Рішення

від 24.12.2015 по справі 525/1418/15-ц

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1418/15-ц

Провадження № 2/525/437/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.12.2015 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що поданий її представником за довіреністю ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що після смерті її матері ОСОБА_4, яка померла 17.08.2014 року, відкрилася спадщина, яка складається з приватизованої земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,84 га, що розташована на території ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

Вказана земельна ділянка належала померлій ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ №092222 від 21.05.2008 року.

Відповідно до заповіту, посвідченого 12.02.2014 року секретарем виконавчого комітету ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району Полтавської області ОСОБА_5, реєстровий №5, єдиним спадкоємцем на вказану спадщину являється дочка померлої (позивачка по справі) ОСОБА_1.

Позивачка вказує, що вона у встановленому законодавством порядку прийняла спадщину. 18.09.2015 року на ім'я позивачки були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом площею 2,4376 га, 0,6472 га та 3,0859 га, що розташовані на території ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

Як вказує позивачка, вона як дочка померлої являється спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину і претендує на неї. Інших спадкоємців, передбачених цивільним законодавством України, не має.

В зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ (оригінал державного акта на право власності) на вищевказану земельну ділянку відсутній, місцезнаходження його не встановлено, державний нотаріус відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку.

Усунути зазначені недоліки в позасудовому порядку в даний час не можливо, так як відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється з моменту її смерті. До того ж, змінами внесеними до ст.126 ЗК України, які набрали чинності з 01.01.2013 року, видача державних актів на право власності на земельні ділянки відмінена.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду, в якому просила визнати в порядку спадкування за заповітом після померлої 17.08.2014 року її матері ОСОБА_4 право власності на приватизовану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,84 га, яка розташована на території ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та яка належала померлій ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ПЛ №092222 від 21.05.2008 року (а.с.а.с.2-4).

В судове засідання представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 подав заяви про розгляд справи в порядку ст.158 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.43).

Представник відповідача ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району Полтавської області в судове засідання не з'явився, від сільського голови надійшла заява про визнання позову в повному обсязі та про розгляд справи у відсутність представника сільської ради (а.с.32).

В судове засідання представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області не з'явився, даний відповідач належним чином рекомендованим листом з повідомленням повідомлялися про день та час розгляду справи, від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшли письмові пояснення та прохання про розгляд справи у відсутність їх представника (а.с.31).

Суд вирішив за можливе розглянути справу в судовому засіданні 24.12.2015 року у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.197 ЦПК України та Рішення Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності передбачених законом підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, що поданий її представником за довіреністю ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.179 ЦПК України).

Судом встановлено, що мати позивачки у справі Євич (до укладення шлюбу Ткаченко (а.с.7) ОСОБА_6 - ОСОБА_4 (а.с.6), померла 17 серпня 2014 року в с. Багачка Перша Великобагачанського району Полтавської області, про що виконавчим комітетом ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району Полтавської області видано свідоцтво про смерть (а.с.5).

Відповідно до заповіту, посвідченого 12.02.2014 року секретарем виконавчого комітету ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району Полтавської області ОСОБА_5, реєстровий №5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жит. ІНФОРМАЦІЯ_2 все належне їй майно заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.а.с.8,42).

Згідно копії виданого Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ №092222 від 21.05.2008 року вбачається, що ОСОБА_4, мешканка с. Багачка Перша Великобагачанського району Полтавської області на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 21 грудня 2007 року №440, є власником земельної ділянки площею 3,84 га, що розташована на території ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9).

З інформації про грошову оцінку земельної ділянки наданої виконуючим обов'язки начальника відділу Держгеокадастру у Великобагачанському районі Полтавської області №01-04-02/227 від 30.11.2015 року загальна грошова оцінка земельної ділянки, що належала померлій ОСОБА_4 складає 105908 грн. 81 коп. (а.с.11).

Виконуюча обов'язки в порядку заміщення завідувача Великобагачанської державної нотаріальної контори Полтавської області, державний нотаріус Решетилівської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 постановою від 03.12.2015 року відмовила позивачці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на приватизовану земельну ділянку, загальною площею 3,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району Полтавської області після померлої 17 серпня 2014 року ОСОБА_4, оскільки відсутній правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку (а.с.10).

З повідомлення виконуючої обов'язки в порядку заміщення завідувача Великобагачанської державної нотаріальної контори Полтавської області, державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 №880 та №881 від 24.12.2015 року, Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та Витягу з реєстру заповітів вбачається, що після померлої ОСОБА_4, яка померла 17.08.2014 року, спадщину за заповітом прийняла її дочка ОСОБА_1; відповідно до матеріалів спадкової справи, інших спадкоємців не має та відсутні претензії кредиторів. 18.09.2015 року на ім'я ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки площею 2,4376, площею 0,6472 та площею 3,0859 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території ОСОБА_3 Першої сільської ради; також, в Реєстрі заповітів вказаний як чинний заповіт від імені ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстровий №5, посвідчений 12.02.2014 року ОСОБА_3 Першою сільською радою Великобагачанського району, номер у Спадковому реєстрі 55764243 (а.с.а.с.34-36,37-42). Отже, з даних матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом від 12.02.2014 року, реєстровий №5 після смерті своєї матері ОСОБА_4, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Отже, з досліджених матеріалів справи вбачається, що спадкоємець за заповітом від 12.02.2014 року, реєстровий №5 після померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_1, яка у встановленому порядку прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4, але у зв'язку з втратою оригіналу Державного акту на право приватної власності на належну ОСОБА_4 земельну ділянку серія ПЛ №092222 від 21.05.2008 року, яким при житті посвідчувалось її право власності на неї та який позивач повинен подати нотаріусу для видачі ним позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, не може в даний час отримати свідоцтво про право на спадщину (земельну ділянку площею 3,84 га), яка розташована на території ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, що належала померлій ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №092222 від 21.05.2008 року. При цьому, відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється з моменту її смерті.

В контексті розгляду даного позову та заявлених позовних вимог суд враховує зміст п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування про те, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Також, в контексті звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі ОСОБА_8 Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом від 12.02.2014 року, реєстровий №5 після смерті 17 серпня 2014 року її матері ОСОБА_4 права власності на належну померлій ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 3,84 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, є підстави для задоволення позову ОСОБА_1, що поданий її представником за довіреністю ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15,16,1216-1218,1254,1233,ч.1 ст.1268,ст.ст.1269,1270,1297 ЦК України, ч.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ст.ст.3,10,11,57,60,174,179,197,212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В порядку спадкування за заповітом від 12.02.2014 року, реєстровий №5, посвідченим секретарем виконавчого комітету ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району ОСОБА_5, після померлої 17 серпня 2014 року ОСОБА_4, визнати за її дочкою ОСОБА_1 право власності на приватизовану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,84 га, яка розташована на території ОСОБА_3 Першої сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та яка належала померлій ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ №092222 від 21.05.2008 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя