Постанова

від 23.12.2015 по справі 826/10198/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2015 року № 826/10198/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Основа Архібуд» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування рішень. ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Архібуд» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13 березня 2015 року №0000292205.

В судовому засіданні представник позивача Івженко К.В. позовні вимоги підтримав та пояснив суду, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню. При цьому зазначений представник позивача стверджує, що ним було правомірно сформовано податковий кредит, посилаючись на наявність податкової накладної та реальність господарських операцій.

Представником позивача також було подано уточнення до позовної заяви, за змістом яких представник позивача наголошує на безпідставності висновків про недійсність чи нікчемність правочинів позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, відповідно до наказу від 02.02.2015року №239 та направлення від 03.02.2015р. №19626-57-22-05-П, проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Архібуд», за результатами якої складено Акт від 03.02.2015 №87/26-57-22-05-21 /39075767 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОСНОВА АРХІВУД» (код за ЄДРПОУ 39075767) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Деста Союз» (код ЄДРПОУ 37996449 та ТОВ «Мелес» (код ЄДРПОУ 38688468) за весь період взаємовідносин.» (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму 19905 грн.

На підставі вищезазначених висновків відповідачем 13 березня 2015 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000292205, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24881грн., у тому числі за основним платежем в сумі 19905грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4976грн.

Прийняття зазначеного рішення мотивовано наступними обставинами, встановленими актом перевірки.

Так, перевіркою було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Мелес» було укладено договір підряду від 16.04.2014 №16/1/04 щодо виконання будівельних робіт. На виконання договору до перевірки були надані акти виконаних робіт та податкові накладні.

Акт перевірки містить посилання на те, що основний вид діяльності ТОВ «Мелес» - будівництво житлових і нежитлових будівель. Звіт форми 1-ДФ не подавався. Останній звіт по ПДВ подавався за березень 2014 року. Стан платника - « 7» (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей). Остання звітність по податку на додану вартість ТОВ «Мелес» була подано за лютий 2014 року. За квітень та травень 2014 року ТОВ «Мелес» не декларувало податкові зобов'язання.

Також актом перевірки було встановлено, що ТОВ «Деста Союз» відповідно до рахунку-фактури від 07.04.2014 №071/04, видаткової накладної від 07.04.2014 №РН-07І/04 та податкової накладної від 07.04.2014 №121 було поставлено позивачу комп'ютерну техніку б/v - на загальну суму 5300,00 грн., в т.ч. ПДВ-883,33 грн. Основний вид діяльності ТОВ «Деста Союз» - будівництво житлових і нежитлових будівель» Звіт форми 1-ДФ не подавався. Відповідно до AІC «Податковий блок» ТОВ «Деста Союз» не звітує до органів ДФС з січня 2014 року, податкові декларації з ПДВ за листопад та грудень 2013 року були подані з нульовими показниками. За квітень 2014 року ТОВ «Деста Союз» не декларувало податкові зобов'язання.

З огляду на вищевикладене відповідач дійшов висновків про відсутність основних фондів, трудових ресурсів, що є ознаками того, що дані операції не мають економічної суті (не є господарськими) та свідчить про відсутність адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Крім того, акт перевірки містить посилання на те, що слідчим управлінням ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Мідоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014100080000045, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27. ч .3 ст., 212, ч. 1 ст. 205, ч. З ст. 209, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст., 205, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України. Проведеними слідчо-оперативними заходами встановлено, що невстановлені досудовим розслідуванням особи з метою прикриття незаконної діяльності, направленої на пособництво легально діючим суб'єктам і оспорювання в ухиленні від сплати податків та подальшої конвертації безготівкових коштів у готівку, протягом 2010-2014 років використовуються реквізити підприємств, зокрема, ТОВ «Деста союз».

З огляду на викладене відповідач дійшов висновків, що вищезазначене свідчить про відсутність вчинення реальних господарських операцій з боку позивача та його контрагентів.

Суд з зазначеними посиланнями не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за накладною №РН-071/04 та податковою накладною від 07.04.2014 №121 позивачем було отримано від ТОВ «Деста Союз» товар - комп'ютерну техніку, про що складено акт приймання - передачі від 07.04.2014р. Товар було доставлено позивачу за товарно - транспортною накладною №071/04.

Також судом встановлено, що позивачем, за умовами договору підряду від 16.04.2014 №16/1/04 було придбано у ТОВ «Мелес» роботи з реконструкції та забудови територій, про що свідчить акт виконаних робіт №1 від 28.04.2014 року. При цьому матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем оплати.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних контрагентів під час укладання та виконання договорів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені правочини були укладені з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та Позивач, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог ст. 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За ст. 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

За ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1, 2 ст. 9. Закону).

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Архібуд» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13 березня 2015 року №0000292205 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Судові витрати в сумі 182,70грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Архібуд» за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук