Рішення

від 15.12.2015 по справі 910/28874/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2015Справа №910/28874/15 За позовом Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні рішення"

про стягнення 336625 грн. 43 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Поповіченко О.М. - представник за довіреністю № 24д від

31.03.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.11.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні рішення" про стягнення 323368 грн. 16 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором поставки № 130405 від 24.04.2013 у строк, ним передбачений, а саме протягом 120 календарних днів з дати отримання відповідачем попередньої оплати, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути на підставі п. 12.1. договору поставки № 130405 від 24.04.2013 пеню у розмірі 323368,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28874/15 та справу призначено до розгляду на 01.12.2015.

27.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог із вимогами про стягнення з відповідача 336625,43 грн. пені.

Представник відповідача у судове засідання 01.12.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судове засідання 01.12.2015 з'явився представник позивача, підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, надав усні пояснення по суті спору.

Судом прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання та необхідність подання доказів у справі, суд відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відклав розгляд справи на 15.12.2015, про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 15.12.2015 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 15.12.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21423145 від 16.11.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 15.12.2015 до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 15.12.2015 за відсутності представника відповідача, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.12.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.04.2013 між Українським державним підприємством «Укрхімтрансаміак» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення» (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки №130405 (далі - Договір), найменування, одиниці виміру, кількість і вартість якого визначалися сторонами у Специфікації, що викладалась у додатках №1 до вказаного Договору.

Згідно з п. 1.1. Договору, на умовах вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві рухоме майно (обладнання), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання.

Загальна вартість обладнання за Договором становить 4 988 562,00 грн. (п. 3.2. Договору)

Відповідно до п. 2.1. Договору, обладнання повинно бути повністю поставлене постачальником покупцю протягом 120 календарних днів з дати отримання постачальником попередньої оплати відповідно до п. 4.2. цього Договору.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що порядок розрахунків між покупцем та постачальником здійснюється в безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування покупцем 100% передоплати постачальнику після підписання Договору та отримання рахунку - фактури.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Договору, поставка обладнання здійснюється у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс», перехід права власності від Постачальника до Покупця на обладнання відбувається в момент здійснення 100% поставки обладнання та підписання видаткової накладної.

Згідно з п.п. 8.1., 8.3., 8.4. Договору, передання обладнання від постачальника здійснюється в місці поставки. Постачальник зобов'язується надати разом з кожною поставкою обладнання наступні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, в разі повернення обладнання покупцем - коригувальну накладну, на обладнання, що підлягає сертифікації, - копію сертифікату відповідності. При виявленні покупцем недоліків обладнання під час його передачі від постачальника, покупець має право не підписувати документи про прийняття такого обладнання.

Відповідно до п. 12.1. Договору у випадку порушення постачальником строків передачі обладнання більш, ніж на 20 (двадцять) робочих днів, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого вчасно обладнання, за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до Специфікації, що є додатком № 1 до договору поставки №130405 від 24.04.2013, обладнанням, що підлягає поставці, є таке: обладнання для модернізації АСУТП магістрального аміакопроводу Тольятті-Одеса, станція нижнього рівня ГПС; обладнання для модернізації АСУТП магістрального аміакопроводу Тольятті-Одеса, станція нижнього рівня НС, загальна вартість обладнання - 4988562,00 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №130405 від 24.04.2013, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання п. 4.2. договору поставки №130405 від 24.04.2013, позивачем 30.05.2013 було перераховано на рахунок відповідача вартість обладнання у сумі 4988562,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №821 від 30.05.2013, належним чином засвідчена копія якого подана позивачем 07.12.2015.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов'язання з поставки товару за договором поставки № 130405 від 24.04.2013 у строк, ним передбачений, а саме протягом 120 календарних днів з дати отримання відповідачем попередньої оплати, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути на підставі п. 12.1. договору поставки № 130405 від 24.04.2013 пеню у розмірі 336625,43 грн. з урахуванням поданої 27.11.2015 заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, п. 4.2 договору поставки № 130405 від 24.04.2013 передбачено, що порядок розрахунків між покупцем та постачальником здійснюється в безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування покупцем 100% передоплати постачальнику після підписання Договору та отримання рахунку - фактури.

Як встановлено судом, позивачем 30.05.2013 було перераховано на рахунок відповідача вартість обладнання у сумі 4988562,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №821 від 30.05.2013, належним чином засвідчена копія якого подана позивачем 07.12.2015.

Таким чином, позивач належним чином виконав передбачений п. 4.2. договору поставки № 130405 від 24.04.2013 обов'язок щодо здійснення покупцем 100% передоплати вартості обладнання постачальнику.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п. 2.1. договору поставки № 130405 від 24.04.2013, обладнання повинно бути повністю поставлене постачальником покупцю протягом 120 календарних днів з дати отримання постачальником попередньої оплати відповідно до п. 4.2. цього Договору.

За таких обставин, з огляду на оплату позивачем 30.05.2013 вартості обладнання відповідно до умов договору поставки № 130405 від 24.04.2013 в розмірі 4988562,00 грн., останнім днем передбаченого пунктом 2.1. такого договору стодвадцятиденного строку для його поставки є 27.09.2013.

Разом з тим, обов'язок щодо поставки обладнання на умовах договору поставки № 130405 від 24.04.2013 відповідачем не виконано, доказів протилежного, а саме документів про прийняття обладнання в порядку п. 5.2. договору, а саме видаткової накладної чи будь-яких інших, суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки № 130405 від 24.04.2013 щодо здійснення поставки обладнання у строк, встановлений п. 2.1. такого договору.

Як встановлено судом, згідно з п. 12.1. договору поставки № 130405 від 24.04.2013, у випадку порушення постачальником строків передачі обладнання більш, ніж на 20 (двадцять) робочих днів, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого вчасно обладнання, за кожен календарний день прострочення.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару (обладнання) за договором поставки № 130405 від 24.04.2013, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 336625,43 грн. пені за період з 28.10.2013 по 28.04.2014 (розрахунок в матеріалах справи відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, сторонами у договорі не погоджено іншого строку для нарахування пені, ніж встановлений законом шестимісячний строк. Зазначення у договорі умови щодо нарахування пені за кожен день прострочення, по суті, не визначає іншого строку її нарахування, а лише визначає механізм такого нарахування.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано . Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Водночас, відповідно до умов п. 12.1. договору поставки № 130405 від 24.04.2013 сторони погодили, що право замовника на стягнення пені виникає у випадку порушення постачальником строків передачі обладнання більш, ніж на 20 (двадцять) робочих днів прострочення.

Однак суд зазначає, що сторони не можуть за власним погодженням змінювати момент початку нарахування пені (перший день прострочення).

Аналогічну правову позицію про порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання викладено у постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2011 року у справі № 3-61гс12.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору поставки № 130405 від 24.04.2013.

Водночас, сторони погодили, що право на нарахування пені за прострочення обов'язку з поставки у покупця виникає у випадку порушення постачальником строків передачі обладнання більш, ніж на 20 (двадцять) робочих днів прострочення. Тобто вказаною умовою договору сторони не порушують імперативний припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), а лише визначають, що покупець має право на стягнення пені з продавця лише коли прострочення триває більш, ніж на 20 (двадцять) робочих днів. Таким чином, позивач має право на стягнення пені за період з 21-го робочого дня прострочення (з 28.10.2013), однак в межах 6 місяців з моменту виникнення прострочення (наступний день, після настання строку виконання зобов'язання).

Так, з огляду на встановлений судом кінцевий термін поставки обладнання відповідачем за договором поставки № 130405 від 24.04.2013 - 27.09.2013, та з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України стосовно початку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, суд зазначає, що таким днем (першим днем прострочення з поставки) є 28.09.2013, а тому з огляду на те, що відповідно до 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, беручи до уваги, що положеннями договору поставки № 130405 від 24.04.2013 не передбачено іншого строку нарахування пені, суд дійшов висновку, що останнім днем в межах шестимісячного строку для нарахування пені внаслідок простроченням відповідачем виконання зобов'язання з поставки обладнання є 28.03.2014.

В той же час, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок пені здійснений за період з 28.10.2013 по 28.04.2014 з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

За таких обставин, здійснивши перерахунок пені в межах заявленої позивачем в заяві про збільшення розміру позовних вимог дати початку нарахування - з 28.10.2013, з урахуванням встановлених судом обставин щодо визначення останнього дня нарахування пені в порядку ст. 232 Господарського кодексу України - 28.03.2014, суд зазначає, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні рішення" на користь Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" підлягає пеня в розмірі 270065,71 грн. (за період з 28.10.2013 по 28.03.2014).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, у судові засідання не з'явився.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні рішення" про стягнення пені підлягають задоволенню судом частково, в сумі 270065,71 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, позивачем заявлено до стягнення суму 336625,43 грн. (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Як передбачено ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік», мінімальна заробітна плата у 2015 році становить у місячному розмірі з 1 січня 1218 гривень.

Судом встановлено, що позивачем сплачено суму судового збору за розгляд даного позову - 6068,52 грн. (згідно з платіжними дорученнями № 1195 від 09.11.2015 на суму 4850,52 грн. та № 1294 від 26.11.2015 на суму 1218,00 грн.), в той час як сума судового збору за розгляд судом майнової вимоги про стягнення 336625,43 грн. повинна складати 5049,38 грн., а отже позивачем надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 1019,14 грн.

За таких обставин, з огляду на встановлені судом обставини надмірної сплати позивачем суми судового збору в розмірі 1019,14 грн., у випадку подання позивачем відповідного клопотання про повернення суми надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 1019,14 грн., вказана сума судового збору підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення» (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 9, кв. 40; ідентифікаційний код: 30723248) на користь Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15; ідентифікаційний код: 31517060) пеню у розмірі 270065 (двісті сімдесят тисяч шістдесят п'ять) грн. 71 коп. та судовий збір у розмірі 4050 (чотири тисячі п'ятдесят) грн. 99 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.12.2015

Суддя І.М. Отрош