Рішення

від 21.12.2015 по справі 924/1815/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2015 р.Справа № 924/1815/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Судді Магери В.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельно-комерційна фірма Хмельницький центральний універмаг» , м. Хмельницький

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про стягнення 16 458,12 грн., з яких 11 553,00 грн. основного боргу, 283,92 грн. 3% річних, 4 621,20 грн. інфляційних втрат

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 26.09.2015р.;

від відповідача: не прибув.

В засіданні суду 21.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору : Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача заборгованості в сумі 16 458,12 грн., з яких 11 553,00 грн. основного боргу, 283,92 грн. 3% річних, 4 621,20 грн. інфляційних втрат за невиконання останнім зобов'язань по договору оренди від 01.11.2013р. №70.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 01.11.2013 року між ТОВ „Торговельно-комерційна фірма „Хмельницький Центральний Універмаг» і фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди №70, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину приміщення на 1-му поверсі будівлі, яка розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Проскурівська,50.

Орендар користувався приміщенням загальною площею 7,35 м.кв. винятково під торговельну точку для реалізації товарів, перелік яких затверджено в Асортименті товарів, представлених орендарем (Додаток №1 до договору оренди № 70 від 01.11.2013 р.)

Позивач вказує, що фактична передача приміщення в користування відповідачу підтверджується актом прийому-передачі від 15.11.2013р., який підписано сторонами договору. Тобто, позивач свій обов'язок щодо надання приміщення орендарю (п.4.1.1 договору) виконав належним чином.

При цьому, розмір щомісячної орендної плати відповідно до п.3.1 договору складає 1470 грн. 00 коп., яка повинна вноситись протягом дії даного договору незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря. Відповідно до п.3.2. вказаного договору орендна плата сплачується шляхом внесення готівкових коштів у касу орендодавця або перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця наперед до п'ятого числа поточного місяця.

Крім того, із червня 2014 року відповідачу надавалися послуги реклами, вартість яких становила 225 грн. на місяць. Належне надання послуг реклами підтверджується актами надання послуг з червня місяця по грудень.

Згідно з п.5.1.4 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі перераховувати орендну плату. Однак, орендар не виконав цей обов'язок належним чином, а відтак орендна плата за договором сплачувалася не в повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

Таким чином, за період із 16.01.2015р. по 11.11.2015р. у відповідача наявний борг перед позивачем в сумі 11 553,00 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, також 283,92 грн. 3% річних та 4 621,20 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 16.01.2015р. по 11.11.2015р.

Представник позивача в засідання суду 21.12.2015р. прибув, позовні вимоги підтримав та просить суд про їх задоволення в повному обсязі.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представника в судові засідання 24.11.2015р., 08.12.2015р. та 21.12.2015р. не направив, письмового відзиву на позов та доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав, про причини неявки та неподання доказів суд не повідомив.

Відповідач повідомлявся про дату та час слухання справи в суді шляхом направлення ухвал від 12.11.2015р., від 24.12.2015р. та від 21.12.2015р. за місцем його державної реєстрації (місцезнаходження) відповідача, які повернуті до суду із відміткою „за закінченням терміну зберігання» .

Відповідно до п.п.3.9.1. пункту 3.9. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи судом у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі ст.75 ГПК України, за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговельно-комерційна фірма Хмельницький центральний універмаг» , м. Хмельницький як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Витягу із ЄДР станом на 12.11.2015р. №21417961.

ОСОБА_1, м. Хмельницький як фізична особа-підприємець зареєстрований та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до Спецвитягу від 12.11.2015р. №21417961.

01.11.2013р. між ТОВ „Торговельно-комерційна фірма „Хмельницький Центральний Універмаг» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено Договір оренди №70, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину приміщення на 1-му поверсі будівлі, яка розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська,50. Орендар користувався приміщенням загальною площею 7,35 м.кв. винятково під торговельну точку для реалізації товарів, перелік яких затверджено в Асортименті товарів, представлених орендарем (Додаток №1 до договору оренди №70 від 01.11.2013р.). (п.п.1.1 договору).

Згідно п.п.1.2, 1.3 договору оренди передбачено, що площа приміщення, що орендується складає 7,35 м. кв. Приміщення, що орендується, знаходиться в задовільному стані, що дозволяє проводити його належну експлуатацію.

Відповідно до п.п.1.4 договору приміщення передається орендарю для використання його винятково під торговельну точку для реалізації товарів, перелік яких затверджено в Асортименті товарів, представлених Орендарем у Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору, з обов'язковим дотриманням правил внутрішнього розпорядку, встановлених орендодавцем в даному приміщенні за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 50 (Додаток №3), що є невід'ємною частиною даного договору).

Згідно п.п.2.1, 2.2, 2.3 договору передбачено, що приймання-передача приміщення, що орендується, здійснюється комісією у складі представників сторін. Комісія перевіряє стан приміщення та складає акт прийому-передачі і підписує його. Комісія проводить цю роботу протягом 1-го дня з моменту набуття чинності цим договором. Об'єкт вважається переданим орендарю з моменту підписання акту прийому-передачі (Додаток №2, який є невід'ємною частиною даного договору).

Передача приміщення в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це приміщення. Власником приміщення є орендодавець, а орендар користується ним на протязі терміну дії даного Договору. (п.п. 2.4 договору).

Розмір щомісячної орендної плати відповідно до п.3.1 договору оренди складає 1470,00 грн., в т.ч. ПДВ, на протязі дії даного договору незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.

Відповідно до п.3.2 договору орендна плата сплачується шляхом внесення готівкових коштів у касу орендодавця або перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця наперед до п'ятого числа поточного місяця.

Згідно п.п.6.1.1, 6.1.2 договору оренди передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент нарахування пені, згідно закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96р. №543/96-ВР. Сплата пені не звільняє орендаря від сплати орендної плати. У разі повторного порушення умов даного пункту орендодавець має право в односторонньому порядку достроково розірвати даний договір письмово попередивши про це Орендаря не пізніше ніж за 10 (десять) днів до дати розірвання. У випадку нецільового використання приміщення, що орендується, орендар зобов'язаний сплатити штраф у розмірі місячної оренди згідно п.3.1 даного договору.

15.11.2013р. сторони підписали Акт приймання-передачі до договору №70 від 01.11.2013р., відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 50 загальною площею 7,35 м.кв.

На виконання умов договору оренди за період з 31.03.2014р. по 31.05.2015р. відповідач орендував майно та повинен був сплатити оренді платежі в сумі 16 638,00 грн., натомість провів розрахунки в розмірі 5 085,00 грн. Дане підтверджується актами від 30.06.2014р. №267, від 31.07.2014р. №372, від 31.08.2014р. №478, від 30.09.2014р. №575, від 31.10.2014р. №674, від 30.11.2014р. №779, від 31.12.2014р. №883, які підписані представниками обох сторін, та актом звірки розрахунків за період з 01.01.2014р. по 09.10.2015р.

Таким чином у відповідача станом на 11.11.2015р. виник борг по орендній платі в сумі 11 553,00 грн.

Оскільки борг в сумі 11 553,00 грн. відповідачем не був погашений, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 16 458,12 грн., з яких 11 553,00 грн. основного боргу, 283,92 грн. 3% річних, 4 621,20 грн. інфляційних втрат за невиконання останнім зобов'язань по договору оренди від 01.11.2013р. №70.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:

Згідно ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами укладено договір №70 від 01.11.2013р., який за правовою природою є договором найму (оренди).

Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст.286 ГК України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору оренди №70 від 01.11.2013р. (із врахуванням додаткових угод) відповідач взяв на себе зобов'язання вчасно проводити оренді платежі, проте не виконав своїх обов'язків, внаслідок чого утворився борг в сумі 11 553,00 грн.

Відтак, правомірною суд вважає заборгованість в сумі 11 553,00 грн., яка відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача 283,92 грн. 3% річних за період з 16.01.2015р. по 11.11.2015р., судом до уваги приймається таке.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Дане підтверджується правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720.

Аналізуючи поданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 283,92 грн., останній судом приймається до уваги як такий, що обрахований правильно із врахуванням наявних в матеріалах справи розрахунків та документів. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 283,92 грн. 3% річних суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 4 621,20 грн. за період січень-листопад 2015р. згідно наявного у справі розрахунку.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Така позиція викладена у листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Тому, суд вважає нарахування позивачем інфляційних втрат за період січень-листопад 2015р. таким, що відповідає вищевказаним нормативним актам, матеріалам справи та поданим розрахункам інфляційних втрат.

Відтак, позовні вимоги про стягнення із відповідача 4 621,20 грн. інфляційних втрат суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати по справі підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельно-комерційна фірма Хмельницький центральний універмаг» , м. Хмельницький до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про стягнення 16 458,12 грн., з яких 11 553,00 грн. основного боргу, 283,92 грн. 3% річних, 4 621,20 грн. інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 29000, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельно-комерційна фірма Хмельницький центральний універмаг» , 29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська,50 (код ЄДРПОУ 01563805) 11 553,00 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні 00 коп.) основного боргу, 283,92 грн. (двісті вісімдесят три гривні 92 коп.) 3% річних, 4 621,20 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять одна гривня 20 коп.) інфляційних втрат, 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 24.12.2015р.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 2 прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу (АДРЕСА_2, 29000) - рекоменд. кореспонд.