Рішення

від 18.12.2015 по справі 914/3875/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2015р. Справа№ 914/3875/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Статус МКС (м. Львів)

до відповідача: Приватного підприємства Сандрик (м. Львів)

про: стягнення 8931,00 грн. суми основного боргу, 2191,85 грн. - пені, 30,75 грн. - 3% річних, 3702,94 грн. - інфляційних втрат, 1786,20 грн. - штрафу

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 30.06.2015 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Статус МКС до Приватного підприємства Сандрик про стягнення 8931,00 грн. суми основного боргу, 2191,85 грн. - пені, 30,75 грн. - 3% річних, 3702,94 грн. - інфляційних втрат, 1786,20 грн. - штрафу.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.11.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 16.11.2015 року. Ухвалою суду від 16.11.2015 року розгляд справи відкладено до 25.11.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 25.11.2015 року розгляд справи відкладено до 04.12.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 04.12.2015 року розгляд справи відкладено до 18.12.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.11.2015 року, про відкладення від 16.11.2015 року, від 25.11.2015 року, від 04.12.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

25.11.2015 року за вх. № 5511/15 позивач подав заяву про уточнення прохальної частини позовної заяви та зменшення позовних вимог.

18.12.2015 року за вх.. № 5995/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 8931,00 грн. суми основного боргу, 2191,85 грн. - пені, 230,75 грн. - 3% річних, 3533,25 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.11.2015 року, про відкладення від 16.11.2015 року, від 25.11.2015 року, від 04.12.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 04.12.2015 р. про відкладення розгляду справи на 18.12.2015 р. є копія Списку № 1450 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 10.12.2015 року.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21553413 від 18.12.2015 року, Приватне підприємство Сандрик в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79066, АДРЕСА_1.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідачів.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 18.12.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 18.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Статус МКС (надалі - позивач, Постачальник) та Приватним підприємством Сандрик (надалі - відповідач, Покупець) було укладено Договір № 1811-01 (надалі - Договір), відповідно до умов якого ТзОВ Статус МКС взяло на себе зобов'язання постачати, а ПП Сандрик зобов'язалося приймати та оплачувати продукцію - товарний бетон.

Позивач наголошує, що на виконання умов Договору у період з 20.11.2014 р. по 26.12.2014 р. ТзОВ Статус МКС здійснило поставку ПП Сандрик бетону на загальну суму 28931,00 гри.

Позивач звертає увагу на те, що у п. 5.5. Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом 80 % передоплати, яка повинна бути сплачена покупцем протягом 3-х днів з моменту виставлення рахунку постачальником. Остаточний розрахунок здійснюється покупцем протягом трьох днів з моменту поставки продукції.

Позивач зазначає, що пункт 5.6. Договору надавав постачальнику право здійснити поставку продукції без наявності передоплати та зобов'язував покупця оплатити поставлену продукцію протягом трьох днів з моменту її поставки. Однак, в порушення договірних зобов'язань, отриманої від ТзОВ Статус МКС продукції відповідач у повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим у ПП Сандрик виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 8931,00 грн.

За твердженням позивача, неоплаченими залишились видаткові накладні № 4937 від 20.11.2014 р. на суму 1 031,00 грн. (залишок боргу 131,00 грн.), № 5450 від 17.12.2014 р. на суму 4 900,00 грн., № 5539 від 26.12.2014 р. на суму 3 900,00 грн.

Позивач зазначає, що неодноразові вимоги, в тому числі письмова вимога від 15.10.2015 р., щодо виконання умов Договору з оплати за поставлений товар керівництвом ПП Сандрик до уваги взяті не були, в зв'язку з чим ТзОВ Статус МКС змушене звернутися до суду із позовом про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.

Позивач зазначає, що пунктом 7.1. Договору поставки № 1811-01 від 18.11.2014 року передбачено, що за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої продукції за кожен день прострочення оплати. За порушення оплати більше ніж на 15 днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми боргу.

18.12.2015 року за вх. № 5995/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 8931,00 грн. суми основного боргу, 2191,85 грн. - пені, 230,75 грн. - 3% річних, 3533,25 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач, всупереч вимогам суду, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів виконання своїх господарських зобов'язань не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 229 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції, відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно визначення ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 18.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Статус МКС (надалі - позивач, Постачальник) та Приватним підприємством Сандрик (надалі - відповідач, Покупець) було укладено Договір № 1811-01 (надалі - Договір), відповідно до умов якого ТзОВ Статус МКС взяло на себе зобов'язання постачати, а ПП Сандрик зобов'язалося приймати та оплачувати продукцію - товарний бетон.

На виконання умов Договору, у період з 20.11.2014 р. по 26.12.2014 р. ТзОВ Статус МКС здійснило поставку ПП Сандрик бетону на загальну суму 28931,00 гри.

У п. 5.5. Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом 80 % передоплати, яка повинна бути сплачена покупцем протягом 3-х днів з моменту виставлення рахунку постачальником. Остаточний розрахунок здійснюється покупцем протягом трьох днів з моменту поставки продукції.

Пункт 5.6. Договору надавав постачальнику право здійснити поставку продукції без наявності передоплати та зобов'язував покупця оплатити поставлену продукцію протягом трьох днів з моменту її поставки. Однак, в порушення договірних зобов'язань, вартість отриманої від ТзОВ Статус МКС продукції відповідач у повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим у ПП Сандрик виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 8931,00 грн.

Неоплаченими залишились видаткові накладні № 4937 від 20.11.2014 р. на суму 1 031,00 грн. (залишок боргу 131,00 грн.), № 5450 від 17.12.2014 р. на суму 4 900,00 грн., № 5539 від 26.12.2014 р. на суму 3 900,00 грн.

Неодноразові вимоги, в тому числі письмова вимога від 15.10.2015 р., щодо виконання умов Договору з оплати за поставлений товар керівництвом ПП Сандрик до уваги взяті не були, в зв'язку з чим ТзОВ Статус МКС змушене звернутися до суду із позовом про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.

Пунктом 7.1. Договору поставки № 1811-01 від 18.11.2014 року передбачено, що за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої продукції за кожен день прострочення оплати.

18.12.2015 року за вх. № 5995/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 8931,00 грн. суми основного боргу, 2191,85 грн. - пені, 230,75 грн. - 3% річних, 3533,25 грн. - інфляційних втрат.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Статус МКС до Приватного підприємства Сандрик про стягнення 8931,00 грн. суми основного боргу, 2191,85 грн. - пені, 230,75 грн. - 3% річних, 3533,25 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 1622 від 06.11.2015 року на суму 1218,00 грн. про сплату судового збору.

Згідно ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Сандрик (79066, АДРЕСА_2, ідент. код 20824128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Статус МКС (79024, м. Львів, вул. Промислова, 50/52, ідент. код 37123114) 8931 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 00 коп. суми основного боргу, 2191 (дві тисячі сто дев'яносто одну) грн. 85 коп. - пені, 230 (двісті тридцять) грн. 75 коп. - 3% річних, 3533 (три тисячі п'ятсот тридцять три) грн. 25 коп. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Наказ видати в порядку статті 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.12.2015 року