Постанова

від 02.12.2015 по справі 810/3438/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року м. Київ 810/3438/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Росток"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним, недійсним та скасування податкового

повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Росток" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним, недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.12.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки контролюючого органу про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Росток" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 137 344 грн 00 коп. не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються належним чином оформленими податковими накладними і первинними документами бухгалтерського обліку, наданими в ході проведення перевірки.

Крім цього, позивачем наголошено, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платником податку на додану вартість, його державну реєстрацію не було скасовано, а наявність вироку суду про притягнення до кримінальної відповідальності директора ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи та не позбавляє правового значення документів, виданих нею за відповідними господарськими операціями. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є протиправним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представники позивача у судовому засіданні 02.12.15 позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 02.12.15 не з'явився, однак 24.11.2015 через канцелярію суду надав письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав правомірності оскаржуваного рішення. При цьому, посилався на обставини, встановлені документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "ТД Росток" з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" за період з 01.10.2012 року по 30.09.2014 року, викладені в Акті перевірки від 10.12.2014 № 641/10-13-22-01-121/38183420.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд протокольною ухвалою від 02.12.2015 вирішив подальший розгляд даної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТД Росток" (код ЄДРПОУ 38183420) з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" (код ЄДРПОУ 38389138) за період з 01.10.2012 року по 30.09.2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 10.12.2014 № 641/10-13-22-01-121/38183420 (надалі - Акт перевірки) (а.с. 16-38 Том І).

Висновком зазначеного Акта було встановленно, порушення позивачем: положень п. 201.4 ст. 201, п. 201.6, ст. 201, п. 201.10 ст. 201, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 та п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 137 344,00 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов, враховуючи відомості кримінального провадження № 32014100050000008. Зокрема, посилався на показання директора ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" ОСОБА_1, в яких остання повідомила, що не мала жодного відношення до господарської діяльності ТОВ "Торговий дім "КСК Груп", податкову звітність не складала та не підписувала. Крім того, відповідач в Акті перевірки вказував на вирок Печерського районного суду м. Києва від 29.09.2014 у справі № 757/26898/14-к, яким встановлено, що за грошову винагороду ОСОБА_1 у жовтні 2012 року підписала статут ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" без мети здійснення господарської діяльності та формування статутного капіталу товариства. Наведене, на переконання відповідача, свідчить про те, що гр. ОСОБА_1 не підписувала жодних документів від імені ТОВ "Торговий дім "КСК Груп", а документи, складені від імені ОСОБА_1, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що надають право на формування податкового кредиту та валових витрат.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно - бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що у свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Не погодившись з висновками Акта перевірки, позивач подав до ДПІ у Києво - Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області заперечення на Акт № 641/10-13-22-01-121/38183420 від 10.12.2014, листом про розгляд заперечення до Акта перевірки від 24.12.2014 № /10/10-13-22-02-116 висновки Акта перевірки було залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі висновків Акта перевірки ДПІ у Києво - Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.12.2014 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 171 681,00 грн., у тому числі 137 344 грн. за основним платежем та 34 337 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України з відповідними скаргами.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, про що прийнято відповідні рішення про результати розгляду скарг.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи судом під час судового розгляду справи витребувано від позивача належним чином засвідчені копії документів та матеріалів, які підтверджують реальність проведення господарських операцій з ТОВ "Торговий дім "КСК Груп", їх економічний зміст та зв'язок із господарською діяльністю підприємства.

Судом встановлено, що 01.04.2014 між позивачем та ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" укладено договір транспортного експедирування (а.с. 77 Том ІІ).

За умовами договору Експедитор (ТОВ "Торговий дім "КСК Груп"), бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта (ТОВ "ТД Росток") виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу клієнта обо з організацією перевезення вантажу Клієнта.

На підтвердження факту надання послуг за даним договором ТОВ "ТД Росток" надало суду: копії податкових накладних, Актів надання послуг, рахунок на оплату, копії договорів ТОВ "ТД Росток" з юридичними та фізичними особами, які були залучені ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" на виконання умов договору № 0104/1 від 01.04.2014 та копії видаткових накладних, Актів здачі прийняття робіт, Актів надання послуг, довіреності.

Також, судом встановлено, що 01.04.2014 між позивачем та ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" укладено агенський договір № 0104/2 (а.с. 80 Том ІІ).

За умовами договору, комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, за агенську винагороду зобов'язується надавати Довірителю послуги із пошуку покупців на продукцію Довірителя та пошуку продавців продукції для Довірителя, проведення переговорів, сприянню укладенню договорів з покупцями, продавцями.

На підтвердження факту надання послуг за даним договором ТОВ "ТД Росток" надало суду: податкові накладні, видаткові накладні, копії договорів позивача з ДП Агроцентр ЄвроХім - Україна , ФОП ОСОБА_2, ТОВ Сервісна компанія Формула з пояснень позивача, дані договори були укладені завдяки виконанню ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" умов агенського договору № 0104/2 від 01.04.2014.

Крім цього, 01.04.2014 між позивачем та ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" укладено договір поставки № 0104/3 (а.с. 93 Том ІІ).

Відповідно до п.1.1 даного договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, а саме, дизпаливо відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2 договору вказано, що кількість, найменування, та ціна продукції вказується в рахунку - фактурі та в видатковій накладній, які видаються Постачальником покупцю на підставі усної заявки останнього, і є невідємною частиною цього договору.

На підтвердження факту надання послуг за даним договором ТОВ "ТД Росток" надало суду: копії податкових накладних, видаткової накладної, копію договору куплі продажу пального та його передачі за бланками - дозволами внутрішнього обігу між ТОВ Артель та позивачем, видаткові накладні та довіреності на отримання цінностей по договору купівлі - продажу.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок.

Судом встановлено, що дані господарські операції відображено у податковому обліку позивача шляхом віднесення суми податку на додану вартість по виписаним ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" податковим накладним до складу податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами та спірному рішенню контролюючого органу, суд зазначає про таке.

Надаючи правову оцінку твердженням позивача стосовно того, що контролюючим органом неправомірно прийнято податкове повідомлення - рішення, оскільки перевірка відбулась на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Враховуючи, що перевірку платника податків проведено з підстави, визначеної підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме - у зв'язку з надходженням постанови слідчого першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.11.2014. Зазначену постанову винесено в рамках кримінального провадження № 32014100050000008, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 212 КК України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів" від 20.11.2012 №5503-VI, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Отже, чинна на момент проведення перевірки позивача та формування спірного податкового повідомлення-рішення редакція пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України містить застереження щодо того, що кримінальна справа повинна бути порушена відносно конкретної юридичної особи, або посадових осіб такої юридичної особи, щодо якої призначена податкова перевірка. Тобто, законодавцем конкретизовано коло осіб, відносно яких має бути порушено кримінальне провадження.

Оскільки, кримінальне провадження № 32014100050000008 порушено не проти посадових осіб позивача, а стосовно директора ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" ОСОБА_1, суд дійшов висновку, суд дійшов до висновку, що податковим органом не було порушено порядку прийняття податкового повідомлення - рішення.

Стосовно збільшення сум грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7. статті 201 Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

У свою чергу, формування податкового кредиту дає право на відшкодування сплаченого до бюджету податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції, які підтверджуються, зокрема, належним чином оформленими первинно - бухгалтерськими документами.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до положень податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, в силу положень частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У частині другій статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено, що на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, а тому первинні документи з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Згідно положень частини другої статті 9 зазначеного Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зокрема, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналогічна норма права також закріплена у положеннях пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до якого первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, зокрема підпису особи, що брала участь у господарській операції.

При цьому, пунктом 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що забороняється приймати до виконання (у тому числі для включення до регістрів бухгалтерського обліку) первинні документи, що суперечать законодавству, зокрема статті 9 зазначеного Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014, № 957, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 13.10.2014 за № 1235/26012, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою (за наявності) такого платника податку - продавця.

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції.

Дослідивши додані до позовної заяви договора, Акти надання послуг, видаткові накладні, податкові накладні за господарськими операціями, що відбулися між позивачем та ТОВ "Торговий дім "КСК Груп", суд встановив, що вони підписані директором ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" ОСОБА_1

Разом із тим, у вироці Печерського районного суду м. Києва від 29.09.2014 у справі № 757/26898/14-к, який набрав законної сили 30.10.14 встановлено, що за грошову винагороду ОСОБА_1 у жовтні 2012 року підписала статут ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" без мети здійснення господарської діяльності та формування статутного капіталу товариства.

Такі умисні дії ОСОБА_1 суд кваліфікував за ч. 1 статті 358 Кримінального кодексу України, як підроблення офіційного документа, який видається підприємством та надає права, з метою використання його іншою особою.

Згідно частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведене, свідчить про те, що ОСОБА_1 не мала на меті вести господарську діяльність і піписала статутні документи з метою отримання грошової винагороди, а тому документи, складені від імені ОСОБА_1, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що надають право на формування податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 по справі № 21-421а11, згідно якої, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь - яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, не можуть бути взяті судом до уваги в якості доказу реальності операції між позивачем та ТОВ "Торговий дім "КСК Груп".

Крім того, слід зазначити, що наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту.

А тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретних господарських операцій. Податковий кредит може бути сформовано платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22.09.2015 № 21-1526а15 (2а-2717/11/2670), відповідно до змісту якої, колегія суддів Судової палати дійшла висновку: …що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподаткованих операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Суд погоджується із тим, що чинним законодавством на підприємства не покладено обов'язку щодо перевірки обставин діяльності контрагентів, разом з цим, суд вважає, що позивач, за умови реальності господарських операцій з контрагентом, повинен дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював настання негативних наслідків у вигляді невизнання контролюючим органом показників задекларованого податкового кредиту.

Відсутність доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

За даними матеріалів справи, одним із основних видів діяльності позивача за КВЕД є, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Водночас, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб (а.с.168 - 170 Том ІI), щодо ТОВ "Торговий дім "КСК Груп", у переліку видів діяльності підприємства взагалі не зазначено будь-якої діяльності, пов'язаної із торгівлею нафтопродуктами, натомість, основним видом діяльності вказано «оптова торгівля металами та металевими рудами» .

Ураховуючи правочини, предметом якого є агентські послуги, послуги експедирування та постачання нафтопродуктів, беручи до уваги вид діяльності ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" та враховуючи вирок суду у кримінальній справі стосовно засновника та директора ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" та того що позивачем не було доведено суду, який економічний еффект отримав позивач в результаті проведення таких операцій, а також, що з наданих позивачем первинних документів на підтвердження господарських операцій за вказаними договорами, неможливо встановити, що саме ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" сприяло тому, що позивачем були укладені договори куплі - продажу, поставки товарів, про надання послуг та інші, суд дійшов висновку про відсутність підтвердження реального виконання господарських зобов'язань за спірними правочинами.

Суд також звертає увагу на те, що державна реєстрація ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" в ЄДРПОУ на момент виникнення спірних правовідносин сама по собі не може бути доказом реальности вказаних господарських операцій, а тому доводи позивача з цього приводу не заслуговують на увагу.

Отже, суд дійшов висновку, що документи підписані ОСОБА_1 від імені ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" не є документами первинно - бухгалтерського обліку, господарські операції позивача у перевіряємий період були оформлені лише формально, а надання послуг не підтверджено доказами фактичного надання таких послуг за відсутності ділової мети у позивача в результаті проведення таких операцій.

Таким чином, перевіривши реальність виконання вказаних договорів, суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних, виписаних у зв'язку із придбанням послуг у перевіряємому періоді та наявності підстав для коригування показників податоку на додану вартість у бік збільшення.

З огляду на зазначене, суд вважає, що висновок відповідача є правомірним, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 29.12.2014 не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 171 681,00 грн. Позивач згідно квитанції № 1701 від 31.07.2015 сплатив судовий збір у розмірі 343,37 грн. Враховуючи результати розгляду справи, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету становить 3433,62 грн. (3433,62 - 343,37 = 3090,25).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Росток" (код ЄДРПОУ 38183420) на кристь Державного бюджету України судовий збір в сумі 3090 (три тисячі дев'яносто) грн. 25 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.