Рішення

від 19.03.2007 по справі 17/027-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/027-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

19.03.07                                                                                           Справа №  17/027-07

За позовом   Закритого акціонерного товариства “Славмолоко”, м. Слов'янськ

до                   Приватного підприємства “Багатир”,

                      с. Хотів, Києво-Святошинський район

про                стягнення 16 161,17 грн.

                                                                                                       Суддя  Суховий В.Г.

Представники:

позивача: Барабаш Т.І.;

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулося з позовом Закрите акціонерного товариства “Славмолоко” (далі –Позивач) до Приватного підприємства “Багатир” (далі –Відповідач)  про стягнення 16 161,17 грн., з яких 12 632,10 грн. –основний борг, 3 297,57 грн. –пеня та 231,50 грн. –3% річних.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору № 10 від 26.12.2005р., щодо оплати одержаної продукції.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та інших витребуваних ухвалою суду від 12.02.2007р. документів не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 12.02.2007р., одержання якої відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 38).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо  відзив  на  позовну  заяву  і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд  в с т а н о в и в:

26 грудня 2005 року між Закритим акціонерним товариством “Славмолоко”  та Приватним підприємством “Багатир” було укладено договір № 10 (далі - Договір), відповідно до якого (п. 1.1) позивач (постачальник) зобов'язується виготовити та відпустити, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити молочні продукти в кількості та строки, передбачені специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору.

На підставі зазначеного Договору позивачем у травні 2006 року на підставі доручень № ЯЛЧ 294391 від 16.05.2006 та № ЯЛЧ 294398 від 30.05.2006 (копії в матеріалах справи) було передано відповідачу молочну продукцію на загальну суму 16 817,10 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 10160                  від 15.05.2006р. на суму 9 948,50 грн. (з яких 300 грн. –тара) та товарно-транспортною накладною № 11209 від 29.05.2006р. (з яких 585 грн. –тара) на суму 6 868,60 грн. (належним чином завірені копії в матеріалах справи, а.с. 20, 21).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що форма оплати продукції –попередня через банк платіжним дорученням, не пізніше ніж за день до відвантаження товару, тобто Договором встановлено попередню оплату.

Позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято молочну продукцію на загальну суму 16 817,10 грн. без здійснення попередньої оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Таким чином, обов'язок відповідача щодо оплати отриманої продукції настав одразу після її прийняття відповідачем, а саме, 15.05.2006р. - за продукцію отриману за товарно-транспортною накладною № 10160 у сумі 9 648,50 грн., 29.05.2006р. - за продукцію отриману за товарно-транспортною накладною № 11209 у сумі                             6 283,60 грн.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач, у визначений ст. 538 ЦК України строк (15.05.2006р. та 29.05.2006р.) з позивачем за отриману за Договором продукцію не розрахувався.

20.06.2006р. та 06.07.2006р. позивачем було направлено відповідачу претензії              № 489 (а.с. 23) та  № 539 (а.с. 27) з пропозицією розрахуватися за отриману продукцію протягом 10 днів. Надіслання та отримання відповідачем зазначених претензій підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 49496 (а.с. 22) та № 51741 (а.с. 26). Проте, відповідачем відповіді не було надано, заборгованість сплачена не була.

У листопаді 2006 року відповідачем було частково оплачено отриману за Договором продукцію у сумі 3 300 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 256 від 03.11.2006 та № 260 від 07.11.2006р. (а.с. 31, 32).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи за отриману за Договором № 10 від 26.12.2005р. по товарно-транспортним накладним  № 10160 від 15.05.2006р. та № 11209 від 29.05.2006р. продукцію становить 13 517,10 грн. (16 817,10 грн. (вартість поставленої продукції) –3 300 грн. (оплачених позивачем)  - 885 грн. (вартість повернутої тари).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу за поставлену по товарно-транспортним накладним  № 10160 від 15.05.2006р. та № 11209 від 29.05.2006р. продукцію в сумі 12 632,10 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 231,50 грн. згідно поданого розрахунку.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у сумі 3 297,57 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до п. 5.2 Договору № 10 від 26.12.2005р. покупець, в разі невчасної оплати продукції по вимозі поставщика зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1 % вартості невчасно оплаченої продукції за кожен день прострочки.

Як вбачається із ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/965-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” обмежує нарахування пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, у зв'язку з чим позивачем необґрунтовано при розрахунку пені застосовано відсоток –0,1%.

Згідно розрахунку господарського суду сума пені становить 1 368,27 грн.:

(з 16.05.2006 по 09.06.2006 –24 дн. –на суму заборгованості 9 648,50 грн. -  облікова ставка 9,5 = 120,54 грн.)

(з 10.06.2006 по 03.11.2006 –147 дн. –на суму заборгованості 9 648,50 грн. -  облікова ставка 8,5 = 660,59 грн.)

(з 04.11.2006 по 07.11.2006 –4 дн. –на суму заборгованості 8 348,50 грн. -  облікова ставка 8,5 = 15,55 грн.)

(з 08.11.2006 по 16.11.2006 –9 дн. –на суму заборгованості 6 348,50 грн. -  облікова ставка 8,5 = 26,61 грн.)

(з 30.05.2006 по 09.06.2006 –11 дн. –на суму заборгованості 6 283,60 грн. -  облікова ставка 9,5 = 35,98 грн.)

(з 10.06.2006 по 30.11.2006 –174 дн. –на суму заборгованості 6 283,60 грн. -  облікова ставка 8,5 = 509 грн.)

З урахування зазначеного господарський суд частково задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 368,27 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Багатир” (08171, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Шевченко, 72-А; код 31856330) на користь Закритого акціонерного товариства “Славмолоко” (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Комунарів, 69; код 00445216) 12 632,10 грн. - основного боргу, 1 368,27 грн. - пені, 231,50 грн. –3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 142,31 грн. та 103,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Видати наказ.

        3. У частині  стягнення 1 929,30 грн. пені - відмовити.

Суддя                                                                                          Суховий В. Г.