Рішення

від 18.12.2015 по справі 911/4880/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2015 р. Справа № 911/4880/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЬВІВМОРЕПРОДУКТИ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГОСЦЕНТР

про стягнення 86 250 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 642/01-254 від 04.12.2015);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 21.10.2015).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЬВІВМОРЕПРОДУКТИ (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГОСЦЕНТР (далі - відповідач) про стягнення 86 250 грн заборгованості, з яких: 31 600 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу пиломатеріалів № 23/07/2015 від 23.07.2015 та 54 650 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару згідно договору купівлі-продажу пиломатеріалів № 23/07/2015 від 23.07.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2015 порушено провадження у справі № 911/4880/15, розгляд справи призначено на 11.12.2015.

11.12.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву від 11.12.2015 (вх. № 29581/15 від 11.12.2015), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, яке прийнято судом.

У судовому засіданні 11.12.2015 оголошено перерву до 18.12.2015.

18.12.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 652/01-264 від 16.12.2015 (вх. № 30144/15 від 18.12.2015), згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача 5 000 грн витрат на юридичні послуги, яка прийнята судом.

У судовому засіданні 18.12.2015 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог повністю.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю ГОСЦЕНТР (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Львівморепродукти (Покупець) укладено договір купівлі-продажу пиломатеріалів № 23/07/2015, згідно якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити дошку обрізну з хвойних порід (далі - товар), яка має бути вироблена протягом 14 днів з дня передоплати на умовах EXW (Інкотермс 2010) з підприємства продавця згідно специфікацій чи доповнень до договору.

Згідно п.п. 1.2, 1.3, 1.4 договору загальна вартість товару, що постачається по договору визначається загальною кількістю товару, поставленого згідно накладних (рахунок-фактура) протягом дії договору. За розрахункову одиницю кількості товару сторонами приймається 1 кубічний метр. Партією вважається 30 кубічних метрів.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за одиницю товару та загальна ціна товару, що поставляється продавцем за договором, встановлюється та вказується в рахунку-фактурі або специфікації, та не підлягає подальшій зміні у разі її оплати покупцем. Ціна товару встановлюється в залежності від сезонності, вартості перевезення та кон'юктури ринку в гривнях України.

Розрахунки за товар проводяться наступним чином: - авансовий платіж у розмірі 50 % ціни 1-ої партії товару; - 50 % різниці сплачується у день приймання партії товару покупцем (п. 4.1 договору).

Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що продавець повідомляє покупця про готовність товару за 3 календарних днів до дати остаточного виготовлення партії товару. Строк поставки товару згідно п. 1.1 договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 10.1 договору).

23.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю ГОСЦЕНТР (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Львівморепродукти (Покупець) укладено специфікацію поставки пиломатеріалів обрізних хвойних порід № 1 до договору купівлі-продажу пиломатеріалів № 23/07/2015 від 23.07.2015, за умовами якої сторони погодили термін поставки: до 14.08.2015, суму поставки: 73 800 грн.

Відповідачем виставлено для оплати позивачу рахунок на оплату № 13 від 27.07.2015 на суму 73 800 грн (а.с. 16).

Суд встановив, що 28.07.2015 та 29.07.2015 позивач, на виконання п.п. 1.1, 4.1 договору купівлі-продажу пиломатеріалів № 23/07/2015 від 23.07.2015, сплатив на рахунок відповідача загалом 36 600 грн (25 000 грн + 11 600 грн), в якості передоплати за товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 33 від 28.07.2015 та № 16 від 29.07.2015 (а.с. 17-18).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення замовником умов договору.

Судом встановлено, що відповідач в порушення п.п. 1.1, 6.2 договору та специфікації № 1 до договору свої зобов'язання з поставки товару не виконав, протягом 14 робочих днів з дати перерахування замовник попередньої оплати, товар на суму 73 800 грн позивачу не поставив, 20.10.2015 повернув позивачу 5 000 грн, що підтверджується довідкою ПАТ КРЕДОБАНК № 152-42570/15 (а.с. 56), решту грошових коштів у сумі 31 600 грн (36 600 грн - 5 000 грн) станом на момент судового розгляду справи позивачу не повернув, що підтверджується довідкою ПАТ КРЕДОБАНК № 152-42570/15 (а.с. 56) та довідкою ПАТ УКРІНБАНК № 02 від 02.12.2015 (а.с. 57).

Предметом позову є вимоги про стягнення 31 600 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу пиломатеріалів № 23/07/2015 від 23.07.2015 та 54 650 грн пені.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що 28.07.2015 та 29.07.2015 позивач, на виконання п.п. 1.1, 4.1 договору купівлі-продажу пиломатеріалів № 23/07/2015 від 23.07.2015, сплатив на рахунок відповідача загалом 36 600 грн (25 000 грн + 11 600 грн), в якості передоплати за товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 33 від 28.07.2015 та № 16 від 29.07.2015 (а.с. 17-18); відповідач в порушення п.п. 1.1, 6.2 договору та специфікації № 1 до договору свої зобов'язання з поставки товару не виконав, протягом 14 робочих днів з дати перерахування замовник попередньої оплати, товар на суму 73 800 грн позивачу не поставив, 20.10.2015 повернув позивачу 5 000 грн, що підтверджується довідкою ПАТ КРЕДОБАНК № 152-42570/15 (а.с. 56), решту грошових коштів у сумі 31 600 грн (36 600 грн - 5 000 грн) станом на момент судового розгляду справи позивачу не повернув, що підтверджується довідкою ПАТ КРЕДОБАНК № 152-42570/15 (а.с. 56) та довідкою ПАТ УКРІНБАНК № 02 від 02.12.2015 (а.с. 57)

Враховуючи те, що попередню оплату відповідачем позивачу на час прийняття судового рішення не повернуто, а розмір вказаної попередньої оплати відповідає фактичним обставинам справи та підлягає поверненню, вимога позивача про стягнення з відповідача 31 600 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу пиломатеріалів № 23/07/2015 від 23.07.2015 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на те, що останній виготовив товар та за допомогою телефонного зв'язку повідомив позивача про його готовність, оскільки вказані твердження є доказово необгрунтованими у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором купівлі-продажу пиломатеріалів № 23/07/2015 від 23.07.2015, позивачем за період з 20.08.2015 по 02.11.2015 нараховано 54 650 грн пені, з яких: 45 018 грн за період з 20.08.2015 по 19.10.2015 на суму боргу 73 080 грн та 9 632 грн за період з 20.10.2015 по 02.11.2015 на суму боргу 68 080 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.1 договору у випадку прострочення поставки товару обумовленого договором, продавець на вимогу покупця сплачує останньому пеню у розмірі 1 % за кожний день затримки поставки, якщо затримка продовжується більш ніж 5 днів.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У частині другій статті 9 ЦК України зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Частиною першою статті 216 та частиною другою статті 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

За змістом статті 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд встановив, що сторони, керуючись принципом свободи договору, правомірно передбачили можливість нарахування пені за невиконання негрошового зобов'язання.

Враховуючи вищезазначене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем у поданому ним розрахунку пені (а.с. 10), арифметично вірний розрахунок пені, нарахованої за період з 20.08.2015 по 02.11.2015 складає загалом 54 650 грн, зокрема: 45 018 грн за період з 20.08.2015 по 19.10.2015 на суму боргу 73 080 грн та 9 632 грн за період з 20.10.2015 по 02.11.2015 на суму боргу 68 080 грн. Відтак, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 54 650 грн пені є обгрунтованою.

Згідно пункту третього ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання з поставки частково оплаченого позивачем товару, повернення 20.10.2015 відповідачем позивачу 5 000 грн та те, що сума неповернутої відповідачем позивачу попередньої оплати складає 31 600 грн та є майже вдвічі меншою, ніж сума нарахованої позивачем пені у сумі 54 650 грн, відсутність доказів настання для позивача негативних наслідків та спричинення позивачу та іншим учасникам господарських відносин значних збитків, відповідним простроченням, суд дійшов висновку про зменшення вдесятеро пені у сумі 54 650 грн до 5 465 грн на підставі ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 11.11.2015 у справі № 911/2418/15.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача 5 000 грн витрат на юридичні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру» (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Суд встановив, що позивачем в якості обґрунтування вимоги про відшкодування 5 000 грн витрат на юридичну допомогу подано договір про надання юридичних послуг, правове обслуговування та представництво № 03/15 від 01.11.2015 (а.с. 75), рахунок № 2 від 04.12.2015 (а.с. 77), узгодження змісту та ціни юридичних послуг (а.с. 78) та платіжне доручення № 182 від 07.12.2015 на суму 2 000 грн (а.с. 79), що в сукупності підтверджує наявність цивільних відносин між замовником та виконавцем юридичних послуг, а не витрати на оплату послуг адвоката у розумінні ст. 48, 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у покладенні 5 000 грн витрат на юридичні послуги, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, на відповідача.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення про стягнення 31 600 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу пиломатеріалів № 23/07/2015 від 23.07.2015 та 5 465 грн пені є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГОСЦЕНТР (07512, Київська обл., Баришівський район, с. Гостролуччя, вул. Леніна, буд. 73; ідентифікаційний код 36812282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЬВІВМОРЕПРОДУКТИ (79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Липова Алея, буд. 5; ідентифікаційний код 25236666) 31 600 (тридцять одну тисячу шістсот гривень) 00 коп. попередньої оплати за договором купівлі-продажу пиломатеріалів № 23/07/2015 від 23.07.2015, 5 465 (п'ять тисяч чотириста шістдесят п'ять гривень) 00 коп. пені та 1 293 (одну тисячу двісті дев'яносто три гривні) 34 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 22.12.2015

Суддя П.В.Горбасенко