Рішення

від 22.12.2015 по справі 903/1234/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 грудня 2015 р. Справа № 903/1234/15

за позовом державного підприємства "Укрриба", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Іннека", м. Луцьк

про стягнення 24120,39грн.

Суддя Шум М. С.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з.

відповідач: н/з.

Суть спору: державне підприємство "Укрриба", м. Київ звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Іннека", м. Луцьк про стягнення 24120,39грн. заборгованості за використання державного нерухомого майна (гідротехнічних споруд), а також 1218 грн. сплаченого позивачем судового збору.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на невиконання відповідачем умов договору зберігання державного майна № 56/12 від 03.12.2012р. та додаткової угоди від 05.12.2012р., щодо оплати користування державним майном на суму 24120,39грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 27.01.2015р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 22.12.2015р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Відповідач вимог ухвали суду від 27.11.2015р. не виконав, компетентного представника в судове засідання не направив, витребуваних ухвалою суду документів не надала. Ухвала суду від 27.11.2015р. була направлена на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві та у витязі з ЄДРПОУ, а саме: 43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Драгоманова 1А, оф. 23 та повернулася суду із позначкою "За терміном зберігання".

В разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пп. 3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст. 87 ГПК України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі листа Міністерства аграрної політики України від 14.04.2003р. №17-10-10/4053 та згідно з Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. №1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" 06 травня 2003 року Міністерством аграрної політики України та Фондом державного майна України було видано спільний наказ №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" у відповідності до котрого було вирішене питання стосовно передачі до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічних споруд, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 22.05.2003р. №145 "Про здійснення передачі гідротехнічних споруд" на виконання вищезазначеного спільного наказу було зобов'язано Державний департамент рибного господарства забезпечити передачу і створення комісій з питань передачі майна та гідротехнічних споруд на баланс державного підприємства "Укрриба".

29 липня 2003 року Державним департаментом рибного господарства наказом №210 було затверджено Акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп", на баланс державного підприємства "Укрриба", та закріплено зазначене в Акті майно за ДП "Укрриба" на праві повного господарського відання.

У відповідності до зазначених документів на баланс державного підприємства "Укрриба" було передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутного фонду ВАТ "Волиньрибгосп", зазначені у додатку №1.

03 грудня 2012 року між державним підприємством "Укрриба" (Поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч" (яке змінило назву на ТзОВ "Іннека") (Зберігач) було укладено договір зберігання державного майна №56/12, відповідно до умов якого (п. 1.1) Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно – гідротехнічні споруди рибницьких ставі, які облікуються на балансі Поклажодавця, передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України, Фонду державного майна України від 06.05.2003р. №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд".

На виконання п. 2.1 договору від 03.12.2012р. за актом приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання від 03.12.2012р. Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання державне нерухоме майно (гідротехнічні споруди ставів) балансовою вартістю 693108 грн., яке розташоване за адресою: Волинська область, Луцький район с. Несвіч, с. Садів, с. Чаруків, а саме:

№ п/пГідротехнічні споруди ставівІнв. №Рік введення в експлуатаціюБалансова вартість, грн.Залишкова вартість станом на 01.11.2012р., грн.

1.став Несвіч Головний0011936140 707-

2.Обвідний канал002193629 531 -

3.став Садів003196974 696 15447,23

4.зимувальні стави 6 шт.6-11198715 634 75,5

5.став Большой016197326 057 6930,77

6.став Перелка01719733 4741348,80

7.став Мостовий01819733 4741348,80

8.став Ново-Большой019197369481854,86

9.став Лабаниха 1020197334741348,83

10.став Аська02119735 211753,79

11.став Баська02219735 211753,68

12.став Чаруків Головний023197330399644902,39

13.став Клин02519735 2111565,59

14.став Лобаниха 202619733 4741348,82

15.став Лобаниха 302719733 4741348,82

16.стави Зимувальні Палацові028-02919765 2111565,59

ВСЬОГО

693 108

У додатку №1 до договору №56/1 від 03.12.2012р. (протокол від 03.12.2012р. про договірну ціну за відповідальне зберігання державного майна, зазначеного у договорі №56/12 від 03.12.2012р.) сторони обумовили, що щомісячна ціна за договором зберігання державного майна за відповідальне зберігання гідротехнічних споруд складає 10,00 грн. із врахуванням щомісячного індексу інфляції.

05 грудня 2012 року між договірними сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 03.12.2012р. №56/12 відповідно до умов якої на підставі ст. 944 Цивільного кодексу України Поклажодавець надав згоду Зберігачеві на користування майном, переданим останнього на зберігання в порядку договору, а Зберігач засвідчив обізнаність з усіма властивостями майна та його цільовим призначенням.

Згідно п. 1.3 додаткової угоди від 05.12.2012р. Зберігач зобов'язався проводити плату за користування державним майном, зазначеним у акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок замовника не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном, визначена у протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору, становить 2306,22 грн. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 6.3. договору про зберігання державного майна дія договору може бути припинена за згодою сторін, за рішенням суду, у зв'язку із прийняттям законодавчих актів, які змінюють статус майна, дострокове припинення договору поклажодавцем.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.02.2014р. договір зберігання державного майна №56/12 від 03.12.2012р. з додатковою угодою від 05.12.2012р., укладений між державним підприємством "Укрриба" (м. Київ, вул. Тургенєвська, 82а, код ЄДРПОУ 25592421) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч" (м. Луцьк, вул. Стрілецька, 41, код ЄДРПОУ 38474448), визнано недійсним. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч" (м. Луцьк, вул. Стрілецька, 41, код ЄДРПОУ 38474448) за актом приймання-передачі повернути державному підприємству "Укрриба" (м. Київ, вул. Тургенєвська, 82а, код ЄДРПОУ 25592421) нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди ставів) загальною балансовою вартістю 693108,00грн., яке набрало законної сили 13.02.2014р.

28.03.2014р. відділ ДВС Луцького РУЮ примусово виконав рішення суду та повернув державне нерухоме майно позивачу.

Згідно ч. 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

На момент припинення договору у відповідача рахувалась заборгованість, що підтверджується карткою рахунку № 3610 по відповідачу на загальну суму 24120,39грн. та розрахунком позивача.

Відповідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач станом на день розгляду справи доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо оплати за користування державним майном не надав, доводи позивача не спростував.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 24120,39грн. боргу за використання державного нерухомого майна

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в сумі 1218грн. в порядку ст.ст. 44,49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іннека" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Драгоманова 1А, оф. 23, код ЄДРПОУ 38474448) на користь державного підприємства "Укрриба" (вул. Тургенєвська 82а, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 25592421) 24120,39грн. боргу, а також 1218,00грн. сплаченого позивачем судового збору.

          Суддя                                                                      М. С. Шум