Рішення

від 01.06.2012 по справі 2-467/12

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №2-467/12

Категорія 26

2/604/9801/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2012 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого-судді Болейко А.П.

при секретарі - Худякової Г.О.

з участю позивача, представника позивача, представника відповідача розглянув у відкритому судовому засіданні в заді суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ УкрСиббанк про визнання Кредитного договору №11385998000 від 21.08.2008 року недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ УкрСиббанк про визнання Кредитного договору № 11385998000 від 21 .08.2008 року недійсним.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 21.08.2008 року між ним та ПАТ УкрСиббанк укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11385998000, відповідно до якого він отримав кредит в сумі 35 350 доларів США зі сплатою 15 % річних строком до 20.08.2023 року.

30.07.2008 року між позивачем та ПАТ УкрСиббанк було укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1.

12.03.2008року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору про зміну графіка погашення кредиту за ОСОБА_2.

Просить визнати вказаний кредитний договір недійсним, оскільки всупереч Конституції України, ЦК України та іншим нормам матеріального права, кредитним договором порушено законодавство України в частині надання кредиту в іноземній валюті - доларах США, в договорі не дотримано істотну умову, яка є необхідна для дійсності договору, а саме умову про предмет договору, кредитний договір укладено без індивідуальної ліцензії, з обмеженням і порушенням прав позивача шляхом права банка в односторонньому порядку вимагати дострокового повернення кредиту тощо.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили його задовольнити. При цьому позивач повідомив, що по оспорюваному договору оплачував кредит до 28.02.2011 року. У тому ж банку брав ще кредит. Представник позивача вказала, що графіки погашення кредиту не конкретні і в них не зазначено конкретно тіло кредиту та відсотки.

Відповідач позов не визнав повністю, надав письмові заперечення.

В судовому засіданні відповідача було замінено на ПАТ Дельта Банк , що не чаперечувалось позивачем та його представником.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені обставини, викладені вище, що підтверджуються письмовими доказами.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку встановлених законом.

Згідно з умовами Кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язався надати Позичальнику кредит грошову суму в іноземній валюті в розмірі 35350.00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день видачі кредиту становило 171221,26 грн., а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути наданий кредит у повному обсязі до 20.08.2018 року, зі сплатою процентів у розмірі 15.00% річних.

В подальшому 12.03.2009 року та 20.05 2010 року було укладено відповідно додаткові угоди№1 та №2 до оспорюваного договору про зміну графіку погашення кредиту за договором.

Позивач зазначає про порушення банком при укладенні кредитного договору Закону України Про захист прав споживачів , несправедливість умов Кредитного договору, які стосуються права Банку на зміну процентної ставки, дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, недотримання Банком істотних умов договору посилаючись на п. 5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Однак, відповідно до п. 11 ч.З. ч.5 ст. 18 Закону "Про захист прав споживачів", несправедливими є сума договору про надання продавцю (виконавцю) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі. Всупереч твердженням позивача всі підстави для змін умов про процентну ставку, дострокове повернення кредиту, прямо зазначені в Кредитному договорі.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кредитний договір с підписаним сторонами, а отже, сторони дійшли згоди щодо всіх його умов.

Відповідно до п. 7.13 Кредитного договору. "Сторони домовилися вважати, що уклавши їй Договір, Позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього ОСОБА_2, Стверджує свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього ОСОБА_2, та що всі умови даного договору йому цілком і Позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також що перед укладанням цього ОСОБА_2 отримав від Банку Інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема п.2 ст. 11 ЗУ Про захист прав споживачів .

Договір с обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, уклавши Кредитний договір Позивач (Позичальник) погодився з умовами, отримав кредитні кошти та розпорядився ними, а також частково виконує умови кредитного дговору, здійснюючи погашення кредиту до березня 2011 року.

Стаття 203 Цивільного Кодексу України чітко регламентує загальні вимоги, додержання яких с необхідними для чинності правочину.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Правомин має бути спрямований па реальне настання правових шісдідків, що зумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України Підставою недійсності правочину є додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п 'ятою та шостою статі і 203 цього Кодексу .

Закон України Про захист прав споживачів застосовується до моменту укладення позики, а після його укладення до спірних правовідносин застосовуються спеціальні норми матеріального права, шо регулюють кредитні правовідносини.

Наявність будь-якої обставини, які перелічені в диспозиції ст. 203 Цивільного Кодексу України, не наводиться позивачем. Жодних доказів і доводів щодо порушення прав Позивача чи норм матеріального права, шо регулюють кредитні відносини при укладенні спірних договорів та доказів, які б доводили обгрунтованість його вимог Позивач не надає.

Обґрунтовуючи висновок про неправомірність вираження зобов'язання Кредитномудоговорі в іноземній валюті, Позивач послався на положення ст. 524 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що забов язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Зазначений висновок позивачів спростовується наступним.

Відповідно до ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями пускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчими актами, шо встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, ЗУ Про банки і банківську діяльність . Декрет КМУ Про систему валютного регулювання і валютного контролю , ЗУ Про Національний банк України . Зазначені нормативні акти вказують, шо банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії.

28 жовтня 1991 р. Національним банком України видано ЛТ УкрСиббанк банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій Дозвіл № 75-3 на право здійснювати операції з валютними цінностями (а.с.60-63).

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України. Відповідно до ст. 47 ЗУ Про банки і банківську діяльність па підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Частиною 1 ст.49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визпапься кредитною операцією. Відповідно до ст.2 ЗУ Про банки і банківську діяльність коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Таким чином, відповідно до положень ЗУ Про банки і банківську діяльність банк на підставі банківської ліцензії мас право здійснювати кредитування в поземній валюті, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за Кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

Висновок Позивача про обов'язковість отримання Банком або позичальником індивідуальних ліцензій Національного банку України для здійснення валютних операцій:

*надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми

таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

*використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або

як застави, є безпідставним та спростовується наступним.

Відповідно до ст, 5 Декрету КМУ Про систему валютного регулювання і валютного контролю Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, на здійснення валютних операцій, шо не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тобто виходячи з положень ст.5 Декрету, можна зробити висновок, що генеральні ліцензії видаються Національним банком лише певному колу суб'єктів: банкам, фін. установам на здійснення ними валют них операцій на постійній основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім суб'сктам (резиденти і нерезиденти) па здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті визначено вичерпний перелік таких операцій.

Національним банком прийнято Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, відповідно до п. 5.3, якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національноїго банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України. ОСОБА_3 отримав банківську ліцензію на дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції розміщення іноземної валюти (а.с.61-64).

Відповідно до п. в ч.4, ст. Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання одержання резидентами кредитів в іноземній вадюті, якщо терміни суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тому висновок Позивача про обов'язковість отримання банком або позичальником індивідуальної ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від сум та термінів грошових коштів, які надаються банком, суперечить положенням ст.19 Конституції України, за якими правовий порядок в Україні грунтусться на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. ОСОБА_3 чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземнії' валюті, які надаються або залучаються резидентами України не має зобов'язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам. Зазначений висновок також підтверджений самим Національним банком, який у своїх листах від 29.05.2001 р.№28-313/2178 та 13-210/7871-22612 від 07.12.2009р. з посиланням на норми КМУ Про систему валютного регулювання і валютного контролю визначив, здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Наніонального банку України.

Аналіз положень ст.47 та ст.49 ЗУ Про банки і банківську діяльність , та ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" дозволяє зробити висновок, що наявність у банку генсральної ліцензії на здійснення валютних операціїй є достатньою підставою для здійсненим Бапком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використанням іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національмим банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою НБУ від 14.11.2004р. № 483 використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цїнностями.

Вимоги позивача щодо того, що курс долара США до гривні є величиною, а отже не дотримано істотну умову договору, а саме - предмет, також не відповідає дійсності, оскільки в Кредитному договорі сума, як підлягас поверненню, зазначена саме в іноземній валюті, а також договір не містить умов щодо можливості повернення креду в іншій валюті, ніж та, в якій він був отриманий позичальником. Діючим законодавством України не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України Про Національний банк України , офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком, Положенням встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів затвердженого постановою Правліпня Національного Банку України № 496 від 12.11.2003р.. визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема долара США установлюється щоденно. Таким чином, при укладенні договорів в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе обов язки щодо погашення кредитів, а саме доларах США. Позивач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти до долара США не є незмінним та врахувати підвищення валютного ризику й цими договорами.

Заборони Позичальнику отримати кредит в іншій валюті не існувало. Відповідальність за валютні ризики лежить саме на Позичальнику і виходить зі змісту ст. 1046, 1054 Цивільного кодексу, грошові кошти мають бути повернуті в тій самій кількості, разом з нарахованими відсотками та іншими платежами відповідно до умов договору.

Позивачем зазначається, то ОСОБА_3 в односторонньому порядку та на власний розсуд може змінювати розмір процентної ставки, однак дане твердження також не відповідає дійсності. Пунктом 1.3.1. Кредитного договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом в розмірі 15.00% річних. По закінченню 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов даного ОСОБА_2. Розділом 5 Кредитного договору передбачено, що сторони, відповідно до вимог статті 651 Цивільного кодексу України погодили, що протягом дії цього ОСОБА_2 відповідно до умов ОСОБА_2 може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин, а саме:

а) порушення Позпчальником кредитної дисципліни (тобто, неналежного виконання умов цього ОСОБА_2 та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язання, позичальника за цим договором:

б) погіршення фінансовою стану Позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться Банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи, тощо, а також даних по виконанню позичальником кредитної дисципліни, тобто, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань, передбачених цим ОСОБА_2;

в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами -та/або кредитами, або міни у грошово-кредитній .політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, установленого укладенням цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ): підвищення ставки на 3 (три) відсоткових пункту за бланковими кредитами овернайт НБУ з дати укладення цього ОСОБА_2 чи останнього перегляду процентної ставки.

Сторони погодили, шо при настанні будь-якої з обставин, передбачених п. 5.2. ОСОБА_2 може збільшити розмір процентної ставки за ОСОБА_2 в наступному порядку: ОСОБА_2 не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомляє Позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом вправлення поштою відповідного рекомендованого листа (далі повідомлення занку) за адресою Позичальника: такий повнії розмір процентної ставки починає застосовуватися з дати, що буде вказана у Повідомленні Банку до Позичальника, без укладення Сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього ОСОБА_2. У випадку незгоди Позичальника з новим розміром процентної ставки він має право вернутися до банку із письмовою заявою, або до місцевого представництва НБУ, або до суду. Отже, твердження про односторонність дій при зміні процентної ставки за користування кредитом не знаходить свого підтвердження.

Порядок дострокового повернення кредиту за вимогою Банку передбачено в розділі 6 ОСОБА_2, зокрема в пунклах 6.1.2., 6.2.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, по кредитному договору ОСОБА_2 зобов'язується надати кредит Позичальнику, в розмірі та на умовах, що передбачені кредитним ОСОБА_2, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Банк умови Кредитного договору виконав, надавши в користування Позивачу грошові кошти, у розмірі та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), -то в разі простроченпя повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Відповідно до п.п. 6.1.2., 6.2. Кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів погашення зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_2 має право змінити термін погашення кредиту та сплати за кредитним договором. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим повернення з моменту отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит у встановлений заново термін, в повному обсязі.

В судовому засіданні бу ло встановлено, що ПАТ Дельта Банк повідомив позивачу, що ПАТ Дельта Банк відступлено право вимоги за вказаним вище кредитом. Клопотання позивачем та його представником про надання представником відповідача копії додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитом, а не витягу, який представлений суду останнім не заявлялось.

Відповідно до п.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов язковими для виконання сторонами вказано в ст. 629 ЦК України.

Доводи представника позивача про те, що у графіках погашення кредиту, які є додатками до укладеного договору не вказано тіло кредиту та відсотки і на підставі цього визнати оспорюваний договір недійсним, суд вважає безпідставними, бо у самому договорі (а.с. 24-30) вказано і тіло кредиту (п. 1.1) і порядок нарахування відсотків(а.с. 1.3.1 -1.3.3). Усіх істотних умов суд вважає було досягнуто. Позивач погодився з його умовами, підписав, що не заперечувались ним і в подальшому оплачував, гідно його вимог та двох додаткових угод (а.с. 34-38). Волевиявлення позивача було вільним, відповідало його внутрішній волі, згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Інші доводи позивача та його представника суд вважає безпідставними та вони не дають підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Керуючись ст. ст. 6, 203, 215, 526, 530, 626 - 629, 1054-1055 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд. -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ Дельта Банк про визнання Кредитного ОСОБА_2 № 11385998000 від 21.08.2008 року укладеного між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_1 недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набираг законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирас законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: