Постанова

від 22.12.2015 по справі 923/1748/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р.Справа № 923/1748/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А.

ОСОБА_1

при секретарі - Альошиній Г.М.

за участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СИВАШЕНЕРГОПРОМ"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 10.11.2015 року

у справі № 923/1748/15

за позовом : Підприємства з іноземною інвестицією Товариство з обмеженою відповідальністю "Уінденерго ЛТД"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СИВАШЕНЕРГОПРОМ"

про стягнення 145 925,97 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року Підприємство з іноземною інвестицією Товариство з обмеженою відповідальністю "Уінденерго ЛТД" (далі - Підприємство) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИВАШЕНЕРГОПРОМ" (далі - Товариство) про стягнення 78820 грн. основного боргу, що виник у зв'язку з неоплатою вартості наданих послуг згідно з договором від 11.01.2012р., а також 60724,79 грн. втрат від інфляції та 6381,18 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги мотивовані не виконанням в повному обсязі відповідачем своїх зобов'язань за зазначеним договором щодо оплати наданих послуг у встановлений строк та обґрунтовані посиланнями на ст. ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 610, 625, 901 ЦК України.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.11.2015 року (суддя - Задорожна Н.О.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог. Стягнуто з ТОВ "Сивашенергопром" на користь Підприємства з іноземною інвестицією ТОВ "Уінденерго ЛТД" 78820 грн. основного боргу, 60724,79 грн. інфляційних втрат, 6381,18 грн. річних та 2188,89 грн. витрат по оплаті судового збору.

Судове рішення мотивовано встановленими по справі обставинами доведеності порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг та відповідності обчисленого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань та процентів річних вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ТОВ "СИВАШЕНЕРГОПРОМ" подало до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити. На думку відповідача оскаржуване рішення суперечить вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи. При цьому скаржник посилається на те, що у договорі про надання послуг від 11.01.2012р. сторони не досягли домовленості з усіх істотних умов, які є необхідними для договорів даного виду і, як наслідок, зазначений договір у відповідності до ст. 638 ЦК України є неукладеним, що в свою чергу позбавляє права позивача на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за ним. Також обчислений позивачем розрахунок інфляційних витрат і 3% річних не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України і є математично не вірним.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені заздалегідь належним чином, проте позивач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Нез'явлення представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

Судом відхилені заявлені представниками сторін клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на відсутність для цього передбачених процесуальним законом підстав. Явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов'язковою.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 11.01.2012 року між Підприємством (виконавець) та Товариством (замовник) було укладено договір про надання послуг, за яким виконавець зобов'язався за завданням замовника надати згідно з умовами цього договору комплекс послуг зазначених в статті 2 цього договору, а замовник зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити вартість наданих послуг на умовах даного договору.

Статтею 2 даного договору визначено зміст послуг, а саме: виконавець надає замовнику послуги з надання конструкторської документації на вітроенергетичне обладнання Т600-48. Перелік послуг не є вичерпним. Виконавець може надавати й інші послуги, перелік і обсяг яких повинен узгоджуватися сторонами додатково, шляхом підписання додаткових угод до даного договору (п.п. 2.1, 2.1.1, 2.2).

Умовами пунктів 4.2, 4.3 та 5.1 даного договору визначено, що попередня узгоджена вартість послуг складає 78820 грн.; фактичне узгодження вартості наданих послуг здійснюється шляхом підписання акту приймання - передачі наданих послуг, який є безумовною підставою для проведення оплати узгодженої вартості послуг, в строки та на умовах, передбачених даним договором; замовник здійснює оплату окремих видів послуг ( у тому числі компенсацію витрат), надання яких виконавцем передбачене статтею 2 цього договору, на підставі актів приймання-передачі конкретних видів робіт (послуг) по факту їх фактичного здійснення, у строк не пізніше 31.01.2013р.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 року, але може бути продовжений до моменту належного виконання сторонами по ньому всіх своїх зобов'язань, що оформлюється додатковою угодою до даного договору (п. 10.7).

Позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується актом № ОУ-0000001 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 78820 грн., який був підписаний відповідачем без будь - яких зауважень.

Отже, відповідно до умов п. 5.1 договору остаточний розрахунок з позивачем за надані послуги відповідач повинен був провести не пізніше 31 січня 2012 року.

Проте, оплата наданих послуг відповідачем проведена не була, у зв'язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Водночас, колегія суддів бере до уваги, що за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором на виконання дослідно-конструкторських робіт.

За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи (ст. 892 ЦК України).

При цьому, частиною 1 ст. 894 ЦК України передбачено, що виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

За змістом ст. 898 ЦК України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний, зокрема, прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач не заперечуючи факту виконання позивачем обумовлених договором від 11.01.2012р. робіт за його завданням, не надав суду належних доказів проведення розрахунку в повному обсязі, у зв'язку з чим прострочений борг відповідача перед позивачем в сумі 78820 грн. правомірно визнано місцевим судом таким, що підлягає стягненню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачеві втрати від інфляції за весь час прострочення

в сумі 60 724,79 грн. за період з лютого 2013 року по вересень 2015 року включно та три проценти річних від простроченої суми - 6381,18 грн. за період з 31.01.2013р. по 15.09.2015р.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми на підставі ст. 625 ЦК України.

Дослідивши обчислений позивачем розрахунок втрат від інфляції та встановивши, що він відповідає умовам договору та чинному законодавству і відповідачем не спростований як в цілому, так і за його складовими, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача підлягає 60724,79 грн. втрат від інфляції. Перевіривши наданий відповідачем контррозрахунок втрат від інфляції в сумі 57587,42 грн. колегією суддів встановлено його помилковість, оскільки його обчислено за період з 31.01.2013р. по 01.09.2015р., в той час як потрібно по вересень 2015 року включно.

Перевіривши обчислений позивачем розрахунок процентів річних в сумі 6381,18 грн. колегія суддів приходить до висновку щодо його помилковості, оскільки його розраховано за 985 днів за період з 01.01.2013р. по 15.09.2015р., хоча кількість днів за зазначений період складає 958 днів. Таким чином, виходячи з суми простроченого платежу в розмірі 78820 грн. за вказаний період прострочення стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в сумі 6206,27 грн.

Викладене в апеляційній скарзі твердження скаржника про те, що договір від 11.01.2012р. є неукладеним у зв'язку з недосягненням сторонами домовленості щодо істотних умов даного договору спростовується змістом цього договору, в якому сторонами погоджено предмет, ціну, строк дії та інші умови, які є необхідними для договору даного виду.

Частиною 3 ст. 180 ГК України унормовано, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь - якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Крім того, визначення договору як неукладеного може мати місце лише на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставина даної справи колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права підлягає скасуванню в частині стягнення 174,91 грн. 3% річних, а в решті має бути залишено без змін, як законне та обґрунтоване.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачу підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2186,70 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сивашенергопром" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 10 листопада 2015 року у справі № 923/1748/15 змінити, викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сивашенергопром" (75240, Херсонська область, Чаплинський район, с.Григорівка, вул. Садова, буд. 33, код ЄДРПОУ 34237283) на користь Підприємства з іноземною інвестицією Товариство з обмеженою відповідальністю "Уінденерго ЛТД" (04205, м.Київ, пр. Оболонський, 23А, код ЄДРПОУ 14334503,) 78820 грн. основного боргу, 60724,79 грн. втрат від інфляції, 6206,27 грн. 3% річних та 2186,70 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті частини позову відмовити.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_1