме: м. Чернігів, вул. Щорса, 12. Однак, позивачем було невірно визначено коефіцієнт участі орендаря у витратах позивача.

Крім того, позивачем було безпідставно нараховано сума відшкодування витрат з водопостачання та водовідведення щодо вагончика, площею 30,0 кв.м, який не підключений до систем водопостачання та водовідведення., а тому такі послуги відповідачу в цій частині не надавались, отже у відшкодуванні вартості послуг з водопостачання та водовідведення відносно вагончика, площею 30 кв.м , судом відмовлено.

Судом встановлено, що коефіцієнт участі у період з квітня 2013 р. по липень 2013 р., включно щодо орендованого приміщення площею 10,10 кв.м, складає 0,22 % , за 12 днів серпня 2013 р. - 0,09 %, відповідно, а тому витрати з оплати послуг з водопостачання та водовідведення у квітні 2013 р. складають 3,32 грн. (з ПДВ), у травні 2013 р. - 3,23 грн. (з ПДВ), у червні 2013 р. - 2,77 грн. (з ПДВ), у липні 2013 р. - 2,59 грн. (з ПДВ), у серпні 2013 р. - 0,78 грн. (з ПДВ), разом до відшкодування вартості послуг по водопостачанню та водовідведенню за період з квітня 2013 р. по серпень 2013 р. (12днів) - 12,69 грн.

Позивачем безпідставно заявлено відшкодування вартості послуг по водовідведенню додаткових стічних вод . На підтвердження таких витрат позивачем надано, складені на підставі п. 4.6 договору від 25.09.2012 р. № 1037//СБ1230-00, акти - рахунки № 1037 від 02.04.2013 р., 07.05.2013 р., від 03.06.2013 р., від 08.07.2013 р., 02.08.2013 р. (а.с. 33, 55, 77, 94, 117, т.1), а також копії платіжних доручень № 473 від 04.04.2013 р., № 670 від 16.05.2013 р., № 850 від 11.06.2013 р., № 1117 від 19.07.2013 р., № 1311 від 20.08.2013 р. (а.с. 41, 61, 82, 104, 124, т. 1).

Зі змісту вищевказаних актів - рахунків вбачається, що додаткова кількість стічних вод рахувалась за адресою м. Чернігів, вул. Щорса, 8, а тому вартість таких послуг безпідставно заявлена до відшкодування за рахунок відповідача, оскільки орендоване приміщення знаходиться за іншою адресою, а саме: м. Чернігів, вул. Щорса, 12.

Згідно п. 5 розрахунків витрат на утримання орендованого майна (розрахунок № 2) (а.с.29-30, 53-54, 72-73, 91-92, 114-115, т.1) позивачем нараховані витрати на оплату праці персоналу, який забезпечує утримання будівлі (охорона, прибиральниці, сантехнік, електрик, адміністрація). Дані витрати у відповідності до розрахунку відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг (розрахунок № 1) (а.с. 27-28, 51-52, 70-71, 89-90, 112-113, т. 1) складаються з: витрат з забезпечення пропускного режиму - п. 5.1 розрахунку № 1, обслуговування будівлі (заробітна плата прибиральниць з нарахуваннями) - п. 5.5., заробітна плата з нарахуваннями загальновиробничого персоналу - п. 5.6., накладні витрати (заробітна плата персоналу, пов'язаного з забезпеченням оренди) - п. 5.11.

Відшкодування витрат по забезпеченню пропускного режиму погоджено сторонами п. 5 додатку № 1 (а.с.23, т.1) до договору від 08.01.2013 р. № КА0451-00.

Так, при нарахуванні витрат із забезпечення пропускного режиму позивачем використано дані з відомості щомісячного нарахування заробітної плати та податків персоналу у спірному періоді (а.с.140-142, т.1), згідно яких заробітна плата охоронців у спірному періоді складала 7612 грн. з нарахуваннями. При цьому, з наданого розрахунку № 1 вбачається, що позивачем на суму витрат з забезпечення пропускного режиму нараховано податок на додану вартість. В обґрунтування своєї правової позиції позивач у письмових поясненнях (а.с.63-67, т.2) зазначив, що вся сума витрат, що підлягає відшкодуванню незалежно від складових частин, є доходом для позивача, який оподатковується. Враховуючи зазначене, останній вважає, що ним правомірно нараховано податок на додану вартість на заробітну плату охоронців, прибиральниць, загальновиробничого персоналу, персоналу, пов'язаного з забезпеченням оренди та інші складові витрат, що заявлені ним до відшкодування, оскільки додатком № 1 до спірного договору передбачено право позивача на відшкодування ПДВ (п. 8.3).

Суд з позицією позивача не погоджується виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 185.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів і послуг. Виходячи з приписів ст. 196.1.6 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з виплати у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Виходячи з того, що за своєю правовою природою відшкодування витрат з забезпечення пропускного режиму, є відшкодуванням виплаченої заробітної плати охоронців, суд не вбачає правових підстав для нарахування ПДВ на суму таких витрат. Відшкодуванню підлягають тільки ті витрати, що реально понесені позивачем.

Здійснивши перерахунок вартості витрат з забезпечення пропускного режиму з урахуванням встановленого коефіцієнту участі відповідача у витратах позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем має бути відшкодовано 294,37 грн. витрат з забезпечення пропускного режиму, з яких 50,20 грн. та 16,90 грн. витрати у період з квітня - липень 2013 р., 6,54 грн. та 19,43 грн. витрати у серпні 2013 р. (12 днів), відповідно.

Відшкодування витрат з обслуговування будівлі (заробітна плата прибиральниць з нарахуваннями) погоджена сторонами п. 4 додатку № 1 до спірного договору (а.с.23, т.1).

При нарахуванні витрат з обслуговування будівлі позивачем використано дані з відомості щомісячного нарахування заробітної плати та податків персоналу у спірному періоді (а.с.140-142, т.1), згідно яких заробітна плата прибиральників у спірному періоді складала 3614,00 грн. з нарахуваннями. Крім того, позивачем безпідставно нараховано ПДВ та відшкодування вартості послуг з обслуговування будівлі відносно вагончика, площею 30,0 кв.м., оскільки такі послуги не надавались.

Здійснивши перерахунок вартості витрат з обслуговування будівлі з урахуванням встановленого коефіцієнту участі відповідача у витратах позивача - 0,22 %, суд дійшов висновку, що відповідачем має бути відшкодовано 35,18 грн. витрат з обслуговування будівлі, з яких 8,02 грн. витрати у період з квітня - липень 2013 р., 3,10 грн. витрати у серпні 2013 р. (12 днів), відповідно.

Відшкодування витрат на заробітну плату з нарахуваннями загальновиробничого персоналу погоджено сторонами п. 1-3 додатку № 1 до спірного договору, до яких включено витрати на технічне обслуговування систем водопостачання та каналізації, витрати по обслуговуванню та ремонту пожежного обладнання, витрати по капітальному та поточному ремонту покрівлі, приміщень загального користування (а.с. 23, т.1). До даної статті витрат позивачем включено заробітну плату завідувача відділу технічного та господарського забезпечення, провідного інженера по ОПіТБ, старшого механіка, інженера з організації експлуатації, слюсара - сантехніка. При нарахуванні відшкодування заробітної плати загальновиробничого персоналу позивачем використано дані з відомості щомісячного нарахування заробітної плати та податків персоналу (а.с.140-142, т.1). Згідно відомості заробітна плата загальновиробничого персоналу за період з квітня 2013 р. по травень 2013 р., включно, становить 11691,00 грн. та за період з червня 2013 р. по серпень 2013 р. - 9666,00 грн.

Враховуючи безпідставне нарахування ПДВ на суму витрат з заробітної плати загальновиробничого персоналу, з урахуванням встановленого коефіцієнту участі орендаря у витратах балансоутримувача, суд дійшов висновку, що відповідачем має бути відшкодовано 103,15 грн. витрат з заробітної плати загальновиробничого персоналу, з яких 25,96 грн. витрати у період з квітня по травень 2013 р., включно, 21,46 грн. витрати у період з червня по липень 2013 р., включно, та 8,31 грн. витрати за серпень 2013 р. (12 днів).

До накладних витрат (заробітна плата персоналу, пов'язаного з забезпеченням оренди) позивачем віднесено заробітну плату працівників апарату управління, а саме: заступника директора з економіки, виробництва і загальних питань, заступника головного бухгалтера, завідувача відділу управління майном, провідного економіста, бухгалтера 1-ї категорії - 2 чол., бухгалтера, головного бухгалтера, начальника відділу економіки, планування та фінансування робіт, інженера 1-ї категорії. Склад перерахованих працівників та процент їх зайнятості у виконанні робіт, пов'язаних з питаннями оренди, що включений до вищевказаної статті витрат, визначений позивачем відповідно до розпорядження по Українському державному геологорозвідувальному інституту № 98-р від 27.12.2012 р. (а.с.149, т.1)

Згідно додатка № 1 до спірного договору (а.с.23, т. 1) накладні витрати відшкодовуються за рахунок орендаря.

При нарахуванні відшкодування накладних витрат (заробітної плати персоналу, пов'язаного з забезпеченням оренди) позивачем використано дані з відомості щомісячного нарахування заробітної плати та податків персоналу (а.с.140-142, т.1), яка за період з квітня 2013 р. по травень 2013 р., включно, становить 30343,00 грн., у період з червня 2013 р. по липень 2013 р., включно, - 15045,00 грн., у серпні 2013 р. - 15434,00 грн.

Враховуючи все вищевикладене, здійснивши перерахунок вартості накладних витрат з урахуванням встановленого коефіцієнту участі орендаря у витратах балансоутримувача, суд дійшов висновку, що відповідачем має бути відшкодовано 852,87 грн., з яких 67,37 грн. та 200,11 грн. витрати у період з квітня по травень 2013 р., включно, 33,40 грн. та 99,22 грн. витрати у період з червня по липень 2013 р., включно, та 13,27 грн. та 39,40 грн. витрати за серпень 2013 р. (12 днів).

Витрати з вивозу сміття за період квітень - серпень 2013 р., відшкодуванню не підлягають, з наступних підстав.

Згідно договору від 23.10.2012 р. № 41 про надання послуг з вивезення, прийому та знешкодження побутових відходів (а.с.178, т.1) та додатку № 1 до нього (а.с.179, т.1), адресою об'єкта „споживача» визначено вул. Щорса, 8. Аналогічна адреса зазначена і в наявних в матеріалах справи копіях актів на виконані роботи по договору № 41 за період квітень - серпень 2013 р. (КП »АТП-2528» Чернігівської міської ради) (а.с. 34, 55, 74, 98, 121, т.1). В рахунках-фактурах (ПП »Гранпласт» ) на прийом та знешкодження ТВП підставою їх виставлення зазначений Договір № 41 (а.с. 36, 78, т.1).

Згідно пояснень позивача, при визначенні місця розташування контейнерів для накопичування сміття та пропорцій розподілу кількості сміття між будинками по вул. Щорса, 8 та вул. Щорса, 12, він виходив з кількості працюючих співробітників, при цьому ним віднесено 2/3 суми (еквівалентно 2 контейнерам) до будинку вул. Щорса, 12.

Однак, пояснення та розрахунки позивача (а.с. 63-67, т. 2) не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки мають приблизний характер нарахування, і не підтверджуються належними та допустимими доказами по справі, які б чітко встановлювали розмір витрат по вивозу сміття саме з будівлі по вул. Щорса, 12. Враховуючи вищевикладене, за відсутності зазначення в договорі від 23.10.2012 р. № 41 адреси нерухомого майна, яке перебувало в оренді відповідача - м. Чернігів, вул. Щорса, 12, відсутні підстави для віднесення вказаних витрат до сум відшкодування, належних до сплати відповідачем у спірному періоді. Інших доказів надання послуг з вивезення, прийому та знешкодження побутових відходів за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12, позивачем до суду не надано.

До витрат на технічне обслуговування позивачем віднесено відшкодування вартості послуг з технічного обслуговування та ремонту вогнегасників в сумі 16,84 грн. та 5,67 грн. у липні 2013 р. В підтвердження факту надання таких послуг останнім надано акт № ВГ-299 від 31.07.2013 р. виконаних робіт з технічного обслуговування первинних засобів пожежегасіння (а.с.97, т. 1), та платіжне доручення № 1198 від 02.08.2013 р. (а.с.80, т. 2). Здійснивши, з урахуванням п.1.1 Договору, перерахунок встановленого коефіцієнту, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат з технічного обслуговування орендованого майна в сумі 2,12 грн.(у липні 2013 р.).

Відшкодування витрат на утримання будівлі, прилеглої території, місць загального призначення передбачено п. 6 додатка № 1 до договору від 08.01.2013 р. №КА0451-00 (а.с.23, т.1). До даної статті витрат позивачем, окрім витрат по стічним водам, включено витрати на послуги по дератизації.

Згідно договору № 184 на виконання дезинфекційних робіт (а.с.180, т.1), укладеного між Українським державним геологорозвідувальним інститутом та ТОВ „Деолик» позивачу в квітні-серпні 2013 р. надавались послуги з дератизації, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (послуг) № 184/4 від 05.04.13 р., № 184/8 від 07.05.13 р., № 184/6 від 06.06.2013 р., № 184/7 від 10.07.2013 р., № 184/8 від 05.08.2013 р., кожен з яких на суму 76,00 грн. (а.с.35, 58, 79, 99, 116, т.1). В додатку № 1 (а.с.181, т.1) до вказаного договору зазначено 2 об'єкти обслуговування, що знаходяться за 2-ма адресами: м. Чернігів: вул. Щорса, 8, та вул. Щорса, 12, розмір площ розподілений у співвідношенні 50%/50% (475 м.кв.+ 475 м.кв). До сплати за місяць обслуговування - 76,00 грн.

З наданих до позовної заяви розрахунків та письмових пояснень позивача (а.с.63-67, т.2) вбачається, що останнім при визначені суми відшкодування витрат на послуги з дератизації враховано щомісячно 76,00 грн., тобто вартість послуг, що надавались за двома адресами. Згідно пояснень позивача розрахунок проведений саме так, оскільки фактично послуги по дератизації надавались за однією адресою, а саме: м. Чернігів, вул. Щорса, 12, однак, належних доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем до матеріалів справи не надано.

Фактичні витрати позивача на оплату послуг з дератизації підтверджується копіями платіжних доручень № 601 від 25.04.2013 р., № 739 від 24.05.2013 р., № 874 від 14.06.2013 р., № 1091 від 16.07.2013 р., № 1334 від 22.08.2013 р. (а.с.46, 65, 85, 108, 127, т. 1).

Таким чином, виходячи з умов договору № 184 та додатку № 1 до нього, враховуючи що позивачем не доведено, що фактично такі послуги надавались виключно за адресою вул. Щорса, 12, суд дійшов висновку, що при розрахунку витрат на послуги по дератизації, які підлягають відшкодуванню, має бути враховано 38,00 грн. щомісячно, тобто такі витрати мають бути відшкодовані пропорційно 50%/50%. Здійснивши перерахунок таких витрат, виходячи із встановленого коефіцієнту участі відповідача у витратах позивача на утримання орендованого майна, суд встановив, що витрати по оплаті послуг з дератизації у період з квітня 2013 р. по серпень 2013 р. (12 днів) складають 0,44 грн. (з ПДВ).

Надання послуг з обслуговування ліфтів за договором від 26.10.2012 р. №1089//СБ1223-00 (а.с.176-177, т.1) на часткове технічне обслуговування і ремонт ліфтів та додатком № 1 до нього (а.с.177, т. 1) підтверджується наявними в матеріалах справи актами № 1089 приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів за квітень - серпень 2013 р. на суму 718,37 грн. (з ПДВ) щомісячно (а.с.33,58,78,93-1,120, т.1).

Фактичні витрати позивача по оплаті послуг з обслуговування ліфтів підтверджуються копіями платіжних доручень № 548 від 17.04.2013 р., № 595 від 24.04.2013 р., № 665 від 16.05.2013 р., № 875 від 14.06.2013 р., № 1192 від 01.08.2013 р., № 1303 від 20.08.2013 р. (а.с.44-45, 64, 84, 107, 126, т. 1).

Враховуючи, що відсоток участі орендаря у витратах балансоутримувача 0,22% у період з квітня 2013 р. по липень 2013 р., включно, та 0,09 % в серпні 2013 р., сума відшкодування витрат з оплати вартості послуг з обслуговування ліфтів складає 7,02 грн. (з ПДВ), з якої 1,60 грн. (з ПДВ) сума витрат у період з квітня 2013 р. по липень 2013 р., включно, та 0,62 грн. (з ПДВ) сума витрат у серпні 2013 р.

Планові накопичення для проведення поточних ремонтів були включені до розрахунків з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю на підставі пункту 5 додатку №1 до договору від 08.01.2013 р. № КА0451-00 (а.с.23, т.1), згідно якого передбачено відшкодування витрат по поточному ремонту.

Враховуючи те, що, витрати, які підлягають відшкодуванню за рахунок орендаря повинні бути реально понесеними позивачем та відшкодування планових накопичень для проведення поточних ремонтів умовами спірного договору взагалі не передбачено, суд вважає в цій частині позов не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Пунктом 8.1 додатку № 1 до договору від 08.01.2013 р. передбачено відшкодування податку за землю за рахунок відповідача. На підтвердження розміру понесених позивачем витрат з податку на землю останнім надані звітні та уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2013 рік (а.с.129-135, 137-138, т. 1) та додатки № 1 «Відомості про наявні земельні ділянки» (а.с.136, 139, т.1), з яких вбачається, що місцезнаходження земельної(их) ділянки(ок) - м. Чернігів, вул. Щорса, 8.

У відповідності до державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЧН №002725-145 землекористувачу - Чернігівському відділенню Українського державного геологорозвідувального інституту надано у постійне користування 0,67 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Згідно кадастрового плану земельної ділянки площа земельної ділянки становить 0,6632 га, а тому числі 0,3394 га по вул. Щорса, 8, та 0,3238 га по вул. Щорса, 12 (а.с.58-60, т.2).

З вищевказаних декларацій та наданих платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи вбачається, що позивачем сплачувався податок на землю в сумі 6542,00 грн. щомісячно (а.с.47, 66, 86, 109, 128, т.1), з якого 3236,00 грн. податок на землю, що сплачувався за користування землею з урахуванням комерційного використання у період з січня 2013 року по червень 2013 р., включно, та 1764 грн. - у період з липня 2013 р. грудень 2013 р., включно.

Враховуючи коефіцієнт участі орендаря у витратах балансоутримувача, визначений у відповідності до умов п 1.1 Договору, суд приходить до висновку, що відповідачем має бути відшкодований податок на землю в сумі 107,16 грн., з яких 21,34 грн. та 7,19 грн. сума відшкодування за період з квітня 2013 р. по червень 2013 р., включно, 11,63 грн. та 3,92 грн. сума відшкодування за липень 2013 р., 4,50 грн. та 1,52 грн. сума відшкодування за серпень 2013 р.

При цьому, ПДВ на податок на землю не нараховується, всупереч твердженням позивача. У відповідності до ст. 185.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів і послуг, а в даних правовідносинах сплата позивачем до бюджету податку на землю та пропорційна участь відповідача у таких витратах, не є а ні послугою, а ні будь-якою іншою господарською операцією, що підлягала б оподаткуванню.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що сума витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем у період з квітня 2013 р. серпень 2013 р. (12 днів) складає 1846,40 грн., з якої 272,71 грн. та 272,34 грн. сума відшкодування у квітні 2013 р., 272,37 грн. та 222,92 грн. - у травні 2013 р., 171,72 грн. та 185,29 грн. - у червні 2013 р., 161,89 грн. та 163,26 грн. - у липні 2013 р., 63,61 грн. та 60,29 грн. - у серпні 2013 р.

Оскільки відповідачем було частково оплачено вищевказані витрати в сумі 558,95 грн., а також, враховуючи початкове сальдо в сумі 176,16 грн. станом на 01.01.2013 р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг підлягають задоволенню в сумі 1111,29 грн. (1846,40 грн. - 558,95 грн. - 176,16 грн.).

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 4 ст.631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГКУ учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГКУ підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з ч. 1 ст. 230 ГКУ штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.2.3 договору від 08.01.2013 р. № КА0451-00 сторони погодили, що при несвоєчасному або не в повному обсязі перерахуванні плати відповідач зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Сплачувати штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у разі, якщо на дату внесення плати заборгованість за нею становить загалом не менше три місяці.

На підставі п. 2.2.3 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 276,88 грн. пені за період з 06.06.2013 р. по 03.03.2014 р., включно, та 407,61 грн. штрафу за неналежне виконання договірних зобов'язань.

За приписами п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 р. № 14, пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Таким чином, одночасне нарахування та стягнення пені та штрафу є правомірним.

Суд, перевіривши розрахунок пені та штрафу (а.с.13-14, т. 1), встановив, що позивачем пред'явлено до стягнення неустойка без врахування строків позовної давності. У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Будь-яких клопотань та заяв, включаючи заяву про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені та штрафу, відповідачем до суду не подано.

Таким чином, строки позовної давності в частині стягнення пені та штрафу застосуванню не підлягають.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок позивача (а.с.13-14, т. 1), прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 79,57 грн. за період з 06.06.2013 р. по 03.03.2014 р. та штрафу в сумі 111,13 грн. (10% від суми основного боргу), враховуючи часткову відмову суду в частині стягнення суми основного боргу, а також невірне визначення позивачем прострочки виконання грошового зобов'язання зі сплати відшкодування вартості послуг з утримання орендованого майна та комунальних послуг. Так, виходячи з приписів п. 2.2.3 договору від 08.01.2013 р. № КА0451-00 та вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк оплати актів та рахунків №№ 708, 709 (за квітень 2013 р.) настав 26.05.2013 р., №№ 867, 868 (за травень 2013 р.) - 26.06.2013 р., №№ 1172, 1173 (за червень 2013 р.) -28.07.2013 р., № 1264 (за липень 2013 р.) - 26.08.2013 р., № 1385 (за серпень 2013 р.) - 26.09.2013 р., замість 06.06.2013 р., 03.07.2013 р., 07.08.2013 р., 20.08.2013 р., 03.09.2013 р. - як визначено позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем заявлено до стягнення 271,79 грн. трьох відсотків річних за період 06.06.2013 р. по 07.10.2015 р., включно, та 3188,75 грн. за період з червня 2013 р. по вересень 2015 р., включно.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунку позивача, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 75,20 грн. за період з 06.06.2013 р. по 07.10.2015 р., включно, та 863,50 грн. інфляційних втрат за період з червня 2013 р. по вересень 2015 р., включно, враховуючи часткову відмову суду в частині стягнення основного боргу, а також невірне визначення позивачем прострочення зобов'язань з відшкодування вартості послуг з утримання орендованого майна та комунальних послуг.

Судові витрати по сплаті судового збору покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧМГ - Продакшн" (14013, м. Чернігів, вул. Шевченка, 42, код ЄДРПОУ 35956205, з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 78-А, р/р 26003179218 АБ Укргазбанк , м. Київ, МФО 320478, код ЄДРПОУ 01432032) - 1111,29 грн. відшкодування вартості комунальних послуг та послуг з утримання орендованого майна, 111,13 грн. штрафу, 79,57 грн. пені, 75,20 грн. трьох відсотків річних, 863,50 грн. інфляційних втрат та 332,03 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 23.12.2015р.

Суддя І.Г. Мурашко