Рішення

від 22.12.2015 по справі 917/2408/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015 р.                                                                      Справа № 917/2408/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (пр. Московський, буд. 60, м. Харків, 61001; адреса для листування: вул. Жуковського, буд. 3, каб. 34, м. Дніпропетровськ, 49044)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Озот" (вул. Пушкіна, буд. 45, к.122, м. Полтава, 36020)

про стягнення 36452,58 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники сторін – не з'явилися.

Розглядається позовна заява про стягнення 36452,58 грн., у тому числі 22431,80 грн. основного боргу з відшкодування витрат на утримання будівлі згідно договору № 5 від 01.02.2013р. про спільне утримання адміністративного будинку, 4489,80 грн. пені, 9032,16 грн. інфляційних, 498,82 грн. – 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою позивача від 08.12.2015р. та поштовими повідомленнями від 20.11.2015р., від 10.12.2015р. про вручення судової ухвали відповідачу (а.с.56-58, 76, 77).

Господарським судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав у відповідності до статей 43 , 22 ГПК України.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.12.2015р судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Озот" (відповідачем) був укладений договір № 5 від 01.02.2013р. про спільне утримання адміністративного будинку (далі – Договір; а.с.9-13).

За умовами п. 1.1 Договору позивач забезпечує обслуговування адміністративного будинку за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 45, у тому числі місць загального користування, а також забезпечує утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у відшкодуванні позивачу витрат на обслуговування та утримання будівлі і прибудинкових територій.

За п. 8.1 Договору він діє по 31.12.2013р. Якщо за 20 діб до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, термін дії договору вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

Доказів припинення дії договору сторони суду не надали, отже даний договір є діючим.

В п. 1.1 Договору про зміни від 01.02.2013р. до Договору визначено, що площа приміщень, за якими відповідач відшкодовує позивачу витрати на обслуговування та утримання будівлі і прибудинкових територій в адміністративному будинку складає 56,6 кв. м., в загальному користуванні знаходиться 8,7 кв. м. загальної площі приміщення (а.с.14).

За підп. 2.1.1-2.1.2 п. 2.1 Договору позивач зобов'язався виконувати весь комплекс робіт по утриманню будинку, утримання технічного обладнання інженерних комунікацій та технічних пристроїв, що забезпечують експлуатацію будинку; прибирання місць загального користування та прибудинкової території; виконувати ремонт місць загального користування.

За п. 2.1.3 Договору позивач зобов'язався вести щомісячний облік комунальних витрат: теплопостачання, енергопостачання, водопостачання та водовідведення, та своєчасно розраховуватися з відповідними комунальними службами; розподіляти витрати по теплопостачанню та вивозу побутових відходів пропорційна площі, яку займає відповідач, із врахуванням окремого обліку витрат з енерго- та водоспоживання.

За п. 2.1.4 Договору позивач зобов'язався надавати рахунки-акти наданих послуг до 15 числа кожного наступного за розрахунковим місяця.

Згідно з п. 2.2.2 Договору відповідач зобов'язався не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, вносити оплату позивачу за вказані послуги.

В додатку № 1 до Договору та договорах про зміни від 02.06.2014р., від 01.07.2014 сторони узгодили розрахунок місячної суми витрат на утримання адміністративного будинку (а.с.17-19).

Згідно з п. 2.2.2 Договору відповідач зобов'язався при несвоєчасному внесенні платежів сплачувати пеню із розрахунку 10% від несплаченої суми за кожен день прострочки.

За період лютий 2014р. – вересень 2015р. відповідач мав сплатити позивачу 22431,80 грн. відшкодування витрат на утримання будівлі.

Зазначене підтверджується підписаними позивачем та відповідачем рахунками – актами наданих послуг від 28.02.2014р. № 02, від 31.03.2014р. № 03, від 30.04.2014р. № 04, від 31.05.2014р. № 05, від 30.06.2014р. № 06, від 31.07.2014р. № 07, від 31.08.2014р. № 08, від 30.09.2014р. № 09, від 31.10.2014р. № 10, від 30.11.2014р. № 11, від 31.12.2014р. № 12, від 31.01.2015р. № 01, від 28.02.2015р., від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., від 31.05.2015р., від 30.06.2015р., від 31.07.2015р., від 31.08.2015р., від 30.09.2015р. (а.с.24-43).

Відповідач в порушення договірних зобов'язань відшкодування вказаних витрат не провів.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання не допускається.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, правових актів, договору, а також у разі відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 22431,80 грн. боргу з відшкодування витрат на утримання будівлі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 2.2.2 Договору відповідач зобов'язався при несвоєчасному внесенні платежів сплачувати пеню із розрахунку 10 % від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3,ст. 4 Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі вказаних положень позивачем заявлено вимоги про стягнення 4489,80 грн. пені, нарахованої за період 26.03.2014р. – 20.10.2015р. При цьому позивачем не враховано наступне.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За умовами п.2.2.2 Договору відповідач зобов'язався проводити оплату не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.

Проте 25.05.2014р., 25.10.2014р., 25.01.2015р., 25.04.2015р. та 25.07.2015р. припали на вихідні дні (суботи або неділі), тому за правилами ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем платежу був відповідний понеділок, а прострочення виконання зобов'язання починається відповідно 27.05.2014р., 28.10.2014р., 27.01.2015р., 28.04.2015р. та 28.07.2015р.

З врахуванням вказаного належна до стягнення сума пені становить 4479,10 грн. (розрахунок суду залучено до справи). В цій частині позовні вимоги щодо пені є правомірними та підлягають задоволенню. Заява про застосування позовної давності відповідачем не подавалася.

В іншій частині вимоги про стягнення пені слід відхилити за їх безпідставністю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми позивачем заявлено до стягнення 9032,16 грн. інфляційних за період лютий 2014р. – вересень 2015р., 498,82 грн. – 3% річних.

В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Вказане не враховано позивачем, а також позивачем безпідставно начислено інфляційні за лютий 2014р. на зобов'язання лютого 2014р., які повинні були бути сплачені до 25.03.2014р.

З врахуванням викладеного та визначені вище судом дати початку прострочення платежів, належні до стягнення суми інфляційних становить 6820,02 грн., а сума 3% річних – становить 498,07 грн. (розрахунок суду залучено до справи). В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних та 3 % річних слід відхилити за їх безпідставністю

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «ОЗОТ» (вул. Пушкіна, 45, к. 122, м. Полтава, 36020; ідентифікаційний код 37774903) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (пр-т Московський, буд. 60, м. Харків, 61001; ідентифікаційний код 09807750) 22431грн. 80 коп. основного боргу, 4479грн. 10 коп. пені, 6820грн. 02 коп. інфляційних, 498грн. 07 коп. – річних, 1218грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині – у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 24.12.2015р.

Суддя                                                                      Безрук Т.М.