Постанова

від 22.12.2015 по справі 915/1708/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р.Справа № 915/1708/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.,

при секретарі судового засідання - Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.10.2015

у справі № 915/1708/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК

до Приватного підприємства ЕКОІНДУСТРІЯ

про стягнення 26 627,67 грн.,

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 22.12.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2015 року Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (далі - Банк, позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Приватного підприємства ЕКОІНДУСТРІЯ (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 26 627,67 грн. (10 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 7 430,29 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 7 847,38 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 1 350,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом).

Позов обґрунтований неналежним виконання відповідачем зобов'язань, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), Тарифами Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua., котрі разом із заявою Підприємства від 26.12.2013 про відкриття поточного рахунку та заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг складають договір банківського обслуговування від 26.12.2013, а саме, зобов'язань щодо своєчасного і в повному обсязі повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними та комісійної винагороди.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.10.2015 року позов Банку задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь позивача грошові кошти у загальній сумі 19 955,85 грн., із яких: 10 000,00 грн. - заборгованість з повернення кредитних коштів; 5 605,85 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 1 350,00 грн. - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом; 3 000,00 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1218,00 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивач в силу 33 ГПК України не довів, що Підприємство надало згоду на зміну умов договору, а саме зміну відсоткових ставок, у розмірах передбачених у п.п. 3.2.1.4.1.3, п. 3.2.1.4 Умов у редакції, що діє з 01.07.2014, згідно яких за кредитним лімітом на рахунках після пільгового періоду застосовується відсоткова ставка в розмірі 36 % річних, а після 90 днів - 56 % річних, у зв'язку з цим, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами задоволена частково. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України, господарський суд зменшив період за який позивач нарахував пеню у зв'язку з чим, зменшився її розмір та на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України з власної ініціативи зменшив розмір неустойки.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Банк звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змінити в частині зменшення заборгованості за нарахованими відсотками та пенею, ухвалити в цій частині нове, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі, в іншій частині залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права в частині зменшення заборгованості по процентам та пені.

Відповідач належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать копія реєстру поштових відправлень суду від 18.11.2015 та витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень від 22.12.2015 проте його представник в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Зокрема, надіслана апеляційним судом Підприємству поштова кореспонденція разом з ухвалою суду повернута з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання , проте, колегія суддів вважає, що відповідач повідомлений належним чином про день, час і місце розгляду справи з огляду на таке.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році від 02.06.2006 №01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув , адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні 22.12.2015 надала пояснення, якими підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила суд, задовольнити останню.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів встановила наступне.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2013 підписавши заявку про приєднання до умов і правил надання банківських послуг Підприємство уклало з Банком у спрощеній формі Договір банківського обслуговування (а.с. 16).

Умовами, які діяли в редакції станом на момент підписання договору, і які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору від 26.12.2013, передбачено, що Банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати обслуговування кредитного ліміту відповідача на вказаному рахунку, про розміри якого позивач повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та відповідача. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами, Тарифами банка, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua.

Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів відповідача в межах кредитного ліміту. Позивач здійснює обслуговування ліміту відповідача, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку відповідача, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (пп. 3.2.1.1.1 Умов).

Ліміт може бути змінений відповідачем в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами позивача. Підписавши угоду, відповідач висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться позивачем в односторонньому порядку шляхом повідомлення відповідача на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку сторін (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms - повідомлення або інших) (пункт 3.2.1.1.6. Умов).

За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є змішаним договором здійснення банківських операцій, який містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Чинним законодавством України передбачено, що банками здійснюється фінансове посередництво у формі банківських операцій, зокрема розрахункових, кредитних (стаття 339 Господарського кодексу України). Розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері (частина 1 статті 341 Господарського кодексу України), а кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян (стаття 345 Господарського кодексу України).

Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках (частина 2 статті 341 Господарського кодексу України).

Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (частина 4 статті 1068 Цивільного кодексу України). Якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунку клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунку), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунку, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 1069 Цивільного кодексу України).

На виконання умов укладеного сторонами договору Банком встановлено для Підприємства кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн. починаючи з 30.12.2013, у розмірі 10 000,00 грн. починаючи з 01.03.2014, що випливає з довідки Банку від 31.08.2015 № 08.7.0.0.0/150831084935 (а.с. 32). З виписки банку з 01.05.2014 року по 27.08.2015 року вбачається, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання щодо своєчасного повернення вказаної суми кредиту, тому сума заборгованості за Договором становить 10 000,00 грн. (а.с. 34).

Пунктом 3.2.1.1.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Згідно з пунктом 3.2.1.1.8. Умов та правил надання банківських послуг проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов та правил надання банківських послуг.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків по сплаті кредиту, Банк направив 20.08.2015 року йому претензію від 17.08.2015 року №31226NK0S2QI. Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача заборгованості з повернення кредитних коштів у сумі 10 000,00 грн., заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом у сумі 1 350,00 грн.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені за прострочку виконання грошового договірного зобов'язання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено умовами договору.

Пунктом 3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого пунктами 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не виконано вчасно грошового зобов'язання з повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитним лімітом, тому розмір пені за період з 13.02.2014 по 27.08.2015 нарахований Банком за порушення Підприємством строків повернення кредитних коштів, є правомірним та обґрунтованим.

Судова колегія не погоджується з висновком господарського суду, що пеню за порушення строків повернення кредитних коштів Банком нараховано з порушенням правил, встановлених ч.6 ст.232 ГК України, а тому її належить нарахувати за період з 05.05.2014 по 02.11.2015, оскільки сторони пунктом 3.2.1.5.4 Умов узгодили, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється на протязі 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане відповідачем. Приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Отже, пунктом 3.2.1.5.4 Умов сторони змінили тривалість періоду протягом якого може бути нарахована пеня.

Таким чином рішення господарського суду в цій частині підлягає зміні, а позовна заява задоволенню, оскільки Банк нарахував пеню за порушення строків повернення кредитних коштів, в межах 3-ри річного періоду, а саме з 13.02.2014 по 27.08.2015. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів, дійшла висновку що він зроблені арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, періодів прострочки та розміру прострочених грошових сум.

Щодо висновку господарського суду про зменшення розміру заявленої до стягнення пені за прострочення виконання грошових зобов'язань до 2 000,00 грн., судова колегія зазначає наступне.

Дійсно за наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Так, в порушення вимог ст.84 ГПК України, господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі, не навів обґрунтованих доводів та виняткових обставин, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру суми пені до 2 000,00 грн. В цій частині рішення також підлягає зміні, а апеляційна скарга задоволенню.

Також, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитним лімітом.

Так, в силу приписів статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.12. Умов та правил надання банківських послуг для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатору іноземних валют понад на 5 та більше процентів. Сторони на дату укладання цього Договору, узгодили про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру процентів за користування кредитом не повинно перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір узгодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщує для Клієнта одним з таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта - системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, Приват24 , sms-повідомлення на останні відомі Банку номери телефонів, наданих Банку при ідентифікації та актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Узгоджений Сторонами змінений розмір процентів за користування кредитом є чинним з моменту розміщення його способом, зазначеним в цьому пункті, якщо інша дата не визначена в інформації про зміну розміру процентів.

Таким чином, відповідач, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку та приєднуючись до Умов та тарифів надання банківських послуг, надав згоду на встановлення змінюваної процентної ставки та подальшу її зміну.

Позивачем на підставі протоколу кредитного комітету від 27.05.2014 року було прийнято рішення про підвищення процентної ставки по кредитним лімітам на рахунках після пільгового періоду з 24% до 36 % річних - понад 45 днів, 56 % - понад 3 місяці.

Підвищення процентної ставки відбулось у зв'язку із значним підвищенням курсу гривні до долару США, який відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.02.1998 року №34 відноситься до першого класу вільно конвертованих валют України.

Відповідачеві було направлено повідомлення про підвищення процентної ставки, починаючи з 01.07.2014 року, через електронну систему Приват24 , що підтверджується копією виписки від 05.06.2014 року, також інформація щодо підвищення процентних ставок була розміщена на офіційному сайті банку http://privatbank.ua., що, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, вважається належним повідомленням про зміну умов договору.

За таких обставин, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача про стягнення з Підприємства заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 7 430,29 грн., тому рішення суду в цій частині про часткове задоволення підлягає зміні.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 21.10.2015 року, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України ґрунтується на невсебічному, неповному та необ'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, у зв'язку з чим, частково не відповідає нормам матеріального права України, тому підлягає зміні, в зв'язку з невірним висновком місцевого господарського суду щодо неправомірного підвищення з боку банку процентної ставки за користування кредитним лімітом та зменшення розміру пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором.

Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК - задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.10.2015 - змінити, виклавши пункти перший та другий його резолютивної частини в наступній редакції:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства ЕКОІНДУСТРІЯ на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК :

10 000,00 грн. - заборгованості за кредитом,

7 430,29 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом,

7 847,38 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором,

1 350,00 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом .

Виключити з резолютивної частини рішення пункт третій.

В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати накази з зазначенням у них всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Діброва Г.І.

ОСОБА_2