Ухвала

від 22.12.2015 по справі 702/251/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/66/15Головуючий по 1 інстанції Категорія : 19, 23 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу селянського фермерського господарства ОСОБА_1 Україна на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до селянського фермерського господарства ОСОБА_1 Україна , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє про визнання правочину недійсним, -

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника селянського фермерського господарства ОСОБА_1 Україна - ОСОБА_7, який підтримав апеляційну скаргу; представника ТОВ Жильнельфа Вельє - ОСОБА_8, який просив апеляційну скаргу відхилити, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

В березні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до Монастирищенського районного суду Черкаської області із позовом до СФГ ОСОБА_1 Україна , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ Жильнельфа Вельє про визнання правочину недійсним.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до держаного акту на право власності на землю серія ЧР №0319978 виданого 21 серпня 2001 року, він є власником земельної ділянки площею 2.094 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

Позивач вказує, що 6 березня 2014 року між ним та ТОВ Жильнельфа Вельє було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років.

В березні 2014 року йому стало відомо, що в реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області зареєстровано договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки, укладений 17 липня 2012 року між ним та СФГ ОСОБА_1 Україна .

Вважає, що зазначений договір оренди земельної ділянки є недійсним з моменту його вчинення, в зв'язку із тим, що він не підписував договір оренди земельної ділянки з СФГ ОСОБА_1 Україна та не уповноважував інших осіб на підписання даного договору.

Крім того, ОСОБА_6 зазначає, що в договорі оренди відсутні його істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі , зокрема в договорі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки та умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, не долучено план або схема земельної ділянки та кадастровий план з відображенням обмежень у її використанні, що на думку позивача є самостійною підставою для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним.

Також відповідачем не виконуються обов'язки щодо застосування заходів по підвищенню родючості ґрунтів та сплати орендної плати, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки занижена.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_6 звернувся за їх захистом до Монастирищенського районного суду Черкаської області і уточнивши позовні вимоги, просив ухвалити судове рішення, яким визнати недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки, укладений між ним і СФГ ОСОБА_1 Україна , скасувати державну реєстрацію вказаного договору оренди, зобов'язати СФГ ОСОБА_1 Україна повернути належну йому на праві приватної власності земельну ділянку.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08 жовтня 2014 року позов ОСОБА_6 - задоволено.

Визнано недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки №7123486800:02:001:0264 площею 2.0938 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, укладеного між ОСОБА_6 та СФГ ОСОБА_1 Україна , зареєстрованого в реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ Черкаської області та скасовано державну реєстрацію вказаного договору оренди.

Зобов'язано СФГ ОСОБА_1 Україна повернути ОСОБА_6 належну йому на праві приватної власності згідно державного акту на право приватної власності на землю серії №ЧР-0319978, виданого 21 серпня 2001 року, земельну ділянку №7123486800:02:001:0264 площею 2.0938 га, розташовану на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі СФГ ОСОБА_1 Україна , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення виниклого між сторонами спору по суті, просить рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08 жовтня 2014 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга СФГ ОСОБА_1 Україна підлягає відхиленню, виходячи із наступного.

Згідно вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що зібраними по справі доказами об єктивно встановлена відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_6 на укладення договору оренди земельної ділянки із СФГ ОСОБА_1 Україна , підпис в цьому договорі не належить позивачу, тому вищезазначений договір може бути визнаний в судовому порядку недійсним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, СФГ ОСОБА_1 Україна зазначало, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не було доведено посилань позивача ОСОБА_6 на ту обставину, що спірний договір оренди земельної ділянки не був підписаний ним як орендодавцем, а проведена в ході розгляду судом першої інстанції судово-почеркознавча експертиза суперечить іншим наявним матеріалам справи, оскільки позивач по спірному договору протягом 2012-2013 року отримував орендну плату.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 відповідно до державного акту на право власності на землю серії ЧР №0319978 виданого 21 серпня 2001 року є власником земельної ділянки площею 2.094 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

17 липня 2012 року між ОСОБА_6 та СФГ ОСОБА_1 Україна було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2.094 га кадастровий номер №7123486800:02:001:0264, строком на п'ять років для сільськогосподарського виробництва.

Проте, в акті приймання - передачі земельної ділянки за вказаним договором від 17 липня 2012 року ні площа земельної ділянки, що передається в оренду, ні її характеристика взагалі не зазначені (т.1, а.с. 213)

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2014 року по вказаній справі була призначена судово - почеркознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Черкаського відділення КНДІСЕ.

По справі фактично була проведена комплексна (почеркознавча та ТЕД) експертиза.

Встановлено, що як при призначенні, так і при проведенні комплексної судово-почеркознавчої та ТЕД експертизи порушень допущено не було, а відповідно до експертного висновку підписи від імені ОСОБА_6 в двох примірниках договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_6 та СФГ ОСОБА_1 Україна від 17 липня 2012 року виконані не ОСОБА_6, а іншою особою / довільно від імені іншої особи./ (т. 1, а.с.95-100).

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції по справі призначалися повторні судові почеркознавчі експертизи, проведення яких було доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України та Кіровоградському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, проте, висновок Черкаського відділення КНДІСЕ об єктивно спростований не був.

В суді апеляційної інстанції представник позивача заперечував факт наявності будь-яких договірних відносин ОСОБА_6 із СФГ ОСОБА_1 Україна та факт отримання позивачем орендної плати від відповідача за цим договором, а підписи у відомостях на отримання орендної плати візуально різняться, як між собою, так і з підписом в спірному договорі оренди землі та в паспорті громадянина України ОСОБА_6

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 8 Постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , роз'яснено, що відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Верховний Суд України, у постанові від 18 грудня 2013 року № 6-127цс13, дійшов до висновку, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

У постанові від 6 лютого 2012 у справі № 6-104ц11 Верховний Суд України дійшов до висновку, що частиною першою ст. 15 Закону України Про оренду землі визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним у розумінні частини другої ст. 15 Закону України Про оренду землі . Тобто, у разі виявлення факту відсутності у договорі хоча би однієї істотної умови після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов ОСОБА_6 до СФГ ОСОБА_1 Україна про визнання недійсним договору оренди землі, суд вірно визначив норми матеріального права, які підлягають до застосування при вирішення даного спору і встановивши, що ОСОБА_6 спірний правочин про передачу в оренду належної йому на праві власності земельної ділянки, не підписував, а отже з боку позивача не було вільного волевиявлення на розпорядження своєю власністю - суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Визнаючи спірний договір оренди землі недійсним з указаних підстав, суд дійшов також до правильних висновків про застосування наслідків визнання правочину недійсним (скасовуючи його державну реєстрацію), враховуючи, що даний спірний договір був зареєстрований відповідачем у реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області.

Інші підстави для визнання договору оренди недійсним є похідними від підстав відсутності вільного волевиявлення позивача ОСОБА_6 на укладення спірного договору оренди землі в силу вимог ст. 216 ЦК України .

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими і не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, тому не дають підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства ОСОБА_1 Україна на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до селянського фермерського господарства ОСОБА_1 Україна , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє про визнання правочину недійсним - відхилити, зазначене рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :