Ухвала

від 22.12.2015 по справі 914/3324/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.12.2015 р. Справа№ 914/3324/15

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.

розглянувши матеріали

заяви: Приватного підприємства Торговий дім Липовий цвіт , м.Львів від 14.12.2015 року (вх. №5881/15)

про: розстрочку виконання рішення

у справі №914/3324/15 за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз , м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства Торговий дім Липовий цвіт , м.Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 7807грн. 93коп.

Представники:

Стягувача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 03.04.2015 року №СзЛВ07/1-1031-15);

Заявника (Боржника) : ОСОБА_2 - директор (рішення від 31.01.2011 року б/н).

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається заява Приватного підприємства Торговий дім Липовий цвіт від 14.12.2015 року (вх. №5881/15) про розстрочку виконання рішення у справі №914/3324/15 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз до Приватного підприємства Торговий дім Липовий цвіт про стягнення заборгованості в сумі 7807грн. 93коп.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.12.2015 року заяву ТзОВ ТД Липовий цвіт від 14.12.2015 року, вх. №5881/15 про розстрочку виконання рішення у справі №914/3324/15 передано для розгляду судді Іванчук С.В. З підстав відпустки судді Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2015р.вказану заяву передано для розгляду судді Фартушку Т.Б.

Ухвалою судді Господарського суду Львівської області Фартушка Т.Б. від 17.12.2015р. заяву прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10год. 00хв. 22.12.2015 року.

Представникам Сторін по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 121 ГПК України. Крім того, в ухвалі Господарського суду Львівської області від 17.12.2015 року по даній справі, яка скерована Сторонам, (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та поштові повідомлення про вручення поштової кореспонденції) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20,22,28,38,59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Боржника в судове засідання з'явився, надав усні пояснення, аналогічні викладеним у Заяві про розстрочку виконання рішення, просить суд задоволити заяву у повному обсязі, розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2015 року на дванадцять місяців з підстав відсутності обігових коштів та скрутного матеріального становища підприємства Боржника.

Представник Стягувача в судове засідання з'явився, подав Заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення (вх. №55719/15), надав усні пояснення, аналогічні викладеним у Запереченнях, просить суд відмовити Боржнику в задоволенні заяви у повному обсязі із врахуванням того, що Стягувач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, має наявну значну кредиторську заборгованість за куплений природний газ перед контрагентами, постійно недоотримує оплату за природній газ, що, в свою чергу, призводить до нарахування контрагентами Стягувачу додаткових штрафних санкцій.

Окрім того, Стягувач зазначає, що сума заборгованості не є значною, а Боржником не вжито жодних заходів, спрямованих на її реструктуризацію чи погашення.

З підстав наведеного Стягувач робить висновки про те, що розстрочка виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2015 року у справі призведе до порушення майнових прав ПАТ по газопостачанню та газифікації Львівгаз як кредитора ПП ТД Липовий цвіт та стягувача у даній справі.

Розглянувши матеріали справи та заяви в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Сторін, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.10.2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз задоволено частково, вирішено стягнути з ПП Торговий дім Липовий цвіт на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації Львівгаз 4553,03грн. основного боргу, 677,39грн. інфляційних втрат, 56,51грн. №5 річних та 824,74грн. судового збору.

Рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2015 року у справі №914/3324/15 не оскаржувалось, набрало законної сили в порядку статті 85 ГПК України, та, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

10.11.2015 року Господарським судом Львівської області видано Наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2015 року.

Боржник у поданій заяві просить суд розстрочити виконання вищезгаданого Рішення на 12 місяців.

Згідно приписів статті 3 ГК України під господарською діяльністю у Господарському Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Приписами частини першої статті 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно пункту 6 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 11.12.2000 року №01-8/739 ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови може бути винесена лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового акта або роблять його виконання неможливим. Такі обставини визначаються господарським судом з огляду на матеріали конкретної справи, у тому числі доводи сторін та подані ними докази.

Згідно п.7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення (7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України ).

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи з приписів процесуального закону, відстрочка чи розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише у виняткових випадках, тобто за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

З аналізу статті 121 ГПК України слідує, що для задоволення заяви про розстрочку рішення суду необхідною є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим і винятковий випадок, який залежить від обставин справи. Причім наголошується що це право, а не обов'язок суду.

Судова практика націлює на те, що при вирішенні цього питання суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Щодо наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим і винятковий випадок, який залежить від обставин справи судом не виявлено і не встановлено, а Заявником - Боржником у справі не названо і не доведено.

Так, важкий матеріальний стан та тимчасове припинення підприємницької діяльності структурних підрозділів Боржника, на які він посилається як на підставу, що утруднює виконання рішення у справі, жодним чином не впливає на його обов'язок з виконання взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати поставленого Стягувачем природного газу та штрафних санкцій за порушення порядку і строку його оплати, а також встановленого Конституцією України обов'язку неухильного виконання прийнятого 27.10.2015 року Господарським судом Львівської області судового рішення.

Самі по собі фінансові труднощі не свідчать про те, що особа (боржник) не може виконати рішення суду, оскільки відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України Про виконавче провадження , способів виконання рішення суду.

Крім того, Заявником не долучено до Заяви та не подано в судовому засіданні жодного належного та допустимого доказу в підтвердження викладених у Заяві від 14.12.2015 року вх. 38551/15 про розстрочку виконання рішення обставин .

Тому, враховуючи вищезазначену норму, надання розстрочки на підставі тяжкого фінансового стану боржника не може вважатися підставою для застосування положень статті 121 ГПК України, адже, враховуючи положення частини першої статті 625 ЦК України, боржник у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання.

Крім того, заявник у своїй заяві не наводить жодних доказів того, що виконати рішення суду неможливо, чи з певних причин складно, а обґрунтовує свою заяву негативними наслідками виконання такого рішення для боржника, які можуть настати в майбутньому, що суперечить вимогам статті 121 ГПК України.

Також, боржником не надано доказів щодо обсягу очікуваних коштів та про реальні заходи, які протягом певного часу дозволять йому виконувати погашення заборгованості за вказаним судовим рішенням частинами.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. № 3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 4 -5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтями 115 та 116 ГПК України також встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

При цьому, суд враховує рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року в справі за №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії Харківобленерго щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України „Про виконавче провадження" за змістом якого вбачається, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Окрім того, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, в рішенні у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі Філіс проти Греції (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, №209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( 995_690 ) (див. mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 40).

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а відповідно до статті 34 ГПК України суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене вище, ступінь вини Відповідача, відсутність заходів, спрямованих на реструктуризацію чи погашення заборгованості, беручи до уваги недоведеність Заявником винятковості обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в тому числі і те, що в підтвердження таких доводів Заявником не надано жодного доказу, суд вирішив, що доводи заявника щодо неможливості виконання рішення Господарського суду від 27.10.2015 року у справі №914/3324/15 є необґрунтованими та не доведеними, а тому в задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення на 12 місяців слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного підприємства Торговий дім Липовий цвіт від 14.12.2015 року (вх. №5881/15) про розстрочку виконання рішення у справі №914/3324/15 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз до Приватного підприємства Торговий дім Липовий цвіт про стягнення заборгованості в сумі 7807грн. 93коп. відмовити.

Суддя Фартушок Т. Б.