Рішення

від 08.12.2015 по справі 921/1110/15-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2015 р.Справа № 921/1110/15-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи Підволочиського району Тернопільської області

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Макгри", с. Малий Ходачків Тернопільського району Тернопільської області

про cтягнення заборгованості в сумі 108 939 грн.

за участю представників сторін:

позивача: уповноважений ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 29.12.2014 р.;

відповідач: не з"явився;

В судовому засіданні 21.04.2015р. представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв'язку з відсутністю відповідних клопотань сторін.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи Підволочиського району Тернопільської області, звернулося 11.11.2015 р. (вх. № 1158) до господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного підприємства "Макгри" с. Малий Ходачків Тернопільського району Тернопільської області, про cтягнення заборгованості в сумі 108 939 грн, посилаючись на невиконання останнім зобов"язань, що виникли з договору купівлі-продажу № 21/02-14 від 20.02.2014 р. в частині проведення оплати за відпущений товар - вугілля.

Позов обґрунтовується копією договору № 21/02-14 від 20.02.2014 р.; копією претензії № 1 від 31.10.2015 р.; актами звірок розрахунків станом на 31.10.2015 р., заявою № 2483 від 29.10.2015 р. про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 12 листопада 2015 року порушено провадження у справі, витребувано від сторін додаткові документи, судове засідання призначено на 24 листопада 2015 року, з подальшим відкладенням розгляду справи на 08 грудня 2015 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподання останнім витребуваних судом документів.

Позивач в судовому засіданні подав копію договору № 20/02-14 від 20.02.2014 р.; копії податкових накладних № 33 від 31.03.2014 р. та № 36 від 07.04.2014 р.; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору

Крім того, позивачем подано письмові пояснення щодо факту укладення договору № 5 від 03.11.2014 р.; реєстр видаткових накладних за березень та квітень 2014 року; копії товаро-транспортних накладних. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд про їх задоволення.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення йому ухвал суду, містяться у матеріалах справи).

Враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою відповідно до ухвали від 24.11.2015 року, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши додатково представлені докази в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

20 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агробізнес , як продавцем, та ОСОБА_1 підприємством Макгри , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 21/02-14 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу вугілля, за умови його наявності на складі, в кількості згідно замовлень, рахунків та накладних, а відповідач зобов"язувався прийняти та оплатити даний товар ( п.1.1. договору).

Згідно п. 3.3. Договору, завантаження, вивіз партії товару здійснюється транспортом та за рахунок Покупця. При цьому партія товару вважається переданою Продавцем і прийнятою покупцем з моменту підписання видаткової накладної.

Розділом 4 Договору сторонами визначено порядок проведення розрахунків за товар. Так, відповідно до п.4.1 Договору розрахунок за товар проводиться на умовах 100% передоплати або протягом трьох календарних днів з моменту отримання партії товару.

Даний договір укладено з 20.02.2014 р. (з моменту підписання) і до 31.12.2014 року.

Як свідчать наявні у справі докази, позивач належним чином виконав свої зобов"язання за даним договором, поставивши власним транспортом ПП "Макгри" 237,1 тонну вугілля на загальну суму 167709, 00 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних № 36 від 07.04.2014 р.; № 33 від 31.03.2014 р., котрі підписано уповноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб, а також додатково копіями товарно-транспортних накладних ААК № №1-4 від 31.03.2014 року, №№5-7 від 07.04.2014 року з відміткою в графі "вантаж одержав" про отримання товару відповідачем шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки ПП "Макгри".

Однак, як стверджує позивач, і це вбачається з поданих суду документів, відповідач взятих на себе зобов"язань з оплати отриманого вугілля не виконав. Надіслану йому претензію № 2485 від 31.10.2015 року про сплату боргу в розмірі 108939,00 грн. залишив без відповіді та задоволення.

Предметом позовних вимог позивачем визначено також суму боргу в розмірі 108939 грн. При цьому позивач зазначив, що 20 лютого 2014 року між ПП "Макгри" та ТзОВ "Агробізнес" було укладено договір купівлі продажу № 20/02-14, згідно якого ТОВ "Агробізнес" має перед ПП "Макгри" невиконане грошове зобов"язання у сумі 58770, 00 грн, строк виконання якого настав. Дані твердження додатково підтверджує копіями видаткових накладних № РН-0000062 від 21.11.2014 р. на суму 4770 грн., № РН-0000061 від 20.11.2014р. на суму 5400 грн., № РН-0000060 від 19.11.2014р. на суму 5400 грн., № РН-00000592 від 18.11.2014р. на суму 5400 грн., № РН-0000058 від 17.11.2014р. на суму 5400 грн, № РН-0000057 від 14.11.2014 на суму 5400 грн., № РН-0000056 від 13.11.2014р. на суму 5400 грн., № РН-0000055 від 12.11.2014р. на суму 5400 грн, № РН-0000054 від 11.11.2014р. на суму 5400 грн, № РН-0000053 від 10.11.2014р. на суму 5400 грн та № РН-0000052 від 07.11.2014р. на суму 5400 грн., які свідчать про отримання позивачем від відповідача цегли марки М-75 на загальну суму 58770 грн.

Спираючись на приписи статті 601 ЦК України та заяву № 2483 від 29.10.2015 року, позивачем проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, про що повідомлено 03.11.2015 року в односторонньому порядку відповідача у справі (докази надіслання заяви містяться у справі).

Оцінюючи зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі - продажу товару, що регулюються § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, продавець зобов'язується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 32 ГПК України, визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до положень статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Як зазначалось вище, підставою позову позивачем визначено порушення відповідачем зобов'язань, що виникли згідно умов договору №21/02-14 від 20.02.2014 р.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч.2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріали справи свідчать, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на виконання умов укладеного договору № 21/02-14 на підставі видаткових накладних №33 від 31.03.2014р. (91 000, 00 грн), №36 від 07.04.2014р. (76 709, 00 грн) передано, а відповідачем через свого представника ОСОБА_3 отримано зазначений у накладних товар - вугілля на загальну суму 167 709, 00 грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами представника підприємства на видаткових накладних, які засвідчені відтиском печатки ПП "Макгри" та не заперечується ним у встановленому законом порядку, оскільки такі в матеріалах справи відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні не надав довіреностей, на підставі яких відповідачем було отримано товар, надавши у зв"язку з цим письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що товар отримувався безпосередньо керівником підприємства.

Також зазначив, що у зв'язку з відсутністю необхідного транспорту у Відповідача, вивіз товару - вугілля, за усною домовленістю сторін, було здійснено транспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними (копії знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при підписанні покупцем видаткової накладної , яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України .

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" у редакції, чинній на момент існування спірних відносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Статтею 65 Господарського кодексу України встановлено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Зі змісту видаткових накладних вбачається, що товар був прийнятий керівником відповідача, про що свідчить підпис на накладних, який завірений печаткою, що є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні даної господарської операції.

Звертає увагу суду, що відповідно до положень Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р., довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей , проте не є документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції по передачі чи прийняттю товару.

Зібрані по справі докази підтверджують доводи позивача з приводу того, що відповідач у строк, вказаний у п.4.1 договору та з урахуванням приписів ст.692 ЦК України, не здійснив розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого за відповідачем рахується борг з оплати вартості отриманого товару на суму 167709,00 грн .

З метою досудового врегулювання спору 31.10.2015 р. позивачем направлена претензія № 1 про погашення заборгованості, котра останнім залишена без відповіді.

Надаючи правову оцінку діям позивача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів та обставин справи.

При цьому, зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань. Добровільне виконання зобов'язання на стадії виконавчого провадження допускається і шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог (зазначена позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 01.11.2005р. № 15/154).

Зважаючи на наявність у позивача перед відповідачем однорідних грошових зобов"язань, 29 жовтня 2015 року, в порядку ст. 601 ЦК України позивачем було направлено відповідачу заяву про залік зустрічних однорідних вимог на суму 58770, 00 грн (заява № 2483, надіслана відповідачу 03.11.2015 р. рекомендоване відправлення № 4602506102566).

Враховуючи вищенаведені приписи закону, суд доходить висновку про дотримання позивачем порядку проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв"язку з цим констатує, що станом на 11.11.2015р. (дата звернення з позовом) заборгованість відповідача становить 108 939, 00 грн., що не спростовано відповідачем у справі.

Згідно ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За даних обставин, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 108 939, 00 грн. боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами в установленому законом порядку, не запереченими належними доказами відповідачем у справі, підлягають до задоволення шляхом примусового стягнення з відповідача. Доказів, які б свідчили про погашення відповідачем встановленої суми боргу сторонами не подано, а матеріали справи - не містять.

Разом з тим, згідно статті 49 ГПК України господарський суд покладає на відповідача відшкодування всієї суми судового збору, оскільки внаслідок неправильних дій підприємства спір доведено до судового розгляду.

Аналогічна правова позиція наведена в п.п.4.6, 4.7, 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

В судовому засіданні 08.12.2015р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 509, 525-526, 530, 599, 601, 629, 655, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 203 ГК України, ст.ст. 1, 2, 4 2 -4 7 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст.81 1 , 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Макгри" (с. Малий Ходачків Тернопільського району Тернопільської області, вул. В. Великого, 2 ідентифікаційний код 33441858) - 108 939 (сто вісім тисяч дев"ятсот тридцять дев"ять) грн 00 коп. боргу та 1634 (одну тисячу шістсот тридцять чотири) грн 09 коп судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (с. Токи Підволочиського району Тернопільської області, 30915832).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "11" грудня 2015 року.

Суддя Н.О. Андрусик