Постанова

від 24.12.2015 по справі 826/8435/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2015 року № 826/8435/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства Енергобанк до третя особаМіжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів Даліз-Фінанс провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство Енергобанк (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач), за участі третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів Даліз-Фінанс про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.02.2015р. №0000064301, №0000074301, №0000084301, №0000094301.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримав.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачем проведено перевірку ПАТ Енергобанк за результатами якої 22.01.2015р. складено Акт №100/28-10-43-10/19357762 Про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення:

- п.п. 4.1.2, 4.1.6 статті 4, п.п. 5.2.1, 5.3.2, 5.3.9, 5.4.8 статті 5, п.п. 8.3.1, 8.4.1, 8.4.4 статті 8, п.п. 11.2.1, 11.3.1 статті 11, п.п. 12.1.2 статті 12 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п.п. 14.1.36 статті 14, п. 138.1, 138.2 статті 138, п. 139.1.9 статті 139, п. 153.5 статті 153 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 26 795 496,56грн., в тому числі по періодам: півріччя 2009 року - 30 999,58грн., 3 квартали 2009 року - 45 974,33грн., 2009 рік - 72 265,15грн., 2 квартал 2011 року - 3 179 797,96грн., 2-3 квартали 2011 року - 5 888 998,47грн., 2-4 квартали 2011 року - 8 081 105,37грн., 1 квартал 2012 року - 2 981 906,05грн., півріччя 2012 року - 238 283,67грн., три квартали 2012 року - 7 917 694,97грн., рік 2012 - 18 642 126,04грн. та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на суму 62 933 640,56грн., у тому числі по періодам: 1 квартал 2010 року - 120 908,36грн., півріччя 2010 року - 209 962,30грн., 3 квартали 2010 року - 292 163,41грн., 2010 рік - 381 128,78грн., 1 квартал 2011 року - 381 128,78грн., 2 квартал 2011 року - 44 905 486,00грн., 2-3 квартали 2011 року - 59 400 325,00грн., 1 квартал 2012 року - 59 400 325,00грн., півріччя 2012 року - 38 564 351,00грн., три квартали 2012 року - 37 483 488,00грн., 2012 рік - 2 793 928,00грн., всього - 14 769 257,00грн.;

- п. 4.2 статті 4, п.п. 7.2.3, 7.3.1 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість з урахуванням п.п. 14.1.185 статті 14, абз. а п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 189.9 статті 189, п.п. 196.1.2 статті 196, п. 188.1 статті 188, п.п. 196.1.2 статті 196 ПК України, ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг , що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 559 281,50грн., у тому числі по періодам: березень 2010 року - 500,00грн., грудень 2010 року - 200,00грн., вересень 2011 року - 250 476,94грн., січень 2012 року - 197 369,76грн., жовтень 2012 року - 754,80грн., листопад 2012 року - 11 700,00грн., грудень 2012 року - 11 700,00грн., січень 2013 року - 11 700грн., лютий 2013 року - 11 700грн., березень 2013 року - 11700грн., квітень 2013 року - 11 700грн., травень 2013 року - 11 700грн., червень 2013 року - 11 700грн., липень 2013 року - 2 700грн., серпень 2013 року - 2 700грн., вересень 2013 року - 2 700грн., жовтень 2013 року - 2 880грн., листопад 2013 року - 2 700грн., грудень 2013 року - 2 700грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 06.02.2015р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0000094301, яким за порушення п.п. 4.1.2, 4.1.6 статті 4, п.п. 5.2.1, 5.3.2, 5.3.9, 5.4.8 статті 5, п.п. 8.3.1, 8.4.1, 8.4.4 статті 8, п.п. 11.2.1, 11.3.1 статті 11, п.п. 12.1.2 статті 12 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п.п. 14.1.36 статті 14, п. 138.1, 138.2 статті 138, п. 139.1.9 статті 139, п. 153.5 статті 153 ПК України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 62 171 383,00грн.; №0000064301, яким за порушення п. 4.2 статті 4, п.п. 7.2.3, 7.3.1 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість з урахуванням п.п. 14.1.185 статті 14, абз. а п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 189.9 статті 189, п.п. 196.1.2 статті 196, п. 188.1 статті 188, п.п. 196.1.2 статті 196 ПК України, ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 385 130,70грн., у тому числі основний платіж - 308 104,56грн. та штрафні санкції - 77 026,14грн.; №0000074301, яким за порушення абз. 3 е п.п. 4.2.9 статті 4 з урахуванням вимог п. 1.2 статті 1, ст. 8, ст. 14, ст. 16, абз. а п. 17.2 статті 17 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб та відповідно п.п. 162.1.1 статті 162, абз. д п.п. 164.2.17 статті 164, п.п. 168.1.1, п. 168.4 статті 168, абз. а п. 171.2 статті 171, статті 176 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата на суму 59 100,99грн., у тому числі основний платіж - 43 497,25грн. та штрафні санкції - 15 603,74грн. та №0000084301, яким за порушення п.п. 4.1.2, 4.1.6 статті 4, п.п. 5.2.1, 5.3.2, 5.3.9, 5.4.8 статті 5, п.п. 8.3.1, 8.4.1, 8.4.4 статті 8, п.п. 11.2.1, 11.3.1 статті 11, п.п. 12.1.2 статті 12 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п.п. 14.1.36 статті 14, п. 138.1, 138.2 статті 138, п. 139.1.9 статті 139, п. 153.5 статті 153 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій на суму 31 383 762,92грн., у тому числі основний платіж - 26 723 231,41грн. та штрафні санкції - 4 660 531,51грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 06.02.2015р. протиправними, а, відтак, таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо порушення вимог п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України в частині неправомірного віднесення до складу витрат суми коштів, сплачених, на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що призвело до завищення витрат на загальну суму 11 004 634,00грн., суд зазначає наступне.

Між позивачем (Замовник), в особі Голови Правління ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_1 (Виконавець) укладено Договори цивільно-правового характеру від 10.05.2011 №б/н, від 12.06.2012 №б/н, за умовами яких Виконавець за завданням Замовника зобов'язується безпосередньо і через сформовану Спостережну раду Банку виконувати функції члена Спостережної ради Банку, а Замовник зобов'язується забезпечити умови, необхідні для виконання роботи та виконувати інші зобов'язання передбаченні цим договором.

Вартість послуг Виконавця Замовник сплачував щомісячно, один раз на місяць в грошовій одиниці України за офіційним курсом НБУ, станом на дату виплати, шляхом перерахування на картковий рахунок, відкритий у ПАТ Енергобанк .

Між позивачем (Замовник), в особі Голови Правління ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_2 (Виконавець) укладено Договори цивільно-правового характеру від 10.05.2011 №б/н від 12.06.2012 №б/н, за умовами яких Виконавець за завданням Замовника зобов'язується безпосередньо і через сформовану Спостережну раду Банку виконувати функції члена Спостережної ради Банку, а Замовник зобов'язується забезпечити умови, необхідні для виконання роботи та виконувати інші зобов'язання передбаченні цим договором.

Вартість послуг Виконавця, Замовник сплачував щомісячно за поточний місяць, один раз на місяць в грошовій одиниці України за офіційним курсом НБУ, станом на дату виплати, шляхом перерахування на картковий рахунок, відкритий у ПАТ Енергобанк .

Згідно з ч. 3 ст.39 Закону України Про банки і банківську діяльність від 07.12.2000 №2121-ІІІ повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначаються статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджуються загальними зборами учасників банку.

Відповідно ч. 1 ст.5 1 Закону України Про акціонерні товариства від 17.09.2008 №514-VI (далі - Закон №514) наглядова (спостережна) рада акціонерного товариства, є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Також, згідно ч. 3 та абз. 2 ч. 4 ст.51 Закону №514 порядок роботи членів наглядової ради та виплати їм винагороди визначається цим Законом, статутом товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства, а також цивільно-правовим чи трудовим договором (контрактом), що укладається з членом наглядової ради. Такий договір або контракт від імені товариства, підписується головою виконавчого органу чи іншою уповноваженою загальними зборами особою на умовах, затверджених рішенням загальних зборів. У разі укладення з членом наглядової ради товариства цивільно-правового договору, такий договір може бути платним або безоплатним. Члени наглядової ради мають право на оплату своєї діяльності за рахунок товариства. Визначення умов оплати покладається па загальні збори за затвердженим зборами кошторисом.

З матеріалів справи вбачається, що до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів Банку належить, зокрема, прийняття рішень щодо обрання членів та Голови Спостережної Ради, затвердження умов цивільно-правових, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди (п. 10.8.14 Статуту).

Відповідно до Протоколу засідання членів спостережної ради ПАТ Енергобанк від 10.05.2011 №б/н, ним встановлено розмір та періодичність виплати винагороди членам Спостережної ради ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі протоколу Загальних зборів акціонерів ПАТ Енергобанк від 26.04.2011 №26.

Крім того, Рішенням Голови спостереженої ради ПАТ Енергобанк ОСОБА_2 від 08.08.2013р. №14 встановлено розмір винагороди ОСОБА_2 на підставі Протоколу Загальних зборів акціонерів Банку від 25.04.2013р. №30.

На підтвердження правомірності віднесення Банком до складу витрат суми коштів, сплачених на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірену копію Протоколу засідання членів спостережної ради Банку від 10.05.2011р. №б/н; Рішення голови спостережної ради Банку №14 від 08.08.2013р.; Витяг з Протоколу №26 чергових Загальних зборів акціонерів Банку від 26.04.2011р.; Протокол №29 позачергових загальних зборів акціонерів Банку від 12.06.2012р.; Протокол №30 річних Загальних зборів акціонерів Банку від 25.04.2013р.; Протокол №14 засідання спостережної Ради Банку від 08.08.2013р. щодо виплати винагороди Спостережній Раді Банку.

Крім того, позивачем було надано до матеріалів справи копії Договорів укладених між банком та ОСОБА_1 та з ОСОБА_2; акти приймання - передачі наданих послуг; Порядок виплати винагороди Голові та членам Спостережній Раді ПАТ Енергобанк , який є додатком 5 до Протоколу Загальних зборів акціонерів Банку від 25.04.2013р. №30; Звіти про фінансовий стан (Баланс) станом на 31.12.2012р. та станом на 31.12.2013р.; Звіти про прибутки і збитки станом за 2012 рік та 2013 рік та інші документи.

Підставою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата у розмірі 59 100,99грн. було те, що останнім до перевірки не було надано:

- Протоколу засідання члені спостережної ради ПАТ Енергобанк від 10.05.2011р. №б/н;

- Рішення голови спостережної ради Банку №14 від 08.08.2013р.;

- Протокол загальних зборів акціонерів банку №30 від 25.04.2013р.;

- Кошторис витрат на виплату винагороди членам Спостережної ради, що затверджений Загальними зборами акціонерів;

- Протокол Загальних зборів акціонерів №26 від 26.04.2011р., №29 від 12.06.2012р., №30 від 24.05.2013р.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники, податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних, з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку; фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким: платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час Складення такої звітності (п. 44.6 ст. 44 ПК України).

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 1.38.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 1.38.10, пунктом 13841, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 1.40,1 статті 140 І. статтею 141 цього Кодексу, крім: витрат, визначених, у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. г п.п. 138.10.2 п.138.10, ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, в тому числі винагороди за. консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуга, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач не мав правових підстав формувати витрати в податковому обліку, у зв'язку з відсутністю оформлених належним чином первинних документів, що підтверджують факт визначення вартості оплати послуг ОСОБА_1 за договорами цивільно-правового характеру від 10.05.2011р., від 12.06.2012р. та ОСОБА_2 за договорами цивільно-правового характеру від 10.05.2011р. та від 12.06.2012р., а тому відповідачем правомірно встановлені порушення норм абз. 3 е п.п. 4.2.9 статті 4 з урахуванням вимог п. 1.2 статті 1, ст. 8, ст. 14, ст. 16, абз. а п. 17.2 статті 17 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб та відповідно п.п. 162.1.1 статті 162, абз. д п.п. 164.2.17 статті 164, п.п. 168.1.1, п. 168.4 статті 168, абз. а п. 171.2 статті 171, статті 176 ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність завищення позивачу витрат на суму 11 004 634,00грн.

Щодо порушення позивачем вимог п.п.138.1 ст. 138 та п. 153.5 ст. 153 ПК України в частині завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за договорами про відступлення права вимоги на загальну суму 149 594 861,76грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ПАТ Енергобанк у 2011 та 2012 роках укладено з відповідним відображенням у податковому обліку типові договори з відступлення права вимоги із ТОВ КУА Співдружність Ессет Менеджмент та ТОВ КУА АПФ Даліз-Фінанс , що діяли в інтересах та за рахунок закритих недиверсифікованих венчурних пайових інвестиційних фондів.

Сума витрат що відображена Банком у податковій звітності, від здійснення ним операцій з продажу заборгованості за договорами укладеними із ТОВ КУА Співдружність Ессет Менеджмент та ТОВ КУА АПФ Даліз-Фінанс складає:

II кв. 2011 року - 57 751 583,25грн.,

ІІ-ІІІ кв. 2011 року-71 520 865,41грн.,

ІІ-ІV кв. 2011 року - 75 173 979,98 грн.,

І кв. 2011 року - 24 843 697,14 грн.,

Півріччя 2012 року - 24 843 697,14 грн.,

9 місяців 2012 року - 58 173 394,39 грн.,

2012 рік - 74 420 881,78 грн.

В той же час, склад активів закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду визначений на підставі Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування , затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фонового ринку від 11.01.2002 №12 (у редакції, що діяла на дату здійснення Банком вищезазначених операцій) (Далі - Положення).

Згідно п. 1. ст. 1 Положення, Положення розроблене відповідно до статей 4, 11 та 34 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", статей 3 та 6 Закону України "Про цінні папери та. фондовий ринок", статей 7, 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та установлює вимоги щодо складу та структури активів інституту спільного інвестування (далі - ІСІ) з метою ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 2 та п. 3 ст. 4 Положення до складу активів недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду, входять можуть входити боргові зобов'язання з урахуванням вимог, встановлених пунктом 3 розділу II цього Положення. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством України. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд.

Первинні зобов'язання відступлені за всіма вищенаведеними договорами, укладеними між Банком та компаніями з управління активами, що діяли за рахунок та в Інтересах недиверсифікованих венчурних пайових інвестиційних фондів, виникли на підставі та у формі банківського кредиту, за якими право надавати, стягувати заборгованість та нараховувати відсотки, за яким мають право виключно банки, а позики що входять до складу активів вказаного виду інвестиційного фонду можуть бути надані тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд.

Отже, активи, що продані ПАТ Енергобанк за вказаними операціями із ТОВ КУА Співдружність Ессет Менеджмент та ТОВ КУА АПФ Даліз-Фінанс не можуть бути включені до складу активів закритих недиверсифікованих венчурних пайових інвестиційних фондів Співдружність-2 та Даліз-Класік та відповідно покупці не мають фактичного права займатися подальшою роботою зі стягнення вказаних боргів.

Таким чином, враховуючи викладене та беручи до уваги те, що інвестиційні фонди Співдружність-2 та Даліз-Класік від власного імені та за рахунок і в інтересах яких діють ТОВ КУА Співдружність Ессет Менеджмент і ТОВ КУА АПФ Даліз-Фінанс відповідно, не мають права на включення до активів боргові зобов'язання які виникли на підставі банківського кредиту, здійснення зазначених операцій з продажу заборгованості (операцій відступлення прав вимоги) ПАТ „Енергобанк" із зазначеними юридичними особами не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. 153.5 статті 153 ПК України з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України виграти, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

А відтак, з наведених норм ПК України слідує, що витрати понесені платником податків повинні бути підтверджені належними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, що містить відомості про господарську операцію та. підтверджує її здійснення. Ключова ознака - це фіксація господарської операції. На первинний документ поширюються всі вимоги, в частині реквізитів, форми, особливостей складання, суб'єктного складу.

А відтак, всі первинні документи, які фіксують господарську операцію (договір, акт прийому - передачі) повинні мати обов'язкові реквізити згідно ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Оскільки позивачем передано грошову вимогу по договору відступлення права вимоги неналежній особі, тобто як, акт так і договір зі сторони нового кредитора, підписано не посадовою особою установи яка мата фактичне право на здійснення таких операцій, то такі первинні документи не можуть братись до уваги в контексті оподаткування, та підтверджувати понесені банком витрати.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність прийняття Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податкового повідомлення - рішення від 06.02.2015р. №0000094301 та №0000084301.

Щодо порушення позивачем норм п. 4.2 статті 4, п.п. 7.2.3, 7.3.1 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість з урахуванням п.п. 14.1.185 статті 14, абз. а п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 189.9 статті 189, п.п. 196.1.2 статті 196, п. 188.1 статті 188, п.п. 196.1.2 статті 196 ПК України, ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ПАТ ЕНЕРГОБАНК в перевіряємий період здійснював списання балансової вартості неамортизованої частини здійснених поліпшень орендованих приміщень відділень банку, у зв'язку з припиненням дії договору з ПАТ Київенерго від 19.05.1993р. №20 нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська 9/9, площею 457,7кв.м. та з Науково-виробничим ТОВ Екотехнологія від 12.07.2008р.

На думку податкового органу, позивач повинен був при здійсненні капітальних вкладень в орендоване приміщення віднести суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд погоджується з думкою податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 14.1.185 статті 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з п. 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 189.9 статті 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Щодо порушення позивачем вимог абз. а п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.13.8, пп.196.1.2 п. 196.1 ст.196 ПК України, з урахуванням ст. 16 Запону України Про фінансовий лізинг , стосовно не нарахування та несплати податку на додану вартість з сум винагороди (комісії), отриманої згідно договору фінансового лізингу від 30.10.2012р. укладеного з ТОВ Фірмою Броліс , що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 110 734,80грн., суд зазначає наступне.

У перевіряємому періоді позивачем укладено Договір фінансового лізингу від 30.10.2012 із ТОВ Фірмою Броліс (код за ЄДРПОУ 14372449), відповідно до якого: предмет договору є:

1.1.1. Відповідно до цього Лізингового договору Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг об'єкт нерухомого майна, а саме: оздоровчо-відпочинковий комплекс, який складається з оздоровчо-відпочинкового комплексу на 30 місць, дерев'яного, загальною площею 1 055,4 кв.м., зазначеного в плані літерою А , та з закладу громадського харчування на 30 посадочних місць, дерев'яного, загальною площею 339,3 кв.м., зазначеного в плані літерою Б , криниці з бетонних кілець зазначеної №1, огорожі з бетонних плат, цегли, металу, зазначеної №2-4 та вимощення з бетонних плит, зазначеного 1, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремне, с. Татарів, вул. Незалежності, буд. 14-В.

1.4. Об'єкт лізингу, зазначений в п.1.1. цього Договору передається Лізингоодержувачу для використання його згідно з призначенням, а саме: для розміщення оздоровчо-відпочинкового комплексу.

1.5. Об'єкт лізингу є власністю Лізингодавця на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Девляшевського С.П. 31 липня 2012 року за реєстровим №1100. Право власності на предмет лізингу зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві Коломийське міськрайонне бюро технічної інвентаризації 09.08.2012 за реєстраційним №17711837, номер витягу про державну реєстрацію прав: 35121164, та зберігається за Лізингодавцем протягом усього строку дії цього Договору.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 01.10.2012 №35683546, оздоровчо-відпочинковий комплекс загальною площею 1 394,7 кв.м. складається з оздоровчо-відпочинкового комплексу на 30 місць, дерев'яного, загальною площею 1 055,4кв.м., зазначеного в плані літерою А , та з закладу громадського харчування на 30 посадочних місць, дерев'яного, загальною площею 339,3 кв.м., зазначеного в плані літерою Б , криниці з бетонних кілець зазначеної №1, огорожі з бетонних плат, цегли, металу, зазначеної №2-4 та вимощення з бетонних плит, зазначеного 1.

1.6. Цей оздоровчо-відпочинковий комплекс знаходиться на земельній ділянці, площею 0.5194 га, яка належить Лізингодавцю на підставі вищевказаного Договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

1.9. Згідно з висновком про вартість об'єкта оцінки, виданого товариством з обмеженою відповідальністю Експертно-консалтингова фірма - ЗАХІД . 27 липня 2012 року ринкова вартість Об'єкту лізингу етапом на 27 липня 2012 року з урахуванням ПДВ складає 8 037 696,00 гри.

3. Порядок розрахунків.

3.1. Загальна вартість лізингових платежів за цим Договором визначається у Додатку 1, який є невід'ємного частиною цього Договору. Усі платежі за цим Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати відповідно до графіку та умов цього Договору шляхом перерахування грошових, коштів на поточний рахунок Лізингодавня №37399919, що відкрито в ПАТ Енергобанк .

Згідно Додатку №1 до Договору фінансового лізингу від 30.12.2012 Графік сплати лізингових платежів , лізингові платежі складаються з:

відшкодування (компенсація) частини вартості Предмета лізингу;

винагорода (комісія) Лізингодавцю за надання Предмету лізингу та за користування Предметом лізингу;

відшкодування витрат, пов'язаних зі страхування Предмету лізингу.

Аналогічний склад лізингових платежів визначено в Договорах про внесення змін до Договору фінансового лізингу від 31.07.2013 та від 05.08.2013.

На думку податкового органу розміри сум лізингової винагороди від здійснення операції фінансового лізингу, визначені договором фінансового лізингу та відображені в бухгалтерському обліку банківської установи не є фіксованими та не визначені у вигляді відсотків, такі суми лізингової винагороди не відповідають визначенню проценти в розумінні п.п. 14.1.206 статті 14 ПК України, оскільки дані суми винагороди за даними бухгалтерського та за даними договорів фінансового лізингу різні.

Так, відповідач зазначає, що порядок визначення сум винагороди (комісії) Лізингодавцю за надання Предмету лізингу та за користування Предметом лізингу відображено в Додатку №1 Графік сплати лізингових платежів , який змінювався шляхом укладення Договорів про внесення змін до Договору фінансового лізингу від 31.07.2013 та від 05.08.2013.

Так, згідно Додатку №1 до Договору фінансового лізингу від 30.12.2012 загальна, сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за надання Предмету лізингу та за користування Предметом лізингу становить 7 023 774,00грн., при цьому щомісячний розмір такої винагороди встановлено в наступному порядку; за грудень 2012 року - 3 774,00 грн.; за період листопад 2012 року - жовтень 2022 року - 58 500,00 грн.

Згідно Додатку №1 до Договору про внесення змін від 31.07.2013 до договору фінансового лізингу Договору фінансового лізингу від 30.12.2012 загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за надання Предмету лізингу та за користування Предметом лізингу становить 7 019 985,00грн., при цьому щомісячний розмір такої винагороди встановлено в наступному порядку:

- за період вересень 2012 року - травень 2013 року 58 500,00 грн.;

- за періоди червень - листопад 2013 року, березень - травень 2014 року, вересень - листопад 2014 року - винагороду (комісію) Лізингодавцю не передбачено взагалі:

- за грудень 2013 року - 81. 000,00 грн.;

- за періоди січень - лютий 2014 року та липень - серпень 2014 року - 88 500,00 грн.,

- за періоди червень та грудень 2014 року - 84 000,00 грн.

Згідно Додатку №1 до Договору про внесення змін від 05.08.20.13 до договору фінансового лізингу Договору фінансового лізингу від 30.12.2012 загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за надання Предмету лізингу та за користування Предметом лізингу становить 7 01.9 985,00 грн., при цьому щомісячний розмір такої винагороди встановлено в наступному порядку:

- за період вересень 2012 року - травень 2013 року - 58 500,00грн.,

- за періоди червень - листопад 2013 року, лютий - червень 2014 року, жовтень - листопад 2014 року - винагороду (комісію) Лізингодавцю не передбачено взагалі;

- за грудень 2013 року - 81 000,00 грн.;

- за періоди січень 2014 року та липень - вересень 2014 року 88 500,00 грн.

- за грудень 2014 року - 84 000,00 грн.

Тобто, суми винагороди за даними бухгалтерського та (або) за даними договорів фінансового лізингу різняться.

Враховуючи той факт, що розміри сум лізингової винагороди від здійснення операції фінансового лізингу, визначені договором фінансового лізингу та відображені в бухгалтерському обліку банківської установи не є фіксованими та не визначені у вигляді відсотків, такі суми лізингової винагороди не відповідають визначенню проценти в розумінні пп. 14.1.206 п. 14.1 ст.14 ПК України, а саме:

Проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. До процентів включаються, зокрема, платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу).

Відповідно абз. а п. 185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників додатку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування, лізингоотримувачу/орендарю.,

Пунктом 188.1. статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням, загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських, засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок, невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно абз.7 п. 188,1 ст. 188 ПК України, у разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

Згідно до п. 2 ст. 16 Закону України від 16.12.1997 №723/97-ВР Про фінансовий лізинг із змінами та доповненнями, лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно п. 196.1.2 п. 196.1 ст.196 ПК України не є об'єктом оподаткування нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу.

Відповідно пп.1.4.1.206 п.14.1 ст.14 ПК України, проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються:

а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

б) платіж за використання коштів, залучених у депозит:

в) платіж за придбання товарів у розстрочку;

г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (Без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу):

ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на. основну суму заборгованості чи вартості майна, або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами:

Таким чином, податковим органом правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 110 734,80грн.

Щодо порушення позивачем норм абз. 3 е п.п. 4.2.9 статті 4 з урахуванням вимог п. 1.2 статті 1, ст. 8, ст. 14, ст. 16, абз. а п. 17.2 статті 17 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб та відповідно п.п. 162.1.1 статті 162, абз. д п.п. 164.2.17 статті 164, п.п. 168.1.1, п. 168.4 статті 168, абз. а п. 171.2 статті 171, статті 176 ПК України, суд зазначає наступне.

Між АТ Енергобанк (надалі - Страхувальник) та Київською філією ВАТ Кримська страхова компанія (ЄДРПОУ 26194800) (надалі - Страховик) укладено - Генеральний договір добровільного страхування кредитів від 25.07.2007 року №145 (надалі - Договір) строком на 4 роки та Додаткові Угоди від 01.06.2009, 20.09.2010, 12.11.2010, 20.07.2011.

Згідно умов Договору об'єктом (предметом) страхування є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані із матеріальними збитками, які завдані Страхувальнику внаслідок невиконання (або неналежного виконання) Позичальником своїх обов'язків, передбачених договором споживчого кредитування, укладеним між Позичальником - фізичною особою та Страхувальником.

Страхувальник щомісячно (протягом п'яти робочих днів поточного місяця) направляє Страховику реєстр кредитів, що підлягають страхуванню, оформлений згідно Додатку №1 до Договору, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Вигодонабувачем за цим Договором є Страхувальник - АТ Енергобанк .

За даним Договором до страхового випадку належать збитки Страхувальника в результаті невиконання (неналежного виконання) Позичальником своїх обов'язків, передбачених договором споживчого кредитування, а саме порушення строків повернення (часткового повернення) Позичальником заборгованості за кредитом, у термін більш ніж 30 календарних днів, після встановлених договором про споживче кредитування строків.

Виплата страхового відшкодування (або її частини) здійснюється на рахунок Страхувальника (29094910012) на підставі заяви Страхувальника та інших документів, зазначених у розділі 6 Договору.

Податковою перевіркою встановлено, що суми страхових відшкодувань перераховані страховою компанією на рахунок банка - вигодонабувача (ПАТ „ЕНЕРГОБАНК"), були зараховані Банком в рахунок, зменшення кредитної заборгованості фізичних осіб, згідно договорів про надання кредитів.

Відповідно наданих до перевірки документів, Банком було отримано суми страхового відшкодування на транзитні рахунки, які при настанні страхового випадку виплачувались страховою компанією банку вигодонабувачу та зараховано фізичним особам клієнтам Банку в рахунок погашення зобов'язань за договорами кредитування.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону №889, дохід фізичної особи - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Дохід з джерелом його походження з України відповідно до абз."ї" п. 1.3 ст. 1 Закону №889 - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, одо їх виплачує (нараховує).

Відповідно до ст. 2 Закон №889 резидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України, є платником податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, фізичні особи, по яким було здійснено операції з зарахування коштів отриманих Банком (Вигодонабувачем), шляхом погашення кредитної заборгованості клієнтів Банку за кредитними договорами, безоплатно одержують кошти, що згідно з абз., "е" п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону №889 є додатковим благом, яке включається до складу загального місячного оподаткованого доходу таких, одержувачів. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих платником податку у вигляді подарунків, регламентується ст. 14 Закону №889 згідно з якою кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами для оподаткування спадщини, встановленими ст. 13 Закону №889.

Разом з цим, згідно зі ст.1216 Цивільного кодексу України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи - спадкодавця до інших осіб - спадкоємців, в тому числі до фізичних осіб.

Враховуючи наведене, положення ст. 14 Закону №889 можуть бути поширені лише на доходи, отримані платником податку у вигляді подарунків від дарувателів - фізичних осіб.

Що стосується випадків дарування, зокрема від юридичної особи - фізичній, то вартість таких подарунків підлягає оподаткуванню відповідно до положень Закону №889 на загальних підставах.

Водночас, згідно із п:. 1.15 ст.1 та ст. 17 Закону №889 особою, відповідною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з джерелом їх походження з України є податковий агент (п. 17.2 "а" ст. 17 Закону №889).

Якщо договором страхування кредитів передбачено, що при настанні страхового випадку Банк є вигодонабувачем щодо страхового відшкодування та виплата здійснюється на рахунки Банку - вигодонабувача, а Банківська установа одержані суми страхового відшкодування спрямовує на виплату (зарахування в рахунок погашення кредитної заборгованості тощо) доходу фізичним: особам - позичальникам, то Банк як податковий агент повинен утримати з такого доходу податок за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону №889, перерахувати утриманий податок до бюджету в порядку, встановленому ст. 8 та ст. 16 Закону, а також відобразити відомості про виплачений (наданий) дохід у податковому розрахунку за формою №1ДФ, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 №451.

Отже, податковий агент на підставі абз. 3 "е" п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону №889 повинен включати отримані суми страхового відшкодування за договором страхування (де Банк - вигодонабувач), які спрямовані на погашення кредитної заборгованості клієнтів Банку за кредитними договорами, до складу їх оподатковуваного доходу у місяці зарахування (отримання) коштів, утримувати з неї податок за ставкою п.7.1. Закону №889 - ставка податку становить 15 відсотків, перераховувати податок до бюджету згідно із ст.8 та ст.16 Закону №889 та надавати податковому органу звіт за ф. 1ДФ про такий наданий дохід та утримати з нього податок.

У п.п. 14.1.54 п.14.1 ст.14 розділу І ПК України визначено, що доходом, з джерелом його походження з України - є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п.п.162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку з доходів фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в України, так і іноземні доходи.

Згідно із оті. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 ПК України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума страхового відшкодування, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя та недержавне пенсійне забезпечення, у разі виконання наступної вимоги:

під час страхування майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Однак, якщо умовами Договору добровільного страхування кредитів, що оформлені фізичними особами у Банку, передбачено, що вигодонабувачем у разі настання страхового випадку є Банк та сума, страхового відшкодування перераховується страховою компанією Банку, який за рахунок своїх коштів погашає частину кредиту позичальників, то згідно із п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України Банк надає фізичним особам додаткове благо у вигляді погашення частини кредиту.

При цьому, відповідно до пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок за ставками, визначеними у ст. 167 Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, сума частково погашеного кредиту включається до складу Загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи та оподатковується на загальних підставах. При цьому, Банк вважається податковим агентом.

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК. України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за. собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми, податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за. собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим: Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, податковим органом правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами на суму 43 497,25грн.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 06.02.2015р. №0000064301, №0000074301, №0000084301, №0000094301 є правомірними, а тому позов Публічного акціонерного товариства Енергобанк задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічному акціонерному товариству Енергобанк відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко