Рішення

від 21.12.2015 по справі 908/5442/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 30/170/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015 Справа № 908/5442/15

за позовом: Приватного підприємства Транспромліс (69035, м. Запоріжжя, пров. Котельний, 2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Житлорембуд (юридична адреса: 69013, м. Запоріжжя, вул. Донецьке шосе, 6; місцезнаходження орендованого приміщення: 69035, м. Запоріжжя, пров. Котельний, 2)

про стягнення 122129,73 грн. заборгованості за договором оренди,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 4 від 01.10.2015 р.;

від відповідача - не з'явився;

Приватне підприємство Транспромліс звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлорембуд про стягнення 124608,75 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №31 від 27.12.2010 р. та договором оренди №6 від 02.01.2013 р., в т.ч.: 71924,99 грн. основного боргу, 41185,00 грн. штрафу, 1349,92 грн. пені, 43372,61 грн. втрат від інфляції та 3776,23 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 193, 216, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що позивачем на виконання умов договору оренди не житлового приміщення №31 від 27.12.2010 р. та договору №6 від 02.01.2013 р. надано відповідачеві послуги оренди, зобов'язання щодо оплати яких відповідачем не виконано. За доводами позивача, станом на дату подання позовної заяви до суду за відповідачем існує заборгованість за зазначеними договорами на загальну суму 71924,99 грн. Крім того, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, на думку позивача, є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.10.2015 р. порушено провадження у справі № 908/5442/15, присвоєно справі номер провадження № 30/170/15, розгляд якої призначено на 30.11.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

Ухвалою від 30.11.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено на 21.12.2015 р. В судовому засідання 21.12.2015 р. розгляд справи продовжено.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

До початку судового розгляду справи від позивача надійшла письмова заява (вих. №78 від 14.12.2015 р.), згідно якої, позивач, в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, остаточно просить стягнути з відповідача 40893,59 грн. інфляційних втрат та надає відповідний розрахунок.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що вказана заява позивача не суперечать приписам статті 22 ГПК України та подана у відповідності до вимог ст. 57 ГПК України, заява про зменшення розміру позовних вимог приймаються судом.

За таких обставин, предметом позову є вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Житлорембуд суми 71924,99 грн. основного боргу за договором оренди нежитлового приміщення №31 від 27.12.2010 р. та договором оренди №6 від 02.01.2013 р., 41185,00 грн. штрафу, 1349,92 грн. пені, 40893,59 грн. втрат від інфляції та 3776,23 грн. - 3% річних, всього - 122129,73 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а також надав довідку щодо заборгованості ТОВ Житлорембуд за вих. №88 від 21.12.2015 р., відповідно до якої сума основного боргу відповідача станом на 21.12.2015 р. становить 71924,99 грн.

Відповідач вимоги ухвал суду від 22.10.2015 р. та 30.11.2015 р. не виконав, письмового відзиву на позов документи в його обґрунтування не надав, представника у судове засідання не направив. Про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У відповідності до вказаних вимог, відповідач про час та місце слухання даної справи був повідомлений належним чином.

Як свідчать матеріали справи, ухвали господарського суду було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ: 69013, м.Запоріжжя, вул. Донецьке шосе, 6 . кв. 226, - і в строки, визначені ст. 87 ГПК України.

Копію ухвали суду від 30.11.2015 р. відповідачу направлено на три адреси - на юридичну адресу: 69013, АДРЕСА_1; на адресу місцезнаходження орендованого приміщення: 69035, м. Запоріжжя, пер. Котельний, 2; на адресу керівника підприємства ОСОБА_2: 69118, АДРЕСА_2.

На адресу суду повернулася ухвала від 22.10.2015 р. з позначкою відділення поштового зв'язку - за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами, які суд визнав достатніми.

В судовому засіданні 21.12.2015 р. справу розглянуто за наявними матеріалами в межах встановленого строку, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2010 р. між Приватним підприємством Транспромліс (Орендодавцем, позивачем у справі) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд» (Орендарем, відповідачем у справі) було укладено договір оренди не житлового приміщення №31 (надалі - Договір-1), відповідно до умов якого Орендодавець передав, Орендар прийняв у тимчасове користування не житлове приміщення загальною площею 155 м 2 за адресою: м.Запоріжжя, пров. Котельний, 2.

Відповідно до п. 2.1 Договору-1 орендоване приміщення надається Орендарю для розміщення офісу 54,2 кв. м., та складу матеріалів 100,00 кв. м.

Орендоване приміщення передається орендодавцю та приймається орендарем протягом 2-х днів з моменту підписання договору (п. 3.1 Договору).

Розмір орендної плати складає 25,00 грн., за 1 м 2 для офісу та 10,00 грн. за 1 м 2 для складу матеріалів, в місяць (пункт 5.1. Договору-1).

Пунктом 5.2 Договору-1 встановлено, що оплата Орендарем за орендоване приміщення проводиться до 15 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Строк оренди складає 24 місяців з моменту підписання договору та діє до 31.12.2012р. (п. 4.1. Договору).

Згідно із п. 4.3 Договору-1, після закінчення строку дії діючого Договору, при відсутності домовленості про його продовження на новий строк, Орендар зобов'язаний здати орендоване приміщення Орендодавцю в 10 денний строк в належному стані (п. 4.3 Договору).

02.01.2013 р., у зв'язку з закінченням терміну дії Договору № 31 від 27.12.2010 р., між позивачем та відповідачем укладено договір № 6 (надалі - Договір-2), відповідно до умов якого Орендодавець передав, Орендар прийняв у тимчасове користування нежитлове приміщення загальною площею 154,2 м 2 за адресою: м. Запоріжжя, пров. Котельний, 2.

Відповідно до п. 2.1 Договору-2 орендоване приміщення надається Орендарю для розміщення офісу 54,2 кв. м., та складу матеріалів 100,00 кв. м.

За визначенням п. 5.1 Договору-2, розмір орендної плати складає 25,00 грн. за 1 м 2 для офісу та 10,00 грн. за 1 м 2 - для складу матеріалів, за місяць.

Пунктом 5.2 Договору-2, встановлено, що оплата орендарем за орендоване приміщення проводиться до 5 числа наступного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку.

Строк дії договору - моменту підписання та до 31.12.2015 р. (п. 4.1. Договору-2).

Відповідно до п. 8.1 Договору-2, після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцю орендоване приміщення в 10 денний строк з моменту закінчення дії Договору по акту прийому-передачі.

Згідно актів прийому-передачі орендованого приміщення для розміщення офісу та складу матеріалів від 27.12.2010 р. та від 02.01.2013 р. орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення для розміщення офісу площею 54,2 кв. м., складу матеріалів - 100,0 кв. м.

Судом встановлено, що на виконання свої зобов'язань, позивачем (Орендодавцем) за період з серпня 2012 р. по вересень 2015 р. надано, а Орендарем прийнято послуги оренди на загальну суму 71 924,99 грн., у тому числі за Договором №31 від 27.12.2010 р. - 11 775,00грн., за Договором № 6 від 02.01.2013 р. - 60 149,99 грн., про що свідчать підписані сторонами та скріплені печатками підприємств акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період. На оплату відповідачу виставлені відповідні рахунки. Наведені обставин підтверджуються копіями наведених актів та рахунків, які долучено до матеріалів справи (арк. справи 34 - 103).

Як вказує позивач, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих за договором послуг не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором-1 в розмірі 11775,00 грн. та за Договором-2 в розмірі 60149,99грн. Всього сума основного боргу складає 71924,99 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Житлорембуд суми 71924,99 грн. основного боргу за договором оренди нежитлового приміщення №31 від 27.12.2010 р. та договором оренди №6 від 02.01.2013 р., 41185,00 грн. штрафу, 1349,92 грн. пені, 40893,59 грн. втрат від інфляції та 3776,23 грн. - 3% річних, всього 122129,73 грн., є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України .

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України .

За своєю правовою природою Договори, за якими між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договорами найму.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання за Договорами оренди позивачем виконано у повному обсязі, а саме, об'єкти оренди передано відповідачу в оренду, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі нерухомого майна, копії яких міститься в матеріалах справи (арк. справи 14, 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору №6 від 02.01.2013 р., розмір орендної плати складає 25,00 грн., за 1 м 2 для офісу та 10,00 грн. за 1 м 2 для складу матеріалів. Оплата орендарем за орендоване приміщення повинна проводитися до 5 числа наступного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку.

Однак, орендна плата відповідачем в обумовлений Договорами оренди розмірі та строку не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Договором.

Згідно із здійсненим позивачем у відповідності до умов Договорів оренди розрахунком, заборгованість відповідача по оренді за період серпня 2012 року по лютий 2015 року, включно, становить 71924,99 грн.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 71924,99 грн. заборгованості за договорами оренди і задовольняє їх в повному обсязі.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення 4185,00 грн. - штрафу, 1349,92 грн. - пені, 40893,59 грн. - інфляційних втрат та 3776,23 грн. - 3% річних (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 549-551, 611 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 9.4 Договору-1 та Договору-2 , які за своїм змістом є ідентичними, за несвоєчасну оплату орендних платежів Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Також, п. 9.5 Договору-1 та Договору-2 передбачено, що за невиконання зобов'язань за діючим договором винна сторона сплачує штраф в розмірі 10% та 5%, відповідно за кожним Договором, від суми заборгованості.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України (сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього сум штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки штрафу, пені та інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , суд дійшов до висновку, що вони складені відповідно до вимог чинного законодавства і в межах заявлених позовних вимог підлягають задоволенню.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов до висновку, що за заявлений позивачем період (за кожним актом окремо, від дати настання зобов'язання по оплаті - до 15 числа поточного місяця за Договором-1 та до 5 числа наступного місяця за Договором-2, по дату подання позовної заяви - 20.10.2015 р.) сума 3% річних становить 3767,16 грн., тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3767,16грн. - 3% річних, в решті суми (9,07 грн.) суд відмовляє, як заявленій необґрунтовано.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 4185,00 грн. - штрафу, 1349,92 грн. - пені, 40893,59 грн. - інфляційних втрат та 3767,16 грн. - 3% річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтями 42 , 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав. Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень по суті спору не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 71924,99 грн. основного боргу, 4185,00грн. штрафу, 1349,92 грн. пені, 40893,59 грн. інфляційних втрат та 3767,16 грн. - 3% річних. В решті заявлених вимог суд відмовляє через необґрунтованість.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» .

Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат. Також, згідно п. 2.2.2 п. 2.2 цієї ж статті за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру належить до сплати - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

З урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог судом розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача суми в загальному розмірі 122129,73 грн., тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати - 1,5 відсотки ціни позову, що складає 1831,95 грн.

Згідно платіжного доручення № 2268 від 20.10.2015 р. позивачем при зверненні до суду сплачено суму 1869,14 грн. судового збору, отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 37,19 грн.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; .

За таких обставин, судовий збір в сумі 37,19 грн., зайво сплачений Приватним підприємством Транспромліс платіжним дорученням № 2268 від 20.10.2015 р. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22 , 33 , 34 , 44 , 49 , ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства Транспромліс (м. Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлорембуд (м. Запоріжжя) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Житлорембуд (юридична адреса: 69013, м. Запоріжжя, вул. Донецьке шосе, 6; місцезнаходження орендованого приміщення: 69035, м. Запоріжжя, пров. Котельний, 2, код ЄДРПОУ 31823661) на користь Приватного підприємства Транспромліс (69035, м. Запоріжжя, пров. Котельний, 2, код ЄДРПОУ 20471730) суму основного боргу в розмірі 71924 (сімдесят одна тисяча дев'ятсот двадцять чотири) грн. 99 коп., штраф в розмірі 4185 (чотири тисячі сто вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., пеню в розмірі 1349 (одна тисяча триста сорок дев'ять) грн. 92 коп., втрат від інфляції в розмірі 40893 (сорок тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 59 коп., 3767 (три тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 16 коп. - 3% річних та 1830 (одна тисяча вісімсот тридцять) грн. 12 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Видати ухвалу про повернення Приватному підприємству Транспромліс (69035, м.Запоріжжя, пров. Котельний, 2, код ЄДРПОУ 20471730) суми 37 (тридцять сім) грн. 19 коп. зайво сплаченого платіжним дорученням № 2268 від 20.10.2015 р. судового збору.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 23.12.2015 р.