Рішення

від 17.12.2015 по справі 905/2237/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.2015                     Справа № 905/2237/15                               

          Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М. судді Бокової Ю.В., судді Бойко І.А.

При секретарі судового засідання Сапожніковій Ю.Б.

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СКР» Атаман», м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД», м. Дружківка, Донецька область

про стягнення неустойки, інфляційних втрат і 3% річних, за порушення (прострочення) виконання грошового зобов'язання.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Позивач, ТОВ «СКР» Атаман», м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «Інтертранс ЛТД, м. Дружківка Донецька область про стягнення неустойки, інфляційних втрат і 3% річних, за порушення (прострочення) виконання грошового зобов'язання .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №0341/14 (УПІ) від 19.08.2014р., та просить стягнути з відповідача неустойку (штраф) у розмірі 518,14грн., інфляційні витрати у розмірі 11827,13грн., 3% річних у розмірі 355,96грн.

Відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився, 27.10.2015р., через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог, застосувавши строк позовної давності.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки, їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд встановив.

19.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКР Атаман» (надалі - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» (надалі - відповідач, перевізник) укладено договір № 0341/14 (УПИ) на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні (надалі-договір), відповідно до п.п. 1.1.,1.2. якого перевізник, зобов'язується доставляти заявлені експедитором вантажі, а експедитор, діє від імені і за рахунок третьої сторони (замовника), залучає перевізника для доставки в автомобілях в міських, міжміських повідомленнях, експедитор діє на підставі договору-доручення з замовником.

Згідно з п. 2.1. договору, експедитор надає перевізникові факсом, електронною поштою або іншими видами зв'язку транспортне замовлення на перевезення вантажу, завірене підписами уповноважених осіб і печаткою експедитора.

Перевізник зобов'язується після ухвалення замовлення к виконанню, підписати її, завірити печаткою (за наявності такої), і доставити вантаж за адресою, вказаною в замовленні і товарно-транспортній накладній, здати вантаж вантажоодержувачеві, отримати у товаро-супровідних документах відповідні відмітки, підтвердити отримання вантажу вантажоодержувачем, указаним у замовленні п.3.1. договору.

Перевізник протягом 7 календарних днів після розвантаження автомобіля зобов'язаний надати експедиторові пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків: копію товаротранспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт, оригінал рахунку-фактури і оригінали інших документів, підтверджуючих перевезення п. 3.13 договору.

У випадку порушення обов'язків за договором, винна сторона несе відповідальність у вигляді оплаті другій стороні штрафу у розмірі 1,8% від суми фрахту по цьому договору. (п. 4.10).

Відповідно до п. 6.1. договору встановлено, що експедитор здійснює оплату послуг перевізника із коштів, що надходять від замовника, за відрахуванням своєї експедиторської винагороди протягом 20-ти календарних днів з дати отримання від перевізника всіх необхідних документів, указаних в п. 3.13 цього договору, якщо інші умови не установленні замовленням.

При розгляді справи №908/6128/14 господарським судом Запорізької області було встановлено, що заборгованість ТОВ «Інтертранс ЛТД» перед ТОВ «СКР «Атаман» виникла з 27 листопада 2014р. в сумі 28785,36грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.03.2015р. у справі №908/6128/14, позовні вимоги ТОВ «СКР «Атаман» задоволені частково та стягнуто з ТОВ «Інтертранс ЛТД» на користь ТОВ «СКР «Атаман» 28 785 (двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят п'ять)грн. 36 (тридцять шість) коп. основного боргу.

Станом на 17.04.2015р. вказана заборгованість погашена відповідно до платіжного доручення №536 від 17.04.2015р. (а.с.16).

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором позивач нарахував інфляційні втрати з 27.11.2014р., по 17.04.2015р., що становить 11872,13грн., (штраф) в розмірі 518,14грн., та 3% річних в розмірі 335,96грн.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, пеня, штраф).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приписами до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо іншій розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд одразу зазначає, що заява відповідача про застосування скорочених строків позовної давності у 6 місяців, з посиланням на ч. 5 ст. 315 ГК України та п.5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Дійсно ч.5 ст.315 ГК України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправника та вантажоодержувача позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Проте, як вбачається з матеріалів справи договір за яким виникла заборгованість (та відповідно нараховані інфляційні втрати з 27.11.2014р., по 17.04.2015р., що становить 11872,13грн., (штраф) в розмірі 518,14грн. та 3% річних в розмірі 335,96грн.), в розумінні ст. 929 ЦК України є договором транспортного експедирування.

Як слід, за таким договором, відповідача (експедитора) не можна вважати вантажовідправником, до якого застосовується положення ст.315 ГК України.

Суд зауважує, що відповідачем не надано договорів, які б підтверджували той факт, що укладаючи спірний договір він діяв, як повірений, за договором доручення (як-то зазначено у п. 1.1.договору).

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що позовні вимоги по нарахованим інфляційним витрат з 27.11.2014р., по 17.04.2015р., в розмірі 11872,13грн., неустойка (штраф) в розмірі 518,14грн., та 3% річних в розмірі 335,96грн. підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Щодо вимог про стягнення інфляції за 27.11.2014р. по 17.04.2015р. суд вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо іншій розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платежів мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунках мають включатися й періоди часу, в якій індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав сплатити вартість отриманого товару в строк до 27.11.2014р., нарахування позивачем інфляції за листопад 2014р. є неправомірними. Так само, є неправомірним нарахування позивачем індексу інфляції за останній неповний місяць заборгованості – квітень.

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки (штрафу) в сумі 518,14грн., яка нарахована на основну суму боргу в розмірі 28785,36грн., за порушення відповідачем обов'язків по договору, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем, на підставі п. 4.10 умов договору, у випадку порушення обов'язків по цьому договору, вина сторона несе відповідальність у вигляді оплати другій стороні штрафу в розмірі 1,8% від суми фрахту по цьому договору таким чином, розмір неустойки (штрафу) ТОВ «Інтертранс ЛТД» становить 518,14грн.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014р. на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За приписами ст.1 наведеного Закону, періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаним Законом, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Донецьк.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. у справі № 826/18327/14, за адміністративним позовом ТОВ «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014 р. № 1053-р».

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проте, Указом Президента України від 14.04.2014р. №405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно якого визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 р.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Крім того, проведення антитерористичної операції на території м. Донецька є загальновідомим фактом, який на підставі ст.35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

Прийняття ж Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1053-р від 30.10.2014р. не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» станом на 17.12.2015р. є 84206, місто Дружківка, вулиця Енгельса, будинок 110, Донецька область.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право субєкта господарювання не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Крім того, у відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" №1275-р. від 02.12.2015р. на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включене м. Дружківка, де проводить свою господарську діяльність позичальник. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України №1053 від 30 жовтня 2014р.

Таким чином, суд відмовляє у задоволені позовних вимог, що стягнення неустойки (штрафу) в сумі 518,14грн. яка нарахована з основної суми боргу в розмірі 28785,36грн. за порушення відповідачем обов'язків по договору №0341/14 від 18.08.2014р. є неправомірними, та, відповідно не підлягають задоволенню.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач також нарахував відповідачу 3% річних в сумі 335,96грн. за період з 27.11.2014р. по 17.04.2015 р.

          Суд перевіривши вказаний розрахунок дійшов висновку про його обґрунтованість, і тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача понесені судові витрати, які складаються з оплати вартості послуг адвоката у розмірі 3500,00грн.

На підтвердження вказаних витрат позивач надав договір про надання правової допомоги №3 від 01.12.2014р. з додатками; видатковий касовий ордер від 13.07.2015р. на суму 3500,00грн; акт виконаних робіт від 13.07.2015р. за договором про надання правової допомоги №3 від 01.12.2014р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2581 від 03.09.2012р.

Проте, суд відмовляє у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3500,00грн., оскільки, наданні позивачем документи не містять будь яких посилань на те, що правова допомога в межах договору про надання правової допомоги №3 від 01.12.2014р. стосується дій виконавця за спором у даній справі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вимог у задоволенні яких судом відмовлено.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідністю «СКР Атаман» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» про стягнення неустойки, інфляційних втрат і 3% річних, за порушення (прострочення) виконання грошового зобов'язання задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, б. 110, код ЄДРПОУ 37155502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКР Атаман» (69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, б. 25-а, кв. 65, код ЄДРПОУ 38784100) інфляційні втрати у розмірі 6879,10грн., 3% річних у розмірі 335,96грн. судовий збір у розмірі 1827,00грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення підписаний 22.12.2015р.          

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Суддя Ю.В. Бокова

Суддя І.А. Бойко