Рішення

від 14.12.2015 по справі 905/2699/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.2015 Справа № 905/2699/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря судового засідання Сотір Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" м.Київ в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" м.Бердянськ Запорізька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Азовремкран" м.Маріуполь Донецька область

про стягнення 79694,64грн., а саме, пені в сумі 55680,00грн., штрафу в сумі 16800грн. за порушення строків виконання робіт; процентів від простроченої суми в розмірі 4576,44грн., інфляційних втрат в сумі 2638,20грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

12.10.2015року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" м.Київ (далі - ДП АМПУ ) в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" м.Бердянськ Запорізька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Азовремкран" м.Маріуполь Донецька область (ТОВ ВКФ "Азовремкран") про стягнення 79694,64грн., у тому числі, пені в сумі 55680,00грн., штрафу в сумі 16800грн. за порушення строків виконання робіт; процентів від простроченої суми в розмірі 4576,44грн., інфляційних втрат в сумі 2638,20грн.

Ухвалою суду від 20.10.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строку виконання робіт за договором №99/13 від 11.06.2013року, що стало підставою для нарахування пені за період з 12.07.2013року по 28.02.2014року та штрафу у розмірі 7% від вартості недовиконаних робіт на підставі п.10.1 договору. Крім того, позивач згідно ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нарахував до стягнення 3%річних, втрати до інфляції за період з 12.07.2013року по 28.02.2014року, оскільки вважає, що у цей період відповідач неправомірно користувався грошовими коштами, які сплачені у вигляді попередньої оплати, за наявності порушення строків виконання робіт.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії договору №99/13 від 11.06.2013року, додаткової угоди № 1 від 11.07.2013року, акту приймання виконаних будівельних робіт за договором за лютий 2014року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2014року, платіжного доручення № 2204 від 12.06.2013року, рапорту від 12.11.2015року, листів №11-10-14/256 від 12.11.2015року, №15-5/233/54/2 від 13.11.2015року, рахунку-фактури № СФ-000005 від 12.06.2013року, довіреності №132 від 14.06.2013року, копії правовстановлюючих документів позивача, Статуту, Положення про філію, витягу з ЄДРПОУ щодо позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статями 509, 525, 526, 530, 536, 625, 629, 638 ЦК України, статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 2, 15, 54, 58 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Як вбачається з письмових пояснень від 05.11.2015року, позивач вважає, що застосування шестимісячного строку нарахування пені, що передбачений ст. 232 ГК України, є безпідставним, оскільки умовами договору між сторонами у цій справі встановлена можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) за час весь прострочення виконання зобов'язань щодо виконання будівельних робіт та їх передачі за актом після закінчення строку дії договору.

У додаткових поясненнях від 23.11.2015 року позивач на підтвердження заявлених в позові вимог щодо стягнення 3%річних та інфляційних нарахувань зазначає, що ТОВ ВКФ Азовремкран , мав прострочені грошові зобов'язання у вигляді невиконання оплачених робіт та користування чужими грошовими коштами. Також позивач зазначає, що посилання у п. 10.1 договору на строки виконання робіт, встановлені п. 4.1 цього договору, є технічною помилкою; фактично строки виконання робіт передбачені п. 3.1 договору, на який слід було посилатись у п. 10.1. Щодо виконання Замовником п. 4.1 договору та надання копії локального кошторису, договірної ціни на виконання ухвали суду, позивач зазначає, що дані документи у підприємства відсутні, а виконання з боку Замовника п. 4.1 договору підтверджується підписаним без зауважень ТОВ ВКФ Азовремкран акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року.

Представник позивача у судове засідання 14.12.2015року не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином безпосередньо у судовому засіданні 03.12.2015року, в якому представник позивача був присутнім.

Представник відповідача у судове засідання 14.12.2015року, як і у попередні судові засідання, не з'явився, відзиву та витребуваних ухвалою суду документів не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином у спосіб, передбачений процесуальним законом.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України .

За змістом статті 64 ГПК , зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За даними, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ ВКФ "Азовремкран" має наступну адресу місцезнаходження: 87517, АДРЕСА_1.

Дана адреса також зазначена позивачем у позовній заяві.

Кореспонденція суду, що направлялась на юридичну адресу відповідача, повернута на адресу суду з вказанням за зазначеною адресою не проживає .

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, а подальше відкладення розгляду справи призвело б до її затягування та поставило б під загрозу дотримання розумних процесуальних строків розгляду справи у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., що є неприпустимим, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. Позивач не звертався до суду з клопотанням щодо здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Вислухавши пояснення представника позивача, який з'являвся у судові засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

11.06.2013року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Азовремкран (Підрядник) та Державним підприємством Бердянський морський порт (Замовник) підписано договір підряду №99/13, згідно умов якого Підрядник зобов'язується виконати, а Замовник прийняти і оплатити ремонтні роботи приміщень в будівлі Блок службових приміщень (праве крило) , що знаходяться за адресою: вул.Горького,6.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

У зв'язку з реорганізацією Державного підприємства Бердянський морський порт шляхом виділення стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків, що стосуються їх, згідно розподільчого балансу від 12.06.2013року та акту приймання-передачі від 13.06.213року та створення шляхом виділення Державного підприємства Адміністрація морських портів України на виконання розпорядження Кабінету міністрів України №133-р від 04.03.2013року, наказу Міністерства інфраструктури України №163 від 19.03.2013року, переходом прав та обов'язків за договором №99/13 від 11.06.2013року до правонаступника, підписано додаткову угоду № 1 від 15.07.2013року до договору підряду № 99/13 від 11.06.2013року, якою змінено Замовника на Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" та змінені реквізити Замовника.

Згідно п.3 додаткової угоди, всі інші умови договору, крім змінених, залишаються без змін та сторони підтвердили за ними свої зобов'язання.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд вважає, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 ЦК України.

Строк дії договору встановлено сторонами у пункті 12.1 договору, а саме: даний договір діє до 31.12.2013року, а в частині зобов'язань, які виникли в період дії даного договору і відповідальності за їх виконання, до повного їх виконання проведеного належним чином, і за вимогою кредитора стягнення завданих збитків і сплату неустойки.

Вартість робіт за даним договором складає 240000грн., в тому числі ПДВ. Обсяг та вартість робіт визначаються локальним кошторисом № 2-1-1 та договірною ціною, які є невід'ємною частиною договору (п.2.1 договору).

У відповідності з умовами п. 4.1 договору Замовник зобов'язується передати Підряднику затверджену у встановленому законодавством порядку проектно-кошторисну документацію робіт, які підлягають виконанню; забезпечити будівельну готовність об'єкта, конструкцій і окремих видів робіт для виконання Підрядником подальших робіт; прийняти за актом виконаних робіт і оплатити виконані за договором роботи.

Згідно рапорту від 12.11.2015року позивач повідомляє, що на підприємстві відсутня копія локального кошторису та інших кошторисних документів до договору № 99/13 від 11.06.2013року.

Листом Державного підприємства Бердянський морський торговельний порт №15-5/233/54/2 від 13.11.2015року позивача повідомлено, що такі документи на підприємстві відсутні.

Відповідач також не надав суду даний доказ, своєї позиції внаслідок відсутності відзиву не висловив.

Таким чином, матеріали справи не містять копії підписаного сторонами договору локального кошторису та договірної ціни.

Одночасно визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Дана правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 р. у справі №7/221-09.

Оскільки сторони фактично приступили до виконання умов договору №99/13 від 11.06.2013року, це унеможливлює визнання даного договору неукладеним.

Строк виконання робіт передбачений сторонами у п. 3.1 договору та складає 30 календарних днів з моменту підписання договору та здійснення попередньої оплати.

При цьому, п.3.2 договору визначає, що строки виконання робіт можуть бути переглянуті: при наявності обставин непереборної сили; ті, за які відповідає Замовник - у разі затримки у виконанні зобов'язань, виявлення додаткових робіт та ін.; зупинення робіт не по вині Підрядника.

Платіжним дорученням №2204 від 12.06.2013року згідно рахунку-фактури № СФ-000005 від 12.06.2013року та договору №99/13 від 11.06.2013року Державне підприємство Бердянський морський торговельний порт , правонаступником якого є позивач, сплатило відповідачу грошові кошти в сумі 240000,00грн.

Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.

Згідно п.2.2 договору вартість виконаних Підрядником робіт оформлюється актом прийняття робіт за формою №КБ-2в та довідкою форми №КБ-3.

На виконання п.2.2 договору 28.02.2014року сторонами договору підписано акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2014року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за лютий 2014року.

Предмет позовних вимог - стягнення з відповідача на користь позивача на підставі п.10.1 договору пені в сумі 72480,00грн., що нарахована за період з 12.07.2013року по 28.02.2014року, штрафу в розмірі 7% в сумі 55680,00грн., на підставі ст. 625 ЦК України за період з 12.07.2013року по 28.02.2014року 3% річних в сумі 4576,44грн., інфляційні нарахування в сумі 2638,20грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ДП Адміністрація морських портів України м. Київ в особі Бердянської філії ДП Адміністрація морських портів України м. Бердянськ Запорізька область є такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Статтею 509 ЦК України визначено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 10.1 договору у разі порушення строків виконання робіт, встановлених п. 4.1 договору, Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості прострочених робіт за кожний день прострочення, а за прострочення на більш ніж 30 днів додатково Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 7 % вартості недовиконаних робіт.

В обґрунтування заявлених позовних вимог щодо стягнення пені, розрахованої на підставі п.10.1 договору, у розмірі 55680грн. та штрафу в розмірі 16800грн. позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з виконання робіт у повному обсязі на суму 240000,00грн.

Згідно ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1 ст.846 ЦК України).

Дійсно, за умовами п.3.1 договору строк виконання робіт складав 30 календарних днів з моменту підписання договору та здійснення попередньої оплати.

З огляду на дату підписання договору №99/13 - 11.06.2013року та дату здійснення попередньої оплати - 12.06.2013року, прийшовши до висновку, що строк слід вираховувати з дати здійснення попередньої оплати, суд встановив - строк виконання робіт становить до 12.07.2013року включно.

Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2014року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за лютий 2014року підписано 28.02.2014року з посиланням на договір №99/13 від 11.06.2013року як підставу їх підписання.

Роботи, які виконані за договором, прийняті Замовником без будь-яких заперечень щодо їх якості. Вартість виконаних робіт складає 240000,00грн.

Внаслідок вищенаведеного, відповідач припустився порушення строку виконання робіт у період з 13.07.2013року по 27.02.2014року включно.

Відповідно до ч. 1 cт. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно приписів ч.2 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однієї з сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належними та допустимими доказами справі у відповідності до ст.33,ст.43ГПК України не доведено факту наявності обставин, з якими п.3.2 договору пов'язує можливість перегляду строків виконання робіт, а саме, наявності обставин непереборної сили; затримки виконання зобов'язань, за які відповідає Замовник, виявлення додаткових робіт та ін.; зупинення робіт не по вині Підрядника.

Крім того, щодо затримки виконання зобов'язань з боку Замовника, суд зазначає, що відсутні докази того, що Замовник не передав у розумний строк, який дозволяє виконати зобов'язання Підрядником, затверджену у встановленому законодавством порядку проектно-кошторисну документацію робіт, які підлягають виконанню, не забезпечив будівельну готовність об'єкта, конструкцій і окремих видів робіт для виконання Підрядником подальших робіт.

Опосередковано факт виконання робіт та прийняття їх без заперечень на повну суму договору свідчить про дотримання позивачем вимог п.4.1 договору.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушив зобов'язання щодо дотримання строків виконання робіт на суму 240000,00грн., позивач мав правові підстави для нарахування пені згідно п.10.1 договору.

Одночасно, суд приймає до уваги письмові пояснення позивача щодо допущеної помилки при формулюванні п.10.1 договору. Зокрема, вірним пунктом договору, який передбачає строк виконання робіт є п. 3.1, тоді як у пункті 10.1 наявне посилання на п.4.1 договору, як пункт, що передбачає строк виконання робіт. Ця помилка за наявності у п.10.1 договору чіткого визначення виду порушення зобов'язання, за яке нараховуються штрафні санкції - порушення строку виконання робіт, який визначено умовами договору, істотно не впливає на можливість застосування п.10.1 договору та не позбавляє позивача можливості просити про захист права шляхом стягнення пені та штрафу внаслідок неправомірних дій відповідача.

Здійснений позивачем розрахунок пені за період з 12.07.2013року по 28.02.2014року є невірним в частині визначення періоду, за який він має право на нарахування пені.

Зокрема, з огляду на встановлений судом строк виконання робіт за договором - 12.07.2013року включно, позивач неправомірно включив до розрахунку 12.07.2013року.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд вбачає, що за умовами п.10.1 договору пеня сплачується Підрядником Замовнику в розмірі 0,1 % вартості прострочених робіт за кожний день прострочення.

Договором не передбачено іншого, аніж у ч.6 ст. 232 ГК України порядку нарахування пені, тому застосуванню підлягає вказана норма права.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вірним періодом, за який позивач має право на нарахування пені, є період з 13.07.2013року по 13.01.2014року, сума пені за вказаний період, що розрахована за допомогою програми Калькулятор штрафів Інформаційно-правової системи Ліга:Закон складає 44400,00грн. В решті пеня нарахована безпідставно.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України .

У даному випадку, на підставі п. 10.1 договору за прострочення виконання робіт на строк більш ніж 30 днів Замовник додатково нарахував Підряднику штраф у розмірі 7 % вартості недовиконаних робіт в сумі 16800грн., який розрахований за наступною формулою: 240000грн.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України .

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України , відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справах №06/5026/1052/2011від 27.04.2012р., № 42/252 від 30.05.2011р., № 20/246-08 від 09.04.2012р.

На підставі наведеного, враховуючи наявність порушення з боку відповідача умов договору в частині строку виконання робіт за договором більш ніж на 30 днів, вбачаючи, що розрахунок штрафу є вірним, суд прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 16800,00грн.

Суд зазначає, що відповідно до п.1. ч.2 ст.258 ЦК України строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) становить 1 рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ч.1 ЦК України ).

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або мав дізнатись про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП АМПУ звернулось до суду з позовною заявою 12.10.2015року, про що свідчить штемпель на поштовому конверті.

Відповідно, в даному випадку строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період з 13.07.2013року по 13.01.2014року та штрафу сплив повністю.

Згідно з ч.3 та 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач не звертався до суду із заявою щодо застосування строку позовної давності за вказаними вимогами. Суд здійснив всі можливі дії, які направлені на повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи та надання йому можливості скористатись правом на захист.

Таким чином, суд не застосовує строк позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу за відсутності заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 44400,00грн. та штрафу в сумі 16800,00грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3%річних в розмірі 4576,44грн., інфляційних втрат в сумі 2638,20грн., які позивач нарахував згідно ст.625 ЦК України за період з 12.07.2013року по 28.02.2014року, оскільки вважає, що у цей період відповідач неправомірно користувався грошовими коштами, які сплачені у вигляді попередньої оплати, за наявності порушення строків виконання робіт, суд зазначає наступне.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013р. ( із змінами та доповненнями) грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

За умовами п.1.1 договору Підрядник зобов'язується виконати, а Замовник прийняти і оплатити ремонтні роботи приміщень в будівлі Блок службових приміщень (праве крило) , що знаходяться за адресою: вул.Горького,6.

Таким чином, Підрядник не має будь-яких грошових зобов'язань перед Замовником, оскільки зобов'язаний виключно виконати роботи, обсяг яких передбачений договором, навпаки грошове зобов'язання покладено саме на Замовника.

Посилання ДП АМПУ на той факт, що Підрядником порушено строки виконання робіт, внаслідок чого у період прострочення останній безпідставно користувався грошовими коштами Замовника, є, на думку суду, невірним, так як правова природа зобов'язань сторін не змінюється внаслідок прострочення виконання зобов'язання з виконання робіт, прострочене грошове зобов'язання з боку Підрядника відсутнє.

Внаслідок викладеного, належні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення 3%рінчих та інфляційних витрат відсутні, в цій частині у задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 935,43грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 258,261,267,509, 526, 530, 610, 612, 613, 625,629, 837 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216, 221, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємство Адміністрація морських портів України м.Київ в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" м.Бердянськ Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Азовремкран" м.Маріуполь Донецька область про стягнення 79694,64грн., а саме, пені в сумі 55680,00грн., штрафу в сумі 16800грн. за порушення строків виконання робіт; процентів від простроченої суми в розмірі 4576,44грн., інфляційних втрат в сумі 2638,20грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Азовремкран" (87517, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 36842406) на користь Державного підприємство Адміністрація морських портів України м.Київ (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, ідентифікаційний код 38727770) в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" пеню в сумі 44400,00грн., штраф в сумі 16 800,00грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 935,43грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 14.12.2015року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 21.12.2015року.

Суддя А.М. Осадча