Ухвала

від 17.12.2015 по справі 820/9117/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 р.Справа № 820/9117/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2015р. по справі № 820/9117/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квестора Україна"

до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квестора Україна" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001621502 від 24.03.2015 року на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток 24195,00 грн. та штрафної санкції 6049,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Квестора Україна" задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001621502 від 24.03.2015 року на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток 24195,00 грн. та штрафної санкції 6049,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квестора Україна" судові витрати в розмірі 182,70 грн.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області не згодна з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом при винесенні рішення порушено Наказ Міністерства доходів і зборів України № 872 від 30.12.13р. в частині порядку заповнення декларації з податку на прибуток, просить суд апеляційної інстанції постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Квестора Україна».

Позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає постанову суду першої інстанції правомірною , просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги , постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Квестора Україна" 17.01.2011 року пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 37460240.

Посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 04.03.2015 року № 742/20-30-15-02/37460240 ( а.с.8-9).

Перевіркою встановлено безпідставне завищення позивачем суми переплати з податку на прибуток у відповідній декларації за 2014 рік № 9078930976 від 21.01.2015 року на суму 24195 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.03.2015 року № 0001621502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 30244,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 24195,00 грн., за штрафними ( фінансовими) санкціями 6049,00 грн. ( а.с.10).

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що у спірних правовідносинах платник не занизив суму грошового зобов'язання та не занизив об'єкт оподаткування податком на прибуток, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для визначення штрафних санкцій та збільшення грошового зобов'язання на суму завищення переплати з податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій), у тому числі визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Згідно з пп.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Водночас п.3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ( надалі - Закон № 71) встановлено , що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Об'єктом оподаткування, в розумінні ст. 22 Податкового Кодексу України є майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового Кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Водночас 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України зазначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Тобто, поняття "надміру сплачені грошові зобов'язання" не ідентичне поняттю "грошові зобов'язання".

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового Кодексу України передбачено направлення податкового повідомлення рішення платнику податків у разі, коли сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом у відповідності до ст.54 Податкового Кодексу України або за результатами перевірки контролюючий орган зменшує розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать , що позивач в першому кварталі 2014 року у відповідності до ст. 57 Податкового Кодексу України сплачував авансові внески з податку на прибуток, що підтверджено платіжними дорученнями № 1780 від 15.01.2014р. - 8065,00грн., № 1786 від 31.01.2014р. - 8065,00грн., листом №01-07 від 21.07.2014р. на перекид з основного рахунку сплаченого податку на прибуток в залік рахунку авансових внесків з податку на прибуток 9780,00грн. (8065,00 (авансовий внесок) +1715,00 (погашення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату) ( а.с. 56-58).

Дані суми позивачем задекларовані в податковій декларації з податку на прибуток за 2013р.(авансові внески за січень та лютий 2014р.) та в податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2014р.(авансовий внесок за березень 2014р.) ( а.с. 43- 51)

Тобто, з наведеного вбачається, що за підприємством рахувалась переплата з податку на прибуток в сумі 24195,00 грн., яка відображена в податковій декларації з податку на прибуток за 2014р.

Саме декларація з податку на прибуток за 2014р. була предметом камеральної перевірки та саме на суму переплати з податку на прибуток відповідачем був нарахований штраф, оскільки зазначена сума переплати контролюючим органом визначена як несплачене грошове зобов'язання.

Акти звіряння по розрахунках з бюджетом №10574-20 від 26.01.2015р., №10584-20 від 26.01.2015р., №7080-20 від 09.09.2015р., які скріплені підписами та печатками сторін та містяться в матеріалах справи свідчать, що відповідачем було визнано суму переплати на загальну суму 24195,00 грн.

При цьому, як вважає контролюючий орган помилка полягала у тому, що при складанні податкової звітності з податку на прибуток за 2014р. позивачем було невірно відображено суму у рядку 15 Декларації - " 0", замість "-" 24195,00 грн., адже ця сума була проставлена у рядку 14, що свідчить про порушення Наказу Міністерства доходів і зборів України № 872 від 30.12.2013 року щодо порядку заповнення декларації, тобто вважає, що невірне відображення суми податку на прибуток за результатами попереднього податкового періоду поточного року з урахуванням уточнень декларації за попередній звітний період, яка була сплачена у попередньому періоді - 0,00 грн., призвело до того, що позивач занизив суму відповідного податку, нарахованого за результатами останнього календарного кварталу ( рядок 14-рядок 15) на суму 24195,00 грн. До облікової картки платника згідно наданої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік було проведено нараховану суму "-" 24195,00 грн., чим неправомірно збільшено переплату. В акті перевірки контролюючий орган зазначає про завищення платником суми переплати.

Так, дійсно , позивачем допущено методологічну помилку при заповнені декларації з податку на прибуток за 2014р., однак , дана помилка не призвела до заниження розміру податку , який підлягає сплаті до бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції податок на прибуток за наслідками 2014р. дорівнює 0, відповідно відсутні підстави для донарахування податку для сплати до бюджету.

Колегія суддів зазначає , що чинним законодавством не передбачено прийняття рішення про донарахування податку при завищенні суми переплати , якщо таке завищення не призвело до заниження суми податку , що підлягає сплаті.

Матеріали справи не свідчать про заниження позивачем суми грошового зобов'язання та об'єкту оподаткування податком на прибуток.

В даному випадку , оскільки сума сплати до бюджету повинна дорівнювати 0 , донарахування податку є неправомірним.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу відсутні підстави для визначення штрафних санкцій та збільшення грошового зобов'язання на суму завищення переплати з податку на прибуток.

Крім того, спірне податкове повідомлення - рішення містить в собі ряд порушень за його формою та змістом , а саме : не містить в собі посилання на норму Податкового Кодексу України, яка була порушена платником, не додано розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій; зазначено суму грошового зобов'язання та штрафних санкцій в той час, коли камеральною перевіркою не встановлено заниження грошового зобов'язання ( п.58.1 ст. 58 Податкового Кодексу України).

Також, матеріали справи не містять доказів виконання податковим органом умов п.3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII, тому посилання відповідача на те, що при проведенні камеральної перевірки не потрібна заявка суб'єкта господарювання щодо його перевірки, рішення суду або інші підстави в порядку Кримінального процесуального кодексу України, оскільки Законом в даному випадку об'єднано всі види перевірок та встановлено умови для можливості їх проведення.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14.07.2011 року № 3674-VI.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року 1218 грн. 00 коп.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмірі судового збору становить 2 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірі мінімальних заробітних плат.

Колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем вимоги носять майновий характер.

Таким чином, в даному випадку розмір ставки судового збору за подання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області апеляційної скарги по справі за позовом майнового характеру становить 2009 грн. 70 грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час подання апеляційної скарги), апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт, звертаючись із апеляційною скаргою, не надав доказів сплати судового збору, але заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 року клопотання апелянта було частково задоволено та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 стаття 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з Державної фінансової інспекції в Полтавській області суми судового збору в розмірі 2009 грн. 70 грн.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2015р. по справі № 820/9117/15 залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на рахунок УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (банківські реквізити - отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк ГУДКУ у Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) судовий збір у розмірі 2009 грн. 70 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2015 р.