Рішення

від 22.12.2015 по справі 917/2357/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015 Справа № 917/2357/15

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Принцип", вул. Шевченка, буд. 32, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. І.Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621

про стягнення 33 879,60 грн .

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

Суть спору: розглядається позовна заява Приватного підприємства "Фірма "Принцип" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" 33 879,60 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 18.01.2013 р. Договору поставки товару № 0066-СН, з яких : 19 289,14 грн. основний борг, 13 595,36 грн. інфляційні втрати та 995,10 грн. 3% річних за період з 10.01.2014 р. по 30.09.2015 р..

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, його явка в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась. Відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" останній був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, його явка в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, вимоги суду не виконав, причин щодо цього не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання про його продовження, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача у судовому засіданні 03.12.2015 р., оцінивши надані докази, суд,

встановив:

18.01.2013 р. між Приватним підприємством "Фірма "Принцип" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець) було укладено Договір поставки № 0066-СН (а.с. 9-12, далі - Договір поставки № 0066-СН), за умовами якого Приватне підприємство "Фірма "Принцип" (постачальник) зобов'язувалося в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець) зобов'язувалося прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією - (ями) (надалі іменується "специфікація"), що є додатками до цього Договору (п. 1.2 Договору поставки № 0066-СН);

- специфікація № 1 викладена у п. 1.4 Договору поставки № 0066-СН;

- загальна ціна товару за цим Договором становить 10 384,32 грн., в тому числі ПДВ (п. 1.4 Договору поставки № 0066-СН);

- поставка товару за цим Договором здійснюється у такі строки : 5 календарних днів з дати отримання постачальником заявки покупця факсом або поштою. Вид транспорту - автомобіль. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу (п. 2.1 та п. 2.4 Договору поставки № 0066-СН);

- розрахунки за товар здійснюються протягом 30-ти кaлeндaрниx днів з моменту одержання товару. Оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі (п. 6.1, п. 6.2 Договору поставки № 0066-СН);

- товар приймається Покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару Покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей (п. 9.2 Договору поставки № 0066-СН);

- у випадку порушення Покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь Постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 10.6 Договору поставки № 0066-СН);

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього Договору закінчується 31 грудня 2014 р. (п. 13.1, п. 13.2 Договору поставки № 0066-СН).

До вказаного Договору поставки № 0066-СН між сторонами було укладено Додаткові угоди, згідно яких сторони вносили зміни до п. 1.4 Договору та специфікації, а саме :

- Додаткова угода № 1 від 11.03.2013 р., згідно якої сторони узгодили, що загальна сума Договору становить 111 325,91 грн., а також доповнили договір специфікацією № 2 (а.с. 13-15);

- Додаткова угода № 2 від 13.06.2013 р., згідно якої сторони узгодили, що загальна сума Договору становить 118 507,91 грн., а також доповнили договір специфікацією № 3 (а.с. 16);

- Додаткова угода № 3 від 03.09.2013 р., згідно якої сторони узгодили, що загальна сума Договору становить 255 149,49 грн., а також доповнили договір специфікацією № 4 (а.с. 17-20);

- Додаткова угода № 4 від 19.09.2013 р., згідно якої сторони узгодили, що загальна сума Договору становить 262 226,49 грн., а також доповнили договір специфікацією № 5 (а.с. 21).

На виконання умов Договору поставки № 0066-СН з урахуванням додаткових угод позивачем в межах підстав позову було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 40 072,01 грн.. Зокрема, факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару відповідачеві за Договором поставки № 0066-СН з урахуванням додаткових угод підтверджується видатковою накладною №10865 від 11.12.2013 р. на суму 39 565,79 грн. (а.с. 22-23) та видатковою накладною № 11290 від 24.12.2013р. на суму 506,22 грн. (а.с. 24). Дані первинні документи підписані представниками сторін, скріплені печаткою позивача та штемпелем відповідача, судом оглянуто оригінали останніх та встановлено, що залучені до позовної заяви копії відповідають оригіналам.

За даними позивача відповідачем на виконання умов Договору поставки 26.02.2015 р. було проведено лише часткову оплату отриманого ним від позивача товару у розмірі 20 782,87 грн., на момент пред'явлення позову заборгованість відповідача складає 19 289,14 грн..

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача 33 879,60 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 18.01.2013 р. Договору поставки товару № 0066-СН, з яких : 19 289,14 грн. основний борг, 13 595,36 грн. інфляційні втрати та 995,10 грн. 3% річних за період з 10.01.2014 р. по 30.09.2015 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору поставки № 0685-СН, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором поставки, поставивши відповідачеві товар за вказаними вище видатковими накладними на загальну суму 40 072,01 грн.. В свою чергу, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором поставки та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив вартість поставленого за вказаними видатковими накладними товару не у повному обсязі та з порушенням визначених Договором поставки строків, заборгованість останнього на момент пред'явлення даного позову до суду та розгляду справи у суді складає 19 289,14 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 19 289,14 грн. є підтвердженими документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 13 595,36 грн. інфляційних втрат та 995,10 грн. трьох процентів річних, суд встановив, що позивачем неправильно визначено момент прострочення відповідачем зобов'язання з оплати отриманого ним від позивача товару, а саме :

- відповідно до умов п. 6.1 Договору обов'язок з оплати отриманого відповідачем від позивача товару за видатковою накладною № 10865 від 11.12.2013 р. спливає 10.01.2014 р., тобто, прострочення виконання відповідачем вищезазначеного зобов'язання починається з 11.01.2014 р.;

- відповідно до умов п. 6.1 Договору обов'язок з оплати отриманого відповідачем від позивача товару за видатковою накладною № 11290 від 24.12.2013 р. спливає 23.01.2014 р., тобто, прострочення виконання відповідачем вищезазначеного зобов'язання починається з 24.01.2014 р..

Проте, суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, за період з 11.01.2014 р. по 30.09.2015 р . на суму боргу за видатковою накладною № 10865 від 11.12.2013р. та за період з 24.01.2014 р. по 30.09.2015 р. на суму боргу за видатковою накладною №11290 від 24.12.2013 р., встановив, що допущені позивачем помилки при визначенні моменту прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару не вплинули на розмір інфляційних втрат та 3% річних, який суд визнає правомірним та таким, що підлягає до стягнення (перерахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19 289,14 грн. основного боргу, 13 595,36 грн. інфляційних втрат та 995,10 грн. 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при пред'явленні даного позову судові витрати з оплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. І.Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621), ідентифікаційний код юридичної особи 05756783, р/р 26007057004679 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305229 на користь Приватного підприємства "Фірма "Принцип" (вул. Шевченка, буд. 32, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600), ідентифікаційний код юридичної особи 22522420, р/р 26007055232597 в ОСОБА_1. ГРУ "Приватбанк", МФО 331401 - 19 289,14 грн. основного боргу, 13 595,36 грн. інфляційних втрат, 995,10 грн. 3% річних та 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.