Постанова

від 21.12.2015 по справі 910/18220/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р. Справа№ 910/18220/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 21.12.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015 (повне рішення складено 07.09.2015)

у справі №910/18220/15 (суддя Балац С.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк

до товариства з обмеженою відповідальністю Укрзакордонпраця української професійної спілки працюючих за кордоном

про стягнення 6 424 514,86 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/18220/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ КБ Приватбанк звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/18220/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, має місце неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Ухвалою від 09.10.2015 Київським апеляційним господарським судом прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №910/18220/15 за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача брав участь в судових засіданнях 09.11.2015 та 07.12.2015, підтримував доводи апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу ПАТ КБ Приватбанк задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/18220/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з'явились в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача.

19.11.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПАТ КБ Приватбанк надійшли письмові пояснення у справі, в яких позивач просить прийняти виписку по рахунку ТОВ Укрзакордонпраця української професійної спілки працюючих за кордоном №206350500011155 за період з 01.04.2004 по 22.01.2015.

В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що звертаючись до суду подав докази, якими обґрунтував обставини викладені в позовній заяві, тому, суд першої інстанції допустив однобічність та неповноту судового розгляду, не з'ясував та не витребував, у разі необхідності, у позивача додаткові документи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів ухвалила долучити подану виписку по рахунку ТОВ Укрзакордонпраця української професійної спілки працюючих за кордоном до матеріалів справи та прийняти як доказ у справі.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2005 між публічним акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю Укрзакордонпраця української професійної спілки працюючих за кордоном (позичальник) укладено кредитний договір №У 036 Г/С.

Відповідно до п. 1.1. договору банк при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії із загальним лімітом 2 000 000,00 грн. в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту і сплаті відсотків, винагороди, в обумовлені договором строки.

Термін повернення кредиту - 09.07.2007 (п. 1.3. договору).

Згідно з п. п. 2.2.2.договору позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до п. п. 4.1., 4.2., 4.3. даного договору.

Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.3., 2.2.3., 2.4.1. даного договору, позичальник сплачує відсотки у розмірі 18% річних. У відповідності до ст. 212 ЦК України при порушенні позичальником будь-яких зобов'язань щодо погашення кредиту, передбачених п. п. 1.3., 2.2.3., 2.3.2. даного договору, позичальник виплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 36% від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. 4.3. договору сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 4.1., 4.2. даного договору, здійснюється в дату сплати відсотків. Датою сплати відсотків є 25 число кожного місяця, починаючи з сьомого місяця дії кредиту, починаючи з дати підписання даного договору, якщо інше не передбачено п. 7.3. договору.

24.02.2006 між сторонами укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої було внесено зміни до кредитного договору в частині дати сплати відсотків, зокрема, датою сплати відсотків є 25 число кожного місяця, починаючи з жовтня 2006 року, починаючи з дати підписання даного договору, якщо інше не передбачено п. 7.3. договору.

28.12.2006 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, відповідно до якої кредитний договір №У 036 Г/С викладено у новій редакції.

Додатковою угодою №3 від 30.03.2007 сторонами було внесено зміни до кредитного договору в частині дати сплати відсотків, зокрема, датою сплати відсотків є 25 число кожного місяця, починаючи з квітня 2007 року, починаючи з дати підписання даного договору, якщо інше не передбачено п. 7.3. договору.

Додатковою угодою №4 від 25.04.2007 сторонами також внесено зміни до кредитного договору в частині дати сплати відсотків, зокрема, датою сплати відсотків є 9.07.2007, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачено п. 7.3. договору.

09.07.2007 між сторонами укладено додаткову угоду №5 згідно з якою п. 1.1. кредитного договору викладено в іншій редакції.

Так, п. 1.1. договору сторони передбачили, що банк при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 1 315 237,62 грн. на цілі: поповнення оборотних коштів, на оплату страхових платежів у випадках і порядку, передбачених п. п. 2.1.5., 2.2.12. даного договору, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту і сплаті відсотків, винагороди, в обумовлені договором строки.

Також додатковою угодою №5 сторони п. 1.2. кредитного договору виклали в новій редакції, відповідно до якого строк повернення кредиту - 08.07.2008 та внесено зміни щодо дати сплати відсотків, зокрема, датою сплати відсотків є 9.01.2008, 09.07.2008, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачено п. 7.3. договору.

У відповідності до п. 5.1., 5.2. договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 2.2.2., 4.1., 4.2., 4.3. договору, термінів повернення кредиту, передбачених пп. 2.2.5., 4.4., 4.5., 4.6., 4.7. договору, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. При порушенні позичальником зобов'язань, передбачених пп. 2.2.7., 2.2.8., 2.2.11., 7.1. договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф в розмірі 2% від суми отриманого кредиту.

Пунктом 5.4. договору визначено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. п. 5.1., 5.2., 5.3. здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано позичальником.

У липні 2015 року ПАТ КБ Приватбанк звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ Укрзакордонпраця української професійної спілки працюючих за кордоном про стягнення 6 424 514,86 грн., з яких: 1 315 237,62 грн. заборгованості за кредитом, 2 382241,04 грн. заборгованості за відсотками, 2 727 036,20 грн. пені.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено факт надання кредитних коштів відповідачу відповідно до укладеного кредитного договору.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, оскільки у разі недостатності поданих ПАТ КБ Приватбанк доказів на підтвердження позовних вимог, суд не був позбавлений можливості витребувати у позивача додаткові документи.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у загальній сумі 1 315 237,62 грн., що підтверджується випискою по рахунку ТОВ Укрзакордонпраця української професійної спілки працюючих за кордоном .

Також судом встановлено, що сторони неодноразово укладали додаткові угоди до кредитного договору, якими змінювали розмір кредитної суми та час повернення кредиту.

Тобто, на переконання колегії суддів, дана обставина свідчить про існування договірних відносин між сторонами, зокрема, надання позивачем відповідачу кредитних коштів.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що відповідачем здійснювалось погашення кредитної заборгованості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 1 315 237,62 грн.

Отже, враховуючи вищенаведене та враховуючи те, що відповідачем не доведено погашення кредитної заборгованості, судова колегія вважає, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 315 237,62 грн. кредитної заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на те, що відповідач погашення кредитної заборгованості не здійснив, відповідач у відповідності до положень п. п. 4.1.-4.3. договору здійснив нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 18% та 36%.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок відсотків, який здійснено позивачем, дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 2 382 241,04 грн. відсотків є обґрунтованою.

Таким чином, з ТОВ Укрзакордонпраця Української професійної спілки працюючих за кордоном на користь ПАТ КБ Приватбанк підлягає стягненню 2 382 241,04 грн. відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Так, пунктами 5.1., 5.2., 5.4. договору передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 2.2.2., 4.1., 4.2., 4.3. договору, термінів повернення кредиту, передбачених пп. 2.2.5., 4.4., 4.5., 4.6., 4.7. договору, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. При порушенні позичальником зобов'язань, передбачених пп. 2.2.7., 2.2.8., 2.2.11., 7.1. договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф в розмірі 2% від суми отриманого кредиту. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. п. 5.1., 5.2., 5.3. здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано позичальником.

Отже, умовами договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи те, що позичальник свого обов'язку щодо повернення кредиту не виконав, банк здійснив розрахунок пені у розмірі 2 727 036,20 грн.

Однак, із наданого позивачем до суду розрахунку пені вбачається, що ПАТ КБ Приватбанк здійснено нарахування пені за період з 08.07.2008 по 22.01.2015.

Проте, умовами договору передбачено, що нарахування неустойки здійснюється протягом трьох років коли зобов'язання мало бути виконано позичальником.

Київський апеляційний господарський суд здійснивши перерахунок пені за період з 09.07.2008 по 09.07.2008, дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 789 266,62 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 789 266,62 грн. пені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення від 23.03.2012 №6 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Публічним акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк частково доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/18220/15.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/18220/15 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості з'ясувати, а у разі необхідності витребувати у позивача додаткові документи, які підтверджують надання позивачем відповідачу кредитних коштів для повного та всебічного розгляду справи.

Таким чином, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/18220/15 підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/18220/15 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/18220/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.

3. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю Укрзакордонпраця української професійної спілки працюючих за кордоном (02140, м. Київ, проспект Бажана, буд. 14, оф. 4, код 33493398) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код 14360570) 1 315 237,62 грн. заборгованості за кредитом, 2 382 241,04 грн. заборгованості за відсотками та 789 266,62 грн. пені.

4. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю Укрзакордонпраця української професійної спілки працюючих за кордоном (02140, м. Київ, проспект Бажана, буд. 14, оф. 4, код 33493398) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код 14360570) 51 039,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 56 183,17 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Повернути публічному акціонерному товариству комерційний банк Приватбанк (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код 14360570) зі спеціального фонду Державного бюджету України 25 616,50 грн. зайво сплаченого судового збору відповідно до платіжного доручення №PROM6BT0RJ від 16.09.2015.

6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/18220/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань