Рішення

від 22.12.2015 по справі 909/1261/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 р. Справа № 909/1261/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретар судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповдальністю "ЕКО-СФЕРА", вул. Фрунзе, 45, м.Калинівка, Вінницька область, 22403

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ІФ", вул. Крушельницької, буд. 1, с. Радча, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77457

про стягнення 159565,74 грн. заборгованості

за участю:

від позивача: ОСОБА_1- представник, довіреність від 24.11.15,

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність від 24.11.15,

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповдальністю "ЕКО-СФЕРА" звернулося в господарський суд Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 160639,36 грн., з врахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 20.11.15, яка судом прийнята ухвалою від 01.12.15.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.15 порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 01.12.15. Ухвалою суду від 01.12.15 відкладено розгляд справи на 22.12.15.

Представником позивача направлено суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 10.12.15 №1368, в якій позивач просив стягнути 159565,74 грн. заборгованості, в тому числі 123222,58 грн. основного боргу, 33525,45 грн. пені, 1831,24 грн. інфляційних та 986,47 грн. - 3% річних.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18).

Господарський суд подану позивачем заяву приймає до розгляду.

Таким чином, предметом спору даної справи є стягнення 123222,58 грн. основного боргу, 33525,45 грн. пені, 1831,24 грн. інфляційних та 986,47 грн. - 3% річних.

Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами від 13.11.15 та 01.12.15 (докази вручення відповідачу ухвали від 01.12.15 містяться в матеріалах справи).

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

23.10.12 між сторонами по справі укладено договір дистрибуції №186.

Згідно п.1.1 договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Дистриб'ютору соки, напої, мінеральну воду та інші продовольчі товари (надалі - товар), а Дистриб'ютор зобов'язується приймати Товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Ціна, кількість і асортимент товару, що поставляється вказується в товарно-транспортних або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п1.2 договору).

Розділом 3 договору визначена сума договору та умови оплати. Так, згідно п.3.1 договору загальна сума договору складає загальну суму вартості поставленого товару згідно товарно-транспортних накладних. Дистриб'ютор зобов'язаний здійснювати оплату кожної партії поставленого товару на умовах відстрочки платежу строком на 30 (тридцять) календарних днів з дня отримання партії товару. Дистриб'ютор здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.2 договору). Днем оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.3 договору).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що датою поставки вважається дата одержання товару Дистриб'ютором на підставі товарно-транспортних накладних, підписаних обома сторонами договору.

Передача-приймання товару по кількості та якості здійснюється уповноваженим представниками сторін на підставі товарно-транспортних накладних. Дистриб'ютор зобов'язується прийняти поставлений товар відповідного асортименту в повній кількості вказаній в замовлені останнього (п.5.1 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач протягом жовтня 2012 року - квітня 2015 року поставив відповідачу товар на загальну суму 1 562 539,22 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних (а.с.26-58).

Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості поставленого товару в сумі 1 438 906,64 грн., заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення до суду становила 123732,58 грн.

Крім того, в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 10.12.15 №1368 позивач зменшив суму основного боргу на 510 грн. (у зв"язку із сплатою відповідачем 23.11.15), тому сума основного боргу станом на день вирішення спору становить 123222,58 грн.

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 123222,58 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Також обгрунтованими є вимоги позивача про стягнення 33525,45 грн. пені, 1831,24 грн. інфляційних та 986,47 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правильність нарахування інфляційних та 3% річних судом перевірено.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми (суми заборгованості), що діяла на момент прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році № 01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування пені, інфляційних, 3% річних.

Таким чином, до стягнення підлягають 123222,58 грн. основного боргу, 33525,45 грн. пені, 1831,24 грн. інфляційних та 986,47 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 2393,49 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповдальністю "ЕКО-СФЕРА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ІФ" про стягнення 159565,74 грн. заборгованості - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ІФ" (вул. Крушельницької, буд. 1, с. Радча, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77457, код 35301066) на користь Товариства з обмеженою відповдальністю "ЕКО-СФЕРА" (вул. Фрунзе, 45, м.Калинівка, Вінницька область, 22403, код 32320552) - 123222 (сто двадцять три тисячі двісті двадцять дві) грн. 58 коп. основного боргу, 33525 (тридцять три тисячі п"ятсот двадцять п"ять) грн. 45 коп. пені, 1831 (одну тисячу вісімсот тридцять одну) грн. 24 коп. інфляційних, 986 (дев"ятсот вісімдесят шість) грн. 47 коп. - 3% річних та 2393 (дві тисячі триста дев"яносто три) грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 24.12.15

Суддя Г.З. Цюх