Рішення

від 03.12.2015 по справі 910/16270/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2015Справа №910/16270/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доЖитлово-будівельного кооперативу "Імпульс" про стягнення 113 585,52 грн. по первісному позову та про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 46 000,00грн. по зустрічному позову СуддяБорисенко І.І. Представники: від позивача - КравчикС.М. -представник за довіреністю.; від відповідача -Дюкарев Б.О.-директор, Ільїн С.В.- представник за довіреністю. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до відповідача про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 113 58,16 грн., з яких: 66 615,65 грн. сума основного боргу за використану теплову енергію, 2 157,64грн. пені, 4957,13 грн. 3% річних, 39 852,10 грн. інфляційні втрати, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору від 02.07.1999р. №34-0450-3.

Позивач неодноразово подавав до суду заяви про уточнення позовних вимог, в зв'язку з частковими сплатами Відповідачем суми основного боргу.

28.11.2015р. від Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал надійшла остаточна Заява про уточнення позовних вимог №б/н від 28.09.2015р., відповідно до якої позивач повідомив суд, що відповідачем було сплачено основний борг за спожиту теплову енергію в сумі 66 615,65 грн. у зв'язку із чим позивач просив стягнути з Відповідача борг в сумі 46 966,87 грн., з яких 2 157,64грн. пені, 4957,13 грн. 3% річних, 39 852,10 грн. інфляційні втрати, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору від 02.07.1999р. №340450.

У п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011р. зазначено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Відтак, враховуючи, що Позивач фактично зменшив розмір вимог майнового характеру, господарський суд приймає вказану заяву як заяву про зменшення позовних вимог, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідачем подані пояснення по суті спору, в яких відповідач також зазначив, що останнім сплачено суму основного боргу в розмірі 66 615,65 грн., проти позову заперечив з тих підстав, що станом на 01.09.2015р. у Відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед Позивачем за Договором на постачання теплової енергії від 02.07.1999 №34-0450-3.

29.09.2015р. від Житлово-будівельного кооперативу "Імпульс" до канцелярії Господарського суду міста Києва була подана зустрічна позовна заява про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" безпідставно набутих коштів у розмірі 46 000,00грн.

Відповідно до ст. 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши зустрічну позовну заяву суд відзначив, що зустрічний позов відповідає вимогам ст. 60 ГПК України, тому приймається судом до спільного розгляду з первісним позовом.

За таких обставин, суд призначив розгляд зустрічної позовної заяви разом з первісним позовом.

В процесі розгляду справи, Позивач по зустрічному позову подав Заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Відповідача 51 180,06грн.

Дана заява прийнята судом, тому у відповідності до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна зустрічного позову, 51 180,06грн., з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі.

Відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні від 12.11.2015р., надав відзив на зустрічний позов, в якому просив відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

За клопотанням представників сторін, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст. 69 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.07.1999р. між Публічним акціонерним товариством Київенерго та Житлово-будівельним кооперативом "Імпульс" укладено Договір №34-0450-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем (Додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору відповідач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожним параметрам в обсягах, які визначені у Додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни зазначеними у Додатку№4.

Додатком №1 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 2 Додатку №4 до Договору відповідач щомісячно з 12 по 15 число отримує у районному відділі теплозбуту №1 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду який оформлює і повертає один примірник Постачальнику та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 3 Додатку №4 до Договору відповідач сплату за вказаними в п.2 цього Додатку документами виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.11.2012р. до 01.05.2015р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на час звернення до суду становила 66 615,65 грн., що підтверджується звітними відомостями за тепло та теплоносій, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно з Договором теплову енергію.

Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом 01.11.2012р. до 01.05.2015р. теплової енергії у гарячій воді.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2 статті 32 закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була сплачена сума основного боргу в розмірі 66 615,65 грн., яка зарахована за період з 01.11.2012р. до 01.05.2015р.

Сплата заборгованості відповідачем за Договором є свідченням відсутності спору між сторонами в частині основної заборгованості в сумі 66 615,65 грн., що виник за період з 01.11.2012р. до 01.05.2015р

Судом прийнята Заява Позивача про уточнення позовних вимог як заява про зменшення позовних вимог, виходячи з якої й вирішується спір.

Позивачем підтримані заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2 157,64грн. пені, 4957,13 грн. 3% річних, 39 852,10 грн. інфляційні втрати, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору від 02.07.1999р. №340450.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 1 статті 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 3.5 Додатку №4 до Договору передбачено, що за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, відповідно до розрахунку позивача, дійшов висновку про задоволення стягнення пені повністю у розмірі 2 157,64грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням інфляційних втрат від простроченої суми за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційні втрати та проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 957,13грн. та 39 852,10грн. інфляційних втрат.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, по первісному позову покладається на Відповідача.

Щодо зустрічного позову Житлово-будівельного кооперативу "Імпульс" до Публічного акціонерного товариства Київенерго про стягнення безпідставно набутих коштів за Договором на постачання теплової енергії від 02.07.1999 № 34-0450-3 в розмірі 51 180,06 грн. (з урахуванням збільшення), суд вирішив в задоволенні відмовити з наступних підстав:

Між Публічним акціонерним товариством Київенерго (далі - Позивач) та Житлово - будівельним кооперативом Імпульс (далі - Відповідач) укладено Договір на постачання теплової енергії від 02.07.1999 № 34-0450-3 (далі - Договір).

Позивач і Відповідач уклавши 02.07.1999р. Договір №34-0450-3 визначили умови постачання теплової енергії, права та обов'язки сторін.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України Позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з Додатком 1 до Договору, а Відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

На підставі п.2 Додатку №4 до Договору Позивач за зустрічним позовом щомісячно з 12 по 15 число отримує у районному відділі теплозбуту №1 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду який оформлює і повертає один примірник Постачальнику та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказах (відомості обліку споживання теплової енергії теплового вузла обліку №00169322) розрахунки між Позивачем та Відповідачем здійснюються на підставі показів вузла обліку теплової енергії.

Відповідно до ст. 19 Правил, після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії.

Пунктом 23 Правил передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності) відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінам), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до Наказу Національного Агенства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів від 23.01.2008р. №8 Про перезатвердження Методик комерційний облік застосовується у вигляді приладних замірів витрат енергії для здійснення фінансових розрахунків між підприємствами. Будівлі приєднані до мереж центрального теплопостачання, повинні бути обкладені приладами для комерційного обліку теплової енергії, які розміщують на абонентських уводах.

Оплату за теплову енергію від споживача енергопостачальна організація отримує тільки за показниками комерційних приладів обліку.

Показники цих комерційних приладів обліку відображаються в відомостях обліку споживання теплової енергії, розщеплення цих показників відбувається на підставі Додатку №1 до Договору.

Пунктом 2.3.13 Договору визначено, що ПАТ Київенерго повинен додержувати температуру гарячої води на виході з водопідігрівача не нижче 50 0 С.

Відомості обліку спожитої теплової енергії підтверджують додержання Позивачем обсягів постачання теплової енергії визначених Договором.

Відповідно до п.3.1.7 Договору погодженого сторонами, що в разі зменшення обсягів палива на теплових джерелах, чи несвоєчасної сплати в терміни передбачені Додатком №4 до Договору, Енергопостачальна організація залишає за собою право в односторонньому порядку введення обмеження Абоненту встановленої кількості теплової енергії, шляхом зниження температури в подальшому трубопроводі, або зниження об'єму теплопостачання аж до повного його припинення.

Згідно Правил користування тепловою енергією п.40 Споживач теплової енергії зобов'язаний:

- повідомляти теплопостачальну організацію про недоліки в роботі вузла обліку;

- вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил;

- надавати необхідні розрахункові документи на вимогу представників теплопостачальної організації для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показам вузла обліку;

- повідомити теплопостачальну організацію про своє бажання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до Договору.

Відповідно до п. 28 Правил користування тепловою енергією у разі несплати за спожиту теплову енергію теплопостачальна організація має право обмежити або припинити постачання теплової енергії споживачеві та нарахувати штрафні санкції.

Позивач по зустрічному позову стверджує, що ПАТ Київенерго в період надання послуг за Договором, а саме в період з 01.01.2013р. по 01.04.2015р. не додержувався та порушував свій обов'язок щодо забезпечення середньодобової температури носія в подавальному трубопроводі, згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією, в наслідок чого Житлово-будівельний кооператив отримував теплову енергію, температурний показник та якість якої не забезпечував останнього необхідною тепловіддачею та в силу чого рівень температури в житлових приміщеннях багатоквартирного кооперативу, в опалювальний сезон, не відповідала мінімально допустимій температурі сезону.

Тому, за його твердженням він надмірно сплатив кошти за Договором 02.07.1999р. Договір № 34- 0450-3 та як наслідок ПАТ Київенерго безпідставно отримав 51 180,06грн. (з врахуванням заяви про збільшення зустрічних позовних вимог) і що оспорювана ним сума вважається отриманою Відповідачем за зустрічним позовом безпідставно в розумінні ст. 1212 ЦК України.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття, майна або його збереження без достатніх правовових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

- набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

- шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого);

- обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

- відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не грунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином..

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ Київенерго набув кошти за поставлену теплову енергію на підставі укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії від 02.07.1999 № 34- 0450-3.

Суд погоджується з твердженням відповідача по зустрічному позову, що грошові кошти, що були сплачено за поставлену теплову енергію, не передавались у власність чи користування, їх було отримано як оплату за фактично поставлену теплову енергію на підставі Договору.

За таких обставин, ураховуючи, що доказів визнання укладеного Договору недійсним або його розірвання не надано посилання Позивача за зустрічним позовом на те, що оспорювана ним сума вважається отриманою Відповідачем за зустрічним позовом безпідставно в розумінні ст. 1212 ЦК України є необґрунтованими та такими що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом взято до уваги правову позицію стосовно стягнення безпідставно набутих коштів викладену в Постанові Верховного Суду України (судової палати у цивільних та господарських справах) від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13, згідно якої:

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу)

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався Позивач за зустрічним позовом, як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Враховуючи вищевикладене, зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, по зустрічному позову покладається на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Імпульс" (04050, м. Київ, вул. Кравченко Миколи, б.22, код ЄДРПОУ 22885045) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 2 157 (дві тисячі сто п'ятдесят сім) грн. 64коп. пені, 39 852 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 10коп. інфляційні втрати, 4 957 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) грн.13коп. - 3% річних, 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) грн. 65 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.12.2015р.

Суддя І.І. Борисенко