Рішення

від 21.12.2015 по справі 914/3723/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015р. Справа№ 914/3723/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю УЛІСС-ТА (м. Київ)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИ-ТОН (м. Львів)

про: стягнення 553790,52 грн. суми основного боргу, 8995,49 грн. - пені, 613,33 грн. - 3% річних та 8450,99 грн. судового збору

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 30.10.2015 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю УЛІСС-ТА (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИ-ТОН (м. Львів) про стягнення 553790,52 грн. суми основного боргу, 8995,49 грн. - пені, 613,33 грн. - 3% річних та 8450,99 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 05.11.2015 року. Ухвалою суду від 05.11.2015 року розгляд справи відкладено до 12.11.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 12.11.2015 року розгляд справи відкладено до 18.11.2015 року, в зв'язку з клопотанням відповідача та відсутністю його представника. Ухвалою суду від 18.11.2015 року розгляд справи відкладено до 02.12.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 02.12.2015 року розгляд справи відкладено до 16.12.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 16.12.2015 року розгляд справи відкладено до 21.12.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.10.2015 року, про відкладення від 05.11.2015 року, від 12.11.2015 року, від 18.11.2015 року, від 02.12.2015 року, від 16.12.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

12.11.2015 року за вх. № 48960/15 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

12.11.2015 року за вх. № 49037/15 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

16.12.2015 року за вх. № 54443/15 позивач подав нормативно та документально підтверджений розрахунок.

21.12.2015 року за вх. № 6040/15 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 553675,47 грн. суми основного боргу, 8995,49 грн. - пені, 613,33 грн. - 3% річних та 8450,99 грн. судового збору

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.10.2015 року, про відкладення від 05.11.2015 року, від 12.11.2015 року, від 18.11.2015 року, від 02.12.2015 року, від 16.12.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 1477 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 16.12.2015 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

10.11.2015 року за вх. № 48403/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 21.12.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 01 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТРИ-ТОН (надалі - відповідач) і Товариством з обмеженою відповідальністю ФО ПРИНТ (надалі - позивач, постачальник) було укладено Договір поставки № 011014-ЛВ (надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставити відповідачеві товар, а відповідач прийняти і своєчасно оплатити товар на умовах визначених у договорі поставки. Сторони в п. 2.5. Договору поставки визначили, що датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару та оформлення Сторонами відповідних товаро-супровідних документів на товар. Відповідно до п.4.1. Договору, ОСОБА_2 зобов'язався здійснювати оплату товару на умовах відстрочення платежу , а саме: щомісячна оплата товару рівними частинами до 25-го числа кожного місяця протягом 12 місяців з моменту здійснення поставки товару. Умовами договору, зокрема п. 4.2. Договору передбачено, що ціна отриманого, але повністю не оплаченого товару підлягає зміні у зв'язку зі зміною курсу гривні НБУ по відношенню до долару США більш ніж на 3 % від дати поставки товару й до моменту остаточної його оплати Покупцем (як протягом строку відстрочення так і після його закінчення).

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ст.692 ЦК України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, а у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань, визначені ст. 193 ГК України, в якій зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічне положення містить ст.526 ЦК України, якою встановлено, що має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статті 525 ЦК України, яка повністю кореспондується із ч. 7 ст. 193 ГК України, встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору поставки, постачальник здійснив поставку і передав у власність відповідача товари, що засвідчено підписами представників сторін у видатковій накладній.

ОСОБА_2 свої зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав, оскільки не оплатив постачальнику отримані товари в строки, що погоджені в договорі поставки , а саме:

За накладною № 1699720/1 від 01.10.2014 р.:

Вартість поставленого товаруСтрок для остаточного розрахунку за товарСплачено, грн.Борг, грн. 373337,52до 25.09,2015 34 148,22 339 189,30 Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання питання щодо погашення боргу за простроченими щомісячними платежами постачальник звертався до відповідача з претензією №04/15 від 07.04.2015 р. з вимогою сплатити заборгованість з урахуванням індексації у зв'язку зі зміною курсу НБУ гривні по відношенню до долару СІЛА, та надавши розрахунок індексації, повідомив відповідача про зміну ціни неоплаченого товару. Але відповіді на претензію відповідач не надав і борг не оплатив.

Позивач звертає увагу на те, що 05 жовтня 2015 року між позивачем та постачальником було укладено договір №05102015 про відступлення права вимоги, за умовами якого, керуючись положеннями ст.ст. 512-519 ЦК України, постачальник (Первісний кредитор) відступив, а позивач (Новий кредитор) набув право вимоги, належне Первісному кредиторові за договором поставки, включаючи, але не обмежуючись наступним: вимагати від Боржника оплати заборгованості за товари, що вже були надані Первісним кредитором і отримані Боржником до дати набрання чинності цим Договором, а також сплати штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, 3% річних за порушення грошових зобов'язань у розмірі, строки і у випадках, передбачених Основним договором та чинним законодавством України. Позивач, як Новий кредитор одержав право замість Первісного кредитора здійснювати індексацію заборгованості за товар у зв'язку зі зміною курсу НБУ гривні по відношенню до долара США та вимагати від Боржника оплати заборгованості за товари з урахуванням проведеної індексації відповідно до умов Основного Договору.

Позивач наголошує, що у п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги сторони зазначили, що право вимоги на день його підписання, складає в сумі 553790,52 грн., з якої:

- 339189,30 грн.-сума боргу затовар по накладній № 1699720/1 від 01.10.2014 р.;

- 214601,22 грн . - сума індексації боргу у зв'язку зі зміною курсу НБУ гривні до долару США. (п. 4.2.Основного Договору) станом на дату підписання цього договору. Розмір штрафних санкцій, інфляційних, 3% річних та індексації суми боргу встановлюється на день пред'явлення вимоги Нового кредитора до Боржника, або на день прийняття судового рішення.

Позивач зазначає, що на виконання умов п. 3.2. Договору про відступлення права вимоги первісний кредитор за Актом приймання-передачі передав позивачеві документи, що підтверджують право вимоги до Боржника, а також листом №15 від 05.10.2015р. письмово повідомив Боржника про відступлення права вимоги.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Зі змісту ст. 513 цього Кодексу вбачається, що правочин стосовно заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

В силует. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вищенаведеного, за твердженням позивача, відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 553 790,52 грн., оскільки з моменту укладання договору про відступлення права вимоги і до цього часу позивач взагалі не отримував коштів від відповідача.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічне положення містить ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, яка визначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених договором.

Так, за твердженням позивача, за умовами п. 6.2. Договору, передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату товару, у вигляді пені за несвоєчасну оплату товару, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

На думку позивача, саме у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання, відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 8995,49 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Внаслідок прострочення грошових зобов'язань, відповідач повинен сплатити борг з урахуванням індексу інфляції.

Також, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховуються 3 % річних, розмір яких становить 613,33 грн.

Отже, за твердженням позивача, загальна сума позовних вимог становить 563 399,34 грн., з якої: 553 790,52 сума основного боргу, 8 995,49 грн. - пеня, 613,33 грн. - 3 % річних.

21.12.2015 року за вх. № 6040/15 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 553675,47 грн. суми основного боргу, 8995,49 грн. - пені, 613,33 грн. - 3% річних та 8450,99 грн. судового збору

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 01 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТРИ-ТОН (надалі - відповідач) і Товариством з обмеженою відповідальністю ФО ПРИНТ (надалі - позивач, постачальник) було укладено Договір поставки № 011014-ЛВ (надалі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставити відповідачеві товар, а відповідач прийняти і своєчасно оплатити товар на умовах, визначених у Договорі поставки. Сторони в п. 2.5. Договору поставки визначили, що датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару та оформлення Сторонами відповідних товаро-супровідних документів на товар. Відповідно до п.4.1. Договору, ОСОБА_2 зобов'язався здійснювати оплату товару на умовах відстрочення платежу, а саме: щомісячна оплата товару рівними частинами до 25-го числа кожного місяця протягом 12 місяців з моменту здійснення поставки товару. Умовами Договору, зокрема п. 4.2. Договору передбачено, що ціна отриманого, але повністю не оплаченого товару підлягає зміні у зв'язку зі зміною курсу гривні НБУ по відношенню до долару США більш ніж на 3 % від дати поставки товару й до моменту остаточної його оплати Покупцем (як протягом строку відстрочення, так і після його закінчення).

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ст. 692 ЦК України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, а у разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

На виконання умов договору поставки, постачальник здійснив поставку і передав у власність відповідача товари, що засвідчено підписами представників сторін у видатковій накладній.

ОСОБА_2 свої зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав, оскільки не оплатив постачальнику отримані товари в строки, що погоджені в Договорі поставки, а саме:

За накладною № 1699720/1 від 01.10.2014 р.: Вартість поставленого товару становить 373337,52 грн. Строк для остаточного розрахунку за товар - до 25.09.2015 р., сплачено - 34 148,22 грн, тому борг становить 34 148,22 грн.

З метою досудового врегулювання питання щодо погашення боргу за простроченими щомісячними платежами, постачальник звертався до відповідача з претензією № 04/15 від 07.04.2015 р. з вимогою сплатити заборгованість з урахуванням індексації, у зв'язку зі зміною курсу НБУ гривні по відношенню до долару США, та надавши розрахунок індексації, повідомив відповідача про зміну ціни неоплаченого товару. Але відповіді на претензію відповідач не надав і борг не оплатив.

05 жовтня 2015 року між позивачем та постачальником було укладено Договір №05102015 про відступлення права вимоги, за умовами якого, керуючись положеннями ст.ст. 512-519 ЦК України, постачальник (Первісний кредитор) відступив, а позивач (Новий кредитор) набув право вимоги, належне Первісному кредиторові за договором поставки, включаючи, але не обмежуючись наступним: вимагати від Боржника оплати заборгованості за товари, що вже були надані Первісним кредитором і отримані Боржником до дати набрання чинності цим Договором, а також сплати штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, 3% річних за порушення грошових зобов'язань у розмірі, строки і у випадках, передбачених Основним договором та чинним законодавством України. Позивач, як Новий кредитор одержав право, замість Первісного кредитора, здійснювати індексацію заборгованості за товар у зв'язку зі зміною курсу НБУ гривні по відношенню до долара США та вимагати від Боржника оплати заборгованості за товари з урахуванням проведеної індексації, відповідно до умов Основного Договору.

Позивач наголошує, що у п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги сторони зазначили, що право вимоги на день його підписання, складає в сумі 553790,52 грн., з якої:

- 339189,30 грн. - сума боргу за товар по накладній № 1699720/1 від 01.10.2014 р.;

- 214601,22 грн . - сума індексації боргу, у зв'язку зі зміною курсу НБУ гривні до долару США. (п. 4.2.Основного Договору) станом на дату підписання цього договору. Розмір штрафних санкцій, інфляційних, 3% річних та індексації суми боргу встановлюється на день пред'явлення вимоги Нового кредитора до Боржника, або на день прийняття судового рішення.

На виконання умов п. 3.2. Договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор за Актом приймання-передачі передав позивачеві документи, що підтверджують право вимоги до Боржника, а також листом № 15 від 05.10.2015 р. письмово повідомив Боржника про відступлення права вимоги.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Зі змісту ст. 513 цього Кодексу вбачається, що правочин стосовно заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

В силу ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вищенаведеного, за твердженням позивача, відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 553 790,52 грн., оскільки з моменту укладання договору про відступлення права вимоги і до цього часу позивач взагалі не отримував коштів від відповідача.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічне положення містить ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, яка визначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених договором.

Так, за умовами п. 6.2. Договору, передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату товару, у вигляді пені за несвоєчасну оплату товару, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

У зв'язку із порушенням грошового зобов'язання, відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 8995,49 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховуються 3 % річних, розмір яких становить 613,33 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

21.12.2015 року за вх. № 6040/15 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 553675,47 грн. суми основного боргу, 8995,49 грн. - пені, 613,33 грн. - 3% річних та 8450,99 грн. судового збору.

Отже, судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача суму основного бору у розмірі 553675,47 грн., 8995,49 грн. - пеня, 613,33 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не заперечив та не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (збільшених) позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю УЛІСС-ТА до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИ-ТОН про стягнення 553675,47 грн. суми основного боргу, 8995,49 грн. - пені, 613,33 грн. - 3% річних є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 144 від 20.10.2015 року на суму 8450,99 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ-ТОН» (79031, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код 34522162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УЛІСС-ТА (01133, м. Київ. АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 34938138) 553675 (п'ятсот п'ятдесят три тисячі шістсот сімдесят п'ять) грн. 47 коп. - суми основного боргу, 8995 (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 49 коп. - пені, 613 (шістсот тринадцять) грн. 33 коп. - 3% річних та судовий збір у розмірі 8449 (вісім тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 26 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.12.2015 року.