Постанова

від 21.12.2015 по справі 910/28768/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р. Справа№ 910/28768/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників:

від позивача - Рудник І.Ю., довіреність №б/н від 08.06.2015;

від відповідача - Борисюк О.В., довіреність № 196- 11520/КР від 15.07.2015,

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) "Київреклама" на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі №910/28768/14 (колегія суддів у складі: Шкурдова Л.М. - головуючий суддя, судді - Домнічева І.О., Ярмак О.М.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Бар" до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про визнання договору недійним та застосування наслідків недійсності правочину.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Бар" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про визнання договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу №579/12 від 14.08.2012 недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі №910/28768/14 позов задоволено повністю; визнано недійсним оскаржуваний договір, а також застосовано наслідки недійсності правочину - вирішено стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 209 139, 84 грн., сплачені товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Бар" на виконання умов договору.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що будівля за адресою: вул. Червоноармійська, 5, на якій було розміщено рекламний засіб, не належить до комунальної власності міста Києва, задовольнив позовні вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі №910/28768/14 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на належність спірної будівлі до комунальної власності.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 21.12.2015 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, з прийняттям нового рішення в цій частині - про відмову у задоволенні вказаної вимоги, з наступних підстав.

Між комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) "Київреклама" (підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Бар" (розповсюджувач) 14.08.2012р. укладено Договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва №576/12.

Відповідно до п.1.1 договору за ним на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м.Києва (далі - право тимчасового користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а Розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.

Згідно з п. 3.2 договору адресні програми на Право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ. Адресна програма на Право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 3.6 договору передбачено, що адресні програми є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з умовами адресних програм на право тимчасового користування № 1, №1/1, №2, №3 до договору № 576/12 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 14.08.2012 року, розповсюджувачу зовнішньої реклами установлено пріоритет на місце (-я) розташування рекламного (-их) засобу (-ів) - рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді, розміри 12.757 х 1.984 заг.пл.25.3099 кв.м. кількість 1 №30562-12 за адресою (-ами): Печерський район, вул. Червоноармійська, 5 нежиле приміщення №20 в літері "А".

Предметом даного позову є вимоги позивача про визнання договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу №579/12 від 14.08.2012 недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що будівля за адресою: вул. Червоноармійська, 5, не належить до комунальної власності міста Києва, а отже відповідач не вправі був укладати договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу №579/12 від 14.08.2012.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що будівля за адресою: вул. Червоноармійська, 5, на якій було розміщено рекламний засіб, не належить до комунальної власності міста Києва, задовольнив позовні вимоги.

Крім цього, судом було застосовано наслідки недійсності правочину та стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 209 139, 84 грн., сплачені товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Бар" на виконання умов договору.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду лише в частині визнання договору недійсним.

Застосування ж наслідків недійсності правочину апеляційний суд вважає необґрунтованим.

При цьому, апеляційним судом враховується наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Закон України "Про рекламу" визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Рекламою, згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про рекламу", є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007 року № 1100 затверджено Порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Києві.

Згідно п. 1.3 вказаного Порядку КП "Київреклама" - це комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Головному управлінню з питань реклами та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів на право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, здійснювати контроль за надходженням плати по договорах, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені зазначеним Порядком та Статутом підприємства.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 Порядку КП "Київреклама", зокрема, укладає договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва та здійснює контроль за своєчасним надходженням плати за укладеними договорами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 затверджено "Типові правила розміщення зовнішньої реклами", які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Пунктом 2 вказаних Правил передбачено, що місцем розташування рекламного засобу є площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Враховуючи положення вказаних норм, до компетенції КП "Київреклама" віднесено укладення договорів з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями, які перебувають у комунальній власності, а надання місць для розміщення зовнішньої реклами у користування розповсюджувачам зовнішньої реклами є правом власників (або уповноважених ними органів) таких місць (будинків, споруд тощо).

Статтею 327 Цивільного кодексу України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно листів Виконавчого органу Київської міської ради Департаменту комунальної власності міста Києва №062/08/13-3193 від 25.03.2015 та № 062/12/08-10750 від 25.09.2015 року будівля за адресою вул. Червоноармійська, 5, на якій розміщено рекламний засіб на підставі оскаржуваного договору, не належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Крім цього, вказаними листами повідомлено, що рішенням Київської міської ради від 22.08.2007 №152/1986 до комунальної власності територіальної громади м.Києва зараховане нежитлове приміщення площею 220,80 кв.м. у будинку на вул.Червоноармійська, 5 літ. А та закріплене на праві господарського відання за Музеєм історії міста Києва.

Згідно Іформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо належності об'єкта за адресою вул.Червоноармійська, 5 (Велика Васильківська, 5) до комунальної власності територіальної громади міста Києва відсутні.

Відповідачем не надано як доказів, які б підтверджували належність до комунальної власності територіальної громади міста Києва всієї будівлі по вул. Червоноармійська, 5 літ. А, так і доказів того, що КП "Київреклама" здійснюється розміщення рекламного засобу на частині нежитлового приміщення, яке закріплене за Музеєм історії міста Києва.

При розгляді даного спору є важливим встановлення обставини щодо належності чи неналежності до комунальної власності приміщення, на зовнішній стіні якого розміщено рекламний засіб.

Суд першої інстанції зазначеного не встановив обмежившись вказівкою на обставини неналежності до комунальної власності всієї будівлі.

Судом апеляційної інстанції з метою з'ясування обставин щодо власника приміщення, розташованого по вул. Червоноармійська, 5, на зовнішній стороні якого знаходиться реклама "Скай Бар", було зобов'язано Головне управління Житлового забезпечення КМДА КП "ЖИТЛО-СЕРВІС" в особі відділення № 4 надати відповідні письмові відомості з документальним підтвердженням.

Згідно листа КП "ЖИТЛО-СЕРВІС" від 16.12.2015 № 017-05/495 приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Червоноармійська, 5, на фасаді якого розташована реклама "Скай Бар", є спільною сумісною власністю всіх власників вказаної будівлі.

Таким чином, рекламний засіб було розміщено на приміщенні, яке не перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, а є спільною сумісною власністю всіх власників вказаної будівлі.

З огляду на викладене, доводи апелянта про належність спірної будівлі до комунальної власності є необґрунтованими.

Оскільки, нормами законодавства відповідачу надано повноваження на укладення договорів на право тимчасового користування лише місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, а вказане приміщення не належить до такої комунальної власності, оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Разом з тим, місцевим господарським судом необґрунтовано застосовано наслідки недійсності правочину.

Згідно ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Так, частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України та частини другої статті 208 Господарського кодексу України.

Разом з тим, якщо за правочином, визнаним недійсним, права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, то наслідки у вигляді реституції застосовані бути не можуть, але згідно з частиною другою статті 236 Цивільного кодексу України можливість настання таких прав та обов'язків у майбутньому припиняються (п. 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Виходячи з правової природи договору на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м.Києва №576/12 від 14.08.2012 року зобов'язання за ним можуть бути припинені лише на майбутнє, як за договором оренди (найму).

Так, зобов'язання за даним договором припиняються лише на майбутнє, у зв'язку з тим, що неможливо повернути усе одержане за вказаним договором (вже здійснене користування місцем розміщення реклами за ним).

Наведена обставина (щодо припинення зобов'язання на майбутнє) не була відображена судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення.

Разом з тим, не зазначення цього, не може бути підставою для внесення відповідних змін до резолютивної частині рішення, оскільки, як зазначено в п. 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, хоча б в судовому рішенні і не зазначено про таке припинення.

Враховуючи, що зобов'язання за визнаним судом недійсним договором припиняються лише на майбутнє, наслідки у вигляді реституції не можуть бути застосовані, оскільки неможливо повернути усе одержане за вказаним договором, у зв'язку зі здійсненням користування місцем розміщення реклами за ним.

Отже, у задоволенні вимоги про застосування наслідків недійсності правочину слід відмовити.

З огляду на викладене, суд першої інстанції необґрунтовано застосував наслідки недійсності правочину та стягнув з відповідача на користь позивача 209 139, 84 грн. грошових коштів, сплачених товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Бар" на виконання умов договору.

Таким чином, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, з прийняттям нового в цій частині - про відмову у задоволенні позову. В решті рішення залишається без змін.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні вказаної вимоги.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) "Київреклама" на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі №910/28768/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Бар" до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про визнання договору недійним та застосування наслідків недійсності правочину задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі №910/28768/14 скасувати в частині задоволення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Бар" до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про визнання договору недійним та застосування наслідків недійсності правочину задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м.Києва №576/12 від 14.08.2012 року, укладений між комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Подільський район, Боричів Узвіз, будинок 8, код ЄДРПОУ 26199714) та товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Бар" (01004, м.Київ, вул. Червоноармійська, 5, нежиле приміщення №20 в літ. "А", код ЄДРПОУ 37507922).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Подільський район, Боричів Узвіз, будинок 8, код ЄДРПОУ 26199714) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Бар" (01004, м.Київ, вул. Червоноармійська, 5, нежиле приміщення №20 в літ. "А", код ЄДРПОУ 37507922) 1 218 грн. 00 коп. судового збору. .

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Бар" (01004, м.Київ, вул. Червоноармійська, 5, нежиле приміщення №20 в літ. "А", код ЄДРПОУ 37507922) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Подільський район, Боричів Узвіз, будинок 8, код ЄДРПОУ 26199714) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2 091 грн. 39 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи №910/28768/14 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

С.І. Буравльов